Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Вексельное право / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКриміналістика → 
« Попередня Наступна »
Біленчук П.Д., Дубовий О.П., Тимошенко П.Ю., Салтевський М.В.. Криміналістика.:Підручник. Київ: Національна академія внутрішніх справ України,1997. - 232 с., 1997 - перейти до змісту підручника

§ 6. Особливості методики ототожнення людини за ознаками зовнішності


Ознаки зовнішності є відносно не змінними протягом усього життя людини і спрадавна використовуються для її впізнання і ототожнення. Для ідентифікації користуються двома видами слідів-відображень ознак зовнішності: ідеальними і матеріальними. Ототожнення за ідеальними слідами здійснює джерело під час такої слідчої дії, як пред'явлення для впізнання, а за матеріальними слідами - спеціаліст протягом проведення судової експертизи. У першому випадку ототожнення здійснюється за мисленим образом (сліду пам'яті), який зберегається джерелом, а в другому - за матеріальним відображенням ознак зовнішності - фотографіями, відеограмами, кінострічками, зліпками, рентгенограмами. Це об'єкти ідентифікаційної портретно-криміналістичної експертизи, яка має розв'язувати такі питання: 1. Чи відображено на пред'явлених фотографіях одне і те саме обличчя? 2. Чи немає на груповій фотографії особи, фотографія якої пред'явлена для дослідження? 3. Чи не зображений на фотографії труп гр. Козлова? 4. Чи не належить череп людині, фотографія якої представлена для дослідження?
На портретно-криміналістичну експертизу подають матеріали, на якихх обличчя може бути зображено в різних положеннях. Доцільно, щоб на порівнювальних матеріалах обличчя було зафіксоване приблизно в тих самих ракурсах. Кіно, відеоматеріали, рентгенограми подають в орігіналах, кісткові останки (череп, кості) повинні бути звільнені від м'яких тканин.
Ідентифікаційна експертиза можлива тоді, коли зображення обличчя одержані об'єктивними засобами фіксації на підставі законів геометричної оптики. Всяка копія повинна бути подібна до оригіналу та ізоморфна йому, тобто будь-який об'єкт системи можна розглядати як "модель" і вивчати на ньому різнобічні ознаки. Звідси, неоднакові геометричні будови, які застосовуються в експертизі, можуть розрізнятися лише розміром, але не ознаками, які є основою для їх будови. Тому при збільшенні фотографічних зображень взаємозв'язок і співвідношення між ознаками не змінюються.
Об'єктами ідентифікаційної експертизи не можуть бути портрет - витвір мистецтва і малюнки, створені художниками, а також всі композіційні портрети. Разом з тим суб'єктивні зображення, а також кісткові останкичасом можуть бути об'єктами неідентифікаційних досліджень. Так, на збереженому черепі методом пластичної реконструкції проволять відновлювання прижиттєвого вигляду людини, якій належить збережений череп. Методіки М. М. Герасимова, А. А. Джегоряна, Ю. П. Дубягіна дозволяють досить точно відтворити зовнішній вигляд людини за черепом. М. М. Герасимову вдалося відтворити і відновити зовнішній вигляд Івана Грозного, Тамерлана та ін. Такі скульптурні портрети інколи використовуються у слідчій практиці. За ними можуть бути проведені ідентифікаційні експертизи. Для цього на портретно-криміналістичну експертизу направляють прижиттєвий знімок пропалого і фотознімок віготовленогоспеціалістом скульптурного портрета.
За мальованим портретом зі слів потерпілих іноді можнат скласти словесний портрет-орієнтовку для розшуку.
Методика ідентифікаційного дослідження фотографічних зображень складається з таких етапів. На початку дослідження серед зразків намагаються відібрати такі фотознімки, на яких обличчя зафіксоване в однаковому або близькому до досліджуваного ракурсію Потім фотознімки приводять до одного масштабу, для чого використовують константні антропометричні точки голови (мал. 16). Одержані одномаштабні знімки наклеюють на таблиці і описують кожний знімок за системою словесного портрета. Однакові ознаки за формою, розміром і розположенням відмічають стрілками. Для визначення співвідношення ознак останні з'єднують прямими лініями, одержані геометричні фігури порівнюють. Відмінні ознаки, як правило, на фотознімках виділяють іншим кольором. Відтак оцінюють сукупність збіжних ознак і відмінних, пояснюючи причину появи останніх, а сукупність збіжних ознак оцінюють як неповторне.
М. С. Польовий для порівняльного дослідження фотографій за ознаками зовнішності розробив графічній ідентифікаційний алгоритм (ГІА), який являє собою певний порядок графічної будови на основі системи константних точок обличчя (мал.17).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§ 6. Особливості методики ототожнення людини за ознаками зовнішності"
  1. § 5 Збирання і використання джерел інформації про зовнішність людини ^д^розшуку і ототожнення
    Криміналістичне дослідження зовнішніх ознак та їхніх джерел здійснюється з метою розшуку безвісти пропавших осіб, злочинців, які переховуються, встановлення осіб по невпізнаних трупах, ідентифікації людини, створення автоматизованих банків даних, організації оперативних та криміналістичних обліків. Матеріальні джерела, які повністю відображають зовнішній вигляд людини, або окремі -иер^ частини,
  2. § 3. Особливості розслідування деяких видів убивств
    У загальній методиці розслідування вбивств виділяють кілька особливих методик, що відрізняються специфікою, яка визначається ситуацією. До них належать методика розслідування вбивств, що маскуються під нещасний випадок, методика розслідування вбивств за відсутності трупа потерпілого, методика розслідування вбивств, пов'язаних із розчленуванням трупа, методика розслідування вбивств на замовлення.
  3. § 1. Ознаки зовнішності людини і механізм відображення їх при вчиненні злочину
    У механізмі злочину люди є основним джерелом криміналістичної інформації. Людина як суб'єкт взаємодії та слідоутворення є одним з багатопланових об'єктів живої природи. Складна і різнобічна роль суб'єкта у структурі злочинної діяльності, тому що він посідає перше місце - без суб'єкта немає діяльності, а значить і не учинюються злочини. Перебуваючи на вищому ступені розвитку та організації
  4. § 2. Поняття ознак і властивостей зовнішності людини
    У криміналістиці і слідчий практиці поняття ознаки інколи визначають як властивість і навпаки,- властивість інтерпретують як ознаку. Таке тлумачення визначень справедливе взагалі, але воно потребує уточнення для часткових теорій науки криміналістики, які оперують поняттями "ознака" і "властивість". Ознака - це сторона предмета, те чим він відрізняється від йому поді-бних (М. І. Уємов). Ознака -
  5. § 1. Анатомічна будова шкірного покриву голови людини і криміналістичне значення його слідів
    Голова людини майже наполовину вкрита волосяним покривом, лише її передня частина та бокові поверхні можуть залишати сліди. Торкаючись цими ділянками голови різних предметів або навпаки - людина залишає потожирові сліди шкірного покриву - лоба, щік, кінчика носа, підборіддя, вушних раковин. Названі сліди голови у судово-слідчій практиці виникли у 50 - 60 рр. нашого століття. Раніше криміналісти
  6. § 3. Виявлення слідів шкірного покриву голови і прийоми їх використання для одержання інформації про особу і подію
    Сліди шкірного покриву не завжди залишаються на місці злочину. Їх виникнення залежить від багатьох факторів, насамперед, від механізму вчинення злочину, коли злочинець обов'язково повинен торкатись об'єктів, на яких можливе слідовідображення. Тому, розпочинаючи огляд місця події, передусім, потрібно змоделювати механізм події, тобто хто і як з суб'єктів взаємодії рухався, з якими предметами
  7. § 4. Сліди зубів
    Віддавна будову зубів людини судові медики і криміналісти відносять до ознак зовнішності, хоча, справедливіше, це ознаки внутрішньої будови, оскільки вони видимі не завжди. Разом з тим сліди зубів та їх ознаки віднесені до структури словесного портрета (карти збору інформації для формування сучасних єдиних банків даних, карти невпізнаного трупа та безвісти пропалої особи). У зв'язку з цим вони
  8. ВСТУП
    Підручник підготовлений відповідно до програми курсу навчальної дисципліни «Криміналістика» у вищих юридичних навчальних закладах. У 1998 р. колективом викладачів кафедри кримiналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого було підготовлено перше видання українського підручника з криміналістики, але він містив лише два розділи - кримiналістичну тактику і методику
  9. Система криміналістики
    це її складові розділи (частини), що перебувають у тісних взаємозв'язках. Сучасні уявлення про зміст криміналістики дають змогу вирізнити в її системі чотири розділи: 1. Загальна теорія криміналістики - це її методологічна основа, яка являє собою систему принципів, концепцій, категорій, понять, методів, що відображають предмет криміналістики як ціле. Основні елементи: а) вступ до загальної
  10. § 1. Криміналістична профілактика злочинів
    Одним з основних напрямів у сфері боротьби зі злочинністю є розробка і застосування заходів щодо її попередження. Наукове забезпечення цієї сфери здійснюється кримінологією, криміналістикою та іншими кримінально-правовими галузями. Криміналістична профілактика, як діяльність уповноважених суб'єктів і напрям наукових досліджень, базується на загальних кримінологічних рекомендаціях щодо