Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоМіжнародне право (шпаргалки) → 
« Попередня Наступна »
Шпаргалки по міжнародному праву, 2009 - перейти до змісту підручника

Право міжнародної безпеки - Роззброювання й обмеження озброєнь (Частина 1)

Забезпечення міцного миру й безпеки неможливо без вживання діючих заходів по роззброюванню й обмеженню озброєнь. У Статуті Ліги Націй роззброювання було виділено в якості одного з головних напрямків діяльності цієї організації. На жаль, значних успіхів на цьому поприщі Лізі досягти не вдалося. Устав ООН відносить принципи, що визначають роззброювання й регулювання озброєнь, до числа загальних принципів співробітництва в справі підтримки міжнародного миру й безпеки (п. 1 ст. 11). Відповідно до Уставу ООН Генеральна Асамблея вповноважена розглядати ці принципи й робити відносно їх рекомендації членам ООН і Раді Безпеки
Використання в тексті Уставу ООН термінів «роззброювання» і «регулювання озброєнь» з'явилося наслідком компромісу, досягнутого державами - засновниками ООН. При цьому під терміном «роззброювання» прийняте розуміти комплекс погоджених державами заходів, спрямованих на зменшення, а в підсумку й на повну ліквідацію матеріальних засобів ведення війни. Термін «регулювання озброєнь» відносно рідко використовується в договірній практиці й у доктрині міжнародного права. По своїй суті він близький до терміна «контроль над озброєннями».
У цей час роззброювання одержало широке визнання як принцип міжнародного права. Однак на даному етапі з нього не випливає прямий обов'язок держав роззброюватися, потрібно лише домагатися висновку міжнародних угод в області роззброювання й сумлінно виконувати раніше взяті на себе зобов'язання по діючих міжнародних договорах
З метою більше ефективної реалізації даного принципу при ООН створена Комісія з роззброювання, до складу якої входять всі держави - члени Організації. Регулярно питання роззброювання обговорюються на чергових сесіях Генеральної Асамблеї ООН. Крім того, були проведені три спеціальні сесії Генеральної Асамблеї ООН по роззброюванню (1978, 1982 і 1988 р.). Документи, прийняті на цих сесіях, у значній мірі сприяли створенню солідної нормативної бази роззброювання. Конференція по роззброюванню, що засідає в Женеві й функціонує поза рамками ООН, веде більшу роботу в області підготовки проектів по роззброюванню
Проблема роззброювання має два тридцятилітні: це часткове роззброювання й загальне й повне роззброювання. У резолюції Генеральної Асамблеї ООН 1378 (XIV) від 20 листопада 1959 р. було вперше сформульоване положення про загальне й повне роззброювання як кінцевої мети в процесі контролю над озброєннями. Згодом це положення було включено в текст багатосторонніх угод, наприклад Московського договору про заборону випробувань ядерної зброї в трьох середовищах 1963 р. і Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 г.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Право міжнародної безпеки - Роззброювання й обмеження озброєнь (Частина 1)"
  1. Право міжнародної безпеки - Роззброювання й обмеження озброєнь (Частина 2)
    безпеки громадян (ст. 2 Спільної Заяви). У зв'язку з тим що загальне й повне роззброювання не коштує на порядку денному сучасного міжнародного життя, а є щодо віддаленою перспективою, держави більше приділяють увагу проблемам обмеження озброєнь, тобто часткового роззброювання Мабуть, найбільш актуальною проблемою роззброювання є проблема поступової ліквідації ядерних озброєнь і інших видів зброї
  2. Право міжнародної безпеки - Роззброювання й обмеження озброєнь (Частина 3)
    безпеки Україні як неядерній державі - учасникові ДНЯО. Пізніше такі гарантії були надані Україні Францією й Китаєм. ДО 1 червня 1996 р. Україна завершила процес вывезения зі своєї території стратегічних ядерних боєприпасів Одним з ефективних засобів зменшення погрози ядерної війни є створення без'ядерних зон. По своїй суті заборона розміщати в будь-якій формі ядерна зброя на певній території є
  3. Право міжнародної безпеки - Роззброювання й обмеження озброєнь (Частина 4)
    частині Тихого океану (Договір Раротонга2). 11 грудня 1986 р. Договір набув чинності. Учасникам Договору Раротонга забороняється робити, здобувати, володіти й здійснювати контроль над будь-якими ядерними вибуховими пристроями в межах і за межами зони, розміщати на територіях сторін такі пристрої, робити випробування ядерної зброї й захоронять радіоактивні відходи. До Договору додаються три
  4. Право міжнародної безпеки - Роззброювання й обмеження озброєнь (Частина 5)
    правових змін останнього часу, інші ж вимагають більше ретельної розробки й договірного закріплення Україна, ставши незалежною державою, виявила миру перший приклад добровільної відмови від ядерної зброї, що було проголошено в Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. Після фактичного знаходження без"ядерного статусу Україна в 1994 р. приєдналася до Договору про
  5. Право міжнародної безпеки - Роззброювання й обмеження озброєнь (Частина 6)
    правонаступниками за договором СНВ-1 є Білорусь, Казахстан, Росія й Україна, тому що на території цих держав була розміщена радянська ядерна зброя стратегічного призначення. Україна сумлінно виконує свої зобов'язання по даному Договорі В 1993 р. між Росією й США була підписана угода про ще більш радикальне скорочення стратегічних наступальних озброєнь (Договір СНВ-2). Відповідно до його
  6. Право міжнародної безпеки - Роззброювання й обмеження озброєнь (Частина 7)
    правовий акт, що складається із властиво Договоpa; Меморандуми про домовленість про встановлення вихідних даних у зв'язку з Договором; Протоколу про процедури, що регулюють ліквідацію ракетних засобів, що підпадають під дію Договору; Протоколу про інспекції у зв'язку з Договором. Договір передбачав ліквідацію всіх радянських і американських ракет середньої й малої дальності, пускових установок до
  7. 16. Джерела міжнародного права.
    правому джерелі, «резервуарі правових норм» (С.С. Алексеев). Джерелом міжнародного права прийнято вважати форму вираження міжнародно-правової норми. Слід мати на увазі, що жодний із документів міжнародного права не містить вичерпного переліку його джерела. Деякі учені вважають, що перелік джерел сучасного міжнародного права міститься в ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН, прийнятого 26 червня
  8. 59. Організація Об'єднаних Націй: історія створення, правовий статус, головні органи
    право обговорювати будь-які питання, що входять у компетенцію ООН. Вона уповноважена розглядати загальні принципи міжнародного співробітництва в справі підтримки миру і безпеки, включаючи проблему роззброювання. Проте будь-яке питання, по котрому необхідно почати дії, до і після його обговорення Генеральною Асамблеєю повинно бути передане Раді Безпеки, тому що вона є єдиним органом ООН,
  9. 64. Загальний характер безпеки
    правочинний ухвалювати рішення щодо застосуванні превентивних і примусових дій аж до створення багатонаціональних збройних сил У п. 1 резолюції Генеральної Асамблеї ООН про створення всеосяжної системи міжнародної безпеки від 5 грудня 1986 р. підкреслюється, що «система колективної безпеки, втілена в Уставі Організації Об'єднаних Націй, як і раніше є фундаментальним і незамінним інструментом для
  10. 66. Роззброювання й обмеження озброєнь
    правових змін останнього часу, інші ж вимагають більше ретельної розробки й договірного закріплення Україна, ставши незалежною державою, виявила миру перший приклад добровільної відмови від ядерної зброї, що було проголошено в Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. Після фактичного знаходження без"ядерного статусу Україна в 1994 р. приєдналася до Договору про