| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
7. Система господарського законодавства. |
||
|
Відповідно до статті 7 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, ГК України, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами. Варто наголосити, що найвищу юридичну силу у системі законодавства України має Конституція України. Конституційно-правові принципи знайшли своє відображення і в сфері господарювання. Так, відповідно до статті 5 ГК України правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Слід відмітити, що конституційні основи правового господарського порядку в Україні, відповідно до ч. 2 статті 5 ГК України, становлять: право власності українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування; право кожного громадянина користуватися природними об'єктами; права власності народу України; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом; непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права. Наступне місце в системі господарського законодавства України займає галузевий кодифікований акт - Господарський кодекс України, який набрав чинності з 1 січня 2004 р. Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України він визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Господарський кодекс України складається з преамбули, 9 розділів, 41 глави і 418 статей. Господарський кодекс України, зазначається у преамбулі, встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності. Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами. 1) загальні положення; 2) основні напрями та форми участі держави і місцевого самоврядування у сфері господарювання; 3) обмеження монополізму та захист суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції; 4) господарська комерційна діяльність (підприємництво); 5) некомерційна господарська діяльність. Другий розділ ГК України - "Суб'єкти господарювання" містить такі глави: 6) загальні положення; 7) підприємство; 8) державні та комунальні унітарні підприємства; 9) господарські товариства; 10) підприємства колективної власності; 11) приватні підприємства. Інші види підприємств; 12) об'єднання підприємств; 13) громадянин як суб'єкт господарювання. Особливості статусу інших суб'єктів господарювання. Третій розділ ГК України називається "Майнова основа господарювання" і містить такі глави: 14) майно суб'єктів господарювання; 15) використання природних ресурсів у сфері господарювання; 16) використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності; 17) цінні папери у господарській діяльності; 18) корпоративні права. Четвертий розділ ГК України - "Господарські зобов'язання" складається з наступних глав: 19) загальні положення про господарські зобов'язання; 20) господарські договори; 21) ціни і ціноутворення у сфері господарювання; 22) виконання господарських зобов'язань. Припинення зобов'язань; 23) визнання суб'єкта підприємництва банкрутом. П'ятий розділ ГК України - "Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання" містить такі глави: 24) загальні засади відповідальності учасників господарських відносин; 25) відшкодування збитків у сфері господарювання; 26) штрафні та оперативно-господарські санкції; 27) адміністративно-господарські санкції; 28) відповідальність суб'єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства; Шостий розділ ГК України - "Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання" складається з наступних глав: 29) галузі та види господарської діяльності; 30) особливості правового регулювання господарсько-торговельної діяльності. Тридцята глава ГК України містить шість параграфів, а саме: - поставка; - контрактація сільськогосподарської продукції; - енергопостачання; - біржова торгівля; - оренда майна та лізинг; - інші види господарсько-торговельної діяльності; 31) комерційне посередництво (агентські відносини) у сфері господарювання; 32) правове регулювання перевезення вантажів; 33) капітальне будівництво; 34) правове регулювання інноваційної діяльності; 35) особливості правового регулювання фінансової діяльності. Тридцять п'ята глава ГК України складається з чотирьох параграфів: - фінанси і банківська діяльність; - страхування; - посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами. Фондова біржа; - аудит; 36) використання у підприємницькій діяльності прав інших суб'єктів господарювання (комерційна концесія). Сьомий розділ ГК України - "Зовнішньоекономічна діяльність" містить такі глави: 37) загальні положення; 38) іноземні інвестиції. Восьмий розділ ГК України - "Спеціальні режими господарювання" складається з таких глав: 39) спеціальні (вільні) економічні зони; 40) концесії; 41) інші види спеціальних режимів господарської діяльності. Відповідно до статті 4 ГК України встановлено розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин. Не є предметом регулювання ГК України: 1) майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України; 2) земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря; 3) трудові відносини; 4) фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів; 5) адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання. Серед законів України, які входять у систему господарського законодавства України, слід відмітити такі: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30 червня 1999 р.; Закон України "Про захист економічної конкуренції" від 11 січня 2001 р.; Закон України "Про антимонопольний комітет України" від 26 листопада 1993 р.; Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 7 червня 1996 р.; Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р.; Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 р.; Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р.; Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 р.; Закон України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" від 13 жовтня 1992 р.; Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991 р.; Закон України "Про промислово-фінансові групи в Україні" від 21 листопада 1995 р.; Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 р.; Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30 жовтня 1996 р.; Закон України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10 грудня 1997 р.; Закон України "Про товарну біржу" від 10 грудня 1991 р.; Закон України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р.; Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р.; Закон України "Про приватизацію державного майна" від 4 березня 1992 р.; Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 6 березня 1992 р.; Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня 2000 р.; Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 р. У систему господарського законодавства входять також локальні (статутні) нормативні акти. Зазначимо, що до них відносяться статути і засновницькі договори підприємств, господарських товариств, господарських об'єднань, положення про структурні підрозділи підприємств тощо. Ці акти приймаються тими суб'єктами, діяльність яких вони регулюють (крім статутів державних підприємств, які затверджуються уповноваженими на те органами) і їх дія розповсюджується тільки на тих суб'єктів, які їх прийняли. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "7. Система господарського законодавства." |
||
|
||