Ділова репутація товаровиробника в уявленні споживачів та інших суб'єктів господарювання досягається шляхом пропонування високоякісних товарів і послуг, фіксується й підтримується за допомогою власного імені виробника, фірмового найменування, знаків для товарів та послуг, рекламних матеріалів, упаковки товарів тощо.
Тому в Законі "Про захист від недобросовісної конкуренції" виокремлені такі випадки неправомірного використання ділової репутації:
неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки (ст. 4);
неправомірне використання товару іншого виробника (ст. 5);
копіювання зовнішнього вигляду виробу (ст. 6);
порівняльна реклама (ст. 7).
Першим видом неправомірного використання ділової репутації суб'єкта господарювання (конкурента) є неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки. Поняття "чужі позначення", згідно із Законом, включає: чуже ім'я, фірмове найменування, знаки для товарів і послуг, інші позначення; порушенням також вважається використання рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних, художніх творів, періодичних видань, назв місць походження товарів конкурента, який має пріоритет на їх використання.
Право пріоритетного використання позначень в Україні набувається шляхом державної реєстрації або фактом їх першого використання в господарському обігу.
Іншим об'єктом права промислової власності, що часто використовується в недобросовісній конкуренції є фірмове найменування. Стаття 90. Цивільного кодексу України передбачає, що юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму.
Найменування організації має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати, крім повного найменування, скорочене найменування. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування. Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєстроване в порядку, встановленому законом.
Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.
Видами використання ділової репутації конкурента є також передбачене стстаттями 5, 6 Закону "Про захист від недобросовісної конкуренції" неправомірне використання товару іншого виробника, копіювання зовнішнього вигляду виробу. Неправомірним використанням товару конкурента є введення в господарський обіг під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи. Це правопорушення є прямим запозиченням результатів чужої праці. Шляхом обману покупців правопорушник намагається зміцнити власну торгову марку і здобути високу ділову репутацію.
Видом недобросовісних конкурентних дій, пов'язаних з використанням ділової репутації конкурента, є порівняльна реклама.
У сучасних умовах рекламна діяльність - один з найважливіших чинників підприємництва, запорука успіху в будь-якій галузі виробництва. Тому шляхом недобросовісної реклами, що вводить в оману широке коло покупців, можуть бути досягнуті вагомі переваги в конкуренції. Закон України "Про рекламу" у ст.11 встановлює: "Відносини, які виникають у зв'язку з порівняльною рекламою, регулюються законодавством України про захист від недобросовісної конкуренції. Відповідальність за неправомірне порівняння в рекламі несе рекламодавець" .
Відповідно до ст. 7 Закону "Про захист від недобросовісної конкуренції", порівняльна реклама - це реклама, що містить порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого суб'єкта господарювання (підприємця). Далі в цій статті йдеться про те, що порівняння в рекламі не визнається неправомірним, "якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги підтверджені фактичними даними, є достовірними, об'єктивними, корисними для інформування споживачів".
Отже, добросовісне, об'єктивне порівняння в рекламі, яке корисне для споживачів, не вважається правопорушенням. Такий підхід українського законодавця відповідає світовому досвіду правового регулювання рекламної діяльності.
|
- Поняття та види недобросовісної конкуренції.
Економічною наукою досліджені та узагальнені методи успішної та добросовісної конкурентної боротьби, які застосовуються в господарській діяльності. Спеціальні економічні дисципліни, такі як теорія конкуренції, менеджмент, маркетинг, вивчають відповідні сторони діяльності суб'єктів господарювання, що спрямовані на підвищення їхньої конкурентоспроможності. Існує велика кількість стратегій
- § 3. Прояви недобросовісної конкуренції.
Поняття і захист комерційної таємниці
Особливим видом порушення конкурентного законодавства є недобросовісна конкуренція До неї відносять будь-які дії в конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 р. недобросовісною конкуренцією визнаються такі дії: неправомірне використання чужих позначень,
- Словник-довідник
Адміністративно-господарські санкції - заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Адміністративно-господарський штраф - грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету в разі порушення ним установлених правил здійснення господарської діяльності. Акціонерне
- 3. Правове регулювання обмеження монополізму.
Відповідно до статті 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Виділяються два типи дій, які здатні обмежити конкуренцію: 1) по горизонталі, які полягають в обмеженні конкуренції на однакових товарних ринках; 2) по
- ЗЗ.Види і прояви антиконкурентних дій (монополістичних зловживань).
Законодавство про захист економічної конкуренції, яке ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України і складається з законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про Антимоно-польний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів, можнавважати сформованим. Закон визначає групи порушень
- § 3. Поняття та система господарського
законодавства
Термін «законодавство» зазвичай використовується у значенні як сукупність законів та інших нормативно-правових актів, що регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. У Популярній юридичній енциклопедії наводиться таке визначення законодавства : законодавство - сукупність чинних нормативно-правових актів: законів, постанов, декретів, указів, наказів,
- § 4. Поняття захисту прав та законних інтересів
учасників господарських правовідносин,
його форми та способи
Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. При цьому згідно з ч. 4 ст. 13 Конституції України такий захист поширюється на всіх суб'єктів господарювання. Слід зазначити, що в підґрунтя цього питання покладено приватні (автономні) інтереси суб'єктів, а посягання на такі інтереси можуть бути з боку як контрагентів за договору, так і вповноважених
- 2. Система господарського законодавства.
Відповідно до статті 7 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, ГК України, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами. Варто наголосити, що найвищу юридичну силу у системі
- 7. Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до статті 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності
- 7. Система господарського законодавства.
Відповідно до статті 7 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, ГК України, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами. Варто наголосити, що найвищу юридичну силу у
|