Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
ОНЮА. Шпагралка по цивільному праву України2011, 2011 - перейти до змісту підручника

92. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.


Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, яка створює підвищену небезпеку для осіб, яку цю діяльність здійснюють, та інших осіб (ст.1187 ЦК). Характерні ознаки джерела підвищеної небезпеки: - неможливість повного контролю з боку людини; - наявність шкідливих властивостей; - велика ймовірність завдання шкоди. У ч.1 ст.1187 закріплено тільки приблизний перелік джерел підвищеної небезпеки, вичерпний їх перелік навести неможливо у зв'язку з постійним розвитком науки та техніки. Джерела підвищеної небезпеки можна поділити на: - фізичні (механічні, електричні, теплові); - фізико-хімічні; - хімічні (отруйні, вибухонебезпечні, вогненебезпечні); - біологічні (зоологічні, мікробіологічні). Обов'язок відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладено на володільця джерела підвищеної небезпеки, тобто особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Не визнається володільцем джерела і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляла джерелом в силу виконання своїх трудових обов'язків перед володільцем джерела підвищеної небезпеки. Проте, якщо громадянину було заборонено управляти джерелом, а він без дозволу скористався ним в особистих цілях, то це діяння вважатиметься неправомірним заволодінням і на громадянина буде покладено обов'язок відшкодовувати шкоду згідно зі ст.
1187. Щодо транспортних засобів ЦК передбачає два види найму - найм транспортного засобу з екіпажем (ч.2 ст.798) та найм без екіпажу (ч.1 ст.798). Якщо в першому випадку відповідальність за завдану шкоду покладено на наймодавця (ст.805), то в другому -на наймача (ст.804). Володілець джерела підвищеної небезпеки не є суб'єктом відповідальності за шкоду, якщо доведе, що це джерело вибуло з його володіння внаслідок неправомірних дій інших осіб. Однак якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкоду, завдану діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовують вони спільно, в частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення (ч.4 ст.1187). Підставами відшкодування шкоди за цим деліктом є: - наявність шкоди; - протиправна дія заподіювача шкоди; - наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (незалежно від вини). Володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений судом від відповідальності, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок: - дії непереборної сили; - умислу потерпілого. Груба необережність потерпілого та матеріальне становище фізичної особи - володільця джерела підвищеної небезпеки є підставами для зменшення розміру відшкодування (ст.1193). У разі завдання шкоди кількома джерелами підвищеної небезпеки внаслідок їх взаємодії згідно зі ст.1188 необхідно розрізняти завдання шкоди самим володільцям цих джерел та іншим особам.
У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх володільцям питання про її відшкодування вирішується за принципом вини (ч.1 ст.1188). У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам, володільці цих джерел несуть солідарну відповідальність незалежно від своєї вини. Відносини щодо цивільної відповідальності за ядерну шкоду регулюють ЗУ "Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення", "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" і Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду. Особливість правил про відшкодування ядерної шкоди полягає в тому, що для виникнення деліктної відповідальності необхідна наявність тільки трьох підстав: - ядерної шкоди; - ядерного інциденту; - причинного зв'язку між ядерною шкодою та ядерним інцидентом. Наявність вини особи, яка завдала ядерної шкоди, не вимагається. Суб'єктом відповідальності за завдану ядерну шкоду є оператор ядерної установки. Відповідальність оператора за ядерну шкоду обмежується сумою, еквівалентною 50 мільйонам Спеціальних прав запозичення за кожний ядерний інцидент, де Спеціальні права запозичення означають розрахункову одиницю, визначену Міжнародним валютним фондом, яка використовується ним для здійснення власних операцій та угод. Якщо оператор не має майна, необхідного для відшкодування завданої ядерної шкоди, обов'язок її відшкодувати покладається на державу.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "92. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки."
  1. 70. Види міжнародних правопорушень.
    відповідальність даного суб'єкта не наступає. Карність є правовим наслідком, закономірним результатом правопорушення. Признаючи певні діяння правопорушеннями, суб'єкти міжнародного права встановлюють можливість притягнення правопорушника до міжнародно-правової відповідальності. У міжнародному правопорушенні, подібно внутрішньодержавному, виділяється склад міжнародного правопорушення, що являє
  2. 84. Поняття зобов'язань із заподіяння шкоди. Умови їх виникнення.
    відповідальність за завдану шкоду - деліктною. Правове регулювання зобов'язання здійснюється гл.82 ЦК та іншими актами. Деліктні зобов'язання, як і інші цивільно-правові зобов'язання, виникають за наявності юридичних фактів, пов'язаних із завданням шкоди, тобто деліктом. Оскільки деліктні зобов'язання містять відповідальність за завдану шкоду, то підстави виникнення деліктного зобов'язання
  3. 86. Система деліктів.
    відповідальність; відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг); відшкодування моральної
  4. 71. Види й форми відповідальності держав за міжнародні правопорушення
    відповідальність Від специфіки міжнародного правопорушення залежить, який вид відповідальності буде нести держава-порушник. За деякі правопорушення можуть застосовуватися обидва види відповідальності одночасно. Форми відповідальності відбивають конкретні способи здійснення для держави-порушника несприятливих для нього наслідків за невиконання міжнародного зобов"язання У рамках нематеріального
  5. 72. Відповідальність держав у зв'язку з діяльністю, не забороненої міжнародним правом
    відповідальність» стосовно до таких випадків носить умовний характер. Зокрема, це підтверджується тим, що Комісія міжнародного права ООН, включивши цю тему в програму своєї діяльності в 1978 р., застосувала не термін «відповідальність» («responsibility»), а термін «зобов'язання» («liability»). Однак у перекладі Комісії своїх документів на російську мову ця обставина не знайшла відбиття Як
  6. 6. Зобов'язання договірні та позадоговірні. Конкуренція позовів.
    шкодуванню шкоди. Зміст позадоговірних зобов'язань базується на законі, односторонньому волевиявленні або адміністративному акті. Спори, що виникають із договірних або позадоговірних зобов'язань, розглядаються загальними або господарськими судами в залежності від суб'єктного складу учасників. У цивільному праві дії поділяються на: правомірні, тобто такі, що не суперечать нормам права, дії,
  7. 56. Договір перевезення пасажирів та багажу
    шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю пасажира зумовлено тією обставиною, що законодавець розглядає транспортний засіб як джерело підвищеної небезпеки
  8. 98. Особливості відшкодування при ураженні здоров'я і заподіянні смерті громадянинові.
    шкодуванню підлягатиме не зазначена шкода, а лише майнові втрати, яких зазнала фізична особа внаслідок завдання цієї шкоди. До таких втрат законодавець відносить заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, витрати, зумовлені необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування,
  9. § 3. Поняття та система господарського законодавства
    відповідальність за них. Виключно законами України встановлюються: 1) Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподатковування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і
  10. 68-69. Поняття і підстави міжнародно-правової відповідальності
    відповідальність. Отже, можливо стверджувати, що відповідальність суб'єктів міжнародного права є необхідною умовою й елементом визнання їх саме в якості таких суб'єктів. Міжнародно-правова відповідальність - це юридичний обов'язок суб'єкта-правопорушника ліквідувати наслідки шкоди, заподіяної іншому суб'єкту міжнародного права невиконанням або неналежним виконанням розпоряджень міжнародного