| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Тема 5. Поняття, сутність, принципи і функції державного управління |
||
|
Соціальне управління. Поняття та сутність державного управління. Принципи та функції державного управління. Суб'єкти державного управління. Рівні державного управління..,.'.- . ---'- Режими державного управління. При вивченні даної теми слід уяснити, що управління - це цілеспрямований вплив на складну систему. Управління може бути соціальним, технічним, біологічним. Соціальне управління, як особливий вид управління, являє собою вплив одних людей на інших з метою упорядкування соціальне важливих процесів, забезпечення стійкого розвитку соціальних систем. Воно характеризується такими ознаками,як: - проявляється через спільну діяльність людей, організує їх для такої діяльності у відповідні колективи та організаційно оформ лює; - має на меті упорядкування спільної діяльності шляхом забезпе чення погоджених індивідуальних дій учасників такої діяль ності через вплив на їх поведінку (волю); - виступає в ролі регулятора управлінських взаємовідносин, що виникають між суб'єктом та об'єктом у процесі реалізації функцій соціального управління; - є владним, оскільки базується на підпорядкуванні волі учасників управлінських відносин; - має особливий аппарат реалізації через організаційно оформлені групи людей. Державне управління є видом соціального управління. В адмі-ністративно-правовій науці немає єдиного визначення поняття державного управління. Найбільш поширеним є таке визначення: дер-жавне управління - це самостійний вид державної діяльності, що має підзаконний, виконавчо-розпорядчий характер органів (посадо- 28 них осіб) щодо практичної реалізації функцій та завдань держави в процесі регулювання економічною, соціально-культурною та адміністративно-політичною сферами. Сутність державного управління проявляється в його особливостях, а саме: - другорядний, підзаконний характер; - організуючий характер; - систематична, неперервна діяльність, направлена на збереження соціальної системи, її зміцнення та розвиток; - універсальний характер в часі та просторі, тобто здійснюється завжди і кругом, де функціонують людські колективи; - суб'єкти державного управління використовують наявні у них правові та фактичні можливості для застосування позасудового, тобто адміністративного примусу; - у віданні органів державного управління знаходиться фактична державна міць: правові, інформаційні, економічні, технічні, ідео логічні, організаційні ресурси, якими вони розпоряджаються; - підконтрольний характер діяльності; Принципи державного управління - це основоположні ідеї, наукові положення даного виду діяльності. В адміністративно-пра-вовій науці немає єдиної думки з приводу видів принципів державного управління, підстав їх класифікації. Найчастіше пропонується така їх класифікація: а) загальносистемні: - об'єктивності державного управління; - демократизму державного управління; - правової упорядкованості державного управління; - законності державного управління; - розподілу влади в державному управлінні; - публічності державного управління; б) структурно-цільові: - погодженості між собою цілей державного управління за основ ними параметрами; - взаємодоповнювання цілей, при якому одна ціль сприяє іншій; - підпорядкування приватних, локальних цілей загальним цілям державного управління; 29 в) структурно-функціональні: диференціації і фіксування функцій шляхом видання правових актів і закріплення управлінських функцій в компетенції органів державного управління; концентрації, яка обумовлює необхідність надання певному органу таких управлінських функцій, щоб його державно-управлінський вплив дійсно широко і міцно направляв, організовував і регулював об'єкти управління; комбінування (направлений на те, щоб певна сукупність управлінських функцій від різних суб'єктів управління не допускала дублювання і паралельності); достатньої різноманітності, яка вимагає, щоб управлінські функції щодо того чи іншого об'єкту управління, за кількістю і змістом відповідали різним управлінським запитам останнього; відповідності управлінського впливу реальним вимогам та запитам об'єктів управління. в) структурно-організаційні: - єдності системи державної влади, яка забезпечує цілісність, по годженість і дієвість державно-управлінських процесів; - територіально-галузевий, який обумовлює залежність організа ційних структур від території, галузі виробництва і послуг, сфе ри суспільного життя; - різноманітності організаційних зв'язків, які розкривають вер тикальні і горизонтальні організаційні взаємовідносини органів державної влади і місцевого самоврядування в системі держав ного управління; - поєднання колегіальності і єдиноначальності, зумовлений спе цифікою організаційної подубови та порядку діяльності органів державного управління; г) структурно-процесуальні: - відповідності елементів (методів, форм, стадій) управлінської - конкретизації управлінської діяльності і особистої відповідаль ності за її результати; - стимулювання раціональної і ефективної управлінської діяль ності. Функції державного управління являють собою основні напрям- 30 ки діяльності державних органів для виконання завдань державного управління. Слід мати на увазі, що в юридичній науці немає єдиної думки з приводу видів функцій державного управління, їх можна класифікувати: а) в залежності від направленості і місця впливу: соціально- організаційні (вплив державних органів на об'єкти управління) і внутрішньоорганізаційні (управління усередині державного управ лінського апарату); б) за змістом, характером і обсягом впливу: на загальні, спе ціальні, допоміжні. й До загальних функцій відносяться: організація (визначення організаційних положень, що встановім люють порядок управління, регламентів, нормативів, вимог, відпо-ві відальності та ін.); :.ч планування (визначення мети, необхідних ресурсів, способів, А строків, форм і методів поетапного контролю за діями об'єкту); * прогнозування (наукове передбачення, систематичне дослідженій ня стану, структури, динаміки та перспектив управлінських явищ З. і процесів); .; регулювання (через нормативно-правові акти, державний бюджет, державні контракти, податкову систему, стандарти, митні та-4- рифи, визначення пріоритетів розвитку галузей та ін.); -. координація (забезпечує узгодження діяльності систем управління); ій контроль (направлений на забезпечення законності, дисциплі-Ы ни). Спеціальні функції характеризують особливості конкретного суб'єкту (Президента України, КМУ, місцевих державних адміністрацій та ін.) чи об'єкту управління (економічна, соціально-культурна, адміністративно-політична сфери). Допоміжні функції сприяють процесам реалізації загальних та спеціальних функцій. До них можна віднести: стратегічне та поточне планування; фінансування, стимулювання, кадрове забезпечення, керування, діагностування та ін. При вивченні питання про суб'єктів державного управління слід мати на увазі, що ними можуть бути: органи державної виконавчої 31 влади (КМУ, міністерства та інші центральні органи, місцеві органи), органи місцевого самоврядування (з питань делегованих державою повноважень), адміністрації державних підприємств, установ та організацій та їх посадові особи. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Тема 5. Поняття, сутність, принципи і функції державного управління" |
||
|
||