| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
ТАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ І ОБСТАВИНИ, ПІДЛЯГАЮТЬ ВСТАНОВЛЕННЮ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ, ПОВ'ЯЗАНИХ З ДЕФЕКТАМИ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ |
||
|
Підслідність складів злочинів, скоєних в даній сфері, розосереджена у відповідності зі ст. 151 КПК РФ між трьома підрозділами правоохоронних органів, може бути представлена в наступній таблиці 1. Таблиця 1 підслідного СОСТАВІВ МЕДИЧНИХ ЗЛОЧИНІВ (КК РФ) Прокуратура ОВС (попереднє слідство) ОВС (дізнання) 109 ч. 2120128122 ч.4 123 ч.3 118 ч.2 124235 236 123 ч.1 293 ч.2 Як видно з таблиці, більшість складів злочинів закріплені за органами внутрішніх справ, хоча фактично частіше розслідуванням займаються слідчі органів прокуратури. 156 У сучасних теоретичних дослідженнях популярний ситуаційний підхід до процесу розслідування, заснований на виділенні типових ситуацій і тактичних завдань розслідування. Виділимо наскрізну тактичне завдання в розробляється видовий методикою з розслідування злочинів, пов'язаних з дефектами надання МП - «Подолання протидії розслідуванню з боку зацікавлених осіб». Послідовність вирішення тактичних завдань бачиться наступна: «Встановлення факту несприятливого результату надання МП жертві зазіхання», «Підтвердження обставин допущення дефектів МП та осіб, до них причетних», «Перевірка підозри», «Доведення причинного зв'язку між дефектом надання МП і шкодою здоров'ю (смертю) потерпілого »,« Доведення суб'єктивної сторони злочину »,« Відшкодування збитку ». Факультативної тактичної завданням є «Пошук особи, яка вчинила злочин» (у разі зміни ним місця проживання, роботи, виїзду за межі Росії). Залежно від обсягу інформації в початковий момент розслідування умовно можна виділити три типових слідчих ситуації: очевидна, слабо очевидна і неочевидна. В останній з них вирішується весь комплекс тактичних завдань, а в очевидній перша так-тичні завдання втрачає свою актуальність. Очевидна слідча ситуація характеризується тим, що медична допомога надавалася в одній установі, розрив у часі між дефектом МП і результатом мінімальний, і передбачається безпосередній зв'язок дефекту з наслідками (залишення чужорідного предмету в порожнині тіла, втручання на здоровому органі замість здорового, застосування забороненого препарату або явна передозування, яка призвела до раптової смерті і т.п.). Слабо очевидна ситуація може бути ускладнена тим, що МП опинялася в декількох установах, кількома лікарями, або зв'язок наслідків з дефектом не настільки очевидна і включає, на відміну від неочевидній, не більше 1-2 об'єктивних чинників. До останніх ми відносимо ті, які не залежать від волі медичних працівників (рідкісне, важко діагностується захворювання, пізнє звернення за МП, недотримання режиму пацієнтом, відсутність необхідного обладнання, фахівців, лікарських препаратів в даному закладі тощо). Для вирішення тактичного завдання «Встановлення факту несприятливого результату надання МП жертві зазіхання» проводяться з метою вивчення жертви посягання і наслідків МП допит потерпілого (його законного представника), виїмка та огляд міді-158 цинских і службових документів (посадових інструкцій), консультації та допити фахівців . У ході пізнання ятрогенного події процесу взаємовідносин між лікарем і пацієнтом, що призводять до несприятливого результату надання МП, умовно можна виділити систему, що складається з таких взаємопов'язаних елементів. Обставини, що підлягають встановленню про жерт- ятрогенія (реакція організму на дефект МП: СІМ] I ТОМ, ускладнення, захворювання) порушення правил надання МП (МП) дефект (травма, отруєння, зараження, порушення сприйняття) мслічінскіі працівник виконання медичних заходів неолаго приємні і результат (смерть пацієнта або заподіяння шкоди здоров'ю) ве ятрогенного посягання: 1. Належав чи пацієнт до групи ризику. Під пацієнтом розуміється людина, що звернулася в лікувально-профілактичний заклад державної, муніципальної чи приватної систем охорони здоров'я за діагностичною або профілактичною допомогою, або бере участь в якості об'єкта випробувань при клінічних дослідженнях лікарських засобів. 2. Які його індивідуальні якості об'єктив- 159 ного характеру могли негативно вплинути на якість надання МП, обумовити її несприятливий результат: вік , стать, ожиріння, які проявляються раніше реакції організму, обумовлені генетичною схильністю, алергією; тяжкість захворювання; особливості психіки, ступінь навіюваності. 3. Яка кількість лікарських препаратів приймав одночасно пацієнт. 4. Які відзначалися у пацієнта індивідуальні особливості суб'єктивного характеру: поведінкові (порушення режиму лікування, дієти, обмеження фізичного навантаження і т. д.); прояв негативних нахилів (зловживання алкоголем, прийом наркотиків). 5. Чи не займався пацієнт самолікуванням. 6. Які з наявних у пацієнта особливостей могли вплинути на якість наданої йому МП, обумовити її дефект. 7. Чи були враховані індивідуальні особливості пацієнта лікарем при виборі та проведенні діагностичних досліджень і лікування. Тактичне завдання «Підтвердження обставин допущення дефектів МП та осіб, до них причетних» передбачає вивчення лікарського процесу, аналіз всіх стадій (діагностування, лікування, наступності) процесу надання МП пацієнтові. Мета аналізу - виявити факт порушення правил надання МП і пос-ледующего за ним дефекту МП. Аналізу піддається інформація, що міститься в медичних документах, про пацієнта, медичних працівниках, які здійснюють медичний процес, відомості про тактику і методику лікування конкретної патології і т.д. Необхідно встановити фактори, що детермінують постановку неправильного діагнозу, якими можуть бути: неповнота анамнезу; необгрунтоване призначення лікування на стадії постановки попереднього діагнозу; неповнота висунення альтернативних версій про хворобу; неповнота або неправильність призначення діагностичних досліджень; неповнота, несвоєчасність, неналежне використання або оцінка лікарем результатів діагностичних досліджень при аналізі причинно-наслідкових відносин. Дослідження обставин процесу діагностування: 1. Чи достатньо повно і детально зі слів хворого були описані суб'єктивні прояви хвороби (скарги). 2. Чи всі симптоми враховані при постановці попереднього діагнозу. 4. Чи встановлено, що лікар недостатньо повно призначив діагностичні дослідження, необхідні для постановки клінічного діагнозу або призначив непо-казан (або протипоказані дослідження). 5. Чи встановлено неповнота, несвоєчасність або неналежне виконання призначених лікарем досліджень. 6. Чи встановлено неповнота, несвоєчасність або неналежне використання або оцінка лікарем результатів призначених досліджень. 7. Чи не призначалися чи при постановці попереднього діагнозу непоказанние медичні заходи, які могли негативно вплинути на процес діагностування та результат лікування. При дослідженні стадії лікування важливо встановити обгрунтованість вибору лікарем певного виду лікування; розробленої ним тактики лікування; вибору призначуваних засобів та медичних заходів (процедур, маніпуляцій, втручань); підготовки технології виробництва призначених заходів, а також різного роду відступів від неї і змін, контролю за станом хворого до, під час і після проведеного заходу, призначеної лікарської терапії. Таким чином, встановлення та ретельному дослідженню підлягають обставини, що свідчать про те, що дії лікаря, який здійснює лікарський процес, були неадекватні станом пацієнта і конкретної ситуації, в якій йому була надана МП. Необхідно встановити і допитати пацієнтів, з якими одночасно проходив лікування і спілкувався потрапив-162 ший, а також свідків - медичних працівників, які можуть дати правдиві свідчення, провести ОРЗ з метою вивчення особистості і відношення до роботи причетних до дефекту осіб. Тактичне завдання «Перевірка підозри» вирішується за допомогою виїмки, залучення до справи нормативних документів, що знаходяться у вищестоящому органі охорони здоров'я, поміщених на електронних носіях інформації, наукових публікацій з питань, що належать до досліджуваного патологічного процесу, консультацій фахівців , допиту підозрюваного (підозрюваних). До особливостей особистості суб'єкта ятрогенного посягання, які могли негативно вплинути на виконання ним своїх професійних обов'язків і тому вимагає вивчення, можна віднести: 1) рівень кваліфікації - достатній або недостатній для надання конкретного виду МП, виконання конкретних медичних заходів (наприклад, для виконання кардіохірургічної операції допускається лікар вищої категорії); чи мається певний стаж професійної діяльності (для роботи в спеціалізованому відділенні потрібен професійний стаж не менше 5 років); 2) ставлення до професії і пацієнтам, 3) фізичні та психологічні якості, що мають значення для адекватного реагування на обставини, що виникають при наданні МП, особливості екстремальної ситуації, коли виконуються заходи за життєвими показаннями. Відповідно, підлягають встановленню наступні питання: 1. Хто суб'єкт надання МП? Коли і де отримав медичну освіту? Яку має кваліфікацію, категорію та спеціалізацію? Який стаж роботи, загальний і за фахом? Чи мав право на виконання здійсненого в інтересах пацієнта виду МП чи медичного заходу, тих професійних дій, які стосувалися надання МП потерпілому? 2. Як ставиться до своїх професійних обов'язків, до пацієнтів, до підвищення свого професійного рівня? 3. Яка мотивація невиконання ним своїх професійних обов'язків з надання МП потерпілому? 4. Чи мав реальну можливість адекватно надати МП? 5. Чи міг в силу своїх професійних якостей та психологічних особливостей особистості адекватно реагувати на негативні обставини, що виникли в процесі надання пацієнтові МП (дефект МП, ятро-генію, несприятливі наслідки, непередбачену 164 ситуацію, ускладнення природного розвитку патології і т.д.)? Причиною виникнення і розвитку несприятливого результату може бути відсутність у суб'єкта наступних необхідних якостей: - відповідного медичного стажу і (або) спеціальної медичної освіти, кваліфікації, досвіду, професійних навичок; - індивідуальних якостей, що визначають його відповідальне ставлення до своїх професійних обов'язків, уважне ставлення до пацієнтів, індивідуальних психологічних і фізичних якостей особистості, необхідних для своєчасного виявлення і усунення небажаних наслідків МП і для виконання професійних обов'язків в екстремальних умовах, а також наявність негативних суб'єктивних факторів-якостей, наприклад, поведінкових, що складаються в порушенні розпорядку трудової діяльності, трудової дисципліни і т.д.; - поганих нахилів, таких як вживання на роботі алкоголю, наркотиків та ін «Доведення суб'єктивної сторони злочину» передбачає встановлення виду і форми вини, мотивації дій шляхом допиту обвинуваченого, витребування характеризує матеріалу, ретельного вивчення особистісних особливостей, ставлення до робо- 165 ті, перевірки виправдувальних обставин, на які посилається обвинувачений, з'ясування фактів допущення дефектів МП в минулому, в тому числі залучення до кримінальної відповідальності шляхом направлення запитів в регіональний і федеральний ІЦ . Нами встановлено випадок, коли слідчі і дізнавачі, у виробництво яких передавалося справу, не перевіряли достовірність зазначених обвинуваченим даних про відсутність фактів притягнення до кримінальної відповідальності в минулому за подібні дії, не був посланий, запит до федерального інформаційний центр, і даний факт було виявлено вже після прийняття остаточного рішення у справі. Необхідно дослідити обставини, що стосуються ставлення суб'єкта до своїх дій та їх наслідків. При наданні МП пацієнтові лікар зобов'язаний передбачити можливість виникнення ускладнень, запобіжні заходи, врахувати протипоказання. Саме за цими критеріями має оцінюватися ставлення суб'єкта до своїх дій та їх наслідків. При виборі способу лікування лікар зобов'язаний зіставити переваги і можливий ризик застосування цього способу для конкретного хворого в конкретній клінічній ситуації. Правильний вибір залежить від його вміння адекватно врахувати чинники, що відносяться до хворого (вік, стать, генетичні особливості та п.); 166 фактори, що відносяться до самого захворюванню (перебіг хвороби, тривалість, можливі ускладнення і т. д.). Нехтування цими рекомендаціями найчастіше є наслідком легковажності і недбалості. Як показує практика, нездатність передбачати настання небезпечних наслідків є наслідком легковажності або недбалості, головним чином, пов'язано з особистісними якостями медичного працівника, а потім вже його досвіду, кваліфікацією, прагненням до підвищення професійних знань, віком, психічним станом і т.д. Тактичне завдання «Відшкодування збитку» передбачає уточнення у потерпілих осіб суми позовних вимог за фізичний, матеріальну та моральну шкоду, допомогу в складанні позовної заяви для подальшого розгляду цивільного позову в кримінальному процесі, прийняття заходів для досудового відшкодування заподіяної шкоди. Розміри позовних вимог і суми відшкодованого моральної шкоди в судах різних суб'єктах РФ варіюють, але в цілому, залишаються низькими, особливо порівняно з судовою практикою зарубіжних країн. Молода жінка в жовтні 1998 року надійшла в гінекологічне відділення лікарні м. Р. Алтайського краю із загрозливою життя гнійної пухлиною придатків. 167 На третій день її прооперували. Під час операції хворий перерізали артерію і пошкодили сечовід. І якщо артерію зашили, то пошкодження сечоводу робив операцію хірург виявив тільки через чотири дні. Після цього пацієнтку перевели в урологічне відділення, де встановили нефростому - трубку для очищення нирки. Не допомогло. Почалося запалення околопочечной клітковини, з'явилися гнійники, нирка була інфікована. Так, прийшовши до лікарні на одну операцію, жінка потрапила і на іншу - видалення нирки. У цілому вона перенесла 10 операцій у зв'язку з виникаючими ускладненнями. Менш ніж через рік її визнали інвалідом, яка потребує постійного догляду. Р-кий суд вирішив стягнути з лікарні на користь позивачки заявлені нею 300 тисяч рублів, а також 6,3 тисячі рублів за оплату юридичних послуг, проведення експертизи та держмито. Крайова судова колегія дане рішення залишила в силі, визнавши доводи касаційної скарги лікарні неспроможними. В іншому випадку некваліфікованого оперативного втручання позов до однієї з міських лікарень було подано родичами. Пацієнтка, якої тут переривали вагітність, померла. Молода жінка вже мала трьох дітей, четвертого, враховуючи дохо-168 ди, родині було явно не підняти. Акушерський районний пункт направив її на переривання вагітності за «соціальними показаннями» лише на терміні близько 20 тижнів. Загибель жінки, на думку експертів, була викликана некваліфікованої стимуляцією пологів: з'ясувалося, що мертвий плід знаходився в організмі матері кілька днів. Заявлену в позові суму в 500 тисяч рублів міський суд знизив до 210 тисяч. Як показало вивчення практики, ще кілька років тому суми до відшкодування збитку призначалися мінімальні незалежно від тяжкості фізичних і моральних страждань пацієнта або навіть у разі його смерті, найбільша сума, як правило, не перевищувала 10 тисяч рублів, найменша - 200 рублів. Ці 200 рублів в 1998 році отримала лікар-терапевт одного з районів м. Барнаула від поліклініки, в якій працювала. Йдучи на прийом, вона впала на вулиці. Тут же звернулася до рідного травмпункт, де їй поставили діагноз «забій куприка» і призначили відповідне лікування. Лікування було тривалим, але полегшення не настало. Лише в діагностичному центрі у неї виявили переломи двох хребців. Проведена експертиза встановила у позивачки наявність депресії і неврозу. Всі ці прояви і хронічний больовий синдром, на думку експертів, були викликані неправильним лікуванням. В іншій цивільній справі, яка розглядає- 169 вал один із судів Барнаула в 2001 році, сума до відшкодування моральної шкоди склала 3,5 тисячі рублів. Тут з позовом до дільничної поліклініці звернувся молодий чоловік. Як з'ясувалося, хірург не зміг виявити у нього гострий апендицит, поставивши діагноз «запалення м'язів передньої черевної стінки» і пояснивши пацієнтові, що він «перекачався» (хлопець був спортсменом), призначив протизапальні таблетки. Хворий був доставлений до стаціонару вже з гнійним перитонітом. Після операції у важкому стані перебував у реанімації. Потім переніс операцію з приводу кишкової непрохідності. Протягом тижня стан пацієнта оцінювався як вкрай важкий. Довгий відбудовний період ускладнився розвитком правобічної гнійної пневмонії. Кримінальну справу № 9159122 (ч. 2 ст. 124 КК РФ) 16.09.2002 р. припинено слідчим у зв'язку з дійовим каяттям, що виразилося у відшкодуванні лікарем 20 000 рублів потерпілої родичці загиблого М. Слід зазначити, що у приватних клініках у разі конфлікту з пацієнтами лікарі іноді прагнуть виплатити компенсацію добровільно. Що ж до муніципальних установ, то гострота їхнього протистояння до пацієнтів у судах дуже значна. Пояснення даної різниці криється в прогалинах законодавства, 170 пов'язаних з відсутністю в бюджетних стрічках фінансування виплат за судовими позовами. У муніципальних лікарень і поліклінік практично немає інших грошей, крім бюджетних (від платних послуг дохід невеликий). Тим часом, у більшості розвинених країн виплати проводять із страхових фондів. Актуальність виділення наскрізний тактичного завдання «Подолання протидії розслідуванню з боку зацікавлених осіб» підтримують 85% опитаних працівників слідчого апарату. Слідчим доводиться долати психологічний вплив пов'язаних корпоративною солідарністю медичних працівників, які не схильні до дачі правдивих показань. Типова позиція обвинуваченого хірурга, висловлена ним при розгляді однієї кримінальної справи в ході судового засідання: «При проведенні операції зробив все, що міг і вини своєї у трагедії не визнаю, але згоден, що саме в стінах нашої лікарні позивачка отримала каліцтво». У своєму рішенні суд вказав на дії лікарів лікарні, як «спрямовані на затягування процесу і зловживання правами». Дану задачу необхідно вирішувати, починаючи з етапу попередньої перевірки шляхом своєчасного порушення кримінальної справи і раптового вилучення медичної документації, у разі відмови посадових осіб видати документи, проводити обшук в службовому приміщенні. При виявленні ознак матеріальної підробки документів в початкові строки розслідування призначати ТКЕД (техніко-криміналістичну експертизу документів), результати якої вказувати в постанові про призначення комісійної СМЕ в цілях недопущення використання судово-медичними експертами перекручених відомостей. Необхідно встановлювати і так звану ідеальну підробку, яку ми розділяємо тут на два різновиди: перший передбачає відсутність відомостей про виконані заходи або неповне зазначення відомостей про проведені медичних заходах, друга - фактичне невиконання того обсягу МП, який вказаний в документі. Ідеальна підробка встановлюється шляхом зіставлення змісту декількох документів, що відображають процес надання МП, допитів пацієнтів з палати, в якій знаходився потерпілий (загиблий), його родичів, консультацій незацікавлених фахівців. Найбільш складною тактичної завданням розслідування є «Доведення причинного зв'язку між дефектом надання МП і шкодою здоров'ю (смертю) потерпілого». Дана тактична задача вирішується шляхом призначення, виробництва та правової оцінки комісійної СМЕ, у разі сумнівів у її результатах - шляхом допитів експертів, призначення повторної СМЕ. Між неналежними діями (бездіяльністю) медичного працівника, виразилися в порушенні правил, стандартів надання допомоги та несприятливим результатом, може бути пряма, безпосередня або опосередкована зв'язок. З філософської точки зору всі явища, які відбуваються в навколишньому світі, мають свою причину. Причина розуміється як предмет, який щось робить і щось викликає, іншими словами - це те, без чого не було б слідства. У філософському словнику про причину і наслідок знаходимо: «філософські категорії, що відображають загальну зв'язок між предметами, явищами ... Цей зв'язок полягає в тому, що будь-який предмет, будь-яке явище виникають з інших предметів і явищ ... »62. Можна виділити кілька підстав класифікації причинного зв'язку: по суб'єктах (слідчий і експерт) і структурі (проста і складна з різновидами). При цьому правила, що регулюють поведінку людей, в одних випадках передбачають просту причинний зв'язок, а в інших - складну. Під простий (прямий) причинного зв'язком розуміють ті випадки, коли одна подія переходить в інше без дії будь-яких додаткових сил (обставин, умов), а під складною - таку, яка ускладнена привхідними факторами (умовами). У загальному вигляді складна причинний зв'язок може розвиватися в наступних формах: послідовної, коли одна причина викликає другу, друга - третій і т.д. до останньої, яка призводить до події; паралельної, при якій два послідовно розвиваються події при випадковому перетині положень дають причину; кругової, коли одна причина викликає іншу, інша - наступну до тих пір, поки одна з них не призводить до злочинного події; концентрической, при якій один фактор породжує розвиток декількох паралельних гілок, які при випадковому перетині призводять до собитію63. 62 Короткий словник з філософії / За ред. І.В. Блауберзі, І.К. Пантина. - М., 1982. - С. 267. 63 Курс криміналістики. Особлива частина. Т.2 / Відп. ред. В.Є. Корноухов. - М., 2004. - С. 401-402. 174 Причинний зв'язок між явищами виражає закон достатньої підстави. Цілком справедливо І.Г. Вермель і А.А.Солохін пов'язують закон достатньої підстави з висновками судово-медичного експерта: будь-яка думка, твердження має бути обгрунтоване причинно-наслідковими відносинами (або зв'язками) - це і є закон достатньої основанія64. Як правильно відзначає А.А.Ейсман, «причина не зводиться до простого передування в часі. Невірно, що post hoc ergo propter hoc (після цього, отже, з причини цього). Подія може випадково передувати іншому і не бути його причиною, причина ж необхідно передує слідству »65. Крім філософського, можна виділити ще три напрямки дослідження сутності причинно-наслідкових зв'язків: в кримінальному праві, у слідчій і експертній практиці. У кримінальному праві загальновідомо поділ складів злочинів на матеріальні і формальні. Для перших законодавець в об'єктивну сторону включає причинний зв'язок між діянням і наслідками, а для других - тільки лише діяння. Але з точки зору доведення така класифікація має менше значення, тому що процес непрямого дока- 64 Вермель І.Г., Солохин А.А. Формальна логіка в судовій медицині. - М.: РМАПО. 1995. - С. 66. 65 Ейсман, А.А. Висновок експерта (структура та наукове обгрунтування) / А.А. Ейсман. - М., 1967. - С. 11. зв'язування, в принципі, заснований на дослідженні різних напрямків розвитку причинно-наслідкового зв'язку. І.Я. Фойницкий, М.С. Строгович виділяли такі: - від причини до слідства; - від слідства до причини; - від загальної причини до одного з наслідків; - від загального слідства до однієї з прічін40. У процесі розслідування слідчого цікавить як сукупність «ряд обставин, поява яких за наявності вже були в даній ситуації умов веде до появи слідства» 41. Тут ми стикаємося з однією з складних завдань розслідування - розмежування і виділення причин і умов. Умови створюють лише передумови до виникнення і розвитку причини, але самостійно не можуть породити наслідок. При цьому одна і та ж причина в залежності від умов може спричинити різні наслідки, і навпаки, один наслідок за різних умов може породжуватися кількома прічінамі42. Проаналізувавши склади злочинів, В.Є. Кор-ноухов зазначає, що законодавець виділяє різні типи причинно-наслідкового зв'язку. Перший тип позначений як просторово-часова, яка зустрічається по більшості як матеріальних, так і формальних складів злочинів. Другий тип - це нормативна причинно-наслідковий зв'язок, яка характеризує більшість бланкетну норму кримінального права43. В аналізі першого типу основне значення мають факти послідовності у виникненні слідів, явищ (тимчасові характеристики), що доповнюються аналізом просторової зв'язку. При пізнанні нормативної причинно-наслідкового зв'язку необхідно враховувати бланкетні диспозиції кримінально-правових норм, які відсилають до правилами, що регулюють діяльність у певній галузі для забезпечення належного виконання професійних обов'язків та безпеки (техніки, виробництва вибухових та інших робіт, дорожнього руху, протипожежної, медичного обслуговування) . Специфіка останніх полягає, з одного боку, в неповній нормативної регламентації (не за всіма нозологічними формами є стандарти), з іншого - безсистемністю нормативних положень, наявністю протиріч. Для всіх вищевказаних сфер діяльності порушення, що проявилися у невиконанні нормативних вимог, в одних випадках є причинами, а в інших виступають тільки в качес- тве потенційної причини, яка створює реальну можливість для дії інших факторів. Останні нерідко є необхідними умовами і при випадковому перетині потенційна причина реалізується. Зазначене послужило умовою для виділення простої та складної причинно-наслідкового зв'язку. Особливістю причинно-наслідкових зв'язків в ятрогенних злочинах є їх складність, многокомпонентность, многофакторность впливу на несприятливий результат різних суб'єктивних (залежних від медичних працівників) і об'єктивних (залежних від пацієнта) умов. При цьому для кожного злочину можливе встановлення різновиди складної причинного зв'язку і значущості кожного компонента в несприятливому результаті. Обов'язковою умовою визнання ятрогенного події злочином є, з одного боку, обумовленість ятрогении дефектом МП, які виникли внаслідок порушення медичним працівником своїх професійних обов'язків, а з іншого - причинний зв'язок (пряма або опосередкована) ятрогении з несприятливим результатом. Серед дослідників - представників медичної науки - принципової вважається позиція, що не всі випадки смерті при лікуванні хворого причинно пов'язані з діями лікаря. Значна частина несприятливих результатів обумовлена тяжкістю хвороби або залежить від ряду об'єктивних факторів, врахувати які заздалегідь не завжди можливо, наприклад, характер захворювання і його ускладнень, мінливість інфекції, реактивність організму та ін При дослідженні причинного зв'язку можна встановити, що: 1. Несприятливий результат є наслідком природного розвитку захворювання незалежно від обсягу та якості надання МП. 2. Несприятливий результат є наслідок медичного втручання, виконаного обгрунтовано і якісно, але прискорив перебіг хвороби (спровокував розвиток ускладнень). 3. Медичний захід, виконане обгрунтовано і якісно, підвищило ймовірність ускладнення, але не з'явилося причиною ускладнення. 4. Неналежне якість надання МП не запобігло розвиток хвороби і не вплинуло на її природний розвиток. Такі фактори, об'єктивні чи суб'єктивні, були тому причиною. 5. Мав місце дефект надання МП, обумовлений недотриманням правил її здійснення; виникла внаслідок дефекту ятрогенія знаходиться в причинному 179 зв'язку з безпосередньою причиною несприятливого результату або сама з'явилася такої. Докази причинно-наслідкового зв'язку між впливом на організм в процесі надання пацієнтові МП і наступними небажаними наслідками повинні базуватися на сукупності необхідних і достатніх критеріїв, оцінка яких відбувається на основі повного обсягу інформації, що відображає об'єктивні і суб'єктивні причини настання несприятливого результату. Встановлення причинно-наслідкового зв'язку знаходиться, на наш погляд, в компетенції особи, що розслідує кримінальну справу. Слід зазначити, що при розборі ятрогенних подій в медичних установах (на лікувально-контрольні комісії та клініко-анатомічних конференціях) відомчі експерти обмежуються констатацією причинного зв'язку лікування з виниклим несприятливим результатом, не аналізуючи рівень якості лікування, зв'язок між неналежною медичною допомогою і небажаним результатом. Тому у висновках, наданих до правоохоронних органів, несприятливий результат наданої МП пояснюється, як правило, тяжкістю патології і оцінюється правоприменителем як нещасний випадок.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "ТАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ І ОБСТАВИНИ, ПІДЛЯГАЮТЬ ВСТАНОВЛЕННЮ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ, ПОВ'ЯЗАНИХ З ДЕФЕКТАМИ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ " |
||
|
||