Головна |
« Попередня | Наступна » | |
5. Протоколи з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів |
||
- цеписьмові акти, складені органами, уповноваженими здійснюватиоперативно-розшукову діяльність, в яких відображаються її факт,зміст і результати. Згідно з п. 2 ст. 10 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" (далі - Закон про ОРД) матеріали оперативно-розшу-кової діяльності використовують для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі. У чинному законодавстві України про ОРД немає окремої норми, яка б встановлювала вичерпний перелік оперативно-розшукових заходів, розкривала їх зміст та порядок здійснення. Про оператив-но-розшукові заходи лише в загальній формі згадано в ст. 8 Закону про ОРД, яка встановлює також права підрозділів, що їх здійснюють. Вичерпний перелік цих заходів, їх зміст та порядок здійснення регламентовано у відомчих нормативно-правових актах. КПК та законодавство про ОРД не містять спеціальних норм, які б встановлювали вимоги до протоколів з відповідними додатками до них, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, що підлягають використанню як джерело фактичних даних у кримінальному судочинстві, та до порядку їх складання. Згідно із загальними вимогами до доказів у кримінальному процесі, протоколи оперативно-розшукових заходів мають відповідати тим самим вимогам, що й протоколи слідчих дій (ст. 85 КПК), за винятком того, що в оперативно-розшукових заходах не беруть участі поняті. До протоколу може бути додано матеріальні (фізичні) носії інформації (фотознімки, матеріали звукозапису, кінозйомок, відео-запису, плани, схеми, зліпки та інші матеріали), які пояснюють його зміст. Згідно з ч. З ст. 15 Закону України від 30 червня 1993 р. "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" фактичні дані, одержані та зафіксовані співробітниками спеціальних підрозділів із застосуванням технічних засобів, може бути використано як докази в судочинстві. Відповідно до ст. 68 КПК органи досудового слідства, прокурор та суд можуть допитати як свідків посадових осіб, які здійснювали оперативно-розшукові заходи, складали протокол за їх результатами, а також витребувати технічні засоби, пристрої тощо, за допомогою яких фіксувалися фактичні дані. У додатках до протоколу оперативно-розшукового заходу має бути опис документів і предметів із зазначенням їх індивідуальних ознак. Можливе подання матеріалів у копіях, у тому числі й перенесення найважливіших моментів (розмов, сюжетів) на єдиний носій, про що обов'язково зазначають у супровідних документах чи протоколі. Оригінал у цьому разі має зберігатися в оперативно-розшуковому підрозділі до завершення судового розгляду справи та набрання вироком законної сили. Протоколи оперативно-розшукових заходів та додатки до них оцінюють за загальними правилами оцінки доказів (ст. 67 КПК). Особливості полягають у тому, що орган дізнання, слідчий, прокурор чи суд повинні з'ясовувати: чи відповідають оперативно-розшукові заходи цілям і завданням ОРД (ст. 1 Закону про ОРД); чи уповноваженим на те суб'єктом ОРД проведено оперативно-розшукові заходи (ст. 5 Закону про ОРД); чи передбаченими законом заходами отримано матеріали ОРД(ст. 8 Закону про ОРД); чи передбачено законом підстави для проведення оперативно-розшукових заходів (ст. 6 Закону про ОРД); чи у встановленому порядку проведено оперативно-розшуковізаходи (статті 8, 9, 9-1, 9-2 Закону про ОРД); чи у встановленому порядку оформлено результати опера-тивно-розшукових заходів. 6. Інші документи. Будь-який спосіб фіксації є документуванням конкретних обставин. У найзагальнішому плані під документом розуміють будь-який об'єкт матеріального світу, на якому знаками (буквами, числами тощо) зафіксовано які-небудь відомості про якісь об'єкти чи їх зображення. Джерелами доказів у кримінальній справі є лише той документ, який відповідає вимогам допустимості, що забезпечується такими умовами: він містить відомості про фактичні обставини, що мають значення для справи; наявність даних про те, яким чином документ потрапив доматеріалів справи; дотримано вимоги щодо реквізитів службових документів; наявність посилань на джерело повідомлення, на назву нормативного акта, номер і дату архівного документа, та на осіб, відяких отримано дані. Якщо немає хоча б однієї із цих ознак, документ втрачає доказове значення, адже є сумніви у достовірності фактів, що в ньому містяться. Не є джерелом доказів документ, походження якого не встановлено (анонімний лист, записник невстановленого власника). За характером виникнення документи поділяють на дві групи: офіційні (що надходять від підприємств, організацій і установ); Офіційні документи повинні мати встановлені для них реквізити (штамп, печатку, підписи). Якщо відомості про фактичні дані викладають громадяни, то до форми документа може бути висунуто вимоги лише в особливих випадках (наприклад, доручення, розписка тощо). Причому слід мати на увазі, що такі документи можна використовувати в процесі доказування, якщо достовірно встановлено їх власника і джерело походження. За способом фіксації відомостей документи можуть бути: - письмові - на папері (довідки, характеристики, листи); електронні - інформацію в яких зафіксовано у вигляді електронних даних, ураховуючи обов'язкові реквізити документа (ч. 1 ст. 5 Закону України від 22 травня 2003 р. "Про електронні документи та електронний документообіг"). Якщо автор створює ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з них є оригіналом і має однакову юридичну силу (ч. З ст. 7 цього ж Закону). Допустимість електронного документа як доказу не можна заперечувати винятково на підставі того, що він має електронну форму (ч. 2 ст. 8 Закону). У зв'язку з розширенням обігу електронних документів законодавцеві слід врегулювати порядок використання фактичних даних, що містяться в електронних документах, як доказів у кримінальних справах; графічні (схеми, графіки, креслення); знакові (табуляграми); фото- і кінематографічні (фотокартки, слайди, кіноплівки); відеозапис (відеотеки); звукозапис (фонограми). Процесуальний режим фіксації, зберігання і вирішення долі інших документів суттєво відрізняється від процесуального режиму, встановленого законом для речових доказів. ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 2: , Процесуальні джерела доказів є формою збереження фактичних даних. Докази встановлюються: показаннями свідка, потерпілого,підозрюваного, обвинуваченого; висновком експерта; речовимидоказами; протоколами слідчих і судових дій; протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів; іншими документами. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна "5. Протоколи з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів" |
||
|