Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКриміналістика → 
« Попередня Наступна »
Біленчук П.Д., Дубовий О.П., Тимошенко П.Ю., Салтевський М.В.. Криміналістика.:Підручник. Київ: Національна академія внутрішніх справ України,1997. - 232 с., 1997 - перейти до змісту підручника

§ 5. Основи методики дактилоскопічної експертизи


Варто зауважити, що серед криміналістичних експертиз найбільш поширеною і вживаною є експертиза дактилоскопічна. Вона розв'язує ідентифікаційні і неідентифікаційні завдання. В історичному аспекті будовою папілярних візерунків рук цікавились уже здавна. Е. Локар у своїй великій праці "Руководство по криминалистике" ділить дослідження слідів пальців рук на три періоди: доісторичній, коли людина вперше звернула увагу на особливу будову шкіри на долонях рук від інших частин тіла; емпіричний, коли будова візерунка стала використовуватись як пидпис конкретної особи; науковий, коли Марчелло Мальпігі відкрив анатомічну будову шкіри на пальцях рук, а Пуркін'є описав будову папілярних ліній і шкіри людини взагалі (1823 р.). З цього моменту папілярні візерунки перебувають у центрі уваги батьків дактилоскопії Р. Генрі, Ф. Гальтона, Вуцетича і багатьох інших, які заклали фундамент сучасної класифікації папілярних візерунків, які вікористовуються для будови дактилоскопічних картотек, розшуку і ототожнення злочинців за слідами пальців рук.
Дактилоскопічна система реєстрації злочинцев вперше була побудована Вуцетичем в Аргентині (1893 р.), хоча класифікація була запропонована трохи раніше Гальтоном в Англії, але дактилоскопічна система реєстрації введена роком пізніше (1894 р.). У Росії перша дактилоскопічна експертиза була проведена у 1912 р.
Сучасна дактилоскопічна експертиза має розв'язувати такі діагностичні завдання: "Чи є на предметі, вилученому з місця події, сліди папілярних візерунків і чи вони придатні для ідентифікації?"; "Якою рукою залишений слід пальця на склянці?"; "Пальцем чи долонею нанесений слід на дверній ручці?"; "Який механізм утворення слідів пальців рук на знаряддях злочину?". Багато з цих завдань виконуються на стадії порушення кримінальної справи шляхом попереднього дослідження або консультації спеціаліста, а на попередньому слідстві - шляхом проведення дактилоскопічної експертизи.
Головним завданням дактилоскопічної експертизи є ототожнення людини за слідами рук, виявлених на місці події, або з тими, які зберігаються в дактилоскопічних обліках, автоматизованих банках даних. Ідентифікаційні завдання такі: "Ким залишений слід пальця на склянці, виявленій на місці події, гр. Перловим, Сидоровим або Коневим?"; "Чи не залишений слід пальця на двох документах (розписках, дактилокартах) або предметах однією і тією ж особою?".
На експертизу подають носій зі слідами або копію пофарбованого сліду на дактилоплівці, зліпок об'ємного сліду, фотографію сліду, виконану масштабним способом у натуральну величину. Як експериментальні зразки подають відбитки пальців рук, які одержані слідчим або спеціалістом за його дорученням, типографською фарбою на стандартних дактилокартах або аркушах білого паперу.
Як вільні зразки надсилають дактилокарти, одержані раніше, за умови, що особа перебувала на криміналістичному обліку. При ототожненні особи трупа, останнього дактилоскопіюють, виготовляють полімерні зліпки шкірних візерунків і направляють на експертизу. У виняткових випадках як досліджувані об'єкти подають шматочки шкіри пальця, які відділились із збереженими папілярними лініями.
Методика експертного дослідження складається з трьох: роздільне дослідження; порівняльне дослідження; аналіз результатів порівняння і складання висновків.
Роздільне дослідження починається з огляду об'єкта, який доставлений на дактилоскопічну експертизу. Реєструється спосіб упаковки об'єктів, чи не пошкоджені сліди під час транспортування. Все це детально занотовується у висновку. Кожний об'єкт досліджується, окремо фотографується його загальний вид і вказується місцезнаходження слідів рук на ньому. Якщо слідів декілька, то вони зіставляються і групуються за джерелом. Кожний слід описується окремо, фотографується масштабним способом, на знімках вказуються ідентифікаційні ознаки, які є в сліді.
Порівняльне дослідження починається з візуального зіставлення дактилоскопічних ознак досліджуваного сліду із слідами у вільних і експериментальних зразках. У результаті зіставлення робиться висновок, що за формою візерунка і розміщенням в них ідентифікаційних ознак вони однакові. На фотографіях, виготовлених в одному масштабі і розміщенні, подібні ознаки позначають. Інколи збіжні ознаки з'єднують прямими лініями і порівнюють одержані геометричні фігури. Порівняння пороскопічних і еджеоскопічних ознак проводиться на порівняльному мікроскопі або збільшених мікрофотографіях. Збіжні ознаки розмічають на фотографіях, наклеєних поряд (мал. 30). Не збіжні ознаки вказують іншим кольором.
Таким чином, порівняльне дослідження має на меті встановити дві групи ознак у порівняльних слідах: збіжних і незбіжних, які є в порівняльних слідах.
Аналітичний етап складає логічно-оціночна діяльність, оперування з одержаними результатами роздільного і порівняльного дослідження. Експерт оцінює сформовану сукупність збіжних ознак як неповторну, для чого встановлює частоту зістрічаємості відібраних ознак, їх взаємозв'язок і відносну розміщенність з урахуванням механізму вчинення злочину в цілому. Потім аналізує ознаки, які відрізняються, з'ясовує іх походження і пояснює вплив на індивідуальність встановленої сукупності.
Творчий процес мислення експерта доводить, що встановлена сукупність ознак достатня для висновку про її індивідуальність і неповторимість. При цьому, безсумнівно, враховуються обставини злочину: місця, часу, способу і т.д.
Логіко-оціночна діяльність переконує у достатності відібраних збіжних ознак, що їх сукупність відносно стала і неповторна, що тотожність слідоутворюючого об'єкта, яким залишені сліди пальців рук, обгрунтована.
Достатність збіжних ознак у папілярних візерунках - досить складна проблема, про яку і досі не припинились дискусії.
Усього три форми папілярних візерунків: дуги, петлі і завитки. Морфологічна будова папілярних ліній - вили, крапки, початок, закінчення, перерви, потовщення однакові і практично зустрічаються у всіх везерунках кожної людини. Тому ще на зорі розвитку дактилоскопії виникли запитання: яка достовірність комплексу ознак, відібраних експертом? Наскільки комплекс сталий і неповторний для інших індивідів, які проживають на Землі?
Чи можливе повторення папілярного візерунка в іншої особи? Можливі два підходи до розв'язання цієї проблеми: емпіричний і статистичний. Ще у минулому столітті Ф. Гальтон, Рамес і Бальтазар по-різному ставилися до вирішення проблеми достатності збіжних ознак для висновку про індивідуальність їх сукупності. Ф. Гальтон підрахував, що шанс зустріти два однакових видбитки складають один на 64 млрд., а Рамес висловлював думку, що для народження людини з однаковим візерунком повинно минути не менше 4, 5 млн. століть.
Досить цікаві докази індивідуальності приводить Бальтазар. Він стверджував, що якшо відбиток розділити на 100 квадратів, то в кожному з них можна очікувати появи одного з чотирьох незалежних ознак: вила повернуті догори (вверх); вила повернуті донизу; перерив наверху; перерив внизу (інші ознаки не враховуються). Звідси число перестановок з 100 по 4 (С) складає 4100, тобто число складається з 61 знака. Механічний підрахунок Бальтазара показав, якщо збігаються 17 названих ознак, то повторення такого ж відбитка можливе при 17 млрд. населення.
До початку ХХ ст. на Землі проживало близько 1,5 млрд. людей, таким чином, критерій 17 збіжних ознак був цілком достатній. Пізніше збіжність 17 ознак виявилась занадто великою, оскільки злочинця розшукують не скрізь по світу, а лише в якійсь обмеженій його частині. Тому критерій був зменшений до 15, а потім до 10-12 ознак.
У Росії перша дактилоскопічна експертиза була проведена в 1912 р., коли за 17 збіжними ознаками дійшли до висновку про тотожність. Зараз критерій складають 10-12 ознак. При неповному або нечіткому відображенні папілярного візерунка іноді немає можливості виділити 10-12 збіжних ознак і сформувати неповторну сукупність. При такій ситуації рекомендується звернутися до мікроскопічного рівня, залучати ознаки пороскопічні і еджеоскопічні. Для цього вибирають ділянку не більше 1 см2 і проводять мікроскопічне дослідження ознак будови пор і країв папілярних ліній, що дозволяє виділити десятки ознак. На кожному квадратному сантиметрі поверхні долонь нараховується до 106 пор, тим часом як на решті шкіри їх 38. Пороскопічні і еджеоскопічні ознаки спільно з ознаками макроскопічного рівня папілярних візерунків завжди можуть бути достатніми для створення індивідуальної сукупності.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§ 5. Основи методики дактилоскопічної експертизи"
  1. § 4. Криміналістичне вчення про розкриття злочинів
    основі такого рішення повинно бути положення ч. 2 ст. 98 КПК: «якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи». У таких випадках виникає ситуація, коли конкретний злочин може належати до «очевидних». Визначення поняття розкриття злочину має істотне значення для побудови об'єктивної системи статистики
  2. 6. Криміналістична методика або методика розслідування окремих видів злочинів
    основі методологічних положень науки (загальної теорії). Усі розділи криміналістики закономірно взаємопов'язані. Окреме використання засобів криміналістичної техніки дозволяє лише знайти і дослідити джерело інформації, але не дає рекомендацій, як і в якій послідовності, якими прийомами збирати і використовувати їх у розкритті та розслідуванні. Цю задачу розв'язує криміналістична тактика.
  3. § 3. Виявлення слідів шкірного покриву голови і прийоми їх використання для одержання інформації про особу і подію
    основі їх конформності робиться висновок про тотожність. Оскільки у вказаній експертизі досліджуються сліди об'єктів біологічного походження, тобто сліди шкірного покриву, власне, дерми, то за аналогією з дактилоскопічною, буде правильніше експертизу шкірного покриву голови назвати дермоскопічною, або дерматологічною. Порядок підготовки матеріалів на дермоскопічну експертизу потребує деякого
  4. Поняття і особливості принципів екологічного права
    основі яких лежать закони природи, ігнорувати які неприпустимо. Доводиться констатувати, що в еколого-правовій науці не приділено достатньої уваги дослідженню принципів екологічного права. Однак оскільки останнім притаманні й загальні принципи права, доцільно звернутися до їх характеристики. ¦В літературі з зага-льної теорії права, у галузевій правовій і спеціальній літературі щодо розуміння
  5. Поняття і особливості принципів екологічного права
    основі яких лежать закони природи, ігнорувати які неприпустимо. Доводиться констатувати, що в еколого-правовій науці не приділено достатньої уваги дослідженню принципів екологічного права. Однак оскільки останнім притаманні й загальні принципи права, доцільно звернутися до їх характеристики. В літературі з загальної теорії права, у галузевій правовій і спеціальній літературі щодо розуміння
  6. ВСТУП
    основи криміналістики», «Криміналістична техніка», «Криміналістична тактика», «Методика розслідування злочинів») і 37 глав. У розділі «Теоретичні основи криміналістики» розглядаються загальні проблеми, визначаються предмет і завдання криміналістики, її природа, зв'язок із суміжними науками, аналізуються методи криміналістики, їх види та значення. У цьому розділі приділено увагу теоріям
  7. § 1. Криміналістична профілактика злочинів
    основних напрямів у сфері боротьби зі злочинністю є розробка і застосування заходів щодо її попередження. Наукове забезпечення цієї сфери здійснюється кримінологією, криміналістикою та іншими кримінально-правовими галузями. Криміналістична профілактика, як діяльність уповноважених суб'єктів і напрям наукових досліджень, базується на загальних кримінологічних рекомендаціях щодо встановлення
  8. § 1. Виникнення і розвиток криміналістики
    основи трасології»; у 1949 р. - книга М. В. Терзієва «Вступ до криміналістичного дослідження документів»; 1955 р. - праця М. О. Селіванова «Судово-оперативна фотографія»; 1956 р. - книга С. Д. Кустановича «Судова балістика»; 1958 р. - монографія Р. С. Бєлкіна «Теорія і практика слідчого експерименту»; 1965 р. - монографія Я. Пещака «Слідчі версії» та ін. У 1960-1980 рр. починається інтенсивний
  9. § 2. Сучасний стан криміналістики в Україні
    основи розкриття і розслідування осередків злочинів» (1997); В. А. Журавель «Теорія та методологія криміналістичного прогнозування»
  10. § 4. Методика судово-почеркознавчої експертизи
    основним завданням якої є ідентифікація виконавця рукопису тексту, цифрових записів або підпису. Така експертиза вирішує також деякі неідентифікаційні завдання, а саме: встановлення факту виконання рукопису в незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисно зміненим почерком із підробкою (імітацією) почерку іншої особи, визначення статі виконавця, а також належності його до певної
© 2014-2021  ibib.ltd.ua