Диспозитивність (від лат. сіізропо - розпоряджаюся) полягає в наданій заінтересованим особам, які беруть участь у справі (статті 3, 27 ЦПК України), можливості вільно здійснювати свої права (матеріальні і процесуальні), розпоряджатися ними, виконуючи процесуальні дії, спрямовані на відкриття, розвиток і припинення справи у суді, а також використовувати інші процесуальні засоби з метою захисту суб'єктивних майнових і особистих немайнових прав і охоронюваних законом інтересів, державних і громадських інтересів. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, не порушуючи при цьому прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Таким правом користуються і особи (за винятком недієздатних і обмежено дієздатних), в інтересах яких заявлені вимоги (ч. 2 ст. 11, ст. 46 ЦПК України). Зміст диспозитивності розкривається в літературі неоднозначно1.
Право громадян на звернення до суду за захистом і на судовий захист закріплене у статтях 55, 56 Конституції України, отже, принцип диспозитивності має конституційну основу. Його положення відтворені в п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України, яким закріплена свобода сторін в доказовій діяльності.
Диспозитивний характер мають права сторін, визначені ст. 31 ЦПК України, за якою позивач може протягом усього розгляду справи по суті змінити підставу чи предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від позову. Відповідач має право визнати позов повністю або частково. Сторони можуть закінчити справу мировою угодою на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання рішення, ухвали, постанови суду. Отже, принцип диспозитивності характеризується такими положеннями: 1) хто хоче здійснити свої права, повинен сам потурбуватися про це - иі§Нап-ИЬиз ]ига зсгіріа зипі; 2) особа, якій належить право, може від нього відмовитись - ьоіепіит поп іїі іпіигіа; 3) нікого не можна примушувати пред'явити позов проти своєї волі - пето ітепіиз со§еге со§ііиг; немає судді без позивача - пето Іисіех віпе асіоге; 4) суд не повинен виходити за межі вимоги сторін - ]и(іех пе еаі иііга реіііа рагііит, иііга реіііа поп со§позсИиг, за винятками, встановленими законом; 5) правом розпоряджатися об'єктом процесу - гез іп іисіісаіит сіейисіа.
Диспозитивністю визначаються також права інших осіб, які беруть участь у справі.
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, мають усі права позивача (ст. 34 ЦПК України). Прокурор може відмовитись від заявленої ним вимоги або змінити її. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші особи - профспілки, підприємства, установи, організації і окремі громадяни, які захищають права інших осіб, мають права сторони, за винятком права закінчувати справу мировою угодою (ст. 46 ЦПК України). Зміст принципу диспозитивності закріплений в інших правах осіб, які беруть участь у справі, та визначаються системою цивільних процесуальних правовідносин у наступних стадіях розвитку цивільного судочинства у справі. Особи, які беруть участь у справі, повинні користуватися належними процесуальними правами сумлінно, не спрямовувати їх на шкоду інших осіб, державних і громадських інтересів.
|
- 2. Метод і система цивільного процесуального права.
принципом диспозитивності. Норми та інститути цивільного процесуального права об'єднані в єдину систему. Система цивільного процесуального права - це сукупність норм та інститутів галузі права, зумовлених предметом правового регулювання. Вона визначається структурою ЦПК України та складається з двох частин - загальної та особливої. Загальна об'єднує норми й інститути цивільного процесуального
- 27. Поняття процесуального правонаступництва.
принципу диспозитивності, можуть вільно ними розпоряджатися. Усі дії, вчинені у цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив (ч. 2 ст. 37 ЦПК України). Від процесуального правонаступництва сторін і третіх осіб та заміни неналежних сторін належними необхідно відрізняти заміну інших суб'єктів цивільних
- 22. Процесуальне правонаступництво
принципу диспозитивності, можуть вільно ними розпоряджатися. Від процесуального правонаступництва сторін і третіх осіб та заміни неналежних сторін належними необхідно відрізняти заміну інших суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин: тих, що виступають на захист прав інших осіб (ст. 121 ЦПК), а також експертів і перекладачів. Така заміна не має ознак правонаступництва і заміни неналежної
- 23. Процесуальна співучасть
принцип
- Принцип диспозитивності.
принцип диспозитивності регламентується тими самими статтями закону, що і принцип змагальності). Положення, що розкривають зміст принципу: - права учасників (сторін) процесу на вільне розпорядження своїми матеріальними правами: - право потерпілого у справах приватного обвинувачення* подавати до суду скарги про притягнення певних осіб до кримінальної відповідальності (ч. 1 ст. 27, ст. 251 КПК); До
- Право на захист
принципу забезпечення права підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного на захист полягає у такому: забезпечення права знати, в чому його підозрюють або обвинувачують; забезпечення права самостійно захищатися встановленими законом засобами від підозри чи обвинувачення (давати показаннячи відмовитися від цього, подавати докази, виступати з останнімсловом тощо); забезпечення права користуватись
- 4. ПОРЯДОК РЕАБІЛІТАЦІЇ
принцип диспозитивності, характерний для цивільного і цивільного процесуального права. Не пізніше 3 діб після винесення постанови (ухвали) про розмір шкоди завірену гербовою печаткою її копію надсилаютьгромадянинові (його спадкоємцям), останні - подають її до відповідного територіального органу Державного казначейства замісцем проживання для одержання чека. Територіальний орган Державного
- Виклик до суду
принципом об'єднання близьких за змістом та логічно пов'язаних тем у блоки. 1 блок (модуль) - теми 1-13. Контроль знань здійснюється у формі - усних відповідей на запитання та вирішення практичних завдань; - виконання самостійних письмових робіт. 2 блок (модуль) - теми 14-24. Контроль знань здійснюється у формі виконання самостійних письмових робіт. Виконання завдань блочного контролю знань
- Відповідач
принципом рівноправності. Для забезпечення виконання процесуальних функцій сторони наділяються численними цивільно-процесуальними правами, які можуть бути класифіковані на такі групи: 1. Права, які характеризують повноваження на порушення провадження в справі - права на пред'явлення позову (ст. 5 ЦПК), зустрічного позову (ст. 140 ЦПК), вимоги про виправлення недоліків рішення судом, який його
- 20. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог
принципі диспозитивності і всебічно залежить від самих третіх осіб, але, виходячи з положень принципу об'єктивної істини, з необхідності всебічного і повного з'ясування дійсних обставин справи, суд може зобов'язати третю особу виконати певні процесуальні дії, зокрема, подати наявні в неї письмові докази. Третя особа, яка бере участь на стороні відповідача, не вправі заявити зустрічний позов, але
|