|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
49. Належність доказів і допустимість засобів доказування.
|
Правильному визначенню складу всіх обставин предмета доказування у справі сприяє правило (принцип) належності доказів, закріплене в ст. 58 ЦПК. It усіх поданих доказів суд повинен відбирати для подальшого дослідження і обгрунтування мотивів рішення тільки ті, які мають зв'язок з фактами, що необхідно встановити. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 58 ЦПК). Головуючий спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи все, що не мас істот ного значення для її вирішення (сг. 160 ЦПК).
Питання належності доказів вирішуються судом при порушенні справи, на стадіях підготовки і судового розгляду. При прийнятті позовної заяви суддя перевіряє, чи викладені в ній обставини, що обґрунтовують вимоги позивача, і чи зазначені докази, що підтверджують позов (ст. 131 ЦПК).
Судовою практикою, що склалася, належність доказів зазвичай визначається судом під час розгляду справи у судовому засіданні. Визнавши доказ таким, що не стосується справи, суд просто залишає його без дослідження, тим самим звільняє себе від наступної його оцінки та виключає можливість посилання на нього у судовому рішенні.
За загальним правилом, будь-які фактичні дані в цивільній справі можуть бути підтверджені лише допустимими засобами доказування, тобто встановленими в законі (ст. 59 ЦПК) відповідно до правила (принципу) їх допустимості. Обставини справи.
які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими. Суд не вправі за своїм переконанням приймати доказ, який законом не допускається, і навпаки, відкидати як недопустимий доказ, можливість використання якого закон не заборонні
Гарантією принципу допустимості засобів доказування є його законодавче забезпечення. Наприклад, ст. 51 ЦПК містить положення про тс, які особи не піл,іні лють допиту як свідки. Тобто, якщо буде порушене цс правило, то отримані фактичні дані у справі не маіимугь сили доказу.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна "49. Належність доказів і допустимість засобів доказування." |
- 60. Позовна заява та її реквізити.
належність доказів і допустимість засобів доказування у справі, необхідність забезпечення позову і тим самим здійсненність рішення. Вказівка у позовній заяві на виклад обставин, якими обґрунтовується позовна вимога (п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК України), складає підставу позову і сприяє встановленню наявності спірних правовідносин та можливості прийняття справи до провадження суду. На думку окремих
- Тема 14. Доказування і докази в цивільному процесі
доказів. 3. Предмет доказування. 4. Належність доказів і допустимість засобів доказування. 5. Пояснення сторін та третіх осіб. 6. Письмові докази. 7. Речові докази. 8. Висновки експертів. 9. Забезпечення доказів. 10. Оцінка судових доказів. ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ Визначити, як розподіляються обов'язки по доказуванню в цивільному процесі. Назвати відомі підстави звільнення від доказування.
- Виклик до суду
доказів, направлена на встановлення дійсних прав і обов'язків учасників спірного правовідношення. Допустимість засобів доказування - вимога закону, яка передбачає для встановлення певного юридичного факту можливість використовувати засоби доказування лише встановленої форми і забороняє використання інших засобів доказування. Забезпечення позову - вжиття судом, у провадженні якого знаходиться
- Тема 14. Доказування і докази в цивільному процесі
належність. Суть його полягає в тому, що суд повинен брати до уваги лише ті докази, які можуть підтвердити чи заперечити юридичні факти, що відносяться до даної справи. Це правило дає можливість суду запобігати загромадженню справи зайвими доказами, не допускати зловживань з боку недобросовісного позивача, відповідача чи третьої особи своїм правом надавати докази з метою заплутати або затягнути
- 52. Письмові докази, їх види.
доказів суд може за необхідності вимагати подання оригіналу (ст. 138 ЦПК). Якщо подання письмових доказів до суду утруднено в зв'язку з їх численністю або тому, що тільки частина з них мас значення для справи, суд може вимагати подання належно засвідчених витягів з них або оглянути їх на місці (ст. 140 ЦПК), про що складається протокол. Письмові докази або протоколи їх огляду оголошуються в
- § 4. Місце криміналістики у системі правових наук
доказів (про сутність доказів, предмет і межі доказування, відносність і допустимість доказів та ін.). Кримінально-процесуальна наука визначає межі застосування тактичних прийомів, науково-технічних засобів, методичних рекомендацій, розглядає порядок проведення слідчих і судових дій, компетенцію учасників кримінального процесу. Криміналістика враховує положення процесуальної теорії і водночас
- Належність доказів
допустимість".
- Докази класифікують
належність, достовірність та достатність. Докази класифікують на особисті та речові; первинні й похідні;обвинувальні та виправдувальні; прямі й
- 5. Протоколи з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів
доказів у кримінальному процесі, протоколи оперативно-розшукових заходів мають відповідати тим самим вимогам, що й протоколи слідчих дій (ст. 85 КПК), за винятком того, що в оперативно-розшукових заходах не беруть участі поняті. До протоколу може бути додано матеріальні (фізичні) носії інформації (фотознімки, матеріали звукозапису, кінозйомок, відео-запису, плани, схеми, зліпки та інші
- 5. Обґрунтування висновків у справі, яких дійшли суб'єкти доказування,
належність і допустимість доказів; , їх юридично-значущі властивості; . .«.-, характер необхідних у справі рішень. ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 4: Процес доказування - це шлях відтворення реальної картиниподії злочину, з'ясування її сутності та вироблення на підставі цьоговідповідних процесуальних рішень. Елементами процесу доказування у кримінальній справі є:1) побудова і динамічний розвиток версій; 2)
|