Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКримінальний процес → 
« Попередня Наступна »
Лобойко Л.М.. Кримінально - процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник. - К.; Істина,2005. - 456 с., 2005 - перейти до змісту підручника

Принцип диспозитивності.


Принцип диспозитивності - це правове положення, згідно з яким суб'єктам кримінального процесу надано і забезпечено можливість вільно в межах закону обирати способи поведінки для захисту своїх кримінально-правових і процесуальних прав, а також впливати на хід і результати кримінально-процесуальної діяльності, головним призначенням якого є забезпечення гнучкості та повноти захисту заінтересованими суб'єктами процесу своїх прав, а також стимулювання їх активності у захисті цих прав.
Пункт 4 ч. З ст. 129, ч. 1 ст. 63 Конституції України, ст. 16-1КПК (принцип диспозитивності регламентується тими самими статтями закону, що і принцип змагальності).
Положення, що розкривають зміст принципу:
- права учасників (сторін) процесу на вільне розпорядження своїми матеріальними правами:
- право потерпілого у справах приватного обвинувачення* подавати до суду скарги про притягнення певних осіб до кримінальної відповідальності (ч. 1 ст. 27, ст. 251 КПК);
До таких згідно з ч. 1 ст. 27 КПК належать справи про злочини, передбачені ст. 125, ч. 1 ст. 126, ст. 356 КК.
- право потерпілого підтримувати обвинувачення у справах приватного обвинувачення (ч. 1 ст. 27 КПК);
- право потерпілого продовжувати підтримувати обвинувачення в разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді У справах публічного обвинувачення (ч. 2 ст. 267 КПК);
право потерпілого відмовитися від вимог про притягнення особи до кримінальної відповідальності, що тягне за собою закриття кримінальної справи (частини 2 і 3 ст. 282 КПК);
право потерпілого у справах приватно-публічного обвинувачення* подавати скарги про притягнення осіб до кримінальної відповідальності (ч. 2 ст. 27 КПК);
право потерпілого та обвинуваченого (підсудного) на примирення, наслідком чого є закриття справи публічного обвинувачення(ч. 1 ст. 27; ст. 8 КПК та ст. 46 КК), що дає підстави для запровадження в теорію кримінального процесу поняття "справипублічно-приватного обвинувачення";
- права учасників (сторін) процесу на вільне розпорядженнясвоїми процесуальними правами:
право на ініціювання кримінального процесу шляхом надання інформації про вчинений злочин органам дізнання, досудовогослідства, прокуратури і суду;
право заявляти відводи;
право розпоряджатися доказовим матеріалом;
право на свободу від самовикриття, викриття членів сім'ї чи близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України)";
- забезпечені законом права учасників кримінального процесу активно впливати на його рух і результати:
- право заявляти клопотання;
- право оскаржувати дії і рішення посадових осіб та органів, які ведуть процес.
4. Винятки із принципу:
- кримінальну справу може порушити прокурор і за відсутності скарги потерпілого, якщо:
' Згідно з ч. 2 ст. 27 КПК такими кримінальними справами є справи про злочини, передбачені ч. 1 ст. 152 КК.
" Це положення в літературі іноді розглядають як самостійний принцип кримінально-процесуального права. Однак підстав для наділення його таким "статусом" немає, бо воно охоплюється свободою використання учасниками процесу своїх прав. Остання (свобода) є складовою частиною принципу диспозитивності. Частково свобода від самовикриття є елементом принципу презумпції невинуватості, згідно з яким на обвинуваченого не покладено обов'язок доводити свою невинуватість. У США існує поняття "привілей проти самообвинувачення", змістом якого є право громадянина не давати такі показання, які б могли бути використані для притягнення його до відповідальності (поправка 5 до Конституції США).
справа про злочини, що у звичайному порядку розглядають умежах справ приватного обвинувачення, має особливе громадськезначення;
потерпілий у справі про злочини приватного або приватно-публічного обвинувачення не може захистити свої законні інтереси через:
свій безпорадний стан;
залежність від обвинуваченого;
з інших причин.
ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 3:
Принцип змагальності діє не тільки в судових стадіях кримінального процесу, а і в його досудових стадіях.
Зміст принципу диспозитивності полягає у свободі розпорядження (в межах закону) учасниками кримінального процесусвоїми матеріальними і процесуальними правами.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Принцип диспозитивності."
  1. 2. Метод і система цивільного процесуального права.
    принципом диспозитивності. Норми та інститути цивільного процесуального права об'єднані в єдину систему. Система цивільного процесуального права - це сукупність норм та інститутів галузі права, зумовлених предметом правового регулювання. Вона визначається структурою ЦПК України та складається з двох частин - загальної та особливої. Загальна об'єднує норми й інститути цивільного процесуального
  2. 13. Принцип диспозитивності.
    принцип диспозитивності має конституційну основу. Його положення відтворені в п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України, яким закріплена свобода сторін в доказовій діяльності. Диспозитивний характер мають права сторін, визначені ст. 31 ЦПК України, за якою позивач може протягом усього розгляду справи по суті змінити підставу чи предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або
  3. 27. Поняття процесуального правонаступництва.
    принципу диспозитивності, можуть вільно ними розпоряджатися. Усі дії, вчинені у цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив (ч. 2 ст. 37 ЦПК України). Від процесуального правонаступництва сторін і третіх осіб та заміни неналежних сторін належними необхідно відрізняти заміну інших суб'єктів цивільних
  4. 22. Процесуальне правонаступництво
    принципу диспозитивності, можуть вільно ними розпоряджатися. Від процесуального правонаступництва сторін і третіх осіб та заміни неналежних сторін належними необхідно відрізняти заміну інших суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин: тих, що виступають на захист прав інших осіб (ст. 121 ЦПК), а також експертів і перекладачів. Така заміна не має ознак правонаступництва і заміни неналежної
  5. 23. Процесуальна співучасть
    принцип
  6. Право на захист
    принципу забезпечення права підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного на захист полягає у такому: забезпечення права знати, в чому його підозрюють або обвинувачують; забезпечення права самостійно захищатися встановленими законом засобами від підозри чи обвинувачення (давати показаннячи відмовитися від цього, подавати докази, виступати з останнімсловом тощо); забезпечення права користуватись
  7. 4. ПОРЯДОК РЕАБІЛІТАЦІЇ
    принцип диспозитивності, характерний для цивільного і цивільного процесуального права. Не пізніше 3 діб після винесення постанови (ухвали) про розмір шкоди завірену гербовою печаткою її копію надсилаютьгромадянинові (його спадкоємцям), останні - подають її до відповідного територіального органу Державного казначейства замісцем проживання для одержання чека. Територіальний орган Державного
  8. Виклик до суду
    принципом об'єднання близьких за змістом та логічно пов'язаних тем у блоки. 1 блок (модуль) - теми 1-13. Контроль знань здійснюється у формі - усних відповідей на запитання та вирішення практичних завдань; - виконання самостійних письмових робіт. 2 блок (модуль) - теми 14-24. Контроль знань здійснюється у формі виконання самостійних письмових робіт. Виконання завдань блочного контролю знань
  9. Відповідач
    принципом рівноправності. Для забезпечення виконання процесуальних функцій сторони наділяються численними цивільно-процесуальними правами, які можуть бути класифіковані на такі групи: 1. Права, які характеризують повноваження на порушення провадження в справі - права на пред'явлення позову (ст. 5 ЦПК), зустрічного позову (ст. 140 ЦПК), вимоги про виправлення недоліків рішення судом, який його
  10. 20. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог
    принципі диспозитивності і всебічно залежить від самих третіх осіб, але, виходячи з положень принципу об'єктивної істини, з необхідності всебічного і повного з'ясування дійсних обставин справи, суд може зобов'язати третю особу виконати певні процесуальні дії, зокрема, подати наявні в неї письмові докази. Третя особа, яка бере участь на стороні відповідача, не вправі заявити зустрічний позов, але