Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Вексельное право / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоГосподарське право України → 
« Попередня Наступна »
Щербина В. С.. Господарське право: Підручник. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер,.2005 - 592 с, .200 - перейти до змісту підручника

§ 5. Ліквідаційна процедура


Відповідно до Закону господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру у разі, якщо:
комітет кредиторів відхилив план санації і звернувся до господарського суду з клопотанням про визнання боржника бан крутом і відкриття ліквідаційної процедури (ч. 5 ст. 18 Закону);
протягом шести місяців із дня винесення ухвали про са націю боржника до господарського суду не подано план са нації боржника (ч. 6 ст. 18 Закону);
якщо суми, вирученої від продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, недостатньо для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі і мирова угода кредитора ми не укладена (ч. 12 ст. 20 Закону);
за результатами розгляду звіту керуючого санацією збори кредиторів приймають рішення про звернення до суду з кло потанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквіда ційної процедури (ч. 5 ст. 21 Закону);
за результатами розгляду звіту керуючого санацією збо рами кредиторів не прийняте жодне рішення або таке рішення не подано до господарського суду протягом п'ятнадцяти днів із дня закінчення санації чи виникнення підстав для її достро кового припинення (ч. 6 ст. 21 Закону);
господарський суд відмовив у затвердженні звіту керую чого чи такий звіт не був поданий в установлений строк (ч. 11 ст. 21 Закону);
в установлені господарський судом строки (не більше ше сти місяців із дня прийняття господарським судом ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство) не прове дені розрахунки з кредиторами (ч. 15 ст. 21 Закону).
Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців, проте цей строк може бути продовжений господарським судом на шість місяців.
Наслідки визнання боржника банкрутом. Із дня прийняття господарським судом постанови про оголошення боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури боржник юридично переходить у новий правовий статус - статус банкрута, що передбачає низку особливих юридичних положень:
- підприємницька діяльність банкрута завершується закін ченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

строк виконання усіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових пла тежів) вважається таким, що настав;
припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), про центів та інших економічних санкцій щодо всіх видів заборго ваності банкрута;
відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;
укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкру та чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому Законом;
скасовується арешт, накладений на майно боржника, ви знаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпоряджання майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпоряджання майном банкрута не допус кається;
вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкру том, що виникли під час проведення процедур банкрутства, мо жуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;
виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених Законом.
У постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора, яким може бути особа, яка виконувала повноваження розпорядника майна або (та) керуючого санацією боржника.
Ліквідатор з дня свого призначення здійснює відповідно до ст. 25 Закону такі повноваження:
приймає до свого відання майно боржника, вживає за ходів щодо забезпечення його збереження;
виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;
здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством;
аналізує фінансове становище банкрута;
виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;
очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;
пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебі торської заборгованості банкруту;
має право отримувати кредит для виплати вихідної допо моги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банк рута, який відшкодовується, в першу чергу, згідно зі ст. 31
-
- 320 -
21-4-2636
- 321 -
Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;
з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквіда ційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства Ук раїни про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим пра цівникам банкрута провадиться ліквідатором, у першу чергу, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту;
заявляє в установленому порядку заперечення за заявле ними до боржника вимогами поточних кредиторів за зобов'я заннями, які виникли під час провадження у справі про банк рутство, і є неоплаченими;
з підстав, передбачених ч. 10 ст. 17 Закону, подає до госпо дарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника;
вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та по вернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;
передає у встановленому порядку на зберігання докумен ти банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підля гають обов'язковому зберіганню;
реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включе них до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому Законом;
повідомляє про своє призначення державний орган з пи тань банкрутства в десятиденний строк із дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів;
здійснює інші повноваження, передбачені Законом.
До складу ліквідаційної комісії включаються представники кредиторів, фінансових органів, а в разі необхідності - також представники державного органу у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, державного органу з питань банкрутства, якщо банкрутом визнано державне підприємство, та представник органів місцевого самоврядування.
Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів державного житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих до-
шкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством України. Для майна, яке продається на аукціоні, оціночна вартість є початковою.
Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.
Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про приватизацію державного майна» та інших нормативно-правових актів з питань приватизації.
У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.
Черговість спрямування коштів, одержаних від продажу майна банкрута, на задоволення вимог кредиторів встановлена ст. 31 Закону:
У першу чергу задовольняються:
а) вимоги, забезпечені заставою;
б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банк рута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого для цього;
в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;

- 322 -
21*
- 323 -
г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:
витрати на оплату державного мита;
витрати заявника на публікацію оголошення про пору шення справи про банкрутство;
витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;
витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;
витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;
витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит про водився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів;
витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпо рядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено Законом.
У другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також вимоги громадян-довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників).
У третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом.
У четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі й вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника.
У п 'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства.
У шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.
У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.
У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог цього кредитора.
Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними. Так само вважаються погашеними вимоги, не задоволені за недостатністю майна.
У разі, якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові або уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств - відповідному органу приватизації для наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна, спрямовуються до Державного бюджету України.
Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс з відповідними додатками.
Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
Ліквідатор повідомляє державний орган з питань банкрутства про завершення ліквідаційної процедури.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§ 5. Ліквідаційна процедура"
  1. § 1. Поняття банкрутства
    Банкрутство з часів його виникнення як інститут господарського права пройшло довгим історично складним шляхом. У праві страродавніх народів забезпеченням боргу служило не стільки майно боржника, скільки він сам. У початковий період розвитку римського права виконавче провадження передбачало, що особі, щодо якої винесене судове рішення або яка визнала свій борг, надавався тридцятиденний строк
  2. 3.4. Ліквідація банкрута
    У разі неефективності санації (фінансове оздоровлення боржника не відбулося) господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. За ліквідаційної процедури здійснюється реалізація майна боржника з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Реалізація майна боржника відбувається на конкурсних засадах і під контролем комітету
  3. 5. Поняття, зміст та особливості судових процедур, що застосовуються до боржника у процесі провадження справи про банкрутство.
    а) розпорядження майном боржника; б) санація; в) ліквідаційна процедура; г) мирова угода. Інші підстави припинення провадження у справі про банкрутство. Відповідно до статті 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також статті 212 ГК України щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: 1) розпорядження майном боржника;
  4. Ліквідаційна процедура.
    Відповідно до статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців. Наслідками прийняття господарським судом
  5. 6. Особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності.
    Відносини банкрутства містоутворюючих підприємств, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків та інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності мають певні, властиві лише цим суб'єктам особливості. Містоутворюючими підприємствами визнаються юридичні особи, кількість працівників яких з урахуванням членів їх сімей складає не менше половини чисельності населення
  6. 60. Поняття, зміст та особливості судових процедур, що застосовуються до боржника у процесі провадження справи про банкрутство
    . а) розпорядження майном боржника; б) санація; в) ліквідаційна процедура; г) мирова угода. Інші підстави припинення провадження у справі про банкрутство. Відповідно до статті 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також статті 212 ГК України щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства:
  7. 6. Особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності.
    Відносини банкрутства містоутворюючих підприємств, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків та інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності мають певні, властиві лише цим суб'єктам особливості. Містоутворюючими підприємствами визнаються юридичні особи, кількість працівників яких з урахуванням членів їх сімей складає не менше половини чисельності
  8. 65. Ліквідаційна процедура.
    Відповідно до статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців. Наслідками прийняття
  9. Тема 8Правове регулювання відновленняплатоспроможності та банкрутства
    Правове регулювання відносин, пов'язаних з відновленням пла- тоспроможності боржника та банкрутством. Поняття неплатоспроможності. Поняття банкрутства та підстави застосування процедури банкрутства. Характеристика сторін процедури банкрутства. Суб'єкт банкрутства. Учасники провадження у справі про банкрутство. Конкурсні та поточні кредитори: правова харак- теристика. Правовий статус комітету
© 2014-2022  ibib.ltd.ua