| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
ГЛАВА П'ЯТА |
||
|
Буває, як ми сказали, що ті, хто визнає душу саме себе рушійним числом, висловлюють, з одного боку, те ж, що ті, хто вважає, що душа є якесь тіло, що складається з найтонших частинок, а з іншого - власні безглуздості, стверджуючи подібно Демокріту, 409Ь ніби двіжепіе виходить від душі. Адже якщо душа знаходиться у всьому відчувається тілі, то при припущенні, що душа є Пекое тіло, необхідно, щоб в одному і тому ж місці знаходилися два тіла. Для тих, хто говорить, що душа є число, в одній точці виявиться багато точок або виявиться, що всяке тіло 5 має душу, якщо тільки впутрп тіла не перебуває яке-небудь особливе число, тобто печто відмінне від знаходяться в тілі точок . Виходить також, що жива істота приводиться в рух числом зразок того, як відбувається рух живої істоти по викладеному нами вченню Демокріта. Яка, справді, різниця, чи говорять про переміщення малепькіх 10 кульок, великих одиниць або взагалі одиниць? Адже і в тому і в іншому випадку необхідно, щоб жива істота рухалася в силу того, що вони рухаються. А у тих, хто з'єднує воєдино двіжепіе і число, виходять ті ж і багато інших такого роду безглуздості. Адже таке з'єднання не може бути не тільки визначенням душі, але і її привхідним властивістю. Це стане ясно, якщо виходячи з цього определепія поіи-15 таться пояснити состояпія і дії душі, такі, як размишлепія, відчуття, задоволення, смуток і інше тому подобпое: бо, як ми раніше сказали, на основапіі руху і числа нелегко навіть будувати здогади про ці станах і діях душі. Отже, до пас дійшли три погляди, согласпо яким дається визначення душі: одні стверджували, що [1] 20 душа більше всіх снособпа приводити в рух тому, що опа рухає саме себе, інші - що [ 2] вона є тіло, що складається з найтонших частинок, або що вона найменш телесну порівняно з усім остальпим. Ми перебирали майже всі пов'язані з цими визначеннями труднощі і протиріччя. Залишається розглянути, на якій підставі говориться, що [3] душа складається з елементів Ч Висловлюється це думка, щоб пояснити, як душа сприймає суще і як вона пізнає кожну 25 річ. Але з цією думкою неминуче пов'язано багато несообразностям. Ті, хто дотримується його, вважають, що подібне пізнається подобпим, немов припускаючи, що душа - це самі речі. Але ж існують не тільки елементи, але й багато іншого, вірніше сказати, нескінченне число речей, що складаються з цих елементів. Припустимо, що душа пізнає і сприймає те, з зо чого складається кожна окрема річ. Але чим душа пізнає або сприймає складене ціле, наприклад: що таке бог, людина, плоть або кістка? І точпо так само будь-яке інше складене: адже пе абияк утворюють елементи кожне з них, а в певному соот-410а носінні і поєднанні, як говорить про кістки Емпедокл: Але земля преблагая у своїх мощпогрудмх горнилі 5 Два з уділів восьми отримала від світлої Нестіди2 І від Гефеста3 чотири, в се крупіогрудие горни4. Тому піт ніякої користі від того, що елемепти знаходитимуться в душі, якщо в пий буде також їх співвідношень і поєднань; справді, кожен елемент позпает собі подібне, але ніщо пе пізнає кістки або людини, якщо опи НЕ будуть також перебувати в душі. А що це певозмолшо, про це не варто тлумачити. Справді, хіба містить в собі здивування питання, чи знаходиться в душі камінь чи людина? І точно так само благий і несприятливих? Те ж міркування відноситься і до всього іншого. Далі, раз про суще говориться в багатьох значеннях (воно озпачает то певне щось, то кількість, або якість, або який-небудь інший з вже разли-чинних пологів сущого), то чи буде душа складатися з усіх цих пологів сущого або пет? Але думаю, немає елементів, які були б спільні всім цим родам сущого. Не перебуває чи душа тільки з тих елементів, які утворюють сутність? Як же вона тоді позпает кожен з інших елементів? Або бути може, скажуть, що для кожного роду є тільки йому притаманні елементи і пача і з них складається душа? Стало бути, душа буде н кількістю, п якістю, і сутністю. Так само безглуздо, з одного боку, стверджувати, що подібне від подібного нічого не зазнає, а з іншого - що подібне відчувається подібним п подібним пізнається: адже ті, хто це стверджує, визнають, 25 що відчуття є якесь претерпевание і приведення в рух, точно так само як мислення і пізнання. Як багато сумнівів і труднощів виникає, коли стверджують, як це робить Емпедокл, що окремі речі пізнаються тілесними елементами, і притому подібне подібним, - це видно з такого. А саме: ті частини тіла живої істоти, які зо складаються просто з землі, якими є кістки, жили, волосся, іоь нічого, мабуть, не сприймають, отже, не сприймають і собі подібного, але ж [по цьому навчанню] вони повинні сприймати. Далі, у кожного початку, [якщо дотримуватися учепія Емпедокла], буде більше незнання, ніж знання: адже кожен початок пізнає щось одне, багато ж, а імепно все інше, остапется пеізвестним йому. Виходить, за Емпедоклу, що бог - паімепее 5 розумне з усіх істот, бо тільки він пе знатиме один елемент - ворожнечу, смертні ж будуть знати все: адже кожен з них складається з усіх елементів. І взагалі, чому не все суще пмеет душу, раз всяке суще є або елемент, або складається з одпого елемента, пли з декількох, або з усіх? Бо необхідно, щоб воно пізнавало або один елемент, пли кілька, або все. Можна було б також поставити питання: що ж об'єднує ці елементи? Адже елементи подібні матерії, а найголовніше є те, що їх скріплює, яке б опо ні було. Однак неможливо, щоб існувало щось перевершує душу і властвующее над нею; ще менш можливо, щоб існувало печто перевершує розум. Адже розумно вважати, що розум є найспоконвічніше і за природою чільне, а ці філософи стверджують, ніби елементи суть пер-воначала всього сущого. Всі ті, хто визнає душу складається з елементів на тій підставі, що вона пізнає н сприймає все суще, одно і ті, хто визнає її більше всіх здатної приводити в рух, мають на увазі пе всяку душу , бо ие все, що відчуває, здатне рухатися: адже відомо, що деякі живі істоти завжди знаходяться на одному місці, хоча - принаймні так 20 вважають - душа виробляє в живій істоті єдино лише цей рід руху - переміщення. Точно так само мають на увазі не всяку душу ті, хто вважає розум і здатність відчуття що складаються з елементів. Адже відомо, що рослини живуть, не переміщаючись і не відчуваючи, ц що багато тварин не мають здатність мислити. Якби навіть хто-небудь не заперечував проти цього і вважав би розум і спо-25 собность відчуття за деяку частину душі, то і в цьому випадку не було б сказано небудь спільне ні про всяку душу взагалі, ні про який-небудь однієї в цілому. Цим же недоліком страждає і вчення, викладене в так званих орфических співах. А саме: у них йдеться, що душа, носимая вітрами, з'являється зі Всесвіту при вдиханні. Однак не може 30 це трапитися ні з рослинами, ні з деякими жи-вотного, оскільки не всі живі істоти дихають. Це випустили з уваги ті, хто дотримувався такої думки. Якщо ж необхідно визнати душу складається пз елементів, то не обов'язково з усіх. Справді, досить одного з кожних двох протилежних елементів, щоб він розрізнив сам себе і свою протилежність: адже за допомогою прямого ми пізнаємо і його і криве. Саме лінійка розрізняє то і дру-5 гое, криве само не є мірило ні самого себе, нн прямого. Деякі також стверджують, що душа розлита у всьому; бути може, виходячи з цього, і Фалес думав, що все повно богів 5. Такий погляд викликає деякі сумніви. А саме: чому душа, перебуваючи в повітрі або у вогні, не виробляє живої істоти, 10 а, перебуваючи в суміші [елементів], виробляє, хоча, здавалося б, в цих двох елементах вона краще. Зі сказаного, таким чином, очевидно, що душі 25 властиво позпавать не тому, що опа складається з елементів, а також ясно, що не личить і неправильно говорити, ніби опа рухається. А так як душі властиво пізнавати, відчувати, думати, а також бажати і хотіти і взагалі їй властиві прагнення, просторове ж рух виникає у живих істот під дією душі, і від неї залежать також зо зростання, зрілість і занепад, то питається: чи слід ш'приписувати кожне таке стан всієї душі і мислимо ми, відчуваємо, рухаємося, діємо пли перетерплюємо все інше всією душею або одне - однієї її частиною, інше - інший? І притаманна, чи є життя якої-небудь однієї з цих частин, або декільком, або всім, або ж є якась інша причина життя? 5 Деякі кажуть, що душа має часті7, і однією частиною вона мислить, другий бажає. Іо що ж тоді скріплює душу, якщо вона по природі має частини? У всякому разі не тіло. Бо, думається, скоріше навпаки, душа скріплює тіло: адже коли душа покидає тіло, воно розпадається і згниває. Отже, якщо душу робить єдиної печто інше, то це інше 10 швидше за все і було б душею. Але тоді в свою чергу необхідно виникає питання про нього: єдине воно чи складається пз багатьох частин? Адже якщо воно єдине, то чому не допустити відразу, що й душа єдина? Якщо ж воно має частини, то знову необхідно дошукуватися, що. таке то, що скріплює його, і так далі до нескінченності. Можна було б поставити питання і про частинах душно: 15 яке значення має кожна частина в тілі? Адже якщо душа в цілому скріплює все тіло, то п кожної її частини надолужити скріплювати якусь частину тіла. Але це видається неможливим, бо, яку частину і яким чином розум буде скріплювати, важко і уявити. Відомо також, що рослини, будучи розрізані, продовжують жити, равпо і деякі комахи, немов кожна така частина має ту ж душу якщо не 20 по числу, то по виду. Справді, кожна з цих частин деякий час має відчуття і рухається в просторі. Якщо ці частини і не живуть довго, то в цьому пет нічого дивного: адже вони не мають органів, щоб зберігати свою природу. Проте в кожній рассеченпой частині є всі частини душі, 25 і ці частини душі однородпи: один з одним, оскільки вони не існують окремо один від одного; з душею в цілому, оскільки вона деліма8. Мабуть, початок [життя] в рослинах також є якась душа: адже воно єдине, що загально тваринам II рослинам. II початок це віддільно від початку відчуття, по без нього ніщо не може мати відчуття. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " ГЛАВА П'ЯТА " |
||
|
||