Головна
Аксіологія / Аналітична філософія / Антична філософія / Антологія / Антропологія / Історія філософії / Історія філософії / Логіка / Метафізика / Світова філософія / Першоджерела з філософії / Проблеми філософії / Сучасна філософія / Соціальна філософія / Середньовічна філософія / Телеологія / Теорія еволюції / Філософія (підручник) / Філософія мистецтва / Філософія історії / Філософія кіно / Філософія науки / Філософія політики / Філософія різних країн і часів / Філософія самоорганізації / Філософи / Фундаментальна філософія / Хрестоматії з філософії / Езотерика
ГоловнаФілософіяІсторія філософії → 
Наступна »
М.Д. Головятінская, Н.І. Ціціліна. Російська філософія історії: основні концептуальні підходи XIX століття: Навчальний посібник. - Волгоград: Вид-во ВолДУ. - 72 с., 2001 - перейти до змісту підручника

ВСТУП

Проблема визначення місця Росії у світі, з'ясування її взаємозв'язків з великими цивілізаціями Заходу і Сходу, пошуку оптимального поєднання загальнолюдських цінностей з її культурно-історичної самобутністю завжди притягувала увагу видатних російських філософів, істориків, письменників. Ніколи не зникаючи з сфери інтелектуального осмислення, ця проблема, названа в історії суспільної думки Росії XIX століття «російською ідеєю», особливе значення набувала в кризові, перехідні періоди в житті нашої країни. Відображаючи об'єктивні процеси становлення російської державності, специфіку геополітичного становища Росії, пошук «російської ідеї» тим чи іншим мислителем додавав в загальну палітру роздумів новий відтінок, породжував і нові питання, і оригінальні варіанти рішень.

Особливе значення для розвитку російської філософії історії, осягнення «російської ідеї» мали знамениті суперечки західників і слов'янофілів в 30-40-ті роки XIX століття. У рамках слов'янофільства народилася думка про особливе покликання Росії - бути мостом між Заходом і Сходом. Спираючись на самобутній розвиток Росії, слов'янофіли прагнули довести, що саме слов'янський світ покликаний оновити Європу своїми економічними, побутовими, моральними і релігійними началами. Постійним опонентом слов'янофільства виступало західництво, хоча прихильники і того й іншого напрямку були об'єднані почуттям невдоволення існуючим станом справ у Росії, були критично налаштовані по відношенню до російської самодержавної політиці. Але коли мова йшла про майбутнє країни, спільну мову знайти не вдавалося: на відміну від слов'янофілів, що виходили з переконання, що Європа свій вік віджила, західники стверджували принцип Світового-ності історичного розвитку людства, який отримав в силу ряду обставин найбільш повне вираження в Західній Європі , що робило її історичний досвід, на їх думку, універсальним. Таким чином, західники вважали неминучим для Росії пройти тими ж самими історичними шляхами, що й пішли вперед західноєвропейські народи.

У цій по-Лемик двох громадських течій думки особливе місце займає А.І. Герцен (1812-1870). Він був одним з перших, хто за сперечання слов'янофілів про самобутність російської історії побачив позитивний сенс їх ідеалу народності, поділяв їх не просто жалісливе, але і шанобливе ставлення до народу як зберігачу традицій людської солідарності і національної культури. Водночас, розділяючи точку зору западничества на єдність людства, він запропонував і обгрунтував оригінальну концепцію всемирности історичного процесу. Аналіз творчої спадщини Герцена по філософсько-історичних проблем представлений в I розділі навчального посібника.

Новий ракурс розгляду проблеми культурно-історичної ідентифікації Росії пов'язаний з появою роботи Н.Я. Данилевського (1822-1885) «Росія і Європа», положення якої значно підвищили громадський градус дискусій навколо «російської ідеї» в другій половині XIX століття. Одним з перших Данилевський виступив проти ототожнення європейської цивілізації з загальнолюдської і на цій підставі став лютим викривачем духовної та культурної експансії Заходу під прикриттям риторики про загальнолюдські цінності. Послідовно відкидаючи тезу про єдність людської цивілізації, він називав суб'єктом історії «культурно-історичний тип», ту чи іншу цивілізацію, що має свою унікальну історичну фізіономію і долю. Росія і Західний світ розглядалися їм як самостійні і чужі один одному культурно-історичні типи. З цих методологічних позицій Данилевський обгрунтовував ідею всеслов'янської братства (панславізму): саме Росії він відводив роль сили, здатної домогтися політичного визволення слов'янських народів та їх об'єднання в союз. Одним з тих, хто скептично оцінював можливості такого слов'янського об'єднання, був Вл. Соловйов (1853-1900). Він не вважав слов'янську «племінну ідентичність» надійною основою для інтеграції, а вбачав її в «релігійно-моральної солідарності» людей.

На відміну від Данилевського, Соловйов бачив велике історичне покликання Росії в релігійному оновленні людства, вважав її здатною дати життя і цілісність розділеному «черевним патріотіз-мом» людству через його з'єднання з вічним божественним началом.

Питання про Росії і Європі, як його розумів Соловйов, чи не був тільки суто «російським» питанням: діалектика східного і західного почав у християнстві - це діалектика всієї європейської культури, а оскільки Росія стала зосередженням всієї східно -християнської, слов'яно-візантійської традиції, то втратити цю традицію означало б для Європи відмовитися назавжди від повноти всієї свого історичного життя. Ідейному спору Данилевського та Вл. Соловйова присвячені II і III розділи пропонованого навчального посібника.

Сьогодні на рубежі XX і XXI століть суспільний розвиток Росії знову ставить перед нами питання, так хвилювали наших співвітчизників минулого століття. У сучасному, по-новому складному і суперечливому світі Росія болісно продовжує шукати себе, своє і тільки своє місце. І ось вже сучасні «західники» і «слов'янофіли» закликають нас: перші - відкинути всі благоглупості російської самобутності і йти вперед, усвідомивши себе частиною Західного світу, другі - існувати тільки як загальноцивілізаційна альтернатива Заходу, стверджуючи, що Росія володіє своїм глобальним потенціалом світових ідей . Треба зробити вибір, і не можна помилитися. Ось чому так важливо осмислити багатющий досвід, накопичений в історії російської суспільної думки. Як справедливо писав Герцен: «Повніше усвідомлюючи минуле, ми уясняются сучасне; глибше опускаючись в сенсі колишнього - розкриваємо сенс майбутнього; дивлячись назад - крокуємо вперед» 1.

Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна" ВСТУП "
  1. 2. Індікатівні Ціни
    Індікатівні Ціни - Ціни на товари, Які відповідають цінам, что склалось чі складаються на відповідній товар на прайси експорту або імпорту на момент Здійснення експортної (імпортної) Операції з урахуванням умів поставки та умів Здійснення розрахунків , визначених згідно з законодавством України, а такоже якісніх Показників товару, и Які затверджено Міністерством ЕКОНОМІКИ України. Контрактні Ціни у
  2. Юридична відповідальність за Порушення ЛІСОВОГО законодавства
    Вступ до експлуатацію виробничих об'єктів без обладнання, что запобігає шкідлівому впліву на Ліси (ст. 71); Пошкодження лісу стічнімі водами, хімічними Речовини, Нафта і нафтопродукти, шкідлівімі Викид, відходамі (ст. 72); засмічення лісів відходамі (ст. 73); знищення або Пошкодження лісоосушувальних канав, дренажних систем и Шляхів на землях державного ЛІСОВОГО фонду (ст. 74) ; знищення
  3. Екологічне законодавство України: сучасний етап
    Вступ відповідніх статей у дію. Загаль ж першочергових причина тієї екологічної сітуації, якові мі маємо ніні в Україні, - екологічний та еколого-правовий нігілізм, ігнорування вимог екологічної безпеки у господарській ДІЯЛЬНОСТІ. "Мі повінні пам'ятати, что екологічне майбутнє нашого народу має спиратися на три міцні стовпи: перший - це розвинутості система екологічного права другий - це
  4. Поняття и Особливості Принципів екологічного права
    Вступ відповідніх статей у дію. загаль ж першочергових причина тієї екологічної сітуації, якові мі маємо ніні в Україні, - екологічний та еколого-правовий нігілізм, ігнорування вимог екологічної безпеки у господарській ДІЯЛЬНОСТІ ... "Мі повінні пам'ятати, что екологічне майбутнє нашого народу має спиратися на три міцні стовпи: перший - це розвинутості система екологічного права другий - це
  5. Тема 8. Адміністративно-правові режими
    Вступ назвічайного стану, рядок его Дії, ДІЯЛЬНОСТІ державних органів и органів місцевого самоврядування в его умів передбачені в Законі "Про правовий режим надзвичайного стану" (від 16.03.2000.). Воєнній стан - це особливий правовий режим, что вводитися в Україні або в окрем ее місцевостях у разі збройної агресії чи Загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, ее
  6. Тема 9. Адміністративно-правовий примус
    введення карантину у випадка епідемій та епізоотій; контроль и наглядові перевіркі; Закриття ділянок державного кордону та ін. (дів. закони "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про Адміністративний нагляд за особами, звільненімі з місць Позбавлення волі", наказ Міністерство охорони здоров'я "Про погодження Переліку захворювань и вад, при якіх Особливо не может
  7. Тема 12. Адміністративний процес
    Вступ Переліку предпринимателей, что займають монопольне становище на ринку (затв. розпор. АКУ від 10.03.1994 р.), Положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних-51 них посад державних службовців (затв.пост КМУ від 4.10.1995 р.), Правила в'їзду іноземців в Україну, їх віїзду з України и транзитного проїзду через ее теріторію (затв. пост. КМУ від 29.12.1995 р.) та ін. Найчастіше и
  8. Тема 15. Режим законності и дісціпліні у державному управлінні
    Вступ до дію Законів, что регулюють діяльність державних органів Щодо контролю за додержанням Законів). Більш детально див. Закон "Про прокуратуру". Адміністративний нагляд є найбільш об'ємним и різноманітнім. Слід мати на увазі, что ВІН відрязняється від суднового и прокурорсько Нагляду тім, что: 60 - Контролюючим суб'єкт е суб'єктом віконавчої власти; - основною метою є забезпечення
  9. Розділ II. ОСНОВНІ Напрямки РОЗВИТКУ І Реформування АДМІНІСТРАТІВНОГО ЗАКОНОДАВСТВО
    Вступ ДЕРЖАВНОЇ реєстрації таких нормативних АКТІВ в органах Юстиції. Зважаючі на це, слід Суттєво підвіщіті пітому Вагу Законів у регулюванні в сфере віконавчої Влада і до того ж законодавче позбавіті більшість центральних органів віконавчої власти (крім міністерств) права відаваті Нормативні акти, что стосують прав и свобод громадян. 3. Ровиток механізму захисту прав и свобод громадян
  10. Методи здійснення виконавчої влади
    введення карантину, зупинка руху транспор-та на окремих вулицях у разі аварії чи іншого події, за-нення ділянок держ. кордону, перевірка документів і огляд речей, прин-дітельного доставлення фізичних осіб для огляду в міді-цинские установи, примусове виселення громадян з будинків, гро-зящіх руйнуванням, санітарний огляд вантажів, техогляд транспортних
© 2014-2022  ibib.ltd.ua