| Головна |
| «« | ЗМІСТ | »» |
|---|
Під впливом сприйняття й мови відбувається розвиток мислення. Навчаючись виконувати дії, дитина починає орієнтуватися на виявлення зв'язку між предметами. Перехід від використання готових зв'язків або зв'язків, показаних дорослими, до їх самостійного встановлення - важливий щабель у розвитку дитячого мислення. Спочатку цей процес йде шляхом проб і різних орієнтовних дій. Мислення в цей віковий період грунтується на сприйнятті і діях, здійснюваних дитиною. Тому мислення дитини раннього віку прийнято називати наочно-дієвим. Жан Піаже образно назвав його «сен- сомоторним інтелектом».
Разом з тим вже в період раннього дитинства формується така важлива якість, як здатність до екстраполяції. Півторарічна дитина може прогнозувати і вказувати напрям руху, місце розташування знайомих предметів, долати перешкоди на шляху до бажаної мети, т. Е. Він іде від жорсткої залежності наочної середовища і приходить до здатності формування образу предмета. Протягом раннього дитинства відбувається поступовий перехід від наочно-дієвого до наочно-образному мислення, яке відрізняється тим, що дії з матеріальними предметами замінюються діями з їх образами. Однак в ранньому віці здатність вирішувати завдання в розумі ще дещо відстає від розвитку здатності вирішувати завдання в практичному плані.
Хронологічно початок формування у дітей наочно-образного мислення відносять до кінця раннього віку, проте перехід від наочно-дієвого до наочно-образного мислення відбувається поступово. На стадії наочно-дієвого мислення дитина вирішує завдання, виробляючи реальні дії з предметами, що знаходяться в полі його зору. Потім з'являються образи цих предметів, виникає здатність оперувати ними. Потім образ предмета може бути викликаний і підтриманий у свідомості дитини не тільки зовнішніми предметними сигналами, а й вимовленим словом. Цей етап знаменує собою повний перехід від наочно-дієвого до наочно-образного мислення. Згідно Л. С. Виготському, в інтелектуальному розвитку дитини активну роль грає мова. Відбувається розвиток узагальнень. На 3-му році починає формуватися знакова, або символічна, функція свідомості. Вона розвивається спочатку в зв'язку з практичною діяльністю і потім переноситься на вживання слів, що дає можливість дитині «думати словами». Засвоєння знакової функції відбувається в тому випадку, якщо воно підготовлено розвитком власної діяльності дитини, яка направляється дорослим. Найчіткіше знакова функція свідомості проявиться в грі як провідної формі діяльності дитини дошкільного віку.
Важливим досягненням періоду раннього дитинства є формування у дитини реакції вибору об'єктів по найбільш виділяється і простим ознаками, насамперед за формою. Починає формуватися здатність до узагальнення, яка лежить в основі формування понять. На початку реалізації цієї інтелектуальної функції діти навчаються виділяти форму і колір предмета, наприклад розкладати тестові матеріали за кольором або за формою. У віці близько двох років виділення предметів здійснюється не на основі одного-двох ознак (колір, розмір), а на їх сукупності (колір + розмір). Дворічні діти можуть послідовно виділяти колір, форму і величину предмета і класифікувати предмети але цим параметрам. Однак мислення в цьому віці сильно залежить від уявлення предмета або дії словом, тому що слова зв'язуються тільки з конкретними предметами або ситуацією. Це призводить до своєрідності дитячого мовлення, зафіксованого в книзі К. І. Чуковського «Від двох до п'яти». Наведемо один із прикладів. У дитини у віці двох з половиною років запитують: «Передати від тебе гарячий привіт бабусі?» - «Ні, тепленький», - відповідає ребенок.- «Чому?» - «А то бабуся обпечеться».