Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКримінальний процес → 
« Попередня Наступна »
Лобойко Л.М.. Кримінально - процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник. - К.; Істина,2005. - 456 с., 2005 - перейти до змісту підручника

Процесуальна характеристика слідчого.


1. Слідчий - це суб'єкт кримінального процесу, який самостійно здійснює кримінальне переслідування осіб шляхом порушення кримінальних справ, викриття винних у вчиненні злочинів, обрання щодо них запобіжних заходів та інших заходів процесуального примусу.
Чинний КПК не розкриває змісту поняття "слідчий", а лише обумовлює його відомчу належність. Зокрема, в п. 7 ст. 32 і ст. 102 КПК зазначено, що досудове слідство у кримінальних справах проводять слідчі прокуратури", слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції, слідчі органів Служби безпеки України.
Питання віднесення слідчого до суб'єктів, які виконують функцію кримінального переслідування, в теорії процесу є суперечливим. Ще з радянських часів домінує думка, що слідчий виконує функцію розслідування злочинів, зміст якої становлять підфункції обвинувачення, захисту і вирішення справи. З позицій сучасного погляду на модель вітчизняного кримінального процесу, яка стає дедалі ближчою до змагальної, такий погляд на зміст функції слідчого вичерпав себе.
Змагальність процесу передбачає участь у ньому протилежних за інтересами сторін. Інтерес слідчого як державного органу", покликаного боротися зі злочинністю, полягає у викритті винного, пред'явленні йому обвинувачення і направленні кримінальної справи з обвинувальним висновком прокурору для порушення ним державного обвинувачення. Поєднання в одній особі трьох процесуальних функцій (обвинувачення, захисту і вирішення справи) неминуче зумовить домінування якоїсь однієї. Слідчий, здійснюючи
Згідно з п. 9 розділу 15 Конституції України прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію слідства - до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування. На сьогодні відповідні закони не ухвалено.
" Слідчий є не просто посадовою особою, а саме органом держави (див. ст. 102 КПК).
діяльність із розслідування злочинів, не може одночасно "сидіти на трьох стільцях".
Щодо цього відомий учений-процесуаліст XIX ст. В. П. Данев-ський (представник харківської школи права) писав: "Не кажучи вже про принципову помилку і практичну небезпеку поєднання в одній особі обов'язків судді і функцій сторін, одне ототожнення у слідчому цих останніх функцій вважається великою помилкою, яка згубно впливає на хід попереднього слідства, на його результати, а врешті-решт, і на вирішення справи по суті. Навряд чи можливо для однієї особи бути у справі й обвинувачем, і захисником. Ці функції принципово протилежні і не узгоджені, особливо тоді, коли вони зосереджені в особі, яка брала активну участь у збиранні доказів, що викривають і виправдовують. Створене законом становище слідчого - психологічно фальшиве: дуже важко у справі, досліджуваній стосовно певної особи, водночас зосередити увагу, рівномірно напружену, на двох різних сторонах справи; нелегко скласти собі дві протилежні точки зору, які перебували б у становищі рівноваги і які слідчий перевіряв би з однаковою ревністю, упевненістю і силою логічного мислення. Рівновага неминуче має порушитися, переважна увага й енергія дослідника мають поступово обернутися у той чи інший бік"1.
Дискусія щодо функцій слідчого спричинила в теорії процесу полеміку стосовно відомчої належності слідчого апарату. На сьогодні є три погляди щодо місця органів досудового слідства в системі апарату держави:
залишити слідчий апарат у підпорядкуванні тих відомств, щой у радянський час, де він перебуває і сьогодні;
підпорядкувати суду, запровадивши посади слідчих суддів абосудових слідчих (як це було за Статутом кримінального судочинства 1864 р.);
вивести його із підпорядкування окремих відомств і утворитисамостійний слідчий апарат (комітет).
2. Підставою участі слідчого у кримінальному процесі є:
порушення слідчим кримінальної справи. Згідно з п. 2 ч. 4ст. 98 КПК після порушення справи слідчий зобов'язаний розпочатиу ній досудове слідство;
доручення начальника слідчого відділу або прокурора про розгляд заяви чи повідомлення про злочин або про прийняття справидо свого провадження, що формулюється у вигляді резолюції назаяві (повідомленні) чи на кримінальній справі.
1 Див.: Даневский В. П. Наше предварительное следствие: его недостатки и реформа. - К., 2003. - С. 29-30.
3. Слідчий не може брати участі в розслідуванні кримінальноїсправи і підлягає відводу (самовідводу) за таких обставин (ст. 60КПК):
якщо він є потерпілим, свідком, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або родичем кого-небудь із них, а також родичемобвинуваченого;
якщо він брав участь у справі як експерт, спеціаліст, перекладач, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільногопозивача або цивільного відповідача;
якщо він або його родичі заінтересовані в результатах справи;
за наявності інших обставин, що зумовлюють сумнів у йогооб'єктивності.
Питання про відвід слідчого вирішує протягом 24 годин прокурор.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Процесуальна характеристика слідчого."
  1. § 4. Місце криміналістики у системі правових наук
    процесуальна наука для криміналістики є материнською наукою. Процесуальні приписи і криміналістичні рекомендації взаємозумовлені. Прийоми і методи криміналістики повинні ґрунтуватись на загальних положеннях кримінального процесу і особливо теорії судових доказів (про сутність доказів, предмет і межі доказування, відносність і допустимість доказів та ін.). Кримінально-процесуальна наука визначає
  2. § 1. Криміналістична профілактика злочинів
    процесуальною формою профілактичної діяльності слідчого за результатами розслідування конкретного злочину є внесення подання до відповідного державного органу, громадської організації або повідомлення посадовій особі про вжиття заходів щодо усунення причин і умов, які сприяли вчиненню даного злочину (ст. 231 КПК). У цьому процесуальному документі слідчий повідомляє встановлені розслідуванням
  3. § 7. Тактичне рішення. Проблема тактичного ризику
    процесуальних цілей та ін.); 2) організаційної (містить висновки про розподіл функцій, форми та напрями взаємодії, резервні можливості, виконання необхідних організаційних заходів); 3) операційної (полягає у визначенні мети тактичного впливу, способів її досягнення, прогнозуванні результату реалізації рішення)*. Оптимальне використання тактичних прийомів передбачає дослідження проблеми
  4. § 3. Підготовка до допиту
    процесуальне становище допитуваного, характер злочину, мета допиту, організаційні можливості слідчого та його професійні знання. Під час вивчення особи допитуваного істотну допомогу слідчому може надати спеціаліст-психолог. Використання спеціальних знань у галузі психології в процесі підготовки і проведення допиту є досить ефективним. Психолог може допомогти визначити особливості психічних
  5. § 9. Тактика очної ставки. Перехресний допит
    процесуальне законодавство (статті 172, 173, 304 КПК) регламентує порядок проведення очної ставки, розкриває її ознаки. Очна ставка - це слідча (судова) дія, яка передбачає одночасний допит раніше допитаних осіб про обставини, щодо яких були дані істотно суперечливі показання. Очна ставка може бути проведена між двома допитаними раніше свідками, свідком і обвинуваченим або підозрюваним, між
  6. § 3. Криміналістична характеристика злочинів
    процесуальної, кримінологічної та криміналістичної. Практичне використання криміналістичної характеристики окремих видів злочинів потребує комплексного підходу, пов'язаного із залученням даних інших видів характеристик злочинів. Структурну основу цієї системи становлять кримінально-правова та кримінально-процесуальна характеристики: система елементів складу злочину і обставин, що підлягають
  7. § 4. Профілактичні дії слідчого при розслідуванні контрабанди
    процесуальному законодавстві; недоліки в організації і проведенні митного контролю; корупція і зловживання службовим становищем у митних та правоохоронних органах; помилки в митній та податковій політиці; недостатній рівень спеціальної підготовки осіб, які ведуть боротьбу з контрабандою; низький рівень технічного та інформаційного забезпечення митних органів; неналежне міждержавне співробітництво
  8. § 2. Предмет науки криміналістики
    процесуальної фіксації в протоколі слідчої дії; г) зберігання джерела інформації, тобто застосування заходів і технічних засобів для створення штучних умов, за яких усуваються природні фактори, що руйнують структуру матеріального джерела. Дослідження джерел інформації підлягають певним закономірностям і охоплюють процедури пізнання їх слідчим, особою, яка провадить дізнання, судом, прокурором та
  9. 6. Криміналістична методика або методика розслідування окремих видів злочинів
    процесуальних, техніко-криміналістичних і тактичних знань прийняття процесуальних і непроцесуальних рішень. Достовірність і обгрунтованість обраного рішення залежить від кількості і якості зібраної інформації, професійних знань і досвіду слідчого. Звідси створення банків криміналістичних знань і банків доказової інформації, використання машинних засобів збирання, обробки, зберігання і видавання
  10. § 2. Криміналістика України в ХІХ - поч. ХХ століття
    процесуальної науки. Саме в працях процесуалістів порушувались питання стосовно прийомів збирання, виявлення ? дослідження речових доказів, тактики проведення окремих слідчих дій тощо. Одними з перших в Росії такими роботами були праці П. Раткевича "Зерцало правосуддя" (1805), невідомого автора "Керівництво по слідчій частині" (1831), М. Орлова "Досвід короткого керівництва для проведення