|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем
|
(ст. 191). Цей злочин характеризується особливим відношенням винного до майна, яким він заволодіває. Особа в цих випадках не є сторонньою для майна: воно їй ввірене, перебуває в її віданні, або особа внаслідок службового становища має певні повноваження щодо цього майна. Юридичною підставою для такого відношення винного до майна є цивільно-правові відносини, договірні відносини, спеціальне доручення, службові повноваження.
У разі привласнення та розтрати особа заволодіває майном, яке їй ввірене чи перебуває в її правомірному володінні. Іншими словами, суб'єкт злочину здійснює повноваження щодо майна на законній підставі. При цьому суб'єкт привласнення і розтрати може бути як службовою (ч. 2 ст. 191), так і приватною особою - експедитором, комірником, водієм приватної машини, агентом з нерухомості тощо (ч. 1 ст. 191).
Привласнення - це незаконне безоплатне утримання майна, ввіреного винному або майна, яке перебуває в його віданні на законній підставі. Утримання як спосіб привласнення полягає у невиконанні вимог повернути майно у певний строк і встановленні володіння над ним як власним. Тому час невиконання вимоги про повернення свідчить про закінчення привласнення. Розтрата - це незаконне безвідплатне відчуження, використання, витрачення майна, яке було ввірене винуватому чи перебувало в його віданні (продаж, дарування, споживання, передача іншим особам тощо).
Найчастіше за все розтрата слідує за привласненням, є наступним після привласнення етапом злочину. Але розтрата може бути і не пов'язаною з привласненням. Наприклад, коли комірник незаконно, з корисливою метою передає майно третім особам.
Розтрата вважається закінченою з моменту відчуження, витрачення майна. На відміну від привласнення, при розтраті, на момент пред'явлення вимоги про повернення, ввірене майно у винного відсутнє.
Частина 2 ст. 191 передбачає, крім того, відповідальність за за-володіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за умови, що майно, яким винуватий заволодіває, не ввірене йому, не знаходиться в його безпосередньому віданні, але внаслідок службового становища суб'єкт злочину має право оперативного управління цим майном.
Зловживання службовим становищем як спосіб заволодіння майном означає, що особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції для незаконного і безоплатного обертання чужого майна: незаконно дає вказівку матеріально відповідальній особі, підлеглій їй, про видачу майна; отримує майно за фіктивними документами тощо. Наприклад, службова особа, зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно отримує премії, надбавки до зарплати тощо.
Закінченим цей злочин визнається з моменту незаконного безоплатного заволодіння майном.
Кваліфікуючими ознаками цього злочину є: вчинення його повторно або за попередньою змовою групою осіб (ч. З ст. 191); у великих розмірах (ч. 4 ст. 191); в особливо великих розмірах або організованою групою (ч. 5 ст. 191). Всі ці ознаки аналогічні тим, які були розглянуті при аналізі крадіжки.
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 191 - штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до чотирьох років, або позбавлення волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого; за ч. 2 ст. 191 - обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. З ст. 191 - обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 4 ст. 191 - позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 5 ст. 191 - позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна "Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем" |
- § 3. Криміналістична характеристика злочинів
привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем тощо); г) різновиди злочинів (наприклад, вбивство (коли особа потерпілого не встановлена), розкрадання при виготовленні того чи іншого виду продукції на підприємствах (ковбасної, консервної, молочної тощо). Як і будь-яка система, криміналістична характеристика складається з взаємопов'язаних складових частин
- § 1. Криміналістична характеристика розкрадань
привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем передбачена ст. 191 КК. Загальна криміналістична характеристика привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем може розглядатися як система, що складається з елементів, які, у свою чергу, містять підсистеми компонентів: а) суб'єкт розкрадання (особа злочинця)
- § 6. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Під час розслідування злочинів, пов'язаних з випуском неврахованої продукції, виникає необхідність в огляді певних ділянок місцевості та приміщень, які не є місцем події в криміналістичному значенні, однак є об'єктами, що своїм розташуванням, призначенням, станом, наявністю або відсутністю змін у
- 33. Корисливі злочини проти власності, поєднані з вилученням чужого майна з володіння власника (ст.185-191). Форми здійснення цих злочинів.
привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем суб'єкт спеціальний - особа, якій майно ввірено чи перебувало в її віданні або службова особа, яка заволодіває чужим майном шляхом зловживання службовим становищем. Поряд з цими загальними ознаками ці злочини мають і відмінні ознаки, характерні для конкретних складів злочинів. Вони відрізняються один від
- 33. Корисливі злочини, пов'язані з незаконним обертанням чужого майна на користь винного або інших осіб
привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем суб'єкт спеціальний - особа, якій майно ввірено чи перебувало в її віданні або службова особа, яка заволодіває чужим майном шляхом зловживання службовим становищем. Поряд з цими загальними ознаками ці злочини мають і відмінні ознаки, характерні для конкретних складів злочинів. Вони відрізняються один від
- 34. Корисливі злочини проти власності, не пов'язані з обертанням чужого майна на свою користь або користь інших осіб
привласнення чужого майна (ст. 191 КК). Способами заподіяння майнової шкоди, як і при шахрайстві, виступають обман або зловживання довірою (див. § 2 цього розділу). Однак у злочині, що розглядається, обман на відміну від шахрайства виступає не як спосіб заволодіння чужим майном або правом на нього, а як спосіб ухилення від сплати обов'язкових платежів або обертання на власну користь платежів, які
- § 1. Криміналістична характеристика шахрайства
привласнення майна, помилково відпущеного у великій кількості чи кращої якості; отримання авансу за обіцянку виконати певні роботи чи за постачання товарів з наступним ухиленням від виконання зобов'язань за договором; постачання товарів у меншій кількості та нижчої якості, ніж передбачено договором; заволодіння крупними грошовими сумами у банківських установах шляхом використання у банківських
- 34. Корисливі злочини проти власності, не поєднані з вилученням чужого майна з володіння власника (ст. 192, 193, 198).
привласненні особою знайденого або такого, що випадково опинилося в неї, чужого майна, яке має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність, а також скарбу. Склад злочину - матеріальний. Закінченим злочин вважається з моменту, коли винний привласнив знайдене ним майно чи майно, яке випадково у нього опинилось, або скарб і мав можливість повідомити про володіння таким майном
- 35. Некорисливі злочини проти власності
привласнення чужого майна, нерухомим - будівлі, споруди, обладнання тощо. Майно як предмет злочину повинно мати товарну, мінову вартість. При цьому воно повинне бути для особи, яка вчиняє цей злочин, чужим - тобто належати на праві власності іншій особі і на це майно винний не має ні дійсного, ні передбачуваного права. Знищення і пошкодження спеціальних видів майна або природних багатств в їх
- § 1. Особливості криміналістичної характеристики і розслідування злочинів, вчинених шляхом кредитно-фінансових операцій
майна позичальником; підготовка або від'їзд позичальника в іншу державу; існування у звітних документах даних, що викривлюють дані про виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту. Розслідування злочинів. Серед питань розслідування злочинів, що розглядаються, слід виокремити питання, які необхідно з'ясувати під час розслідування, та види документів, що містять інформацію про
|