Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоЦивільне право Росії → 
« Попередня Наступна »
Е. А. Суханов. Цивільне право: У 2 т. Том I Підручник / Відп. ред. проф. Е. А. Суханов. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Видавництво БЕК, 1998. -816с., 1998 - перейти до змісту підручника

2. Оголошення громадянина померлим



Визнання громадянина безвісно відсутнім не ліквідує виникла юридичну невизначеність, оскільки він залишається учасником ряду правовідносин. Тим часом при тривалій відсутності громадянина, якщо неможливо встановити місце його перебування, є підстави припускати, що він помер. Однак з таким припущенням не можна пов'язувати юридичні наслідки, поки факти, його породжують, чи не будуть встановлені в офіційному порядку, бо помилка у вирішенні цього питання може спричинити серйозні порушення прав і інтересів особистості.
Згідно п. 1 ст. 45 ГК громадянин може бути оголошена судом померлою. При цьому не потрібно, щоб попередньо його було визнано безвісно відсутнім. Умовами оголошення померлим є:
відсутність громадянина в місці постійного проживання протягом п'яти років, рахуючи з дня одержання останніх відомостей про нього, а в певних випадках, зазначених у законі, - шести місяців;
неотримання протягом вказаних строків відомостей про місце перебування громадянина і неможливість, незважаючи на вжиті заходи, встановити, чи живий він.
Скорочений шестимісячний строк для оголошення громадянина померлим застосовується, як сказано в законі, якщо громадянин пропав безвісти за обставин, що загрожували смертю або дають підставу припускати його загибель від певного нещасного випадку. Наприклад, якщо відомо, що громадянин був пасажиром або членом екіпажу затонулого морського судна чи потерпілого катастрофу літака, то для оголошення її померлою потрібно шість місяців, оскільки припущення про його загибель при таких умовах досить грунтовно. Проте суд визнає в даному випадку не факт смерті громадянина, а оголошує його померлим на підставі презумпції смерті під час нещасного випадку. Особливо закон визначає умови оголошення померлим громадянина, який зник під час воєнних дій: він може бути в судовому порядку оголошений померлим не раніше ніж після закінчення двох років з дня закінчення воєнних дій (п. 2 ст. 45 ЦК).
На підставі рішення суду про оголошення громадянина померлим органи загсу видають заінтересованим особам свідоцтво про його смерть. Днем смерті громадянина, оголошеного рішенням суду померлим, вважається день набрання законної сили цього рішення. У разі оголошення померлим громадянина, який зник
безвісти за обставин, що загрожують смертю або дають підставу припускати його загибель від певного нещасного випадку, суд може визнати днем ??смерті громадянина день його гаданої загибелі (наприклад, день загибелі пасажирського літака, день землетрусу або іншого стихійного лиха тощо).
Юридичним наслідком оголошення громадянина померлим є припинення або перехід до спадкоємців усіх прав та обов'язків, які належали йому як суб'єкту права, тобто фактично це такі ж наслідки, які тягне смерть людини.
Однак оголошення громадянина померлим, на відміну від смерті, встановлює лише презумпцію, але не самий факт смерті. Тому в тих виняткових випадках, коли громадянин, оголошений померлим, фактично живий, рішення суду жодною мірою не вплине на його правоздатність. Якщо ж громадянин дійсно помер, то його правоздатність припиняється в силу природної смерті незалежно від того, коли буде винесено рішення суду про оголошення її померлою.
У разі явки громадянина, оголошеного померлим, не потрібно відновлювати його правоздатність. Будучи живим, він залишається повністю правоздатним, незважаючи на рішення суду про оголошення її померлою. Всі юридичні дії, вчинені ним у той час, коли він, не знаючи про це, десь помилково оголошений померлим (укладені договори, видані довіреності і т. д.), вважаються цілком дійсними і мають повну силу. Оголошення померлим не впливає і на його суб'єктивні права, придбані в тому місці, де було невідомо про оголошення її померлою.
Отже, незалежно від рішення суду, що оголосив громадянина померлим, він здатний бути носієм прав та обов'язків. Оголошення громадянина померлим створює презумпцію його смерті. Але всяка презумпція, навіть дуже достовірна, може бути спростована. Закон допускає таку можливість і встановлює, що у разі явки або виявлення місця перебування громадянина, оголошеного померлим, відповідне рішення скасовується судом (п. 1 ст. 46 ЦК).
Рішення суду є підставою для анулювання запису про смерть у книзі запису актів цивільного стану (ст. 257 ЦПК). Відновлювати правоздатність з'явився громадянина, як було зазначено, немає потреби, оскільки він її не втрачав. Однак виникає необхідність у відновленні його суб'єктивних прав, в першу чергу його права власності. У даному
випадку велике значення має підставу придбання його майна іншими особами - безоплатно або на відплатних засадах. Згідно п. 2 ст. 46 ГК незалежно від часу своєї явки громадянин може зажадати від будь-якої особи повернення збереженого майна, яке безоплатно перейшло до цієї особи після оголошення громадянина померлим (наприклад, до спадкоємця, до особи, якій майно було подаровано, і т. п.). Це правило цілком відповідає принципу справедливості, оскільки громадяни, до яких майно перейшло безоплатно, у разі повернення цього майна власнику матеріальної шкоди, як правило, не несуть.
Правило про повернення особі, помилково оголошеного померлим, належного йому майна тісно пов'язане з нормами ст. 301 - 303 ГК, що регулюють відносини з витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикації). Стосовно до витребуванню свого майна громадянином після скасування судом рішення про оголошення її померлою, якщо це майно було придбано цілком законно його спадкоємцями та іншими особами, слід визнати, що після скасування зазначеного рішення відпадає підстава (титул) їх володіння, тобто володіння стає незаконним. Якщо вони відмовляться повернути громадянину, помилково оголошеного померлим, належне йому майно, у нього виникне підстава для пред'явлення позову про витребування цього майна з їх незаконного володіння, тобто віндикаційного позову (ст. 301 ЦК). Якщо незаконні власники були сумлінними, оскільки не знали, що оголошений померлим громадянин перебуває в живих, то у них майно може бути витребувано лише у випадках, зазначених у п. 1 ст. 302 ЦК (зокрема, у разі, коли майно вибуло з володіння власника або особи, якій воно було передане власником у володіння, крім їх волі). У разі оголошення громадянина померлим його майно виявляється у володінні інших осіб не з його волі, і тому воно може бути витребуване і у добросовісних набувачів.
Задовольняючи вимога про вилучення майна у незаконного (хоча і сумлінного) набувача, суд вирішує і пов'язані з ним вимоги. Зокрема, добросовісний набувач у разі вилучення у нього майна має право вимагати відшкодування зроблених на нього необхідних витрат (за наявності умов, передбачених абз. 2 ст. 303 ЦК). Крім того, сумлінний власник має право залишити за собою зроблені ним поліпшення, якщо вони можуть бути відокремлені без пошкодження майна. Разом з тим він зобов'язаний повернути або відшкодувати
власнику всі доходи, які він здобув і повинен був здобути з часу, коли він дізнався або повинен був дізнатися про неправомірність володіння або одержав повістку за позовом власника про повернення майна 1 .
Громадянин, помилково оголошений померлим, вправі вимагати повернення збереженого майна від осіб, які отримали його безоплатно, за умови, що це майно належало громадянину. Якщо він перебував у шлюбі і малося спільне нажите подружжям майно, можливо вимагати повернення тільки належної йому частини спільного майна. Деякі види майна поверненню не підлягають. Це гроші та цінні папери на пред'явника (п. 3 ст. 302 ЦК).
Передбачаючи повернення збереженого майна, закон має на увазі майно, що збереглося в натурі. Витребування вартості речей, які після їх безоплатного придбання були відчужені їх власниками за гроші або були втрачені, закон не передбачає. Наприклад, якщо спадкоємці громадянина, оголошеного померлим, продали придбаний у спадок будинок, то від набувача, що не знав, що оголошений померлим живий, не можна витребувати цей будинок, але не можна стягнути і його вартість з спадкоємців. Однак варто погодитися з висловленою в літературі думкою, що якщо особа, до якої безоплатно перейшло майно громадянина, помилково оголошеного померлим, було недобросовісним набувачем, тобто знало, що громадянин знаходиться в живих, то громадянину повинні бути відшкодовані збитки, завдані втратою імущества2 . Основну частину цих збитків буде становити вартість втраченого (не зберігся) майна.
Від розглянутого істотно відрізняється за правовими наслідками випадок, коли майно особи, оголошеної померлою, хтось придбав на відплатних засадах. Особи, до яких майно такого громадянина перейшло за оплатним операцій, не зобов'язані повертати йому це майно. Маються на увазі такі угоди, як купівля-продаж і міна.
Однак закон передбачає виключення з цього правила: БЕЗОПЛАТНО набувач майна, яке належало особі, оголошеному померлим, зобов'язаний повернути йому це майно, якщо буде доведено, що, купуючи його, він знав, що громадянин, оголошений померлим, перебуває в живих.
1 Детальніше ці питання розглядаються в розділі "Захист права власності та інших речових прав".
2 Див: Коментар до цивільного кодексу Російської Федерації, частини першої / Відп. ред. О. Н Садиков. С. 76.
При неможливості повернення такого майна в натурі відшкодовується його вартість (абз. 2 п. 2 ст. 46 ЦК). Отже, обов'язок повернути майно або відшкодувати його вартість виникає в даному випадку тільки відносно осіб, які діяли в момент придбання майна недобросовісно, ??винне. Вимога про повернення майна, пред'явлене до такого недобросовісного власнику, являє за своїм змістом позов про витребування майна з чужого незаконного володіння - віндикаційний позов (ст. 301 ЦК). На нього мають поширюватися правила ст. 303 ЦК, відповідно з якими поверненню підлягає не тільки майно в натурі, але і доходи, які недобросовісний власник здобув і повинен був здобути за весь час володіння. Відповідно недобросовісний власник має право вимагати відшкодування зроблених ним необхідних витрат на майно.
У разі явки громадянина, оголошеного померлим, відновленню (за наявності розглянутих вище умов) підлягають лише ті його права, які перейшли до спадкоємців та іншим особам. Права, які припинилися, тобто були анульовані у зв'язку з оголошенням громадянина померлим, не можуть бути відновлені. Так, не відновлюється дія зобов'язань особистого характеру (обов'язки з виконання будь-якої роботи, здійснення юридичних дій, створення твору і т. п.). Питання про збереження або припинення шлюбу з громадянином, який був оголошений померлим, вирішується відповідно до норм сімейного законодавства (ст. 26 Сімейного кодексу РФ).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 2. Оголошення громадянина померлим "
  1. 19. Порядок, умови і правові наслідки оголошення громадянина померлим.
    Оголошення особи померлою (встановлення презумпції смерті). Оголошення громадянина померлим також проводиться в судовому порядку і передбачено статтею 21 Цивільного кодексу. Відповідно до неї громадянин може бути оголошений померлим на підставі рішення суду в разі, якщо в місці його постійного проживання немає відомостей про місце його перебування протягом трьох років, а якщо він пропав без вісті за
  2. 20 . Акти громадянського стану. Порядок виправлення й оспорювання актів записів.
    Оголошений померлим, якщо в місці його постійного проживання немає відомостей про місце його перебування протягом трьох років, а якщо він пропав без вісті за обставин, що загрожували смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців. Військовослужбовець або інший громадянин, який пропав без вісті в зв'язку з воєнними діями, може бути в
  3.  § 3. Безвісна відсутність
      оголошення їх померлими. Якщо всі згодні з тим, що в основі оголошення померлим лежить презумпція (припущення) смерті громадянина, то в питанні про безвісно відсутності думки розділилися. Ряд вчених вважає, що як при безвісно відсутності, так і при оголошенні померлим в основі лежить одна і та ж презумпція смерті громадянина, оскільки рішення суду буде істинним тоді, коли громадянина немає
  4.  § 6. Безвісна відсутність громадянина та оголошення її померлою
      оголошення її померлою досить названих вище юридичних фактів. Разом з тим практика застосування закону виходить з того, що за наявності певних даних, що свідчать про навмисний характер відсутності (наприклад, є відомості про те, що особа ховається у зв'язку із вчиненим злочином, небажанням платити аліменти, відшкодувати заподіяну шкоду та ін), особа не повинна бути
  5.  § 6. Безвісна відсутність. Оголошення громадянина померлим
      громадянина
  6.  3. Відкриття спадщини
      оголошення громадянина померлим (ст. 45 ЦК). Відкриття спадщини завжди відбувається в певний час і в певному місці, що має дуже важливе правове значення. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день набрання законної сили рішення суду про оголошення її померлою. У разі оголошення померлим громадянина, який зник без вісті
  7.  Рішення третейського суду
      оголошення резолютивної частини рішення. Якщо визнає необхідним, третейський суд вправі відкласти ухвалення рішення і викликати сторони на додаткове засідання. За клопотанням сторін третейський суд приймає рішення про затвердження мирової угоди, якщо світове со-ошення не суперечить законам і іншим нормативним правовим актам і не порушує прав і законних інтересів інших осіб. Зміст
  8.  2. Рішення третейського суду. Виконання рішення третейського суду
      оголошення резолютивної частини рішення. Третейський суд має право, якщо визнає це необхідним, відкласти ухвалення рішення і викликати сторони на додаткове засідання. За клопотанням сторін третейський суд приймає рішення про затвердження мирової угоди, якщо мирова угода не суперечить законам і іншим нормативним правовим актам і не порушує прав і законних інтересів інших осіб.
  9.  33. Правові принципи, правові аксіоми, правові презумпції, правові фікції.
      оголошення
  10.  18. Порядок, умови і правові наслідки визнання громадянина безвісно відсутнім.
      оголошення особи померлою (встановлення презумпції смерті). Визнання громадянина безвісно отсуствующнм передбачено ст. 18 ГК. Відповідно до зазначеної статті громадянин може бути в судовому порядку визнаний безвісно відсутнім, якщо протягом одного року в місці його постійного проживання немає відомостей про місце його перебування. При неможливості встановити день одержання останніх.