Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКриміналістика → 
« Попередня Наступна »
Біленчук П.Д., Дубовий О.П., Тимошенко П.Ю., Салтевський М.В.. Криміналістика.:Підручник. Київ: Національна академія внутрішніх справ України,1997. - 232 с., 1997 - перейти до змісту підручника

§ 2. Види динамічних властивостей-навичок людини


У фізіології вищої нервової діяльності та психології навички ділять на: сенсорні (перцептивні), пов'язані з відчуттями (іноді ще називають відчутливими); інтелектуальні, пов'язані з розумовою діяльністю; рухові (моторні). Хоча цей поділ умовний, але він має принципове значення для розуміння способу вчинення злочину як системи дій злочинця при реалізації зовнішнього наміру (замислу).
Сенсорна (перцептивна) навичка - це автоматизоване почуттєве відображення добре знайомих, тобто неодноразово сприйнятих раніше об'єктів. Перцептивні навички лежать в основі впізнавання предметів, явищ і подій реального світу. Зір, слух та інші органи чуттів - канали отримання інформації про зовнішнє середовище, мислені образи якої зберігаються в пам'яті людини як сліди минулих відображень. І. П. Павлов писав: "У нас від усіх колишніх подразників є сліди". Виходячи з перцептивних навичок, людина судить про ознаки предмета - круглий, вологий, прямокутний і властивості - важкий, твердий, м'який, гарячий та ін.
Інтелектуальна навичка - автоматизований прийом, спосіб вирішення завдання, з яким зустрічався колись. Це раніше створений алгоритм діяльності, на основі неодноразового вирішення однотипних завдань. Так виникають у слідчого типові тактичні рішення як наслідок успішного розв'язання однакових слідчих ситуацій. Інтелектуальна навичка як слід пам'яті являє собою певний ступінь вивчення (засвоєння) повторюваних дій. Доведена до автоматизованого руху, вона представляє прийом. В цьому плані навичка є базою для формування тактики слідчих дій, оскільки слідча дія - це система упорядкованих прийомів, яка використовується для найбільш ефективного досягнення мети. Програмування у розслідуванні є набір типових програм для вирішення окремих видів слідчих ситуацій.
Рухова навичка являє автоматизовану дію суб'єкта на зовнішній об'єкт за допомогою рухів з метою його перетворення, які неодноразово виконувались раніше. Рухова навичка - це цілеспрямована перетворююча діяльність, яка виконується під час взаємодії суб'єкта з об'єктивною реальністю. Автоматизована дія являє собою суть способу учинення злочину, практичну реалізацію мети. Якщо інтелектуальна навичка є сформованим стійким знанням - як діяти, то рухова навичка представляє безпосередньо дію суб'єкта, спрямовану на зміну реального об'єкта. Звідси в психології рухову навичку розуміють як систему, що складається з перцептивних (відчутливих) та інтелектуальних навичок. Останні керують і контролюють перетворюючу діяльність на основі автоматизованого відображення перетворюваного об'єкта. Тому рухові навички відносно стійкі, опосередковані зовнішніми умовами та порядком виконання актів дій, спрямованих на перетворення реальних об'єктів.
Практика багато разів доводила, що абсолютно однакових способів учинення злочинів або способів дії взагалі не існує. Проте окремі елементи навичок можуть бути однакові, оскільки вони формуються підсвідомо. Так, більшість захисних рухів виконуються підсвідомо: клишоногість при ході, спектральні переходи в усній мові, деякі ознаки почерку, звички і манера поведінки тощо. Вони стійкі і майже не піддаються змінам. Наприклад, при письмі правоокружний рух змінити на лівоокружний можна лише на невеликій ділянці тексту або змінити ходу на невеликій ділянці шляху. Тому при доборі зразків функціональних ознак почерку, ходи, мови необхідно враховувати можливість навмисного їх перекручування і збільшувати час і кількість зразків.
У криміналістиці динамічні властивості - навички також можна класифікувати за іншими ознаками, наприклад, за функціональним призначенням: локомоційні, комунікативно-мовні, професійні і навички учинення злочинів (за Г. О. Самойловим) або спортивні, навчальні, трудові, побутові та ін. За ступенем відпрацьованості: відпрацьовані та невідпрацьовані; за ступенем засвоєння та автоматизації: знання, уміння, навички; по збереженню у часі: стійкі (незмінні) і відносно стійкі (що змінюються у межах ідентифікаційного поля); за ступенем регуляції та контролю: неконтрольовані свідомістю і контрольовані нею тощо. В сучасній криміналістиці єдина класифікація динамічних властивостей особи відсутня. Очевидно тому, що рухові реакції, що проявляються зовні, важко описувати через загальне прийняття руху, бо у даному разі потрібний дискретний підхід. І поки що у криміналістиці використовують навички ходи, письмової мови, міміки та жестикуляції, деякі інтелектуальні навички, які можна виміряти, описати і подати як джерела криміналістичної інформації. Динамічні, або функціональні, властивості людини відносять до ознак зовнішності людини, хоча природа і суть їх зовсім інша - ознаки мають анатомічну природу, а властивості - рухово-навичкову. Криміналістичне дослідження динамічних властивостей-навичок являє новий напрям, а їх практичне використання досі знаходиться на органолептичному рівні, за винятком навичок мови і ходи. Інструментальні методи виявлення, фіксації матеріальних слідів динамічних властивостей потребують процесуального та криміналістичного осмислення.
Динамічні властивості-навички - це специфічні джерела інформації, і для їх успішного практичного використання в розслідування потрібно уявляти механізм їх відображення і особливості. Функціональні властивості-навички розрізняються за динамічністю, індивідуальністю, стійкістю, автоматичністю, варіативністю і відображуваністю. Розглянемо їх.
Динамічність властивостей-навичок. Дослідження у галузі фізіології дозволили встановити взаємозв'язок психіки людини з актами її руху. Рухові, спортивні, професійні мовні навички - це акти психічної діяльності і виявляють себе зовні через рухи м'язів і скелетної основи. Ще І. М. Сеченов писав, що "всі зовнішні прояви мозкової діяльності можуть бути зведені до м'язового руху". Отже, психічні акти зовні виявляють себе в русі м'язів або їх груп, спостерігаючи і "читаючи" які можна судити про психічні акти людини. Рухи кінцівок рук, ніг, пальців, тулуба, мовотворчих органів - все це зовнішній прояв навичок як елементів психомоторної діяльності. У більшості випадків вони відбуваються автоматизовано, як реакції-відповіді на подразники, що зустрічалися раніше, і відображають емоційний стан, що використовується при спілкуванні як особисте джерело інформації. Таким чином, динамічність навички - це її суть, вона існує в русі і стає очевидною.
Індивідуальність навички полягає в тому, що деякі її елементи деталі через свою оригінальність привласнюють значення особистостей (особливих прикмет), властивих лише конкретній особі. Тому індивідуальність не є копіюванням, повторенням дії (руху) в усіх найменших подробицях, вона індивідуальна як форма діяльності, модель дій, накопичених досвідом. Саме в цьому навичка індивідуальна, наприклад, навичка ходи, почерку, професії та ін.
Незважаючи на загальну форму написання букв, будь-який автор при написанні вносить якісь елементи в структуру рухів, сукупність яких робить його відмінним від інших авторів. У цьому випадку динамічна навичка індивідуальна. Звідси, ознаки почерку і письмової мови ділять на загальні і особисті.
Стійкість навички - це властивість, яку треба відрізняти від стійкості твердих тіл. Цим стійкість забезпечує збереження у просторі зовнішніх ознак. Стійкість навички людини - це властивість, набута при численних повтореннях і утворенні динамічного стереотипу, яка лише відносно стійка. Тому анатомічні ознаки стійкі взагалі і відносно стійкі зокрема. Інтелектуальна навичка стійка взагалі як образ дії, наприклад, спосіб злому замка шляхом виривання дужки, але він відносно стійкий у тій структурі рухів, які утворюють спосіб як єдине ціле. Таким чином, стійкість треба розуміти як відносну властивість навички.
Автоматичність навички - особливість відносна, оскільки вона припускає не підсвідому діяльність, а лише в певному ступені безконтрольне з боку свідомості виконання людиною якихось дій, тобто елементів, навіть такі високоавтоматизовані навички, як почерк, хода можуть частково контролюватись людиною. Тому при отриманні зразків почерку, ходи та інших динамічних навичок необхідно спостерігати за діями суб'єкта, оскільки він може змінювати почерк та інші властивості-навички, що йому належать.
Автоматичність (автоматизованість) притаманна не всім навичкам і залежить від виду діяльності. Так, науково-дослідна діяльність завжди свідома і не може бути автоматизованою, тим часом як виробнича або побутова у своїх елементах повторюється неодноразово і придбали властивість автоматизованості.
Таким чином, автоматизованість треба розуміти як безконтрольне виконання лише окремих рухів у взаємозв'язаній системі, що являє собою діяльність як якийсь закінчений акт (спосіб злому, учинення злочину, приховання слідів тощо).
Варіативність навичок є наслідком відносної стійкості, оскільки динамічна структура навички являє сукупність усвідомлених і неусвідомлених елементів рухів. Звідси, завдяки умовно-рефлекторній діяльності, навичка має інваріантність, однак усвідомлена діяльність створює умову варіантності рухів, іншими словами навичка володіє варіативністю. Варіативність навички слід розглядати як допущення різних варіантів свідомих рухів у структурі навички взагалі. Звідси, варіативність можна інтерпретувати як реакції - відповіді на зовнішні або внутрішні подразники.
Відображуваність навички - це реальна закономірність, властивість матерії, за допомогою якої суб'єкт виділяє себе із середовища йому подібних. Тому динамічна властивість як рухова м'язова реакція приводить людину до взаємодії з матеріальним середовищем, завдяки чому утворюються сліди властивостей-навичок на об'єктах матеріального середовища. Відображення навички або відображуваність - це загальна властивість будь-якого явища, події та матеріального утворення.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§ 2. Види динамічних властивостей-навичок людини"
  1. § 2. Класифікація слідів у криміналістиці (історичний аспект)
    види слідів, що використовувались для розкриття злочинів. Так, Ф. Демеля (1604 р.) радив використовувати почерк; Мальпігі (1687 р.) звертає увагу на індивідуальну будову папілярних візерунків і використання їхніх відображень для встановлення особи; В. Гершель і Г. Фолдс (1850-1880 рр.) науково обгрунтували можливість використання слідів рук для розшуку людей; А. Бертільон (1881 р.) увів у
  2. § 3. Класифікація слідів
    види: сліди нашарування і сліди відшарування. Сліди нашарування формуються внаслідок накладення на слідосприймаючий об'єкт речовини, яка має на собі слідоутворюючий об'єкт (потожирові сліди пальців рук, сліди, залишені забрудненою підошвою взуття та ін.). Сліди відшарування формуються з речовини, частки якої відокремлюються від слідосприймаючого об'єкта і залишаються на слідоутворюючому об'єкті
  3. § 1. Предмет судового почеркознавства. Навик письма та його властивості
    динамічним стереотипом (нейрофізіологічною основою навичок). Графічний навик охоплює три головні групи навичок: 1) технічні (спосіб техніки письма); 2) безпосередньо графічні (вміння зображувати літери (цифри), об'єднувати їх у слова); 3) орфографічні (вміння визначати фонеми (звуки) та відображати їх письмовими
  4. § 5. Види криміналістичної ідентифікації
    види ідентифікаційного процесу встановлюють тотожність об'єкта або його класифікаційну належність. Виходячи з наведеного криміналістичну ідентифікацію, на відміну від ідентифікації як загального методу, є сенс розділити за видами відображень на: 1) ідентифікацію за матеріально-фіксованим відображенням і 2) ідентифікацію за ідеальними слідами-відображеннями (уявними образами, слідами
  5. § 1. Поняття слідів злочину, їхні властивості і криміналістичне значення при розслідуванні злочинів
    види відомостей: 1) про зовнішню будову слідоутворюючого об'єкта і відповідати на запитання: "Який об'єкт?"; 2) про механізм слідоутворення, тобто свідчити про те, як виник слід; 3) про навички суб'єкта взаємодії, тобто відповідати на запитання: "Хто діяв і які використані прийоми?". Індивідуальність слідів полягає в ототожненні об'єкта самому собі, в неповторності сукупності зовнішніх ознак і
  6. § 3. Механізм відображення динамічних властивостей-навичок
    динамічних властивостей. Ось чому механізм виникнення і відображення навичок як зовнішніх проявів допустимо розглядати у вигляді двох зв'язаних етапів: відчутливо-інтелектуального (сенсорного) і механіко-моторного. На відчутливо-інтелектуальному рівні відбувається відображення світу предметів органами чуттів і перетворення сигналів рефлекторної діяльності, що надходять, в суб'єктивні образи. На
  7. § 4. Сліди навичок письма
    динамічних властивостей. Письмо має дві грані - змістову (семантичну), яка називається письмовою мовою, і графічну (технічну), тобто графіку виконання літер, знаків, символів - почерк. Письмова мова - це змістове значення написаного на матеріальному носії (папір, дерево) мовними засобами, які використовуються для його відображення (літерне, цифрове, знакове, символічне письмо). Почерк - це
  8. § 6. Прийоми дослідження слідів динамічних властивостей-навичок для отримання криміналістичної інформації
    види навичок: перцептивний, інтелектуальний, руховий. Нижче розглядатимуться їхні сліди як джерела
  9. Поняття екологічного права України
    види використання об'єктів тваринного світу. Найважливі-шими названі використання тварин у наукових, культурно-освітніх, виховних та есте-тичних цілях; використання корисних властивостей життєдіяльності тварин - ґрунто-утворювачів, природних санітарів середовища, запилювачів рослин тощо; використання тварин з метою одержання продуктів їх життєдіяльності; добування диких тварин з метою утримання і
  10. Поняття екологічного права України
    види використання об'єктів тваринного світу. Найважливішими названі використання тварин у наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях; використання корисних властивостей життєдіяльності тварин - ґрунтоутворювачів, природних санітарів середовища, запилювачів рослин тощо; використання тварин з метою одержання продуктів їх життєдіяльності; добування диких тварин з метою утримання і
© 2014-2022  ibib.ltd.ua