Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоГосподарське право України → 
« Попередня Наступна »
Невідомий. Господарське право України. 2006, 2006 - перейти до змісту підручника

Ліцензування, патентування та квотування у господарській діяльності.

До основних засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання, перелічених Господарським кодексом (ст. 12), належать також ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та її квотування; сертифікація та стандартизація; застосування нормативів та лімітів, регулювання цін та тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг, надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.
Правові засади ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування визначаються, виходячи з конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, і принципів господарювання, встановлених Господарським кодексом (ст. 14).
Ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання - ліцензіста на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку при виконанні ліцензійних умов . Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються Законом від 1 червня 2000 року "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" .
Регулювання цих відносин здійснюється відповідно до основних принципів державної політики в цій сфері. Ними, зокрема, є забезпечення рівності права всіх суб'єктів господарювання, встановлення єдиного переліку видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню на території України. Законом встановлено також, що ліцензування не може бути використано для обмеження конкуренції у здійсненні господарської діяльності.
Основні напрямки державної політики у сфері ліцензування, законодавчі основи її проведення визначаються Верховною Радою, а реалізацію цієї політики здійснює Кабінет Міністрів, спеціально уповноважений орган із питань ліцензування, а також органи виконавчої влади за визначенням Кабінету Міністрів, інші органи, уповноважені проводити ліцензування певних видів господарської діяльності.
Закон встановлює компетенцію спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, органів ліцензування, експертно-апеляційної ради, створюваної при спеціально уповноваженому органі. Останній, зокрема, розробляє проекти нормативно-правових актів з питань ліцензування, разом з органом ліцензування затверджує ліцензійні умови здійснення певного виду господарської діяльності і порядок контролю за їх додержанням, веде Єдиний ліцензійний реєстр . Для здійснення своїх повноважень цей орган організовує свої територіальні органи, які діють на підставі повноважень, що ним затверджуються.
Органи ліцензування, якими є центральні органи виконавчої влади, що здійснюють передбачені законом повноваження, можуть делегувати їх своїм структурним територіальним підрозділам. Перелік органів ліцензування затверджений Постановою Кабінету Міністрів від 14 листопада 2000 року. До нього ввійшли, зокрема, Мінекономіки, Мінагрополітики, Мінекоресурсів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Цим переліком передбачені види господарської діяльності, що ліцензуються цими органами. Вони оформляють, видають і переоформляють ліцензії, їх дублікати на певні види діяльності. Вони ж приймають рішення про визнання ліцензій недійсними, анулюють їх.
Видача ліцензій органом ліцензування проводиться за заявою суб'єкта господарювання, який має намір здійснювати певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. Законом "Про ліцензування певної господарської діяльності" визначені документи, які подаються в орган ліцензування для одержання ліцензії. Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено в судовому порядку.
Державний нагляд за дотриманням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових і позапланових перевірок. Ним, а також органами ліцензування здійснюється контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов.
Господарським кодексом (ст. 14) та відповідними законами встановлено, що у сферах, пов'язаних з торгівлею за грошові кошти (готівку, чеки, а рівно з використанням інших форм розрахунків та платіжних карток на території України), обміном готівкових валютних цінностей (у тому числі з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті та з платіжними картками), у сфері побутових послуг, інших сферах, визначених законом, може здійснювати патентування підприємницької діяльності суб'єктів господарювання.
Визначення і зміст діяльності, що підлягає патентуванню, міститься в Господарському кодексі та в Законі від 23 березня 1996 року "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" . Останній визначає також порядок патентування певних видів підприємницької діяльності. Документом, який надає право суб'єкту господарювання здійснювати діяльність, що підлягає патентуванню, є торговий патент - державне свідоцтво, яке засвідчує таке право. Зазначене законодавство передбачає також одержання суб'єктом господарювання спеціального торгового патенту, який засвідчує його право на особливий порядок оподаткування.
Торговий патент видається за плату суб'єктам господарської діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів або місцезнаходженням пункту продажу товарів чи надання послуг.
Господарський кодекс передбачає і такий засіб регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання, як квотування, встановлення граничного обсягу (квоти) виробництва чи обігу (включаючи експорт та імпорт) певних товарів і послуг. Експортні та імпортні квоти, тобто граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено експортувати чи імпортувати протягом встановленого строку, передбачені Законом від 16 квітня 1991 року "Про зовнішньоекономічну діяльність" та Декретом Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 року "Про квотування і ліцензування експорту товарів (робіт, послуг) .
Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачає такі квоти (контингенти): глобальні - квоти, що встановлюються по товарах без зазначення конкретних країн (груп країн), куди товари експортуються або з яких вони імпортуються; групові - квоти, що встановлюються по товарах з визначенням груп країн, куди товар експортується або з яких імпортуються; індивідуальні - квоти, що встановлюються по товарах з зазначенням конкретної країни, куди товари можуть експортуватись або з якої вони можуть імпортуватися. По кожному виду товарів може встановлюватися лише один вид квоти.
Квотування здійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг експорту (імпорту) за цими ліцензіями не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти.
Рішення про запровадження режиму ліцензування та квотування експорту (імпорту) приймається Кабінетом Міністрів за поданням Міністерства економіки з визначенням списку конкретних товарів (робіт, послуг), що підпадають під цей режим, і строків його дії.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Ліцензування, патентування та квотування у господарській діяльності."
  1. 3.Засоби державного регулювання господарської діяльності.
    ліцензування, патентування і квотування; сертифікація та стандартизація; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій таї субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяль-ності визначаються Господарським
  2. 5.Господарські правовідносини: поняття, ознаки, види.
    ліцензування, патентування, квотування та інші форми державного регулювання господарської діяльності). За взаємним становищем сторін правовідносини поділяються на: - горизонтальні, учасники яких рівноправні; - вертикальні, в яких одним з учасників виступає орган | управління, в тому числі власник майна чи уповноважений ним орган. За сферою дії правовідносини поділяються на: -
  3. 4. Форми участі органів державної влади і місцевого самоврядування у сфері господарювання.
    ліцензування, патентування і квотування; сертифікація та стандартизація; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання: за станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності; за
  4. § 3. Засоби державного регулювання господарських відносин
    ліцензування певних видів господарської діяльності" , від 17 травня 2001 року "Про стандартизацію" , від 23 березня 1996 року "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" , від 16 квітня 1991 року "Про зовнішньоекономічну діяльність" , Декрет Кабінету Міністрів від 12 січня 1993 року "Про квотування і ліцензування експорту товарів" , Закон Української РСР від 3 грудня 1990 року "Про
  5. 8. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ"
    ліцензування певних видів господарської діяльності: За кон України від 1 червня 2000 р. // Офіційний вісник Украї ни. - 2000. - № 27. - Ст. 1109. 275. Про охорону культурної спадщини: Закон України від 8 черв ня 2000 р. // Офіційний вісник України. - 2000. - № 27. - Ст. 1112. 276. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Закон України від 8
  6. Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
    ліцензування, квотування, пільги, податок, позика тощо). Важливою частиною процесу регулювання є індикативне державне планування, яке застосовується у ряді високо-розвинутих країн. Нагальною потребою тут є прийняття Закону "Про індикативне планування". В цьому акті необхідно закріпити способи і методи економічної діяльності держави. Йдеться про встановлення мети, визначення порядку розробки,
  7. 42.Правове становище іноземних підприємств та підприємств з іноземними інвестиціями.
    ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Вивезення товарів, на які поширюється спеціальний режим експорту, здійснюється відповідно до законодавства України. Підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки відповідно до законодавства України. Охорона та здійснення прав інтелектуальної
  8. Формою державного впливу
    ліцензування, патентування і квотування; сертифікація та стандартизація; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та
  9. Патентуванню
    ліцензуванню (див., наприклад, Постанову КМУ від 25 грудня 2002 р. №
© 2014-2021  ibib.ltd.ua