Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоГосподарське право України → 
« Попередня Наступна »
Мачуський В. В., Постульга В. Є.. Господарське законодавство: Навч. посіб. - К.: КНЕУ,2004. - 275 с., 2004 - перейти до змісту підручника

Реінвестиція


- господарська операція, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.
Залежно від об'єктів інвестування розрізняють такі форми інвестиційної діяльності :
інноваційна діяльність;
капітальні вкладення.
1. Інноваційна діяльність - діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг. Правовий статус визначається Законом України «Про інноваційну діяльність» від 4 липня 2002 р., гл. 34 ГК.
Інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.
Інноваційна діяльність здійснюється за такими напрямами:
проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об'єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції;
розроблення, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;
розроблення і впровадження нових ресурсоощадних технологій, призначених для поліпшення соціального й екологічного становища;
технічне переозброєння, реконструкція, розширення, будівництво нових підприємств, що здійснюються вперше як промислове освоєння виробництва нової продукції або впровадження нової технології.
Інноваційним визнається проект, яким передбачаються розроблення, виробництво і реалізація інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції, що відповідають певним вимогам. Державну реєстрацію інноваційних проектів здійснює за поданням суб'єктів інноваційної діяльності спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності. Цей орган веде Державний реєстр інноваційних проектів. Проект може фінансуватись із бюджетів різних рівнів, а також отримувати податкові та митні пільги.
З метою реалізації найбільш важливих і пріоритетних інвестиційних проектів створюються технологічні парки. Згідно із Законом України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» від 16.07.1999 технологічний парк - це юридична особа або об'єднання на підставі договору про спільну діяльність юридичних осіб (учасників), головною метою яких є діяльність щодо виконання інвестиційних та інноваційних проектів, виробничого впровадження наукомістких розробок, високих технологій та конкурентоспроможної на світових ринках продукції
2. Капітальні вкладення - інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів (див. раніше).
Залежно від виду інвестиції можуть бути майнові і немайнові.
З огляду на характер участі інвестора в інвестуванні розрізняють:
прямі інвестиції - здійснюються безпосередньо інвестором;
непрямі інвестиції - здійснюються за посередництвом інших осіб - інвестиційних або фінансових посередників.
Фактично до посередників можуть бути віднесені всі професійні учасники ринку фінансових послуг (Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р.). Їх можна поділити на суб'єктів, для яких інвестування є лише однією серед інших форм діяльності (банки, страхові компанії, довірчі товариства, установи нагромаджувального пенсійного забезпечення, кредитні спілки, ломбарди). Тобто такі структури покликані виконувати певні функції, але для забезпечення основних напрямів діяльності вони здійснюють інвестування.
Водночас інвестиційна діяльність є основною для лізингових компаній та інвестиційних фондів і компаній.
Згідно зі ст. 292 ГК лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Фактично, це особлива форма довгострокової оренди, в якій поєднуються елементи купівлі-продажу, доручення, кредиту.
Згідно зі ст. 806 ЦК за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуто ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Лізингодавцем може виступати суб'єкт підприємницької ді- яльності, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає в користування об'єкти лізингу за договором лізингу.
Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.
1. Фінансовий лізинг - це згідно з Законом України «Про фінансовий лізинг» від 11 грудня 2003 р. (раніше цей закон мав назву «Про лізинг») вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За цим договором лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше від одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
2. Оперативний лізинг - це договір лізингу, у результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший від строку, за який амортизується 90 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.
Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути подовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу. Потрібно підкреслити, що нині договір оперативного лізингу не має детального законодавчого регулювання, а тому його використання в господарській практиці є досить проблематичним.
За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо:
1) зворотний лізинг - це договір лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передавання цього майна йому в лізинг;
2) пайовий лізинг - це здійснення лізингу за участі суб'єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти;
3) міжнародний лізинг - це договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі якщо майно чи платежі перетинають державні кордони.
Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передавання його в лізинг. Предметом договору фінансового лізингу може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.
Не можуть бути об'єктами (предметом) лізингу земельні ділянки, інші природні об'єкти, а також цілісні майнові комплекси державних (комунальних) підприємств та їх структурних підрозділів.
Перехід права власності на об'єкт лізингу до іншої особи не є підставою для розірвання договору лізингу.
До інших професійних суб'єктів інвестування відносять інститути спільного інвестування - корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який провадить діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладання їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість. Ді- яльність таких фондів регулюється Законом України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15 березня 2001 р.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Реінвестиція"
  1. 4. Правовий режим іноземного інвестування: поняття та види іноземних інвестицій, правове становище іноземного інвестора, об'єкти та форми іноземного інвестування, державне регулювання іноземного інвестування і гарантії захисту іноземних інвестицій.
    реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи); будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав; акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної