Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
Головна → Право → Криміналістика → 
« Попередня Наступна »
Біленчук П.Д., Дубовий О.П., Тимошенко П.Ю., Салтевський М.В.. Криміналістика.:Підручник. Київ: Національна академія внутрішніх справ України,1997. - 232 с., 1997 - перейти до змісту підручника

Від наукового редактора

Україна - це милозвучне слово, назва великої держави, коріння якої виходить з сивої старини, держави, історія якої складає тисячоліття. Славетний шлях пройшла Україна за свою багатовікову історію. Корені нашої держави ведуть вглиб історії до Київської Русі. Наш край ще називали Велика Русь, Мала Русь, Україна-Русь, Русь.
Сьогодні Україна це - самостійна, суверена, правова держава українського народу, проголошена Актом про незалежність 24 серпня 1991 р. і закріплена у власній Конституції 28 червня 1996 р. Цими визначними правовими документами було відновлено українську державність, яка існувала ще у ІХ-ХІV ст. у вигляді Київської Русі і її наступника Галицько-Волинського королівства, Козацької держави середини ЧVII ст., Української Народної Республіки початку ХХ ст. Українська держава - це результат багатовікової боротьби нашого народу за волю і незалежність. Наша країна належить до найбільших у Європі. Її площа 603,7 тис км2, що становить 0,4% площі земної суші. Населення України, зростаючи в цілому повільно, досягло 52 млн. чол. (01.01.1991 р.) За цим показником Україна поступається у Європі лише Німеччині, Великобританії, Франції та Італії. Кожен сотий житель Землі є Українцем.
Внаслідок несприятливих у минулому соціально-політичних умов, значна частина українців емігрувала з України в різні країни світу. Вони утворюють так звану українську діаспору. Загальна кількість українців у діаспорі становить 12 млн. чол., а всього українців у світі - понад 50 млн. чол.
Таким чином, українство перетворилося у глобальну систему і фактор світового життя. Україна як держава зі столицею у древньому Києві стала ядром цілої системи, фокусом глобального українства, засобом його об'єднання і розвитку.
Тепер наш народ більше відомий світові як народ українській, а держава, яка після багатовікового поневолення з початку грудня 1991 р. стала на основі всеукраїнського референдуму суверенною, відома як Україна.
Утворення самостійної України, зміна навчально-виховних та наукових орієнтирів вимагають суттєвого перегляду змісту, структури і системи правової, у тому числі і криміналістичної освіти, формування її нової концепції відповідно до норм чинної Конституції. Головними принципами цієї мають стати:
1) вивчення глобальних процесів і закономірностей криміногенної обстановки необхідно здійснювати на основі знань про Україну, розглядаючи її як носія глобальних особливостей і проблем;
2) найбільше місця і часу серед різних правових дисциплін, що вивчаються у вузах, необхідно відвести українській криміналістиці. Поглиблений курс з цього предмету доцільно вивчати в усіх спеціалізованих вузах України (національній академії внутрішніх справ України, Національній юридичній академії ім. Я.Мудрого, Вищій школі права Інституту держави і права НАН України та інших вузах);
3) особливу увагу слід звернути на кримінологічні категорії, терміни і назви, які мають відповідати правилам і нормам української літератури і мови;
4) необхідно дослідити основні історичні віхи виникнення, розвитку і становлення української криміналістики;
5) доцільно вивчити внесок вітчизняних учених-криміналістів, правозахисників. Слід також показати роль зарубіжних вчених у вивчення, розвиток і становлення української криміналістики.
У світлі сказаного криміналістика має стати центральним професійно орієнтованим предметом юридичної освіти, однією з підвалин розвитку Національної юридичної освіти, науки і практики.
Виходячи з викладених вище концептуальних положень слід відповідально перебудувати весь процес криміналістичної освіти.
Транснаціональний характер злочинності, вступ України в світове співтовариство ставить низку проблем, запитань і завдань: криміналістичні школи, досвід слідчої, експертної і судової практики слід вивчати і приділяти найбільшої уваги. Безумовно, що відповідь випливає із позиції україноцентризму і потреб практики. Тому поглиблено в різнобічно слід вивчати криміналістичні школи, узагальнювати досвід слідчої практики передусім сусідів України - Росії і Польщі, Словаччини і Угорщини, Молдови і Болгарії, Білорусі і Румунії, Туреччини і Грузії. Далі необхідно вивчати досягнення криміналістичної науки і судово-слідчої практики країн, які визначають приоритетні шляхи розвитку сучасної світової цивілізації - передусім держав великої сімки - США, Німеччини, Великобританії, Франції, Італії, Канади та Японії; країн, з якими Україна має відповідні угоди і зв'язки (економічні, політичні, культурні) - Греція, Саудівська Аравія чи Хорватія); держав з найбільшою злочинністю у світі (), а також країн з найбільшою українською. Діаспорою (Австралія, Аргентина, Бразилія, Казахстан, Канада, Російська Федерація, США та ін.).
Нарешті вивчення криміналістики у вузі повинно завершуватись найбільш фундаментальним розділом - методикою розслідування окремих видів злочинів, яку слід будувати не традиційно. В цьому розділі слід звернути увагу на проблеми економічної, інформаційної, екологічної безпеки, етно- і демографії, урбанізації, доцільно зробити акценти на основу політичної і національної могутності держави -господарство з його двома підрозділами - виробничою та невиробничою сферою. В зв'язку з цим вивчення методики розслідування окремих видів злочинів слід проводити по наступним трьом напрямам: 1) основи методики розслідування злочинів проти життя, здоров'я, волі і гідності особи; 2) основи методики розслідування економічних злочинів; 3) основи методики розслідування злочинів проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров'я.
Поява майже в центрі Європи суверенної України суттєво вплинула на геополітичні реалії не тільки в цьому регіоні, але в усьому світі: посилився інтерес світової громадськості до її економіки, можливостей мінерально-сировинної і паливно-енергетичної баз, історії, національно-політичного і навчально-культурного відродження, міжнародних зв'язків і, зрозуміло, до її права (правової освіти, науки і практики) - конституційного, адміністративного, цивільного і криміналістики.
В умовах складних економічних і політичних процесів, загострення криміногенної обстановки, що відбуваються в Україні, першочергового значення набуває необхідність написання підручника з сучасної криміналістики саме через призму новітніх досягнень науки і техніки, реалій сьогоденної слідчої, експертної і судової практики з урахуванням народознавчих (українознавчих) проблем. Адже йдеться про державу, народ якої століттями виборював свою незалежність і здобувши її повинен сам забезпечити свою національну безпеку арсеналом своїх заходів: правових, економічних, політичних. Серед них важливе місце належить криміналістичній освіті та науці, які покликані озброїти населення, державні правоохоронні органи і громадські організації відповідними методами, засобами, прийомами і рекомендаціями і тим самим забезпечити економічну, інформаційну, екологічну та політичну безпеку держави. (1) Усі ці та багато інших аспектів (як теоретичних, так і практичних) української криміналістичної науки знайшли відображення у своїй праці.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Від наукового редактора"
  1. § 3. Експертні та криміналістичні установи в Україні
    відповідальним редактором якого був директор Харківського інституту М. С. Бокаріус. У 1931 р. видавався журнал «Питання криміналістики та науково-судової експертизи», а в 1936 р. було видано спільний збірник Українського інституту судової політики і Харківського інституту судової експертизи «Питання кримінального процесу та техніка розслідування злочинів». У 1937 р. було надруковано збірник трьох
  2. Вступ
    відтворення тваринного світу. Відносини у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, об'єкти якого перебувають у стані природної волі, у напіввільних умовах чи в неволі, на суші, у воді, грунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, регулюються
  3. 2. Організаційно-правові заходи охорони тваринного світу
    відтворення і використання об'єктів тваринного світу. Охорона тваринного світу передбачає комплексний підхід до вивчення стану, розроблення і здійснення заходів щодо охорони та поліпшення екологічних систем, в яких перебуває і складовою частиною яких є тваринний світ. Охорона тваринного світу забезпечується шляхом: встановлення правил та науково обгрунтованих норм охорони, раціонального
  4. 1. Визначте місце дисципліни в системі сучасного менеджменту організацій
    відносно молода наука. Хоча велика кількість її ідей і теорій виникли на початку XX ст. і навіть раніше. Довгий час вони розвивалися у межах різних наук, пов'язаних з виробництвом і діяльністю, головним чином, комерційних, а також некомерційних, насамперед, державних організацій. У залежності від того, у межах яких наук досліджувалися і розроблялися ідеї управління персоналом, для характеристики
  5. Поняття екологічного права України
    відображення у чинному законодавстві. Спочатку це - правові засади використання природних ресурсів для господарських потреб і захисту права власності на природні об'єкти. Наукове обгрунтування проблема захисту довкілля з'являється тільки у XX ст. Законодавче закріплення вона дістає лише в його другій половині. Система екологічного законодавства, що склалася в Україні протягом 1960-1991 рр.,
  6. Екологічне право та екологічне законодавство
    відповідну реак-цію суспільства. Фахівці наводяться такі аргументи: 1) якщо охорону природи тлумачити в традиційному смислі, тобто визнавати, що ця охорона визначається людьми для людей, то постає небезпека, що вона буде пов'язана з їх господарськими інтересами, від чого навколишнє природне середовище лише постраждає; 2) антропоцентризм призведе до того, що будуть врахо-вані інтереси лише
  7. Поняття і особливості принципів екологічного права
    відносин. Саме ця специфіка визначає характер галузі права та сукупність її принципів. Екологічні відносини, які виникають з приводу належності природних об'єктів відповідним суб'єктам, використання та відтворення цих об'єктів, охорони навколиш-нього природного середовища, зумовлюють специфічність екологічного права, що є юридичною формою цих відносин. Дана специфічність визначається
  8. Екологічне законодавство України: сучасний етап
    відсутності достатніх державних коштів для здійснення природоохоронних проектів зусилля дер-жавних органів, перш за все Міністерства охорони навколишнього природного середо-вища і ядерної безпеки, не були спрямовані на формування нормативної та організа-ційної бази охорони довкілля, яка могла ефективніше запрацювати з поліпшенням економічного становища в Україні. -Справедливим був би висновок,
  9. Державна політика України у галузіохорони довкілля.
    відповідно до статті 16 Конституції України, якою визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду українського народу є обов'язком держави. ?Державна політика у сфері екології, як і будь якій іншій сфері повинна базуватися на стабільній
  10. 1. Поняття і система екологічного права
    від несприятливого стану навколишнього середовища. Це формує відповідні суспільні екологічні інтереси пов'язані з регулюванням природокористування, оптимізацією охорони природи і забезпеченням охорони життя і здоров'я громадян від небезпечного довкілля. Еколого-соціальна форма взаємодії суспільства і природи вимагає постійної трансформації соціальних регуляторів розвитку екологічних відносин.
© 2014-2022  ibib.ltd.ua