В основі мусульманського правосуддя лежала легенда про Магомета, який спочатку особисто розглядав майже всі спори
609
між членами мусульманської общини, а також між мусульманами і немусульманами. Згодом він доручав відправлення правосуддя в провінціях намісникам. За тих часів ісламські країни не знали спеціально призначеного звільненого судді. Спадкоємці Магомета як глави держави також тримали верховну судову владу в руках, доручаючи намісникам розв'язувати конфлікти між мусульманами. Намісники, у свою чергу, нерідко передоручали цю роботу спеціально підібраним особам - знавцям права. Поступово оформився самостійний державний апарат - суд, склад якого затверджувався володарем, а потім верховним суддею, який діяв від імені володаря. На цей період припадає правління династії Аббасидів (750-1258 pp.). Вже тоді судді екзаменувалися на предмет знання мусульманського права, їх діяльність контролювалася верховним суддею.
Мусульманські країни з часу правління династії Аббасидів створили дуалістичну судову систему, яка збереглася до другої половини XIX ст. її складали два види судів:
- «суди каді'», що здійснювали правосуддя відповідно до мусульманського права. Вони зверталися до релігійної совісті віруючих і розраховували на добровільне виконання ними судових рішень;
- «відомства скарг»- суди, що діяли на основі звичаїв і правових розпоряджень (регламентів), установлених владою. Діяльність «відомств скарг» не додержувалася суворих норм мусульманського права. Ці суди спиралися на силу державного примусу.
Порядок розгляду справ у судах мав свої відмінності. Суди світської спрямованості («відомства скарг») використовували заборонені мусульманським правом види доказів, наприклад, показання, одержані під катуваннями. Вони могли примусити сторони до мирної угоди, викликати свідків за власною ініціативою і привести їх до присяги, відкласти винесення рішення до остаточного розгляду питання і встановлення істини та ін. Сфера повноважень судів каді була вужчою, ніж у «відомств скарг». Ще з XVI ст. із відання каді були вилучені торгові спори.
В другій половині XIX ст. суди ісламських країн диференціюються відповідно до компетенції на мусульманські, цивільні (світські) і консульські, а також суди персонального права для нему-
Посада каді з'явилася у VII ст., згодом виробилася певна система взаємо-підпорядкованості каді на чолі з верховним каді - каді-іль-кудатом.
610
сульман. У результаті проведеної в 1840 р. судової реформи була обмежена юрисдикція мусульманських судів (створювалися кримінальні, торгові та інші суди, яким передавалася юрисдикція мусульманських судів). Найбільшою своєрідністю характеризується історія реформування судової системи Єгипту. З 1855 р. там функціонують спеціальні кримінальні суди, з 1876 р. - змішані суди, створені замість консульських судів. Вони розглядали всі питання разом з іноземцями.
З середини XX ст., коли більшість країн Арабського Сходу стали незалежними, розпочався новий етап розвитку їх судових систем. Однак і на цей час функціонують два види судів: традиційні релігійні та світські.
В основі традиційних релігійних судів лежать норми мусульманського права, більшість яких кодифіковано. Нерідко діє кілька рівнозначних мусульманських судів різного толку - сунітські, джафаритські (Іран, Лівія), спеціальні суди для друзів (Сирія, Ліван), а також - верховні мусульманські суди, які виконують функції апеляційних інстанцій (Ліван, Йорданія, Лівія - у кожній із країн є свої особливості). До юрисдикції цієї групи судів належить розгляд справ особистого статусу мусульман і деяких інших спорів.
Наведемо як приклад судову систему Саудівської Аравії:
- суд першої інстанції (один каді) - вирішує шлюбно-сімейні справи і незначні цивільно-правові спори;
- загальні суди (три каді) - розглядають кримінальні правопорушення;
- апеляційний суд - має палати з кримінальних, шлюбно-сімейних та інших питань;
- Найвища судова рада - здійснює контроль за мусульманськими судами і відіграє роль апеляційної інстанції у найважливіших кримінальних справах.
На цей час багато традиційних судів занепали в результаті або їх державної ліквідації (у Туреччині в 1924 p.), або самоліквідації (Єгипет, Туніс, Пакистан, Алжир, Марокко, Гвінея, Малі), але не зникли повністю.
Поряд із мусульманським правом світські суди застосовують «сучасне право» західного зразка. Роль цих судів зростає.
|
- ЗМІСТ
особливості його формування § 2. Джерела права сучасної Японії § 3. Система права сучасної Японії § 4. Закон. Кодифікація Частина III ЗВИЧАЄВО-ОБЩИННА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 3.3. ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО АФРИКИ І МАДАГАСКАРУ § 1. Загальна характеристика звичаєво-общинної групи правових систем § 2. Основні риси звичаєвого права § 3. Звичаєве право і суди в умовах колонізації країн Африки § 4. Звичаєве право
- Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
особливості правового статусу відповідних органів виконавчої влади. Крім того, потребують подальшого уточнення положення про співвідношення функцій і повноважень вищих і нижчих органів виконавчої влади, що містяться в законах, присвячених регулюванню окремих сфер суспільного життя. В цілому ж статутний блок адміністративного законодавства, зважаючи на потреби належного врахування умов і
- § 1. Виникнення і розвиток криміналістики
особливості розслідування злочинів. Так, Г. Гросс започаткував термін «криміналістика» і розкрив його зміст у своїх працях «Керівництво для судових слідчих, чинів жандармерії та поліції» (1892) і «Керівництво для судових слідчих як система криміналістики» (1898). Важливим напрямом розвитку криміналістики є розробка методів дослідження речових доказів. Першою криміналістичною установою в Росії
- § 1. Поняття і предмет криміналістичної тактики
особливості протидії зацікавлених осіб, створення інсценувань та фальсифікацій. У злочинців у процесі злочинної діяльності виробляються своєрідні вміння та навички, звички та схильності, тобто «злочинний почерк». Схильність до вчинення злочинів певним способом є передумовою кримінальної професіоналізації. Знання специфіки способів професійної злочинної діяльності - ключ до виявлення винуватих.
- § 3. Джерела і функції тактичних прийомів
особливості особи, її конформність, схильність до референтної групи (референту), соціальну роль та ін. Використання даних цієї науки дозволяє більш диференційовано формувати достатні й необхідні засоби впливу на осіб різних категорій. Розробка і застосування тактичних прийомів пов'язані з окремими напрямами математичної науки, і зокрема теорією ігор. Вплив теорії ігор на розвиток
- § 3. Основи підготовки, призначення та проведення судових експертиз
особливості експертного дослідження (складність, наявність відповідних методик, час проведення тощо); 4) слідчу ситуацію. Вибір моменту призначення експертизи передбачає визначення її місця у системі інших слідчих (судових) дій. Призначення та проведення експертизи зумовлені тактичними міркуваннями. Визначення часу призначення експертизи пов'язано з особливостями розслідуваного злочину, слідчою
- § 3. Криміналістична характеристика злочинів
особливості певного виду злочинів, які мають значення для їх виявлення і розкриття. Такі особливості називають криміналістично значущими. Для розробки наукових рекомендацій щодо виявлення і розкриття злочинів, всебічного, повного і об'єктивного дослідження пов'язаних з ними обставин необхідне не тільки узагальнення оперативно-розшукового і слідчого досвіду, практики судового розгляду
- § 6. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
особливості тактики проведення таких слідчих дій, як допит, огляд і призначення судової експертизи. Особливості тактики допиту у справах про розкрадання полягають у специфіці службового і матеріально відповідального становища допитуваних осіб. При допитах, що проводяться у зв'язку з притягненням особи як обвинуваченого, і допитах інших осіб у справах про розкрадання характерно пред'явлення їм
- § 3. Наступний етап розслідування ЕКОЛОГІЧНИХ ЗЛОЧИНІВ
особливості (вид, склад, тощо) вказаної речовини, що виявлені в даній пробі; 3) чи однакові запропоновані для експертного дослідження речовини, що виявлені в даному районі (просторі) й отримані зразки викидів, відходів, скидів. Для вирішення подібних питань може призначатись також судова матеріалознавча експертиза нафтопродуктів, мастил тощо. Оскільки під час розслідування забруднення вод і
- § 6. Особливості методики ототожнення людини за ознаками зовнішності
судової експертизи. У першому випадку ототожнення здійснюється за мисленим образом (сліду пам'яті), який зберегається джерелом, а в другому - за матеріальним відображенням ознак зовнішності - фотографіями, відеограмами, кінострічками, зліпками, рентгенограмами. Це об'єкти ідентифікаційної портретно-криміналістичної експертизи, яка має розв'язувати такі питання: 1. Чи відображено на пред'явлених
|