1. Матеріалізм або реалізм?

Де Фриз йде ще далі: він звинувачує діалектичний матеріалізм в навмисному і шахрайському змішанні трьох різних понятій332. Він категорично стверджує, що «шляхом змішування понять з самого початку довільно виключається можливість вирішення проблеми [матеріалізм - ідеалізм. - Ліг.], Якої уникають гносеологічний ідеалізм і матеріалізм» 333.

Які ж поняття змішує діалектичний матеріалізм? Де Фриз стверджує, що діалектичний матеріалізм, по-перше, змішує в області теорії позна-нпя матеріалізм і реалізм334, по-друге, для обгрунтування цієї тотожності він змішує в «області онтології» походження з «духовної першооснови» з походженням з «мислення духу »,« так що природа не має іншого буття, крім буття змісту мислення в дусі »335, по-третє, він змішує в« антрополого-психологічної сфері »людське мислення, людський дух з мисленням взагалі, з« абсолютним духом »336. Подібними твердженнями де Фриз намагається довести, що він розчленував єдиний для діалектичного матеріалізму основне питання філософії за допомогою звичайного для томізму (і який із основ їх системи) делеппя на онтологічну та теоретико-пізнавальну сферу. Виник-шіє в результаті цього уламки єдиного основного питання він абсолютизує і на цій основі робить висновки про наукову неспроможність понять матеріалізму та ідеалізму. Замість двох зовсім ясних понять матеріалізму та ідеалізму при характеристиці основних напрямів філософії де Фриз, посилаючись на уявну неясність у Енгельса і Леніна, вводить цілих чотири поняття. Він пише: «Ми хочемо назвати поняття матеріалізм і ідеалізм, як вони описані Енгельсом онтологічними поняттями обох систем; понятпя, описані Леніним337, є гносеологічними поняттями матеріалізму та ідеалізму. При цьому зауважимо, що, з одного боку, онтологічне поняття «ідеалізм» і, з іншого боку, гносеологічне поняття «матеріалізм» незвичні поза марксистського розмовного лексикону. Під «матеріалізмом» розуміють в більшості випадків, принаймні розуміли раніше, онтологічний теза, а під «ідеалізмом» навпаки - теоретико-пізнавальне вчення »338.

Де Фриз бажає бачити в матеріалізмі виключно «онтологічне» поняття, а в ідеалізмі - лише «гносеологічні» уявлення. Причини цього занадто прозорі. Якщо обидва ці поняття розглядати в такому обмеженому сенсі, то поділ їх буде недостатньо повним: тоді матеріалізм і ідеалізм не будуть становити собою основних напрямків філософії. Поряд з ними можуть бути й інші основні напрямки, які не є «онтологічним матеріалізмом» пли «гносеологічним ідеалізмом». Саме наявність такого «положення прагне довести томіст-скін реалізм.

Де Фриз як представник цього томістського реалізму намагається будь-що-будь приховати ідеалістичний характер своєї філософії. Так як за допомогою свого визначення він обмежує ідеалізм лише суб'єктивним ідеалізмом (так званий гносеологічний ідеалізм є по своїй суті суб'єктивним ідеалізмом), то він може хизуватися недіалектпческім характером томизма. В ім'я порятунку томістской філософії від пороків ідеалізму де Фриз йде на шахрайський маневр, в силу якого відмінність між суб'єктивним і об'єктивним ідеалізмом (до якого належить і Томістская філософія), безсумнівно наявне і визнане діалектичним матеріалізмом, роздувається автором до безмежних розмірів і перетворюється їм в непереборну протилежність.

Де Фриз вимагає від діалектичного матеріалізму докази, що «гносеологічний» матеріалізм («реалізм» в томістской термінології) включає в себе «онтологічний» матеріалізм і що «онтологічний» ідеалізм (визнання духовної першооснови) тісно пов'язаний з "гносеологічним» ідеалізмом339. Іншими словами, слід довести, що насправді існують тільки два основних напрямки у філософії і всяке домагання томістського реалізму встати над матеріалізмом і ідеалізмом науково не обгрунтовано. Ці докази були свого часу докладно викладені класиками марксистської філософії. Однак де Фриз, на нашу думку, не нопял істоти даної проблеми, п ми вважаємо тому необхідним зробити деякі роз'яснення. Вихідним пунктом для вірного розуміння всієї даної проблеми є правильне формулювання і діалектики-матерпалістіческое рішення основного питання філософії. Діалектичний матеріалізм розуміє під основним питанням філософії питання про ставлення матерії до свідомості. Він вирішує це питання, визначаючи, що матерія первинна по відношенню до свідомості. Це визначення передбачає наступне: 1.

Матерія існувала до появи свідомості, так як вона вічна, нескінченна і нічим не обумовлена, навпаки, свідомість виникає тільки на певному щаблі розвитку матерії, його існування залежно від певних умов; свідомість є явище тимчасове, обумовлене і кінцеве. 2.

Свідомість є продукт матерії, так як воно виникає на основі діяльності особливим чином організованої матерії, а саме центральної нервової системи людини, її головного мозку, і є особливою властивістю матерії. 3.

Це якісно нова властивість полягає в здатності відбивати матеріальний світ в ідеальних формах; свідомість не має тому самостійного змісту, його змістом є відображення матеріального світу.

Матеріалістичне рішення основного питання філософії всебічно визначає ставлення матерії до свідомості, а саме в плані часовому, в плані походження і змісту. Основне питання філософії утворює у всіх цих аспектах нерозривну єдність. Неможливо відірвати і зробити самостійним жоден з аспектів цієї єдності, не відмовляючись від матеріалістичного вирішення основного питання. Монізм матеріалістичного світогляду грунтується саме на розумінні основного питання філософії як єдиного цілого. Моністичний погляд діалектичного матеріалізму одночасно долає поділ на «онтологію» і «теорію пізнання», які мають широке поширення в немарксистській філософії. З позицій діалектичного матеріалізму подібний поділ позбавлене сенсу, і тому у нас немає самостійного «онтологічного» або «теоретико-пізнавального» матеріалізму, а є діалектичний матеріалізм, що вирішує всі філософські проблеми послідовно матеріалістично.

Всі спроби штучно сконструювати «онтологічне» поняття матерії та аналогічне «онтологічне» поняття свідомості і протиставити їх відповідним "гносеологічним» поняттям веде до безнадійної плутанини. Неможливість подібного розподілу общеміро-воззренческпх і гносеологічних точок зору випливає з того, що марксистське визначення поняття матерії завжди містить в собі посилання на свідомість, тобто на гносеологічний аспект. Матеріалістична теорія познапія можлива тільки на грунті послідовно матеріалістичного вирішення основного питання філософії в усіх його аспектах. Вона не може існувати поза марксистського матеріалістичного світогляду. І, навпаки, монистическое матеріалістичний світогляд неможливо без матеріалістичного вирішення проблеми пізнання. Вони взаємно пронизують один одного і невіддільні одне від одного. Вони дійсно тісно взаємозалежні один з одним.

З цих позицій цілком очевидно, що поділ на «онтологічний матеріалізм» і «гносеологічний матеріалізм» (читай - реалізм), як це намагається зробити де Фриз, позбавлене будь-якої об'єктивної основи. З тверджень де Фріза ще зовсім не випливає, що «гносеологічний реалізм можливий тільки як матеріалізм, а з припущення про існування духовної першооснови всього існуючого неминуче випливає гносеологічний ідеалізм»

Матеріалістичне рішення основного питання філософії докорінно відрізняється від ідеалістичного. Всякий ідеалізм характеризується тим, що він свідомості (незалежно від того, чи виражене воно у формі індивідуальної свідомості, загальної свідомості, абсолютної ідеї, цілого царства ідей чи духовного творця) приписує примат по відношенню до матерії. Які б відмінності не були між окремими різновидами ідеалізму, вони завжди розглядають матеріальний світ як продукт свідомості (в різних видах, притаманних ідеалізму), що неминуче породжує ідеалістичний погляд на пізнання. Де Фриз визнає цей факт тільки щодо суб'єктивного ідеалізму. Він заперечує проти ототожнення релігійного світогляду з «вивертами» Берклі або Маха, так як томізм сам є противником суб'єктивного ідеалізма2. Однак він. Категорично заперечує, що томизм за своїм змістом є ідеалізмом,

діалектичного матеріалізму добре відомо відмінність між суб'єктивним і об'єктивним ідеалізмом, різновидом якого є томистский реалізм. Однак при всіх відмінностях діалектичний матеріалізм не може залишити без уваги споріднену сутність усіх форм ідеалізму. Межі між суб'єктивним і об'єктивним ідеалізмом рухливі і відносні, так як суб'єктивні ідеалісти, бажаючи уникнути соліпсизму, прагнуть в більшості випадків до розширення поняття індивідуальної свідомості у бік загальної свідомості (наприклад, ріккертовское поняття свідомості взагалі або поняття гносеологічного суб'єкта). Берклі, погляди якого де Фриз вважає абсурдом, також прийшов до того висновку, що світ може існувати не в індивідуальній свідомості, а тільки в мисленні бога. Це наочний приклад того, що відстань між суб'єктивним і об'єктивним ідеалізмом, включаючи теїзм, незначно.

Томістской реалізм є, безсумнівно, однією з найскладніших різновидів об'єктивного ідеалізму, яка має своїм джерелом філософію Аристотеля. Аристотель постійно коливався в своїх філософських поглядах між матеріалізмом і ідеалізмом. З одного сторопи, він виходив з того, що матерія вічна і неуніч-Тожим, але, з іншого боку, він учив, що тільки «форма» надає їй визначеність і розвиток. Він протиставляв безсмертну «душу» непостійним і мінливих речей в природі, але він не зробив її всесильним творцем матеріального світу. У всій загалом ідеалістичної філософії Аристотеля велике місце займає матеріалістичний зміст. Томізм запозичив значну частину поглядів Аристотеля і одночасно змінив їх в дусі християнського теїзму. У томістському розумінні матеріальний світ існує незалежно від людської свідомості. Де Фриз абсолютно правильно підкреслює дане положення. Але чи справді це існування незалежно від всякого свідомості і від якого мислення?

У своїй книзі «Єзуїти, бог, матерія» Георг Клаус відповідає на це питання наступним чином: «... хоча реальність у розумінні томістов існує поза людської свідомості ... але не поза всяким свідомості, наприклад не поза свідомості бога; тим самим томистский реалізм є не що інше, як об'єктивний ідеалізм »До Де Фриз на це відповідає:« Якщо ці слова мають на увазі думку Фоми Аквінського про те, що матерія не має іншого буття, крім ідеї в дусі божому, то кожному мало-мальськи знайомому з томістской філософією має бути відомо, що Хомі приписуються аж ніяк не томістской погляди »340.

Тут насамперед слід зазначити, що приписування дійсно має місце: де Фриз приписує Клаусу думки про те, що матерія, за вченням Фоми Аквінського, «не має іншого буття, крім ідеї в дусі божому». Усього за кілька рядків до цитованого де Фризом пропозиції Клаус заявляє, що Фома Аквінський визнає «транссуб'ектівное буття» 341. За допомогою подібного приписування де Фриз намагається відвернути увагу від дійсної проблеми - найбільш вразливого місця томістського реалізму. Якщо, наприклад, томизм мислить собі реальність, незалежну від людської свідомості, то вона залежна від божого духу. По-перше, реальність в томістському розумінні породжена духовним богом і, по-друге, томизм вчить, далі, що всі речі існують одночасно і завжди тільки відповідно до ідей божественного духу. Фома Аквінський в категоричній формі стверджував: «Божественне знання є першопричина речей. Знання бога протистоять всім створеним речам, як знання художника - витворам мистецтва. Знання художника є причиною витвори мистецтва »342. Свої думки Фома Аквінський роз'яснює наступним чином: «Речі природи знаходяться між божественним знанням і нашим знанням: ми отримуємо знання про речі природи, причиною яких є бог, через його знання. Як свідомість в природі виникло раніше нашого знання і являє собою його зразок, так і божественне знання виникло раніше речей природи і є їх зразком »б. У поданні Фоми Аквііского реальність знаходиться у відомому сенсі між двома видами свідомості - між божественним свідомістю і свідомістю людей. Але так як реальність породжена богом відповідно з його ідеями і існує за зразком цих ідей, то вона за своєю сутністю зрештою ідеальна.

 Щоб замаскувати ідеалістичний характер томизма, де Фрпз стверджує, що діалектичний матеріалізм змішує людську свідомість, людський дух з божественним духом. Тотожність ідеалізму і томізму виявляється в тому, пише де Фрпз, що у всякому немате-ріалістіческом світогляді «мовчазно передбачається наявність абсолютного духу, неминуче ототожнюється з нашою душею, пли ж визнається пріоритет духу по відношенню до матерії при абсолютному дусі або кінцевої людської душі, що розуміються в однаковому розумінні. Тільки при дотриманні цієї передумови з пріоритету духу випливає гносеологічний ідеалізм »2. Необхідно рішуче відкинути це як грубу фальсифікацію поглядів діалектичного матеріалізму. Якби діалектичний матеріалізм не визнавав такого поділу, то він неминуче відносив би до суб'єктивного ідеалізму не тільки ідеалізм Берклі, а й ідеалізм Фоми Аквпнского, Гегеля і навіть Платона. Насправді діалектичний матеріалізм абсолютно точно розрізняє ці дві форми ідеалізму, не залишаючи поза сферою своєї уваги їх внутрішню споріднену сутність. 

 У чому полягає це спорідненість? Всі різновиди ідеалізму грунтуються в кінцевому підсумку на абсолютизації людської свідомості, яка виступає в них у різних формах. У суб'єктивного ідеалізму ця абсолютизація здійснюється безпосередньо, і індивідуальне людську свідомість стає фактичним творцем об'єктивної реальності, так як остання розчиняється у змісті цієї свідомості. Навпаки, в різних різновидах об'єктивного ідеалізму ця абсолютизація відбувається в більш витонченою і непрямій формі; людська думка відривається від своєї природної основи, роздувається і зводиться в самостійну сутність. Свідомість взагалі, абсолютна ідея і божественний дух є в кінцевому рахунку результатом такої абсолютизації. У томізмі ми спостерігаємо цілу ієрархічну драбину такий абсолютизації: людський дух у формі ідеальної душі, ангел як чисто ідеальне істота і, нарешті, бог як абсолютний дух. 

 Пред'являються де Фризом діалектичного матеріалізму звинувачення в тому, що останній нібито змішує людську свідомість з божественним духом, виявляються неспроможними і відпадають самі собою. Діалектичні матеріалісти абсолютно ясно відрізняють у філософів-ідеалістів індивідуальне людську свідомість від конструюються ними сверхпндівідуальних форм свідомості (свідомість взагалі, абсолютна ідея, бог). За допомогою філософського аналізу вони вказують далі, що ці форми свідомості є в кінцевому підсумку перебільшеною абсолютизацією людської свідомості і що, як показують результати відповідних природничих наук, крім людського, немає і не може бути ніякого іншого свідомості. Насправді для диференціації свідомості на людське і яке-небудь інше немає ніяких причин. Отже, доводи, висунуті де Фризом, не відповідають фактам як щодо томістской, так і будь-який інший об'єктивно-ідеалчстіче- ської філософії, а щодо дійсності вони просто безпредметні. 

 Різниця між суб'єктивним п об'єктивним ідеалізмом в меншій мірі стосується внутрішньої сутності, ніж їх зовнішніх форм прояву, і це, зрозуміло, пе означає, що дане відмінність не має ніякого значення. Об'єктивний ідеалізм більше, ніж інші форми ідеалізму, наповнений матеріалістичним змістом. 

 Коли томизм стверджує, що його теорія пізнання по своїй суті є не ідеалістичної, а реалістичної, то він цим самим намагається приховати свій «віддалений» ідеалізм. Хоча Томістская теорія пізнання і містить деякі раціональні елементи (запозичені у Аристотеля), проте, якщо розглядати її в цілому, вона є ідеалізмом і не може претендувати на науково обгрунтоване пояснення людського пізнання. Його ідеалістичний характер знаходить своє яскраве вираження у визнанні ідеальної субстанциальной душі людини, яка є носієм розуму і всіх його досягнень. Людський розум здатний до пізнання лише тому, що він є частинка світла божественного розуму. Тільки за допомогою цього світла може він «висвітлювати» свої чуттєві уявлення і таким шляхом прийти до пізнання сутності у формі загальних понять. З одного боку, ці поняття мають свою основу в матеріальних речах, а з іншого - прототип їх знаходиться в божественній ідеї, є мірою відповідних предметів. У томістському розумінні пізнання полягає в прирівнювання людської свідомості предметів, але це прирівнювання є разом з тим і посилання на божественний розум, бо він - міра всіх речей. Формулою томизма є формула, висунута Августином Блаженним: ми пізнаємо речі, оскільки вони існують, а речі існують тому, що їх бачить бог. Отже, томистский реалізм є і в «онтологічному» і в гносеологічному відношенні ідеалістичної філософією. Всі спроби томизма зайняти особливе положення поза матеріалізму та ідеалізму є спробами прикрити ідеалістичний характер своєї філософії. Висунуте томізмом звинувачення, що діалектичний матеріалізм займається нібито змішанням і підміною понять, абсолютно неспроможне, незважаючи на всі зусилля «здорового глузду» і «тонкі відмінності в теорії пізнання Заходу ». Більш того, це шахрайські прийоми, які використовуються для спроб компрометації діалектичного матеріалізму і самі можливі лише ціною численних спотворень і збочень. 

 Інформація, релевантна "1. Матеріалізм або реалізм?"

1. 1.4. Третій період. Між діалектикою і матеріалізмом
     Цей завершальний період філософем) го творчості належить в основному Енгельсу. Підкреслюючи «в основному» тому, що в роботі над «Анти-Дюрінгом» взяв деяку участь і Маркс: не тільки в справі спільного обговорення з Енгельсом цього твору, а й у тому, що десята глава другого відділу його написана особисто Марксом. Період цей знаменний тим, що діалектика «Капіталу» отримала тут
   
2. Матеріалізм
     - Філософський напрямок, в основі якого лежать уявлення про первинність матерії і вторинності свідомості. Первинність матерії означає несотворімость і вічність матерії, що утворює світ, об'єктивність законів природи, їх незалежність від людських уявлень про неї. Вторинність свідомості означає переконання в відображенні дійсності в людській свідомості і тим самим познаваемость
   
3. Виписки з томи I 1.
     «.. . Ставлення об'єкта до суб'єкта, буття до мислення, це, як каже Енгельс, основне питання повейшей філософії, представляється нам в абсолютно новому світлі. Протиставлення суб'єкта до об'єкта зникає; суб'єкт стає також і об'єктом, матерія (пригадаєте визначення Гольбаха: «для нас матерія є те, що так чи інакше діє на наші почуття») виявляється при відомих умовах
   
4. Література
     . XIX століття стало «золотим віком» російської класичної літератури. На початку століття основною тенденцією в літературі є зміна класицизму і сентименталізму новим течією - романтизмом, воспевающим відхід від повсякденності, прагнення до піднесеного ідеалу, його пошук в минулому. Цей напрямок проявляється у творах В.А. Жуковського, К.Ф. Рилєєва, ранніх творах А.С. Пушкіна і М.КХ
   
5. із тому П 10.
     «Що стосується Маркса, то досить вказати, що ні історики філософії взагалі, ні історики матеріалізму зокрема не дають собі навіть праці згадати про його матеріалістичному розумінні історії. Коли палиця зігнута в одну сторону, для випрямлення необхідно перегнути її у зворотний »[с. 34]. 11. «З точки зору тієї школи, до якої я маю честь належати,« ідеальне є не що інше, як
   
6. ЛОГІЧНИЙ емпіризм і РЕАКЦІЯ РЕАЛІЗМУ
     У США релятивістські і історіцістскне погляди фактично ігнорувалися аж до 1960-х років. Провідними напрямками в 1940-х і 1950-х роках були емпірістской напрямки - прагматизм Джона Дьюї та (в ббльшей ступеня) логічний емпіризм, перенесений в США Рудольфом Карнапом, Гансом Рейхенбаха та іншими. Для етйХ філософів проблема природа істини стояла на другому місці після проблеми
   
7. Б. Про матеріалізмі. З роботи «Анти-Дюрінг» [т. 20, с. 5-338]
     55. «Маркс і я були чи не єдиними людьми, які врятували з німецької ідеалістичної філософії свідому діалектику і перевели її в матеріалістичне розуміння природи та історії. Але для діалектичного і разом з тим матеріалістичного розуміння природи необхідно знайомство з математикою і природознавством. Маркс був грунтовним знавцем математики, але природничими науками
   
8. Теми рефератів 1.
     Теоцентризм як основа філософії європейського середньовіччя. 2. Реалізм і номіналізм про природу загальних понять. 3. Фома Аквінський: систематизатор середньовічної схоластики. 4. Мистецтво Відродження: живопис, скульптура, поезія, література, драматургія. 5. Д. Бруно про нескінченність зоряних світів. 6. Ньютоновская класична наука і становлення індустріального суспільства. 7.
   
9. Теми рефератів 1.
     Категорії "буття і небуття» в історії філософії. 2. Уявлення про світобудову у фізиці та космології. 3. Сучасна наукова картина світу. 4. Картина світу: від космізму до антропологізму. 5. Історичний розвиток
   
10. Контрольні питання для СРС 1.
      У чому висловився евдемонізм етики Л.Фейербаха? 2. Чому Л.Фейербах називав свою філософію антропологією? 3. Який основний недолік попередньої форми матеріалізму за К.Марксом? 4. Сформулюйте відмінності у трактуванні діалектики і її законів у філософії Гегеля і в діалектичний матеріалізм. 5. Що означає принцип первинності суспільного буття по відношенню до суспільної свідомості?
    
11. Теми рефератів 1.
      Антропологічний матеріалізм, його сутність і принципи. 2. Роль Л.Фейербаха в історії філософії. 3. Проблема відчуження у філософії К. Маркса. 4. Позитивізм і наука. 5. Поняття волі в філософії А. Шопенгауера. 6. Вчення Ф. Ніцше і «надлюдину». 7. Програма «переоцінки всіх цінностей» і «імморалізм» Ф.
    
12. Контрольні питання по § .1: 1.
      У чому проявляється «матеріалізм» і «ідеалізм» в етиці? 2. Чим відрізняються релятивістські і абсолютистські підходи в дослідженні моралі? 3. Як співвідносяться модальні аспекти моралі: суще, належне і можливе? 4. У чому особливість підходу до вивчення моралі І. Канта? 5. У чому можна угледіти відмінності між ідеєю і сенсом моралі; як впливає на розуміння людини і її буття? 6.
    
13. 1. Матерія або «буття сущего'?
      Неотомізм стверджує, що він є «третьої» філософією, так званим реалізмом, що не є за своїм характером матеріалістичним або ідеалістичним світоглядом. Основою цієї «третьої», уявно реалістичної філософії є ідеалістичне і метафізичне поняття «буття сущого». Так, неотоміст А. Дондейне виходить з того, що мається реальність, «буття», яке «може зайняти
    
14. Типи філософських побудов. Класифікація філософських теорій.
      Філософія існує вже три тисячі років. У європейській культурі вона виникла наприкінці УП століття до нашої ери у Стародавній Греції. За двадцять шість століть розвитку філософського світогляду були створені багато десятків філософських шкіл, навчань, теорій; сотні видатних і великих мислителів внесли свій оригінальний і неповторний внесок у скарбничку філософського знання. Як розібратися в різноманітті
    
15. 2.2. Філософія Г. В. Плеханова
      Філософія Плеханова, як головна складова його «марксизму» в особі діалектичного та історичного матеріалізму, виявляється також продуктом догматичного підходу. Але не тільки - тут, як побачимо, проявилася ще й фальсифікація, допущена вашим «марксистом». Поштовхом до того була суперечливість різних думок про стан філософії в працях Маркса і Енгельса серед тих, хто освоював ще ці
    
16. Предметний покажчик
      Аксіома - нескінченності 168-170, 175, 180 - вибору 123, 168, 169, 176-178, 197, 206, 215 - виділення 123, 180 - безперервності 156 - об'єктивності 180 - рівності 203 - сводимости 168 - трансфинитное 203 - фундування 221 , 223 - числа 203 Абсолютна істина 98, 101 Аналітичність - логіки 102, 103, 107 - математики 52 Апріорність 42-61 - категорій 42-61 - логіки 102
    
17. Програмні тези
      - Історичний екскурс у розвиток світової політичної системи. Формування Вестфальської моделі світу та її еволюція. - Теоретичне осмислення політичного розвитку світу. Школи реалізму і неореалізму; лібералізму і неолібералізму. Неомарксистський і постмодерністський підходи. Порівняльний аналіз різних теоретичних шкіл і підходів до вивчення міжнародних відносин і світової політики. -
    
18. 5. Безплідні зусилля
      Так названа перша глава другого розділу книги Р. Генона, де обговорюються умови можливості зближення-конвергенції Сходу і Заходу. Є дві дилеми для підстав зближення-конвергенції. Перша дилема: на який - матеріалістичної або метафізичної (ідеалістичної) - основі зближуватися-конвергованої Сходу і Заходу? Друга дилема: на який - східної чи західної основі
    
19. РЕАЛІЗМ З МАЛОЇ І З ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ
      Таким чином, твердження про те, що суть проблеми виправдання (і істини) зводиться до проблеми загального угоди 117 являє собою неправильний опис використовуваних нами понять. Більш того, це твердження спростовує себе, оскільки містить прагнення і використовувати, н заперечувати «абсолютну перспективу». Отже, ми змушені стати «метафізичними реалістами». Чи можливо