1.2. Багатозначність визначення уваги

8

ність феномена уваги полягає в тому, що воно може бути розглянуте і як процес, і як властивість, і як стан.

Увага як психічний процес. Трактування уваги як процесу пов'язана з тим, що будь-яка діяльність, яка супроводжується спрямованістю і зосередженістю на ній свідомості людини, розгортається в часі, має початок і кінець. Виникає питання про синхронізацію уваги і діяльності, оскільки своєчасна активізація уваги, що збігається з початком діяльності і навіть кілька випереджальна її, обов'язкове для ефективної реалізації цілей діяльності людини.

Стан підвищеної готовності до включення в діяльність - це особливе робочий стан свідомості, іменоване перед-увагою. Воно може виникати мимоволі у відповідь на стимул, з власної ініціативи людини або як наслідок зовнішньої інструкції. Фізіологічна основа предвнимания - це виборче підвищення чутливості.

Стан предвнимания характеризується поступовим підвищенням інтенсивності зосередження в процесі підготовки до виконання діяльності. У цьому зв'язку виділяють нижню та верхню межі предвнимания. Нижня межа відповідає тому моменту, коли відбувається первинне зосередження, що відповідає змісту ділової спрямованості. Верхня межа характеризується досягненням оптимальної інтенсивності уваги, що дозволяє приступити до виконання основної діяльності. Нижня і верхня межі предвнимания можуть бути зближені, але можуть і значно віддалятися один від одного. Це залежить від уміння людини керувати своєю увагою, рівня оволодіння виконуваної діяльністю, психічного стану в момент початку діяльності, мотивації, типу темпераменту і т.п. В цілому стан предвнимания вельми короткочасно: експериментально встановлено, що воно триває близько 500 мілісекунд, далі відбувається його згасання.

При включенні в діяльність предвнимания змінюється так званим процесуальним увагою, що функціонує протягом усього часу здійснення діяльності. У рамках такої уваги виділяють випереджаюче увагу.

9

У власне процесуальному уваги виділяють ряд динамічних фаз:

- фазу висхідного уваги, для якої характерне підвищення зосередженості свідомості на об'єкті в момент початку інтелектуальних чи практичних дій з ним. У цей період відбувається досягнення рівня найбільш продуктивною зосередженості уваги на діяльності;

- позитивне зрушення уваги, при настанні якого відбувається швидке зростання заглибленості і стійкості уваги. В результаті підвищується рівень зосередження, забезпечується високий темп виконання завдання на тлі вираженої інтелектуальної активності, опосередкованої емоційними і вольовими компонентами особистості;

- спад уваги, що характеризується швидким зниженням концентрації уваги і відволіканням від діяльності. Він супроводжується зниженням інтелектуальної активності, ослабленням вольової регуляції діяльності. Причинами спаду уваги можуть з'явитися: стомлення, неуспіх діяльності, зниження мотивації досягнення, ефекти міжособистісної взаємодії, ингибиру ющіе увагу (негативна зовнішня оцінка, образа і т.п.).

Увага як властивість особистості. При розгляді уваги як стійкої постійної особливості людини мається на увазі, що такі особистісні утворення, як мотиви, цінності, ідеали, еталони, цілі спрямовують і регулюють увагу людини, наповнюючи його особистісним змістом. У цьому зв'язку В.І.Страхов зазначає, що увага є похідним від властивостей особистості і разом з тим є опорним властивістю, що впливає на формування інших властивостей особистості, що виявляються в діяльності і взаємовідносинах людей.

Як особистісне властивість увагу проявляє себе як уважність - риса особистості, обумовлена системою ціннісних орієнтацій і спрямованістю особистості і, в свою чергу, визначає, до чого і в якій мірі може бути уважним чоловік.

Уважність має дві форми прояву:

- перша форма пов'язана з постійною увагою людини до навколишнього оточення, умінням помічати зміни в предметній середовищі і зовнішньої ситуації, умінням організовувати предметну діяльність і контролювати її виконання. Така уважність називається об'єктної і проявляється в таких властивостях

10

особистості, як спостережливість, допитливість, діловитість і т.

- друга форма уважності виявляється у взаємодії людей один з одним, в спілкуванні і називається суб'єктної уважністю. Вона має моральний зміст і виражається в умінні спостерігати і розуміти психічні стани інших людей. Ідеал уважності по відношенню до іншої людини передбачає цілий ансамбль особистісних властивостей, куди входять чуйність, чуйність, уміння помічати настрій іншої людини, бажання прийти на допомогу і т.п. Подібна уважність - передумова емпатії.

Об'єктна і суб'єктна уважності у кожної людини поєднуються в певній пропорції: вони можуть бути або дорівнює представленими, або одна з них може бути домінуючою.

Увага як психічний стан. У психології увагу розглядається не тільки як процес і властивість, але і як психічний стан.

Залежно від співвідношення внутрішньої зосередженості на виконуваної діяльності і її зовнішньої виразності виділяють чотири стану уваги:

- дійсна уважність - стан, що характеризується заглибленістю у діяльність, яка має очевидну зовнішню картину інтенсивного зосередження (специфічна поза уваги, відсутність зайвих рухів, фіксований погляд і т. п.);

- дійсна неуважність - стан, протилежний попереднього стану. При цьому низький рівень зосередженості на діяльності поєднується з відповідними зовнішніми проявами (відсутність фіксованої пози, рухова розгальмування, відсутність візуального контакту і т. п.);

- позірна уважність - стан, при якому відволікання від необхідної в цей момент діяльності маскується зовнішніми ознаками уваги. Це стан є ні що інше, як симуляція уваги;

- позірна неуважність - стан активного зосередження уваги на діяльності на тлі маловиражених зовнішніх ознак.

Таким чином, увагу, дійсно, є багатозначним психічним феноменом: воно багатолике і жодне з його кон

11

ретних проявів не дає про нього вичерпного уявлення. Тому доцільно розглядати увагу як складну ієрархічну систему, організуючим чинником якої є цілі діяльності людини.

Інформація, релевантна " 1.2. Багатозначність визначення уваги "

1. 1.3.1. Багатозначність слова «народ» в його застосуванні до класового суспільства
   багатозначне. Одне з його значень - нижчі верстви того чи іншого класового суспільства. Саме такий зміст вкладають у нього, коли говорять, наприклад, про боротьбу народу проти знаті, проти влади і т.п. Але крім нього, слово «народ» в застосуванні до класового суспільства вживається ще у двох сенсах. Один з них - вся сукупність людей, об'єднаних приналежністю до того чи іншого
   
2. Логіка і математика
   багатозначності й невизначеності терміна «логіка». Онтологічна теорія природно приводить нас до поняття реальної лопіж. Як сукупності норм мовного мислення, мають онтологічне. Обгрунтування. Наше завдання полягає в тому, щоб визначити склад реальної логіки і прояснити її місце в структурі математичного мислення. Це завдання не можна вирішити на рівні загальних визначень. Ми будемо
   
3. ГЛАВА ТРЕТЯ [Топи, що стосуються багатозначності слів]
   багатозначність прихована. Справді, якби багатозначність була [для співрозмовника] прихована, то він заперечував би, що сперечаються не про те, що оп сам піддав сумніву, а про інше. Цей топ придатний і для обгрунтування, і для опроверганія. Коли ми хочемо щось обгрунтувати, ми доведемо, що, взяте в одному 30 значенні, [дане] притаманне, якщо не можемо довести, що опо притаманне в тому і іншому значенні. Коли
   
4. ГЛАВА ДРУГА [Топи для з'ясування того, чи належним чином вказано власне]
   багатозначне або що вся мова багатозначна. У такому випадку власне дійсно буде покладено не належним чином. Якщо, наприклад, сприймати почуттями означає більше, ніж одне: по-перше, володіти чуттєвим сприйняттям, по-друге, користуватися чуттєвим сприйняттям, то «здатне за природою сприймати 35 почуттями» буде покладено як власне для живого істоти не належним
   
5. Програмні тези
   багатозначність визначень категорії політичної ідеології. Її класичні концепції: «хибне свідомість» або соціально значуща система ідей якоїсь консолідованої групи людей. Протиставлення ідеології та утопії. - Сучасне розуміння обумовленості ідеології соціальними інтересами і власне політикою («ідеї-в-дії»). Функції ідеології в суспільному і політичному житті.
   
6. 13.2. Природні передумови здібностей
   багатозначності задатків, тобто на основі одних задатків можуть сформуватися різні здібності. Здатність співпереживання іншим людям грунтується на інтуїції, чутливості, тонкощі переживань, швидкості відображення переживань іншого (лабільності) і т. д. Емпатія необхідна лікаря, педагогу, соціальному працівнику та ін, будучи основою їх діяльності. Учитель, співчуваючи захворілому
   
7. ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН РАН. Постіндустріальний світ: ЦЕНТР, ПЕРИФЕРІЯ, РОСІЯ / Збірник 4. Світова культура на порозі XXI століття, 1999
   багатозначного для глобальних і російських доль, складного і багатоскладних всесвітньо-історичному феномену (феномену постмодернизации. Впровадження в сучасний світ електронних технологій і масових комунікацій торкнулося самих основ людського існування, думки, віри, спілкування. Автори книги (троє вчених-сходознавців (спробували дослідити цю проблему стосовно до
   
8. Т.К.Комарова. Психологія уваги: Навчальний метод. посібник / Авт.-сост. Т.К.Комарова. - Гродно: ГрГУ. - 124 с., 2002
   
   
9. Бібліографія
   багатозначної логіки. 1960. 3. Логіка висловлювань і теорія виводу. 1962 . 4. Основи логічної теорії наукових знань. 1967. 5. Комплексна логіка. 1970. 6. Логіка науки. 1971. 7. Логічна фізика. 1974. 8. Нарис багатозначної логіки. 1968. 9. Логічне слідування. 1968. 10. Нетрадиційна теорія кванторів. 1973. 11. Логічні правила мови. 1975. 12. Нестандартна логіка.
   
10. Закон тотожності.
    багатозначність) слова наводить до дискусій, коли один з опонентів має на увазі одне значення слова, а інший - інше значення. Перш ніж приступити до дискусії, необхідно уточнити її предмет, домовитися з опонентом про значення вживаних понять. Інакше дискусія може виявитися безплідною - неможливо прийти до згоди, якщо порушується вимога закону тотожності про
    
11. КНИГА П'ЯТА (Е) 1
    багатозначне, то багатозначне й інше, тобто якщо багатозначне «правосудне», [або «праве»], то і «неправосудне», [або «неправе»]. 2. По всій видимості, у «правосудності» і «неправий восудності» багато значень, але через їх близькості, що це соіменних, приватно і не так помітно, як при да - * лекіх [значних] (в останньому випадку велике разли-зо чіє за зовнішнім виглядом); ясна, наприклад,
    
12. РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА [Розкриття паралогізм, заснованих на неправильному вживанні привхідного]
    багатозначності [слів], то ім'я чи мова повинні вживатися в прямому сенсі відносно багатьох чинників. Хто, однак, каже, що цей [хлопчик] є дитина цього [людини], вживає ці слова не в прямому сенсі, якщо [останній] є господар дитини, а з'єднання [слів] грунтується па [неправильному використанні] привхідного. «Твоє це? Так. Але це 5 дитина. [Так]. Значить, ця дитина твій».
    
13. Розділ шістнадцятий [Третє засіб для побудови силогізму - знаходження відмінностей у межах одного і того ж роду або у близьких один одному пологів]
      багатозначність слід з'ясовувати цим і тому подібними способами. Повинні бути досліджені і відмінності між речами, що належать до одного ^ ^ і того ж роду. Наприклад, чим відрізняється справедливий-а вость від мужності і розсудливість - від поміркованості (адже всі опи належать до одного й того ж роду1). І точно так само повинно досліджувати разли-чия між речами, що належать до пологів, відстань