2.6 Правова культура

Правосвідомість людей неоднорідне. Існують відмінності між повсякденним правосвідомістю людей, мало знайомих з юриспруденцією і керуються інтуїтивними уявленнями про справедливість, і професійним правосвідомістю юристів.

Правова культура - це усталена система нормативних відносин між людьми або їх організаціями, сформульована в процесах соціальної взаємодії, укладена і регульована фіксованими нормами, обов'язковими до виконання і охороняються державою.

Основні типи сучасних правових систем

Можна виділити наступні основні їх типи: традиційний, релігійний, континентально-європейський, англосаксонський.

Правові системи традиційного типу побудовані на існуючих в даній культурі звичаї і традиції («звичайному праві») Такі системи зберігаються в деяких державах Африки і Азії.

Правові системи релігійного типу мають джерелом права священний переказ, де закони, за якими мають жити люди, виступають як божественні заповіді, встановлені богами правила. Релігійне право збереглося в Індії та в деяких країнах ісламу.

Правові системи континентально-європейського типу (Франція, Німеччина, Швейцарія, скандинавські держави). Особливістю їх є поділ правотворення (законодавства) і правозастосування. Законодавчими є органи державної влади, а правозастосовними - су

29

ди. Основою всієї системи законів є Конституція - основний закон держави.

Основні галузі права:

- конституційне (найбільш важливі принципи державного устрою);

- цивільне (різноманітні права і обов'язки громадян)

- адміністративне (сфера управлінської та виконавчої діяльності);

- трудове (форми організації праці);

- майнове (спадкування, купівля-продаж);

- земельне (землеволодіння та землекористування);

- фінансове (грошові операції: кредити, позики, податки);

- кримінальну (злочини проти особистості);

- процесуальне (діяльність органів правосуддя - суду, прокуратури, органів дізнання).

Основні функції правової культури:

1) визначення правових процесів і їх нормативне закріплення;

2) регулювання відносин між людьми в процесах соціальної взаємодії;

3) створення оптимальних умов для формування і розвитку процесів соціально значущих взаємодій.

Можна виділити наступні типи соціально значущих відносин, які регулюються правом:

1) відносини природокористування;

2) відносини, що виникли в процесі виробництва благ і послуг та пов'язані з визначенням їх якісних характеристик, технологій їх виробництва, ефективності і витрат;

3) трудові відносини, в основі яких лежать необхідні спеціалізація і рівень кваліфікації праці, умови праці та її оплата;

4) майнові відносини, що виникають у процесі розподілу благ у суспільстві та користування культурними об'єктами;

5) відносини, пов'язані із забезпеченням здоров'я і безпеки людей;

6) шлюбні та сімейні відносини;

7) відносини, що виникають при отриманні наукових знань, формуванні інформаційних процесів, комунікативних систем та користуванні ними;

8) відносини в галузі нормативного закріплення досвіду, пов'язані з розробкою норм права та їх кодифікацією; 9) відносини в сфері правопорядку;

10) відносини у сфері формування та реалізації державної влади і функцій державного управління;

11) відносини в галузі міждержавного (міжнаціонального) взаємодії;

30

12) відносини відповідальності за порушення встановлених правових норм , пов'язані з кваліфікацією правопорушень і визначенням виду та міри відповідальності.

Таким чином, на рівні правової культури фіксується універсальний і обов'язковий для даного суспільства соціальний порядок. Він в явному, кодифікованому вигляді являє регламентацію в суспільстві процесів життєзабезпечення, соціального обміну, соціальної взаємодії, а також механізми, що забезпечують нормативні обмеження поведінки громадян.

Предметом регулювання у сфері права є відносини, засновані на необхідності соціальної взаємодії, тобто вони не залежні від взаємних симпатій і особистих мотивацій його учасників. У таких відносинах спеціально враховуються професійні можливості і рівень, надійність ділових партнерів, а також задається якість кінцевого продукту взаємодії та терміни його отримання.

Врегулювання і порядок правових відносин знаходять вираження в жорсткій структурі правової норми, що включає в себе три елементи. Перший містить вказівку на умову, при якому слід чинити певним чином, або гіпотеза норми. Другий містить вказівку на те, як слід чинити при наявності даної умови, або диспозиція норми. У третьому полягає вказівку на несприятливі наслідки в разі недотримання диспозиції, чи санкція. Таким чином, норма затверджує зміст встановленого правила в певному типі соціально значущих ситуацій, умови його застосування та заходи його примусового забезпечення.

Нормативний акт обов'язковий до виконання. Існують спеціальні методи накопичення практичного досвіду, а також спеціальні юридичні служби. Можна виділити основні культурологічні характеристики права:

а) нормативність;

б) формальна визначеність;

в) примусовість;

г) динамізм.

В рамках правової культури визначається коло учасників, які можуть вступати в певні правовідносини: це відносини між суб'єктами соціальної взаємодії, регламентовані правовими нормами. Ознаками суб'єкта правовідносин є його правоздатність і дієздатність. Виникненню правовідносин передують події, які становлять інтерес для двох і більше суб'єктів соціальної взаємодії, звані юридичними фактами.

Література

1. Кармін А.С. Культурологія. Культура соціальних відносин [Текст] / А.С. Кармін. - СПб.: Лань, 2000.-128 с.

2. Морфологія культури. Структура і динаміка [Текст]: навч. посібник для вузів / ред. Г.А. Аванесова. - М.: Наука, 1994. - 415с.

31

Інформація, релевантна "2.6 Правова культура"

1. Мухамеджановим і С.М. Богуславської. Теорія культури в питаннях і відповідях: навчальний посібник для студентів заочної форми навчання. - Оренбург: ІПК ГОУ ОДУ. - 149 с., 2007
   
   
2. 25. Правова культура: поняття, структура, функції
   правової системи. Правова культура показує правові цінності, результати та досягнення суспільства у правовій сфері, ступінь розвитку юридичної теорії і практики. Йдеться про юридичну досвіді і практиці народу в конкретний історичний період. Структура правової культури багатошарова. Вона складається з якісної оцінки наступних інститутів: Позитивне право (чинне законодавство)
   
3. 18. Діалог правових культур. Правова аккультурация. Правова декультурація. Рецепція права.
   Правової культури не є відокремленим процесом від розвитку інших видів культури - політичної, моральної. Це комплексний процес. Їх об'єднує спільність завдання - створення морально - правового клімату в суспільстві, який би гарантував особистості реальну свободу поведінки в поєднанні з відповідальністю перед суспільством, забезпечуючи її права, соціальну захищеність. Тісні
   
4. 30. Правова культура суспільства та її компоненти. Призначення професійної правової культури.
   Правового життя суспільства, яке відбивається в:-досягнутому рівні правової діяльності;-рівні досконалості правових актів;-ступеня правосвідомості та правового розвитку особистості;-ступені свободи особистості та відповідальності держави і особистості;-рівні позитивного впливу права на суспільні відносини та їх регулювання; Структура правової культури суспільства: культура правового
   
5. Омельченко О.А.. Загальна історія держави і права: Підручник у 2 т. Видання третє, виправлене. Т. 1-М.: ТОН - стожища. - 528 с, 2000
   правового знання. Разом з тим підручник - це допомога в розумінні коренів розвитку сучасних правових традицій і походження сучасної політичної та правової культури, в тому числі переважно європейської політичної та правової культури, в якій сьогодні протікає професійна юридична
   
6. 31. Правосвідомість і правова культура особистості. Правова активність особистості.
   Правовими, демократичними або авторитарними традиціями. Правова культура особистості - це обумовлені правовою культурою суспільства ступінь і характер прогресивно-правового розвитку особи, що забезпечують її правомірну діяльність. Правова культура особистості включає: 1) знання законодавства (інтелектуальний зріз). Інформованість була і залишається важливим каналом формування юридично
   
7. § 4. Правова культура: зв'язок Із загальною культурою. Віді правової культури
   правову культуру. Правова культура тісно пов'язана з загальною культурою народу, грунтується на ее засідках, служити відображенням уровня ее развития. Формування правової культури не є відокремленім процесом від розвітку других Видів культури - ПОЛІТИЧНОЇ, моральної, естетичної. Це комплексний процес, їх поєднує спільність Завдання - создания морально-правового клімату в суспільстві, Який бі
   
8. Проблемні питання 1.
   Культурних чинників? 2. Наскільки можна порівняти вплив на державу масових цінностей громадян з діяльністю офіційних структур та інститутів влади? 3. Чи може політичний діалог держави і суспільства виходити за рамки культури? У зв'язку з цим, чи правомірні такі поняття, як «культура фашизму», «культура тероризму», «культура геноциду»? 4. Як співвідносяться політична
   
9. § 7. Професійна правова культура
   правова культура, - одна Із форм правової культури Суспільства, притаманна тій спільності людей, что професійно займаються юридичною діяльністю, яка потребує фахової освіти и практичної підготовкі. Як правило, це культура робочої групи, члени Якої є службовими особами и носіямі службової правової культури. Професійній правовій культурі робочої групи (колективу) та ее членам властівій вищий ступінь
   
10. § 5. Правова культура Суспільства
    правової реальності даного Суспільства. Система цінностей - це актівність суб'єктів права у правовій сфере, добровільність Виконання вимог правових норм, реальність прав и свобод громадян, Ефективність правового регулювання, Якісні закони, Досконало законодавчо техніка, розвинутості правова наука, юридична освіта, ефективна юридична практика, стабільний правопорядок. Систему цінностей в Галузі
    
11. Додаткова література
    культури на політичну систему суспільства. - М., 1998. Баталов Е.Я. Політична культура сучасного американського суспільства. - М., 1990. Гельман В.Я. Політична культура, масова участь і електоральна поведінка. - Політична соціологія та сучасна російська політика. - Сп б., 2000. Левадний Н.П., Ушков А.М. Політичні культури Заходу, Сходу і Росії в історичному
    
12. Програмні тези
    культури. Соціальні та культурні початку соціуму. Ментальні і символічні джерела політичної культури. Дослідження національного характеру як предтеча політико-культурного розуміння влади. - Сучасні інтерпретації політичної культури та політико-культурних об'єктів. Традиції та інновації в трактуванні політичної культури. - Сутність та відмінні риси політичної культури.