| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
74. Міжнародна кримінальна відповідальність індивідів |
||
|
За здійснення міжнародного злочину відповідальність несуть як держава, винне в його здійсненні, так і посадові особи цієї держави, що брали участь у злочинних діяннях. Офіційне положення особи в державній ієрархії (глава держави, глава уряду, міністр оборони й т.д.) не звільняє його від кримінальної відповідальності. Також не звільняє індивідів від кримінальної відповідальності та обставина, що робили вони злочинні діяння на виконання наказу свого командування або правительства. У Декларації глав союзних держав у зв"язку з геноцидом вірменів в Османській імперії від 24 травня 1915 р. проголошувалося, що особисту кримінальну відповідальність повинні нести всі члени турецького правительства і його місцевих представників, причетні до злочину. Питання про індивідуальну кримінальну відповідальність Вільгельма 11 і інших державних осіб Німецької імперії, винних у розв"язанні першої світової війни, ставився після її закінчення державами-переможницями, але практичної реалізації не одержав Жахи й трагедії періоду другий світової війни, що з"явилися наслідком міжнародних злочинів, зроблених фашистською Німеччиною й мілітаристською Японією і їхніми союзниками, привели до необхідності вживання практичних заходів з боку держав-переможців по покаранню винних у здійсненні злодіянь. У зв"язку із цим минулого прийняті важливі міжнародно-правові акти: Московська декларація про відповідальність гітлерівців за чинені звірства 1943 р.; Лондонська угода про судове переслідування й покарання головних військових злочинців європейських країн осі 1945 р., невід"ємною частиною якого є Утомившись Міжнародного Військового Трибуналу в Нюрнберге; Устав Міжнародного Військового Трибуналу в Токіо 1946 р.; вироки цих трибуналів. Принципи, визнані Уставом Міжнародного Військового Трибуналу в Нюрнберге й нашедшие вираженні в його вироку, були підтверджені в резолюціях Генеральної Асамблеї ООН від 11 грудня 1946 р. і 27 листопада 1947 г. В 1968 р. під егідою ООН була прийнята Конвенція про незастосовність строків давнини до військових злочинів і злочинів проти людства Перелік міжнародних злочинів, за які поряд з державами несуть відповідальність і індивідів, включений в Устав Міжнародного Військового Трибуналу в Нюрнберге, складався із трьох категорій: злочину проти миру (планування, підготовка, розв"язання й ведення агресивної війни); військові злочину, тобто порушення законів і звичаїв війни; злочину проти людяності (убивства, катування й інші злодіяння, зроблені відносно цивільного населення). В 1978 р. Генеральна Асамблея ООН на 32-й сесії знову приступилася до роботи з обговорення проекту кодексу злочинів проти миру й безпеки людства. Даний проект, підготовлений Комісією міжнародного права ООН, був уперше представлений на розгляд Генеральної Асамблеї в 1954 г. Генеральна Асамблея ООН доручила подальшу розробку проекту кодексу злочинів проти миру й безпеки людства Комісії міжнародного права, яка займається рішенням цього питання в цей час. Комісія, зокрема, працює над проблемою розширення й уточнення переліку міжнародних злочинів. Є пропозиції про включення в цей перелік рабства, колоніалізму, тероризму й ін. Комісія міжнародного права ООН розглядає також питання про створення постійно діючого міжнародного карного суду По діючих нормах міжнародного права головні винуватці здійснення міжнародних злочинів піддаються карному переслідуванню міжнародними карними судами, створюваними на основі висновку спеціальних міжнародних угод. Прикладами можуть служити Міжнародні Військові Трибунали в Нюрнберге (1945 - 1946 р.) і в Токіо (1946 - 1948 р.). Інші злочинці можуть нести карну відповідальність за зроблені злодіяння на підставі карного законодавства відповідних держав. В Угоді про судове переслідування й покарання головних військових злочинців європейських країн осі 1945 р. зафіксоване положення про необхідність відсилання неголовних злочинців у ті держави, де «були зроблені їх отвратительные дії», і покарання їх там відповідно до законів цих держав (преамбула). Однак у період холодної війни цей механізм працював із серйозними збоями Наприкінці XX в. знову виникла необхідність створення міжнародних карних трибуналів у зв'язку з міжнародними злочинами, зробленими на території колишньої Югославії й у Руанді. На основі рішення Ради Безпеки ООН були засновані в 1993 р. Міжнародний трибунал для переслідування осіб, винних у серйозних порушеннях міжнародного гуманітарного права, зроблених на території колишньої Югославії, починаючи з 1991 року, і в 1994 р. Міжнародний карний трибунал для переслідування осіб, винних у геноциді й інших серйозних порушеннях гуманітарного права, зроблених на території Руанди, і руандійських громадян, винних у геноциді й інших подібних злочинах, зроблених на території сусідніх держав у період між 1 січня 1994 року й 31 грудня 1994 року. У цьому випадку міжнародні карні трибунали були створені не шляхом висновку спеціальної міжнародної угоди, а на основі рішень Ради Безпеки ООН, які були мовчазно визнані державами - членами цієї організації. На думку Генерального секретаря ООН Б. Бутроса Галі, іншого шляху просто не було, розробка й прийняття спеціальної міжнародної угоди відняли б масу часу, і зміст створення трибуналів був би багато в чому втрачений У зв'язку з тим що міжнародний трибунал для Руанди був створений з метою осуду за злочини, зроблені в конфлікті неміжнародного характеру, то норми міжнародного права, порушення яких ставиться в провину підсудним, мають свою специфіку. Насамперед до відповідальності залучаються особи, винні в здійсненні геноциду й інших злочинів проти людяності, а також порушники норм, що ставляться до поводження воюючих під час конфліктів неміжнародного характеру (Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 р. і Додаткового протоколу II до них 1977 р.), якщо ці порушення мали серйозні наслідки В обох Уставах знову було підтверджено, що офіційний статус обвинувачуваного як глави держави або члена правительства не звільняє його від кримінальної відповідальності. Крім того, була уведена новела, що обвинувачувані такого рівня несуть відповідальність ще й за те, що не запобігли здійсненню злочину своїми підлеглими Інститут міжнародної кримінальної відповідальності індивідів за здійснення міжнародних злочинів є значним стримуючим фактором сучасного міжнародного права по недопущенню порушення його найбільш важливих норм. У міжнародно-правовій доктрині є навіть судження про те, що зложилася «зовсім нова галузь міжнародного права» - міжнародне карне право |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "74. Міжнародна кримінальна відповідальність індивідів" |
||
|
||