|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
відповідальність за шкоду, завдану малолітніми,
|
покладається на їхніх батьків (усиновлювачів) або опікунів чи інших фізичних осіб, які на правових підставах здійснюють виховання неповнолітньої особи (ч. 1 ст. 1178 ЦК). Аналогічний порядок поширюється і на заклади, які за законом здійснюють щодо малолітніх функції опікуна (ч. 3 ст. 1178 ЦК).
Окрім цього, законодавець встановлює також і відповідальність навчального закладу, закладу охорони здоров'я чи іншого закладу, що зобов'язаний здійснювати нагляд за малолітньою особою, а також особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору (ч. 2 ст. 1178 ЦК), за шкоду, завдану малолітньою особою під час перебування під наглядом цих закладів чи осіб.
Протиправність діяння полягатиме в тому, що ці особи неналежно виконували покладений на них, згідно із законом чи договором, обов'язок здійснювати виховання та/чи нагляд за малолітнім.
Причому, якщо це стосується батьків, то відповідальність буде покладено на обох, незалежно від того, чи проживають вони разом, чи окремо, оскільки обов'язок здійснювати належне виховання та нагляд за малолітнім є рівним для них обох. Однак у разі, якщо батьки були позбавлені батьківських прав, то обов'язок відшкодовувати завдану шкоду за протиправні діяння своїх малолітніх дітей лежить на них ще впродовж трьох років після позбавлення батьківських прав (ст. 1183 ЦК).
У ЦК вперше введено можливість покладення відповідальності на фізичних осіб, які здійснюють виховання та/чи нагляд за малолітніми на правових підставах (гувернантки, няні, домашні вчителі, репетитори тощо), зокрема, на підставі договору.
Законодавець визначає перелік юридичних осіб, які є відповідачем за шкоду, завдану малолітнім: навчальний заклад (наприклад, школа та дитячий садок), заклад охорони здоров'я (наприклад, лікарня, поліклініка) чи інший заклад, що зобов'язаний здійснювати нагляд за нею (наприклад, літній табір відпочинку, приймальник-розподільник тощо), а також заклад, який за законом здійснює щодо малолітнього функції опікуна (наприклад, дитячий будинок, інтернат тощо). При цьому, протиправним діянням цих юридичних осіб вважаться саме невиконання чи неналежне виконання законного обов'язку здійснювати нагляд за малолітніми.
Вина усіх зазначених осіб, які несуть відповідальність за цей вид делікту, презюмується, тобто особа вважається винною, якщо вона не доведе, що шкоди завдано не з її вини, тобто, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та/чи нагляду за малолітньою особою.
Однак, якщо встановити вину конкретної особи неможливо, то всі винні в цьому заподіянні шкоди особи несуть дольову відповідальність. Розмір часток, у межах яких ці особи нестимуть відповідальність, визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду відповідно до частки вини кожного з них. Такий самий принцип дольової відповідальності встановлено законодавцем і у випадку, якщо шкоди завдано спільними діями кількох малолітніх осіб.
Обов'язок батьків (усиновлювачів), опікунів чи інших зобов'язаних осіб відшкодовувати шкоду, яку завдано малолітніми, не припиняється навіть у разі досягнення малолітніми повноліття. Однак по досягненні повноліття особу може бути зобов'язано судом частково або в повному обсязі відшкодувати шкоду, завдану нею у віці до 14 років життю або здоров'ю потерпілого, якщо вона має достатні для цього кошти, а зобов'язані до відшкодування особи є неплатоспроможними або померли.
Відшкодувавши шкоду, завдану малолітніми, жодна з фізичних та юридичних осіб, які визнані зобов'язаними суб'єктами за цим видом делікту, не має права зворотної вимоги (регресу) до малолітньої особи (ч. 4 ст. 1191 ЦК).
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна "відповідальність за шкоду, завдану малолітніми," |
- 97. Особливості відповідальності за шкоду, заподіяну спільно кількома особами. (ст.1190 ЦК).
відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини. Деякі особливості має питання відшкодування шкоди, завданої кількома малолітніми (ст.1181), а також кількома неповнолітніми особами (ст.1182). Шкода, завдана спільними діями кількох малолітніх осіб, відшкодовується їхніми
- Екологічне законодавство України: сучасний етап
відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішніми та прийдешніми поколіннями,.приймає цю Конституцію - Основний Закон України». Кожна особа, звичайно ж, має право на чисте, придатне для проживання навколишнє середовище. - Ст. 50 Конституції перед-бачає, що «кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшко-дування завданої порушенням цього права шкоди».
- Поняття і особливості принципів екологічного права
відповідальність забезпечує одночасний захист екологічних і майнових інтересів. Ось чому від правильного визначення збитків залежить ефективність даної відповідальності. У літературі та законодавстві вироблені відповідні засоби визначення збитків, до яких належать такси, методики, правила. Такса становить заздалегідь встановлену компетентними органами одиницю вимірювання збитків, спричинених
- Тема 14.Стадії провадження в справах про адміністративні проступки
відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів на розгляд громадським організаціям. V В результаті розгляду справи виноситься постанова про: 1) накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24/1 КпАП України; і 3) про припинення справи. На останньому етапі даної стадії постанова доводиться до відома (див.
- 35. Процесуальний порядок закриття та відновлення кримінальної справи.
відповідальність (ст. 73 КПК). Слідчий, встановивши в кримінальній справі, що суспільно небезпечне діяння, вчинене особою у віці від одинадцяти років і до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, виносить мотивовану постанову про закриття справи та застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру. Справа разом з постановою направляється прокурору.
- § 1. Криміналістична характеристика підпалів та інших злочинів, пов'язаних із виникненням пожеж
відповідальність за умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК), знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 245 КК), терористичний акт (ст. 258 КК), порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами (ст. 267 КК), незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин (ст. 269 КК), порушення встановлених
- Потерпілий має право (статті 49, 267 КПК):
відповідальність потерпілого: - кримінально-процесуальна: за неявку без поважних причин до органу розслідування йсуду потерпілого може бути піддано приводу (ч. З ст. 72 КПК); за злісне ухилення від явки до органів розслідування - штраф(ч. 4 ст. 72 КПК); злісне ухилення потерпілого від явки до суду або непідкорення розпорядженню головуючого чи порушення ним порядкупід час судового засідання
- Процесуальний порядок скасування заходів безпеки.
відповідальність, передбачена ст. 380 КК. Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист, службовою особою, якою прийнято рішення про ці заходи, особою, яка їх застосовує, або службовою особою, якій ці рішення стали відомі у зв'язку з її службовим становищем, а так само особою, взятою під захист, якщо ці дії спричинили смерть особи, взятої під захист, або шкоду її
- Шпигунство
відповідальність настає за сукупністю злочинів, наприклад, за статтями 111 і 113. Державна зрада в цій формі вважається закінченою з моменту, коли особа фактично почала надавати допомогу іноземній державі, іноземній організації чи їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується виною в формі прямого умислу, за якого особа
- 27. Поняття та загальна характеристика договіру (Д.) дарування.
відповідальність на загальних засадах. Однак, ЦК передбачив винятки, які обмежують відповідальність. Якщо дарувальник, якому було відомо про недоліки (особливості) подарованої речі, не повідомив про них обдаровуваного, то він зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану майну, шкоду, завдану каліцтвом, (ушкодженням здоров'я) або смертю в результаті володіння чи користування дарунком. Дарувальник має
|