Головна
ГоловнаЕкономікаБухгалтерський облік (лекції) → 
« Попередня Наступна »
Лекції по бухгалтерському обліку, 2009 - перейти до змісту підручника

2. Правила обліку та класифікація рахунків обліку доходів і витрат банку

У процесі обліку доходів і витрат банку керуються такими правилами.
Правило перше. При класифікації витрат за елементами і цільовим призначенням розрізняють капітальні затрати і поточні витрати.
Капітальні витрати виникають у процесі придбання, удосконалення та доведення основних засобів (необоротних активів) до стану, придатного до експлуатації, тобто вони розраховані на тривалий час. Такі витрати виникають під час капітального ремонту, модернізації і реконструкції власних основних засобів або взятих в оренду; вони утворюються під час будівництва нових приміщень, придбання комп'ютерної техніки та у разі виконання інших операцій, пов'язаних з розширенням банківського бізнесу. Джерелом покриття капітальних витрат служить накопичений нерозподілений прибуток минулих років і прибуток, одержаний у поточному році. Капітальні витрати відображаються в активі балансу.
Поточні витрати виникають у процесі здійснення банківських операцій, а також під час нарахування заробітної плати і премій співробітникам банку; до складу поточних витрат включають витрати на експлуатацію приміщень, на виплату орендної плати, сплату аудиторських послуг тощо, тобто на те, що приносить користь протягом короткого часу (з фінансового погляду). Джерелом покриття поточних витрат є операційний дохід. Поточні витрати списуються відразу або розглядаються як витрати майбутнього періоду, якщо вигода від їх здійснення виявиться в наступному звітному періоді.
Якщо капітальні витрати помилково зараховуються до складу поточних витрат, прибуток буде заниженим. Це призводить також до заниження вартості активів у балансі.
Правило друге. На практиці надання (отримання) послуги нерідко не збігається у часі з надходженням (сплатою) грошових коштів.
Для об'єктивного визначення фінансового результату виникає необхідність здійснювати облік доходів і поточних витрат банку згідно з принципами нарахування, відповідності та обережності.
Відповідно до принципу нарахування дохід визнається одержаним у момент, коли він зароблений, а не коли надійшли відповідні кошти, тобто в момент продажу активів або надання послуг.
Витрати визнаються в обліку в момент, коли вони понесені, а не коли сплачені гроші.
Зіставлення доходів і витрат відбувається на підставі принципу відповідності. Витрати і доходи, одержання яких пов'язане з даними витратами, повинні відображатись у бухгалтерському обліку в один і той самий звітний період.
Виходячи з цих принципів можна класифікувати доходи і витрати за такими групами:
1) доходи, зароблені та отримані водночас; витрати, понесені та сплачені водночас;
2) доходи, отримані наперед, але ще не зароблені (дохід майбутніх періодів, або відкладений дохід); витрати сплачені наперед, але ще не понесені (витрати майбутніх періодів, або відкладені витрати);
3) доходи зароблені, але ще не отримані (нарахований дохід); витрати понесені, але ще не сплачені (нараховані витрати).
Однак реалізація принципів нарахування і відповідності не повинна спричинювати як переоцінку активів або доходів банку, так і недооцінку зобов'язань і витрат банку. Отже, керуючись принципом обережності, банк повинен:
ураховувати доходи від наданих послуг, тільки якщо є впевненість в одержанні цих доходів;
якщо немає впевненості в одержанні доходів, ураховуються тільки витрати. Доходи за такими операціями відображаються в бухгалтерському обліку тільки після їх фактичного одержання.
Заборгованість за нарахованими доходами визнається сумнівною, якщо є невпевненість у її погашенні боржником. Після визнання дебіторської заборгованості за нарахованими доходами сумнівною банк здійснює облік таких доходів за відповідними рахунками сумнівних нарахованих доходів. Під сумнівну заборгованість за нарахованими доходами банки здійснюють формування резервів за рахунок витрат. Якщо є імовірність неотримання економічних вигід від операції та приймається відповідне рішення щодо визнання сумнівної заборгованості за нарахованими доходами безнадійною, то заборгованість списується за рахунок сформованих резервів. Подальший облік такої заборгованості ведеться на позабалансових рахунках групи 960 "Несплачені в строк доходи" до погашення боргу або до закінчення терміну позовної давності.
Правило третє. З другого правила випливає, що наслідки операції можуть поширюватись на два або більше облікові періоди. Наприклад, Шевченко П. С. 1 грудня 2006 р. вклав до банку депозит на суму 1000 грн. строком на шість місяців. Проценти вкладнику виплачуються за ставкою 15 % річних один раз у три місяці. Проценти нараховуються щомісяця (31 грудня 2003 р., 31 січня, 28 лютого, 31 березня, 30 квітня, 31 травня 2007 р.), а виплати клієнту проводяться згідно з договором 28 лютого та 31 травня 2007 р. У звіті про прибутки та збитки витрати відображаються як понесені щомісячно, крім того, нараховані процентні витрати за даною угодою за грудень будуть включені до річного звіту про фінансові результати діяльності банку за 2006р.
Згідно з принципами нарахування і відповідності доходи і витрати мають бути правильно оцінені в кожному звітному періоді.
З цією метою наприкінці кожного облікового періоду (у банку - щомісяця) мають бути зроблені бухгалтерські записи за тими операціями, наслідки яких поширюються за межі облікового періоду, в якому здійснилася початкова операція. Такі проведення називаються регулювальними. Так, у нашому прикладі щомісячно понесені і нараховані процентні витрати становлять 12,50 грн. Вони відображаються бухгалтерським регулювальним записом наприкінці кожного місяця:
Д-т 7041 "Процентні витрати за строковими коштами, фізичних осіб" (АП);
К-т 2638 "Нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб" (П).
А 28 лютого та 31 травня 2004 р. виплачуються проценти вкладнику на суму 37,50 грн:
Д-т 2638 "Нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб" (П);
К-т 1001 "Банкноти та монети в касі банку" (А 1).
Це вже тільки реєструючий запис, оскільки за його допомогою відображається операція з виплати процентів, які уже враховані в складі понесених витрат.
Правило четверте. Облік доходів і витрат здійснюється наростаючим підсумком з початку року. Залишки за рахунками доходів і витрат закриваються підсумковим проведенням в останній день звітного року.
Синтетичні рахунки для обліку доходів згруповані у шостому класі балансу, а для обліку витрат - у сьомому класі. В основу побудови синтетичних рахунків покладено ті самі ознаки, з урахуванням яких здійснена класифікація доходів та витрат і виділені об'єкти обліку. Це забезпечує деталізований облік доходів і витрат, що дає можливість накопичувати й одержувати інформацію для оцінки фінансового стану банку й ефективності окремих напрямів його діяльності.
Рахунки з обліку прострочених нарахованих доходів включені в групи з обліку активів, що приносять доходи, як парні до рахунків з обліку нарахованих доходів. Рахунки другого порядку (розділу) дають змогу одержати інформацію і порівняти доходи від основних видів банківських операцій і послуг з витратами, які пов'язані з їх здійсненням. Так, склавши процентні доходи з процентними витратами, можна розрахувати чистий процентний дохід.
Рахунки третього порядку (групи) дають інформацію про доходи і витрати за банківськими операціями щодо контрагентів (банківський сектор, підприємства, бюджетний сектор). Рахунки четвертого порядку деталізують інформацію щодо окремих фінансових інструментів, які застосовуються банком. Наприклад, окремо враховуються процентні доходи за кредитами, векселями, цінними паперами, факторинговими операціями тощо. Рахунки з обліку доходів за технікою записів пасивні, витрат - активні.
Рахунки з обліку нарахованих доходів і витрат входять до складу першого, другого і третього класів плану рахунків. Вони розміщені в групах активів, які приносять доходи, і платних пасивів, які застосовуються банками як фінансові інструменти. Наприклад, строкові депозити фізичних осіб обліковуються за другим класом, 26 розділом, 263 групою. Ця група включає рахунок 2630 "Короткострокові вклади (депозити) фізичних осіб", рахунок 2635 "Довгострокові вклади (депозити) фізичних осіб". Об'єктом обліку тут є грошові кошти, які залучені від фізичних осіб на певний період і на платній основі. На рахунку 2638 "Нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб" ведеться облік процентів, які банк зобов'язаний нараховувати щомісячно, але виплата яких власникам депозитів проводиться в терміни, зазначені в угоді.
У третьому класі, розділі 31, у групі 311 ураховуються придбані банком боргові цінні папери з метою їх наступного перепродажу. За рахунками четвертого порядку цієї групи ведеться облік придбаних боргових цінних паперів (наприклад, облігацій) за контрагентами. Окремо на рахунках четвертого порядку враховуються облігації, випущені державою, місцевими органами державного управління, банками тощо. У складі групи передбачено рахунок 3118 "Нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж" (А). На цьому рахунку обліковуються нараховані проценти за цінними паперами до моменту їх продажу чи погашення. Рахунок «Нараховані доходи за борговими цінними паперами» до моменту їх продажу чи погашення закривається за умови зарахування процентів на кореспондентський рахунок банку. У разі неперерахування процентів сума переноситься на рахунок 3119 "Прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж" (А). За непогашеної заборгованості протягом 30 календарних днів сума прострочених процентів списується з балансу.
За своїм характером рахунки для обліку нарахованих доходів активні (нараховані, але ще не одержані грошові кошти можна вважати дебіторською заборгованістю), а нарахованих витрат - пасивні (нараховані, але не виплачені грошові кошти можна вважати кредиторською заборгованістю).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "2. Правила обліку та класифікація рахунків обліку доходів і витрат банку"
  1. 3.Загальні принципи відображення в бухгалтерському обліку доходів і витрат банку
    правилами, визначеними нормативно-правовими актами Національного банку України. Доходи і витрати майбутніх періодів в іноземній валюті за монетарними активами та зобов'язаннями переоцінюються у валюту звітності під час кожної зміни офіційних курсів гривні до іноземних валют до часу їх визнання (відображення за рахунками доходів і витрат у відповідному звітному періоді). Доходи і витрати майбутніх
  2. 1.Об'єкти обліку в складі доходів і витрат банку
    обліку. Доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, що призводить до збільшення власного капіталу (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків акціонерів). Доходи визнаються в обліку в період, коли відбулося зростання майбутніх економічних вигід, пов'язаних із збільшенням активів або із зменшенням зобов'язань, і таке зростання
  3. 4. План рахунків і принципи його побудови
    правила управлінського обліку. У Плані рахунків наведені номери та найменування синтетичних рахунків II, III, IV порядків, що забезпечують запис інформації про наявність і рух активів, зобов'язань, капіталу та результати від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності банків. Першою цифрою номера визначено клас рахунків. План рахунків складається з дев'яти класів (рис. 1): Клас 1.
  4. Роль, значення обліку в комерційних банках та основи його організації.
    правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та можуть складатися у
  5. Класифікація строкових та ощадних депозитів
    обліку операцій за ощадними вкладами і власне строковими депозитами у банку відкриваються депозитні рахунки. Класифікація строкових і ощадних депозитних рахунків наведена нижче: При класифікації депозитів, як правило, беруть до уваги наступні ознаки: строк депозиту до вилучення; категорію вкладника. З точки зору вилучення депозити поділяються на: депозити до запитання; строкові депозити.
  6. Особливості відображення операцій з цінними паперами в плані рахунків комерційного банку
    обліку доходів та витрат за операціями з цінними паперами виходячи з вимог оподаткування та регулювання діяльності учасників фондового ринку. Тільки в класі 3 "Операції з цінними паперами та інші активи і зобов'язання" міститься близько 40 рахунків з обліку операцій з цінними паперами. Крім того, в перший клас "Казначейські та міжбанківські операції" введено близько 20 рахунків для відокремленого
  7. 2. Загальні вимоги до обліку операцій в іноземній валюті
    обліку валютних операцій, і зарубіжні країни у своїх національних системах бухгалтерського обліку використовують різні методи відображення у фінансовій звітності операцій з іноземною валютою. Найпоширеніші з них такі: метод обліку за курсом на дату закриття, відповідно до якого всі операції з іноземною валютою відображаються в обліку за курсом на дату балансу; метод оборотно-необоротної оцінки,
  8. Поняття, класифікація основних засобів та рахунки, що використовуються для їх обліку
    обліку як окремий об'єкт основних засобів Об'єкт основних засобів (придбаний або створений) визнається активом, якщо є імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, і його вартість може бути достовірно визначена. Придбані (створені) основні засоби визнаються за первісною вартістю. Первісна вартість придбаного об'єкта основних засобів складається з таких
  9. 8.Відображення в обліку результатів переоцінки основних засобів.
    облік має здійснюватися із застосуванням одного з таких двох методів: а) за первісною вартістю (собівартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності; б) за переоціненою вартістю (справедливою вартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності. Обраний метод банки зобов'язані застосовувати для всіх
  10. Порядок переоцінки нематеріальних активів.
    облік надалі має здійснюватися із застосуванням одного з таких двох методів: а) за первісною вартістю (собівартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності; б) за переоціненою вартістю (справедливою вартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності. Банки здійснюють оцінку нематеріальних активів за