Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоТеорія держави і права → 
« Попередня Наступна »
Скакун О.Ф.. Теорія держави і права, 2001 - перейти до змісту підручника

§ 2. Релігійні та ідеологічні джерела індуського права


Релігія індуїзму сформувалася в І тис. н.е. в Індії в результаті поступового зближення ідеології брахманізму та релігії буддизму, а також подальшої асиміляції народних вірувань.
Однією із важливих релігійно-ідеологічних засад індуїзму є обгрунтування общинно-кастової соціальної структури індійського суспільства, яке міститься у вченні брахманізму (II тис. до н.е.). Відповідно до брахманізму, існує божественний поділ суспільства на чотири варни (касти):
- брахмани (спочатку - священнослужителі), - кшатрії (воїни),
' В Індії - близько 95 % індуїстів.

612
- вайшы (торговці),
- шудри (слуги і ремісники).
Основним догматом індуїзму, який виправдує кастову структуру індуського суспільства, є вчення про перевтілення душі («сан-сара»). Перевтілення душі відбувається відповідно до закону відплати (карма) за доброчесну або дурну поведінку. Згідно з цим вченням, людина після фізичної смерті перебуває в земних вчинках - поганих чи добрих. Вважається, що низьким становищем, злигодами в земному житті людина спокутує гріхи, вчинені її душею у старих втіленнях. Людина, яка відрізняється доброчесною і благочестивою поведінкою, може сподіватися народитися заново як представник вищої касти. Оцінка поведінки людини в земному житті залежить від: 1) шанування верховних богів - Вішну або Шиви чи їх втілень; 2) додержання кастових побутових правил.
У західній релігійній концепції - християнстві всі люди є рівними перед Богом. В індуїзмі людина є абстракцією. Людині з моменту її народження визначена наперед належність до конкретної касти. Кожній касті притамані певні права, обов'язки, мораль, правосвідомість, які регламентують життя її членов. Ці положення індуїзму склали релігійно-моральні засади індуського права.
Правила поведінки людей викладалися у збірниках - шаст-рах. У них класифікувалися норми відповідно до трьох принципів (чеснота, інтерес, задоволення):
1) дхарма - містить норми-правила поведінки, угодні Богові;
2) артха - містить правила поведінки, які дозволяють розбагатіти і опанувати мистецтвом керівництва;


613
3) кама - містить правила поведінки, які переслідують мету
одержання задоволення.
Дхарма має певний пріоритет перед артхою і камою. У широкому розумінні дхарма означає загальний порядок у світі, який організує всю живу і неживу матерію. У вузькому ж - це обов'язок (релігійний, моральний, правовий), спосіб життя благочестивого і доброчесного індуса у всіх її проявах. Особливостями дхарми є:
1) відсутність відмінностей між релігійними і юридичними обов'язками. Наприклад, правителям одночасно наказується відвідувати храм і забезпечувати громадський порядок;
2) відсутність згадування про суб'єктивні права;
3) визнання звичаю джерелом права.
Релігія буддизму (VI ст. до н.е.), яка справила вплив на індуїзм, виникла як певна критика брахманізму. Вона відкидала: 1) Бога як верховну особу, морального правителя світу, першоджерело закону; 2) систему варн, принцип 'їх нерівності. Традицій-но-теологічному брахманистському тлумаченню дхарми буддизм протиставив своє розуміння. Дхарма - це керуюча світом природна закономірність, природний закон, пізнання і застосування якого необхідно для розумної поведінки. Буддизм проповідував гуманізм, добре ставлення до інших людей, непротивлення злу злом і насильством. Поступово ідеї буддизму почали впливати на законодавство. За часів Ашоки (268-232 pp. до н.е.), який об'єднав Індію, буддизм було визнано державною релігією. Не відмовившись від вчення брахманізму про систему варн, індуїзм сприйняв буддистський принцип непротивлення злу насильством.
У трактаті «Артхашастра» (IV-III століття до н.е.) спостерігається помітний відхід від буддизму у бік світських уявлень про право. Поряд із визнанням дхарми, явна перевага віддається ар-тхі (користі) у державно-правовій діяльності, збереженні системи варн. У артхашастрах викладається наука управління, а норми публічного права зустрічаються в дхармашастрах.
У хронологічній послідовності можна виділити такі збірники, в яких просліджується поступальний процес формування норм індуського права поряд із нормами релігії та моралі:
- «смрити» («дарована» мудрість старих жерців і вчених) -стислі виречення про магічні і релігійні обряди, які супроводжують важливі життєві події. Тут вже з'являються зачатки норм права, поданих у релігійній оболонці;

614
- дхармасутри - перші книги з питань права, в яких роз'ясняються правила поведінки членів різних каст стосовно богів, царя, жерців, предків, родичів, сусідів, тварин. Тут норми права викладаються разом із вимогами релігії та моралі;
- дхармашастри - великі зводи правил, складені відомими вченими різних брахманистських шкіл, і санкціоновані державою. В них безпосередньо викладаються дхарми, які складаються із перемішаних одна з одною релігійних і правових норм. Тут уперше з'являється сукупність правил, які можна назвати юридичними.
Дхармашастри - закони Ману, закони Яджнавалкья, закони Наради, складені у віршах між І ст. до н.е. і III-IV століттями н.е. Особливе значення в них надається обґрунтуванню керівного становища брахманів та їх виключних прав у питаннях установлення, тлумачення і захисту дхарми. Наприклад, у законах Ману записано: «Саме народження брахмана - вічне втілення дхарми... Адже брахман, народжуючись для охорони скарбниці дхарми, посідає найвище місце на землі як владика всіх істот. Усе, що існує у світі, це власність брахмана; внаслідок переваги народження саме брахман має право на все це». Цар, при всьому своєму високому і навіть божественному статусі, повинен шанувати брахманів, додержуватися їх наставлянь, берегти систему варн і всіх, хто шанує властиву їм дхарму;
- нібандхази - коментари дхармашастр. Написані з метою роз'яснення неясних положень і усунення суперечностей між різними дхармашастрами (складені між XI і кінцем XVII століть.)
Отже, традиційне індуське право (до англійського завоювання Індії) спиралося головним чином на праці вчених, збірники, коментарі, письмово викладені в них ідеологічні настанови, норми релігії та моралі.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§ 2. Релігійні та ідеологічні джерела індуського права"
  1. ЗМІСТ
    ідеологічні джерела індуського права § 3. Правовий звичай, закон і судовий прецедент § 4. Еволюція індуського права. Вплив англійської системи права § 5. Індуське право у правовій системі сучасної Індії Частина II ДАЛЕКОСХІДНА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 2.1. КИТАЙСЬКЕ ПРАВО § 1. Загальна характеристика далекосхідної групи правових систем § 2. Поняття китайського права і філолофсько-моральні джерела
  2. § 4. Звичаєве право в сучасних правових системах Африки і Мадагаскару
    релігійні, моральні, побутові, дотримання яких означає ведення праведного, бажаного Аллаху життя, яке приводить мусульманина до раю. Всі ці норми - зобов'язання, покладені на мусульманина, а не права, які він може мати. Факіх (від араб, факіфа - розуміти, знати) - знавець фікху, мусульманського права. Муджтахід - найавторитетніший законознавець (факіх), який має право виносити самостійне судження
  3. Тема 3. Суб'єкти адміністративного права
    релігійні організації та ін. Адміністративно-правовий статус індивідуального суб'єкту - це правове положення особи у її відносинах з державними органами, врегульоване нормами адміністративного права. Складовими цього статусу є адміністративні право- і дієздатність. Адміністративна правоздатність - це здатність мати права і обов'язки, закріплені нормами адміністративного права. Вона наступає з
  4. 8. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ"
    релігійні організації: Закон України від 23 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 25. - Ст. 28. 140. Про захист прав споживачів: Закон України від 12 травня 140 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № ЗО. - Ст. 380. 141. Про арбітражні суди: Закон України від 4 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 36. - Ст. 469. 142. Про митну
  5. 55. Поняття і види міжнародних організацій
    ідеологічні, соціально-економічні, профспілкові організації; - жіночі організації, а також організації з охорони родини і дитинства; - молодіжні, спортивні, наукові, культурно-просвітні організації; - організації в галузі преси, кіно, радіо, телебачення; - організації місцевих (регіональних) влад. Слід, проте, мати на увазі, що суб'єктами міжнародного права є тільки ММУО. Таким чином,
  6. 61. Регіональні міжнародні організації
    ідеологічній, політичній і військовій загрозі своєї безпеки. Потім пройшли переговори між США і Канадою про створення єдиного Північноатлантичного альянсу, заснованого на гарантіях безпеки і взаємних зобов'язань між Європою і Північною Америкою. Країни - члени Брюссельського договору запросили Данію, Ісландію, Італію, Норвегію і Португалію взяти участь у даному процесі. Результатом переговорів
  7. 18.Юридичний статус підприємств колективної власності.
    джерелом, з якого «черпають воду» всі члени кооперації. Виходячи з цього, ч. 7 ст. 111 ГК встановлює, що споживчі товариства, їх спілки (об'єднання) можуть утворювати для здійснення своїх статутних цілей підприємства, установи та інші суб'єкти господарювання відповідно до вимог ГК та інших законів. Згідно зч. 2 ст. 93 ГК та ч. 8 ст. 111 ГК вони називаються підприємствами споживчої кооперації.
  8. § 4. Підприємства колективної власності
    джерел, передбачених статутом кооперативу. Члени кооперативу можуть передавати як пайовий внесок право користування належною їм земельною ділянкою в порядку, визначеному земельним законодавством. Майно виробничого кооперативу відповідно до його статуту поділяється на пайовий та неподільний фонди. Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків і майна кооперативу. Пайові внески членів
  9. § 7. Деякі наукові концепції сучасної держави
    релігійні основи, ступінь гармонії людини і природи, рівень свободи особи - економічної, політичний, соціальної і духовної. Правда, цивілізаційний підхід ближче до типології суспільства, ніж держави. Див.: Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Посібник. - 2-е вид. К"
  10. § 3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об'єднання
    релігійні організації тощо. Основними з них є політична партія і громадська організація. Політична партія - добровільне об'єднання людей, що виражають волю певних соціальних груп, які прагнуть домогтися або утримати державну владу, впливають на політику держави відповідно до програми і статуту своєї діяльності. В Україні членами політичної партії можуть бути лише її громадяни. Реєстрація
© 2014-2022  ibib.ltd.ua