|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
§ 1. Визначення та зміст корпоративних прав
|
Термін "корпоративні права" уперше з'явився у вітчизняному правовому полі ще за часів існування СРСР, але містився він лише у деяких міжнародних угодах з питань уникнення подвійного оподаткування і фактично не привертав уваги науковців за відсутністю практики застосування відповідних норм (транскордонні володіння корпоративними правами не були поширені у епоху радянського ладу). Прийняття в 1991 році низки основоположних законів - "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства" заклало правове підґрунтя для функціонування нових типів господарських організацій, серед яких значне місце посіли організації корпоративного типу (кооперативи, господарські товариства тощо). Із появою таких організації в науково-практичній літературі, а потім і в законодавстві поступово почав вживатися новий термін - "корпоративні права". Так, у п. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 року № 24-92 «Про упорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених при участі державних підприємств» керівникам, заступникам керівників державних підприємств, установ і організацій, їх структурних підрозділів, а також посадовим особам державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування дозволялось "отримувати дивіденди від акцій, а також доходи від інших корпоративних прав". У роз'ясненні Кабінету Міністрів України щодо застосування цього Декрету було зазначено, що під корпоративним правом розуміють право громадян на управління суб'єктами підприємницької діяльності й одержання дивідендів відповідно до своєю частки майна .
Перше легальне визначення поняття "корпоративні права" було дано в спеціальних законах. У пункті 1.8. Закону «Про оподатковування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року корпоративні права визначались як "право власності на частку (пай) в статутному фонді (капіталі) юридичної особи, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також частки активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства". Схоже визначення увійшло й до Закону «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 року, де в ст. 2 корпоративні права розглядались як права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн.
Після внесення змін до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" (Законом України від 2 березня 2000 року № 1523-III) зміст поняття "корпоративні права" було значно розширено. У чинній редакції цього Закону корпоративні права визначаються як "право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах". Відповідно до такого визначення, корпоративними правами можуть володіти засновники не тільки корпоративних, але й унітарних підприємств.
У 1998-2002 роках в Україні приймається серія нормативних актів, що визначають систему управління державними корпоративними правами, серед яких називають частки, акції і паї, що належать державі.
Із прийняттям Господарського кодексу України вперше на законодавчому рівні було дано загальне визначення корпоративних прав. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (ч. 1 ст. 167 ГК України).
Із цього визначення випливають такі ознаки корпоративних прав:
1) ці права можуть належати будь-якій фізичній або юридичній особі, але, згідно ч. 2 ст. 167 ГК України, Законом "Про оподаткування прибутку підприємств" можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення;
2) ці права зумовлюються належністю особі частки в статутному фонді (майні) господарської організації (тобто така організація повинна мати корпоративний устрій - її статутний фонд або майно має бути поділеним на частки); при цьому така частка може становити і 100 відсотків;
3) ці права включають трійку "базових прав":
право на управління господарською організацією;
право на отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної господарської організації;
право на отримання активів даної господарської організації в разі її ліквідації,
а також можуть включати інші права, передбачені законом або установчими документами.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна "§ 1. Визначення та зміст корпоративних прав" |
- 5. Поняття кваліфікації злочинів
визначення поняття кваліфікації злочинів взагалі можна визнати правильним. Воно відображає основну сутність кваліфікації - встановення відповідності ознак вчиненого діяння ознакам складу злочину, описаного в законі. Але воно правильне лише як загальне і орієнтовне. Головний недолік цього визначення в тому, що воно не вказує на ту кримінально-правову норму, яка є єдиною, що повинна бути
- ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в ньому та право на участь в управлінні товариством, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна під час ліквідації
- § 2. Види господарських договорів
визначену суму за перевезення). Залежно від підстав укладення господарських договорів їх розподіляють на вільнорегульовані і планові. Вільнорегульовані відповідно до ст. 184 ГК України це - господарські договори, які укладаються на основі вільного волевиявлення сторін. В цьому разі проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін без обов'язкової для них основи (державного
- 1. Формування цінової політики
визначення цін на товари (продукцію, роботи, послуги) підприємства належать до визначальних рішень, від яких залежить успіх усієї комерційної діяльності підприємства, ефективності його функціонування. Практична реалізація самостійності підприємств з питань встановлення цін на товари (продукцію, роботи, послуги), які реалізуються, передбачає розробку його цінової політики, яка являє собою систему
- Поняття і особливості принципів екологічного права
визначення принципів залежить від позиції науковця, який їх досліджує, наприклад, який він обрав метод дослідження, яке в нього світосприйняття і, навіть, громадська позиція. Але важливо те, що у головному серйозних розбіжностей щодо розуміння принципів, які існують у різних сферах сус-пільного життя, немає. Зазначений підхід застосовується і при аналізі загальноправових, галузевих, підгалузевих
- Екологічне законодавство України: сучасний етап
визначенню і нарахуванню платні, але саме через відсутність цих методик згодом Мінекобезпеки поставило питання про скасування ряду положень закону замість відкладення введення відповідних статей у дію. Загалом же першочергова причина тієї екологічної ситуації, яку ми маємо нині в Україні, - екологічний та еколого-правовий нігілізм, ігнорування вимог екологічної безпеки у господарській
- Поняття і особливості принципів екологічного права
визначення принципів залежить від позиції науковця, який їх досліджує, наприклад, який він обрав метод дослідження, яке в нього світосприйняття і , навіть, громадська позиція. Але важливо те, що у головному серйозних розбіжностей щодо розуміння принципів, які існують у різних сферах суспільного життя, немає. Зазначений підхід застосовується і при аналізі загальноправових, галузевих, підгалузевих
- Тема 1. Поняття, місце і роль адміністративного права в системі права України
визначенні адміністративного права необхідно враховувати єдність трьох головних 11 функцій, а саме: а) управлінської (тобто регулювання управлінської діяльності); б) правореалізаційної (реалізація прав і свобод громадян); в) правозахисної (захист порушених прав і свобод громадян). Саме в межах третьої функції передбачено створення адміністративної юстиції як форми спеціалізованого судового
|