Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоГосподарське право України → 
« Попередня Наступна »
Щербина В. С.. Господарське право: Підручник. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер,.2005 - 592 с, .200 - перейти до змісту підручника

§ 3. Правове регулювання енергопостачання


Енергопостачання - одна з форм, у яких здійснюється господарсько-торговельна діяльність суб'єктів господарювання. Разом з тим енергопостачання можна визначити як надання енергії певного виду споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу енергії на підставі договору.
Як форма господарсько-торговельної діяльності, енергопостачання опосередковується договором енергопостачання, визначення поняття якого містить ч. 1 ст. 275 ГК.
Договір енергопостачання - це господарський договір, за яким енергопостачальне підприємство (енергопостачальник)

342 -
- 343 -

відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Законом встановлено заборону на відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання. Проте слід мати на увазі, що у разі введення надзвичайного стану відповідно до Закону України від 26 червня 1992 р. «Про надзвичайний стан»1 підприємства, установи та організації електроенергетики, розташовані у місцевостях, де введено надзвичайний стан, зобов'язані виконувати розпорядження органів, які здійснюють заходи надзвичайного стану на відповідній території щодо енергопостачання споживачів, незалежно від умов укладених договорів (ч. 1 ст. 23 Закону України від 16 жовтня 1997 р. «Про електроенергетику»2).
Предметом договору енергопостачання є окремі, чітко визначені види енергії - електрична енергія, пара, гаряча і перегріта вода, найменування яких передбачається в державних стандартах або технічних умовах. Такі види ресурсів як нафта, газ, вода не є об'єктом договору енергопостачання. На нашу думку, вони можуть бути або об'єктом договору купівлі-продажу (поставки), або об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, передбаченого ст. 714 ЦК.
Виробники і постачальники енергії, які займають монопольне становище, зокрема суб'єкт природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України від 20 квітня 2000 р. «Про природні монополії»3 суб'єкт природної монополії - це суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності (монопольне утворення), який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.
Обов'язок суб'єктів природних монополій укласти договір енергопостачання стосується тих споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії.
1 Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 37. - Ст. 538.
2 Там само. - 1998. - № 1. - Ст. 1.
3 Там само. - 2000. - № ЗО. - Ст. 238.
Розбіжності, що виникають при укладенні договору енергопостачання з суб'єктами природних монополій, врегульовуються відповідно до вимог ст. 181 ГК.
Слід також мати на увазі, що згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про електроенергетику» енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладенні договору на постачання електричної енергії.
Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності мають право на участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.
Відповідно до ч. З ст. 24 Закону України «Про електроенергетику» енергопостачальники, які здійснюють діяльність з передачі електричної енергії з використанням власних мереж, зобов'язані забезпечити рівноправний доступ до цих мереж усіх суб'єктів підприємницької діяльності, що отримали в установленому порядку ліцензію на здійснення відповідного виду діяльності і уклали договір на передачу електричної енергії.
Як встановлено ч. 1 ст. 276 ГК, загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Наприклад, порядок визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності встановлений Розділом 5 Типового договору про постачання електричної енергії (Додаток № 2 до Правил користування електричною енергією).
Для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше дати, визначеної сторонами в договорі, надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток до договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»).
У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік встановлюється постачальником електричної енергії на рівні відповідних періодів поточного року.
Договірна величина споживання електричної енергії визначається на рівні:
- заявленої споживачем - у разі відсутності у споживача заборгованості за використану електричну енергію або в разі

- 344 -
- 345 -
виконання боргових зобов'язань та проведення поточних платежів у визначені терміни;
забезпеченому обсягом попередньої оплати споживача;
передбаченому кошторисом доходів та видатків на оплату спожитої електроенергії - для установ та організацій, що фінан суються з бюджету.
Договірні (граничні) величини доводяться постачальником електричної енергії до відома споживача письмовим повідомленням, що є невід'ємною частиною договору, не пізніше ніж за 10 днів до початку наступного розрахункового періоду.
За підсумками розрахункового періоду договірна величина споживання електричної енергії коригується постачальником електричної енергії до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електричної енергії та відповідно здійснюється коригування договірної величини рівня електричної потужності.
Договірні величини споживання електричної потужності на розрахунковий період визначаються на години максимуму навантажень енергосистеми для споживачів з приєднаною потужністю більше 150 кВт, виходячи із установленого енергосистемою завдання щодо граничного споживання електричної потужності.
У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.
Пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетними за наявності у енергопостачальни-ка виробничих можливостей.
Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору.
Якість електричної енергії - це перелік визначених Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики значень показників якості електричної енергії і значень нормально допустимих та гранично допустимих норм якості електричної енергії, у разі дотримання яких забезпечується електромагнітна сумісність електричних мереж електропередавальної організації та електроустановок споживачів електричної енергії.
Відповідно до ч. 4 ст. 276 ГК строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило,
- 346 -
з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Основним обліковим періодом енергопостачання є декада, з коригуванням обсягів протягом доби. Сторони можуть погоджувати постачання енергії протягом доби за годинами, а також час і тривалість максимальних та мінімальних навантажень.
Наприклад, згідно з п. 5.5 Правил користування електричною енергією години максимуму навантаження встановлюються відповідно до нормативних документів і фіксуються в договорі із споживачем. Загальна тривалість періодів максимуму навантаження має не перевищувати 6 годин на добу.
Для різних постачальників електричної енергії за регульованим тарифом органом, що здійснює централізоване диспетчерське управління, можуть установлюватися різні години початку максимуму навантаження енергосистеми в залежності від добового графіка навантаження об'єднаної енергосистеми України.
Для споживачів, які розраховуються за спожиту електроенергію за тарифами, диференційованими за періодами часу, початок та тривалість періоду контролю максимуму навантаження встановлюються відповідно до початку та тривалості пікової зони.
Кількість енергії, недоодержаної у попередні періоди з вини енергопостачальника, підлягає поповненню на вимогу абонента. Якщо енергію не вибрано абонентом або недоодержано ним для обігрівання у зв'язку зі сприятливими погодними умовами, поповнення недоодержаної енергії здійснюється за погодженням сторін.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Наприклад, відповідно до ст. 17 Закону України «Про електроенергетику» формування оптових тарифів на електричну енергію здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України згідно з договором. Оптові тарифи можуть передбачати витрати на спільне фінансування розвитку нетрадиційних джерел електричної енергії. На фінансування будівництва вітрових електростанцій згідно з Комплексною програмою будівництва вітрових електростанцій встановлюється цільова надбавка в розмірі 0,75 відсотка до діючого тарифу на електричну енергію, що продається виробниками електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії України.
- 347 -
Роздрібна ціна на електричну енергію формується енерго-постачальниками згідно з умовами і правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії.
Тарифи на передачу і постачання електричної енергії місцевими (локальними) електромережами регулюються Національною комісією регулювання електроенергетики України.
Збитки енергопостачальників від надання пільг з оплати за спожиту електричну енергію окремим категоріям побутових споживачів відшкодовуються за рахунок джерел, визначених законодавчими актами, які передбачають відповідні пільги.
Регулювання тарифів на електричну енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, які входять до складу енергопостачальників, для потреб споживачів території здійснення ліцензованої діяльності, здійснюється Національною комісією регулювання електроенергетики України з урахуванням тарифів на теплову енергію. Регулювання тарифів на електричну енергію, вироблену на вітрових електростанціях, здійснює Національна комісія регулювання електроенергетики України.
Регулювання тарифів на теплову енергію здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, крім випадків, передбачених законом.
Підприємства, які постачають електричну енергію мережами, які не є їх власністю, повинні купувати електричну енергію на оптовому ринку електричної енергії України та вносити плату за користування місцевими (локальними) електричними мережами. Постачання електричної енергії споживачам зазначеними підприємствами здійснюється за тарифами, які обумовлюються в договорах на постачання електричної енергії.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Наприклад, Правилами користування електричною енергією встановлено, що споживачі здійснюють повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, заявленого на розрахунковий період у відповідності до договору про постачання або купівлю-продаж електричної енергії:
1) до 1000 кВт* год на місяць - з один раз за фактичними показниками споживання електричної енергії на початку періоду, наступного після розрахункового;
- 348 -

від 1000 кВт- год до 10000 кВт*год на місяць - плате жем 50-80 % від заявленого обсягу протягом першої полови ни розрахункового періоду та остаточним розрахунком на по чатку періоду, наступного після розрахункового;
від 10000 кВт-год до 1000000 кВт-год на місяць - від 2 планових платежів протягом розрахункового періоду та ос таточним розрахунком на початку періоду, наступного після розрахункового;
від 1000000 кВт - год на місяць - за системою щотижне вих або щоденних планових платежів (за домовленістю сторін) та остаточним розрахунком на початку періоду, наступного після розрахункового;
з використанням попередньої оплати за домовленістю сторін, незалежно від обсягів середньомісячного споживання;
6) за іншою узгодженою сторонами договору системою. За домовленістю сторін договору термін остаточного розрахун ку може бути встановлено до закінчення розрахункового періоду.
Установи та організації, які фінансуються з державного бюджету відповідного рівня, підприємства житлово-комунального господарства та підприємства, які надають послуги щодо забезпечення комунально-побутових потреб населення, в межах наданих населенню послуг здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим у відповідності до договору про постачання або купівлю-продаж електричної енергії.
Споживачі, які мають узгоджені у договорі обсяги електричної енергії, необхідні для забезпечення аварійної броні електропостачання, здійснюють обов'язковий авансовий платіж, у розмірі, не меншому необхідного для оплати обсягів електричної енергії на період застосування аварійної броні до повного відключення підприємства.
Якщо період застосування аварійної броні електропостачання до повного відключення підприємства перевищує 3 місяці, обсяг авансового платежу визначається за домовленістю сторін.
Якщо розмір нарахованого споживачу місячного платежу менший одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян, постачальник електричної енергії має право нараховувати споживачу зазначені платежі раз на квартал.
Початок та тривалість розрахункового періоду для розрахунку плати за спожиту електричну енергію, терміни здійснення
- 349 -
оплати проміжних платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі.
Остаточний розрахунок за електричну енергію здійснюється споживачами відповідно до показів розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором.
У разі якщо абонент має власне енергоджерело і відпускає енергію в мережі енергопостачальника, допускаються розрахунки за сальдо взаємно одержаної енергії.
Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Сьогодні в Україні діють Правила користування електричною енергією, проте вони затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. № 28 (у редакції постанови НКРЕ від 22 серпня 2002 р. № 928).
Правилами можуть бути передбачені типові договори постачання окремих видів енергії. Наприклад, Правила користування електричною енергією містять Типовий договір на постачання електричної енергії (додаток 2 до Правил).
Згідно з ч. З ст. 277 ГК абонент має право відпускати енергію приєднаним до його мереж вторинним споживачам (субабонентам). У цьому випадку субабоненти укладають договір енергопостачання з абонентом і мають права та несуть обов'язки абонента, а абонент має права та несе обов'язки енергопостачальника.
Чинні Правила користування електричною енергією, крім терміну «споживач», оперують терміном «субспоживач», під яким розуміється суб'єкт господарської діяльності - споживач, якому електрична енергія постачається постачальником електричної енергії через мережі електропередавальних організацій та технологічні електричні мережі основного споживача, до мереж якого приєднані електроустановки суб'єкта господарської діяльності - споживача (субспоживача).
Відносини між споживачами та субспоживачами, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 3 до Правил користування електричною енергією).
Основні споживачі, для яких надання послуг з передачі електричної енергії не є основним видом діяльності та які не є
- 350 -
електропередавальними організаціями, не мають права відмовити субспоживачам у разі дотримання останніми вимог Правил в укладенні договорів про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача, якщо щодо суб-споживачів вони є монополістами з передачі електричної енергії. Договір про технічне забезпечення електропостачання споживача та договір про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача має містити такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду угод:
обсяг передачі електричної енергії та договірної (гранич ної) величини потужності;
режими постачання;
гарантований рівень надійності електропостачання (за категорією надійності електропостачання);
повні назви основного споживача і субспоживача;
місце і дата укладення договору;
дозволена та приєднана потужність субспоживача;
умови визначення вартості послуг з передачі;
умови та порядок плати за компенсацію перетікання ре активної електроенергії як адресного економічного стимулу у випадку споживання та генерування реактивної енергії і по тужності (за необхідності);
порядок розрахункового обліку обсягів споживання елек тричної енергії та вимірювання рівня потужності (у тому числі у випадку пошкодження або тимчасової відсутності відповід них розрахункових засобів обліку), споживання та генеруван ня реактивної енергії, контролю показників якості електричної енергії;
порядок розрахунків за використання електричних ме реж основного споживача; порядок надання даних щодо вико ристаної субспоживачем електричної енергії;
порядок оплати за перевищення рівня потужності;
умови дії договору у разі відсутності у споживача дого вору про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії та/або у випадку відключення споживача за борги чи з інших причин;
інші умови (години максимальних навантажень енерго системи; умови, за яких проводиться розвантаження енерго системи; час і тривалість ремонту електромереж);
поштові і банківські реквізити сторін;
підписи керівників або їх заступників, завірені печатками.
- 351 -
Невід'ємними частинами договору про технічне забезпечення електропостачання споживача та про спільне використання технологічних електричних мереж є:
акт про розмежування балансової належності та експлуа таційної відповідальності сторін;
відомості про засоби комерційного обліку активної та реактивної електричної енергії;
схема електропостачання, зазначення точок приєднання і ліній, що живлять струмоприймачі субспоживача;
акт аварійної та технологічної броні електропостачання (за наявності);
порядок розрахунку втрат електричної енергії в мережі споживача (субспоживача) за умови встановлення розрахунко вих засобів обліку не на межі балансової належності.
Абонент зобов'язаний повідомити перелік субабонентів енер-гопостачальнику, який має право контролю енергомереж і приладів субабонентів та право контролю за додержанням субабонентами правил користування енергією.
Договір про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача узгоджується з постачальником електричної енергії у частині дотримання показників якості електричної енергії, режимів споживання та застосування обмеження постачання електричної енергії у разі заборгованості субспоживача за електричну енергію.
Відповідальність за порушення правил користування енергією встановлюється законом. Наприклад, згідно зі ст. 24 Закону України «Про електроенергетику» енергопостачальники несуть відповідальність перед споживачами електричної енергії у розмірі п'ятикратної вартості недовідпущеної електричної енергії у разі переривання електропостачання з вини енерго-постачальника (згідно з умовами договору на користування електричною енергією).
У разі відпуску електричної енергії, параметри якості якої знаходяться поза межами показників, зазначених у договорі на користування електричною енергією, енергопостачальник несе відповідальність у розмірі 25% вартості такої електроенергії.
Споживач енергії згідно зі ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§ 3. Правове регулювання енергопостачання"
  1. 60.Особливості правового регулювання господарсько-торгівельної діяльності.
    енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. Зміст і порядок здійснення зазначених форм господарсько-торговельної діяльності встановлюють подальші статті
  2. 32. Постачання енергетичними та ін. ресурсами.
    регулювання Д. здійснюється правилами, закріпленими в §5 гл.54 ЦК, ЗУ "Про енергозбереження", "Про електроенергетику". Юридичні ознаки Д.: взаємний, консенсуальний, відплатний. Належить до публічних Д. та Д. приєднання. Сторонами Д. є постачальник та споживач (абонент). Предметом Д. є енергетичні (ел. чи тепл. енергія) та ін. ресурси (газ, нафтопродукти, вода). Мережа - це сукупність енергетичних
  3. 2. Система господарського законодавства.
    правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами. Варто наголосити, що найвищу юридичну силу у системі законодавства України має Конституція України. Конституційно-правові принципи знайшли своє відображення і в сфері господарювання. Так, відповідно
  4. 5. Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон: поняття та види спеціальних (вільних) економічних зон, порядок створення та ліквідації спеціальних (вільних) економічних зон, управління спеціальними (вільними) економічними зонами.
    правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб. Метою створення спеціальних (вільних) економічних зон є: залучення іноземних інвестицій та сприяння їм;
  5. 7. Система господарського законодавства.
    правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами. Варто наголосити, що найвищу юридичну силу у системі законодавства України має Конституція України. Конституційно-правові принципи знайшли своє відображення і в сфері господарювання. Так,
  6. § 3. Склад майна, що використовується у сфері господарювання
    правовим режимом майно, що використовується в процесі господарської діяльності, поділяється на основні фонди і оборотні кошти, а також інші цінності (спеціальні фонди, грошові кошти), вартість яких відбивається на самостійному балансі підприємства. Залежно від цільового призначення розрізняють основні виробничі фонди і фонди невиробничого (соціального) призначення. На такі ж різновиди поділяються
  7. § 1. Поставка
    правові та економічні принципи формування, розміщення і виконання на договірній основі замовлень держави на поставку продукції. Державне замовлення слід розглядати як засіб державного регулювання економіки для формування обсягу продукції, необхідної для державних потреб. Для визначення основних ознак, притаманних договору поставки, слід порівняти його з договорами купівлі-продажу. Договір
  8. § 2. Енергопостачання
    правовою природою є плановими актами, дають споживачам право на одержання певної кількості ресурсів і водночас створюють обов'язок для постачальної організації надавати ці ресурси. У разі, якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди. Державне регулювання цієї діяльності пояснюється
  9. § 1. Поняття, ознаки і види соціальних норм, їх співвідношення з технічними нормами
    правовими). Технічні норми посідають своєрідне місце в системі соціального регулювання, обумовлене тим, що вони регулюють відносини між людьми і природою, технікою (людина і комп 'ютер, людина і знаряддя праці, людина і виробництво), тоді як соціальні норми - відносини між людьми та їх об'єднаннями. Технічні норми - правила, що вказують на найбільш економічні та екологічно нешкідливі методи,
  10. § 3. Система господарського законодавства
    правовідносин Глава 25. Відшкодування збитків у сфері господарювання Глава 26. Штрафні та оперативно-господарські санкції Глава 27. Адміністративно-господарські санкції Глава 28. Відповідальність суб'єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства - 76 - - 77 - Розділ VI. «Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання» Глава 29 Галузі
© 2014-2022  ibib.ltd.ua