Головна |
« Попередня | Наступна » | |
12.3. Класифікація забруднюючих речовин та екологічні нормативи |
||
Промислове забруднення атмосфери, води і грунту є головною причиною негативного впливу підприємств на навколишнє середовище. Забруднюючі речовини різняться за ступенем небезпеки для здоров'я людини. У нашій країні прийнята наступна класифікація: I клас - особливо небезпечні речовини, наприклад, ртуть, бенз (а) пірен, оксиди хрому; II клас - небезпечні речовини , наприклад, хлор, сірковуглець, сірководень, оксид кадмію; III клас - мало небезпечні речовини, наприклад, пил, діоксид сірки, цинк; IV клас - не небезпечні речовини, наприклад, аміак, оксиди вуглецю. Речовини першого класу небезпеки в тисячі разів шкідливіший, ніж речовини четвертого класу. Відповідно з урахуванням шкідливості визначаються ліміти на які вирішуються викиди в атмосферу, скиди у водойми і на рельєф місцевості, на розміщення відходів, та штрафи за їх перевищення, які можуть бути від 5 до 25 кратними. З урахуванням ступеня небезпеки забруднюючих речовин для здоров'я людини та стану екосистем визначаються екологічні нормативи гранично допустимих навантажень. Використовуються наступні нормативи. ПДВ (гранично допустимий викид) - це максимально можлива для даного джерела за одиницю часу маса викидів забруднюючих речовин в атмосферу. Величина ПДВ залежить від місцезнаходження джерела по відношенню до житлових районів, умов розсіювання, рельєфу місцевості і т.д. Тому для однакових джерел вона може бути різною. Одиницею виміру ПДВ є маса забруднювачів в грамах, що викидається за сек., А якщо ПДВ для підприємства в цілому, то в тоннах за рік. Для підприємств норми ПДВ переглядаються не рідше одного разу на 5 років. ПДР (гранично допустима доза) - гранична кількість речовини, попадання якого в організм не чинить на нього шкідливої дії. ПДР встановлюються на відрізок часу (годину, день, рік) або одноразово (т. ГДК (гранично допустима концентрація) - максимальна концентрація речовини у воді, грунті, атмосфері, продуктах харчування, яка при періодичному впливі або протягом усього життя людини не чинить на нього шкідливого впливу, включаючи віддалені наслідки. Стосовно до атмосфері розрізняють максимально разову - ПДКм.р., в робочій зоні - ПДКр.з. і середньодобову - ПДКс.с. Перша є основною характеристикою небезпеки тих речовин, які надають подразнюючу дію протягом перших 30 хв; другий - характеризує шкідливий вплив речовин при їх накопиченні в організмі людини і визначається як середньодобове значення в середньому за рік; третя - це концентрація шкідливих речовин в повітрі, не що викликає у працюючих по 8 годин 5 разів на тиждень, захворювань або відхилень у стані здоров'я протягом трудової діяльності та у віддаленій перспективі. Наприклад, встановлені в РФ ПДКс.с. (У мг/м3) для пилу (зважених частинок) становить 0,15; для двоокису сірки - 0,05; для оксиду вуглецю - 3; для двоокису азоту - 0,04. Ті ж дані для Японії і ФРН: 0,1 і 0,15; 0,12 і 0,14; 12,5 і 14,0; 0,08 і 0,08. ІЗА (індекс забруднення атмосферного повітря) - комплексний показник забруднення атмосфери, який розраховується за сумою п'яти основних забруднюючих речовин при перекладі абсолютних значень кожного в число ГДК. ІЗА5 = (Сi / ПДКi) mi де ІЗА5 - індекс забруднення атмосфери по 5 найбільш пріоритетним речовинам; Сi - фактична концентрація i-го речовини; mi - показник ступеня, що враховує клас небезпеки речовини. Наприклад, ІЗА5 для м. Уфи в 1999 г дорівнював 2,3 і розраховувався за наступними речовинам: формальдегід, діоксиди азоту і вуглецю, оксид азоту, фенол. ІЗА дозволяє відобразити рівень забруднення атмосфери в інтегральному вигляді і проводити коректне порівняння різних регіонів за цим показником. ПДС (гранично допустимий скид) - маса речовин, яку можна скинути у водойму в складі стічних вод за одиницю часу за умови збереження прийнятної якості води. Норми ПДС встановлюються на основі ГДК у місцях користування з урахуванням асиміляційної здатності водного об'єкта з метою попередження забруднення води, охорони здоров'я людини, рослинного і тваринного світу. Принципи оцінки ПДС для водних джерел аналогічні прийнятим при нормуванні викидів в атмосферу. ИЗВ (індекс забруднення водних ресурсів). Він розраховується за формулою: ИЗВ = I / 6 де I - відношення фактичної концентрації шкідливих речовин, включаючи розчинений кисень і біохімічне поглинання кисню (БСК5) до їх ГДК ; 6 - число шкідливих речовин з максимальною концентрацією, незалежно від величини ГДК. Наприклад, в якомусь водоймі були визначені середньоарифметичні значення I наступних речовин з максимальною концентрацією: азот амонійний - 1,1; азот нітритний - 3,0; нафтопродукти - 2,0; феноли - 3 , 0; розчинений кисень - 0,72; БСК5 - 2,0. Тоді ИЗВ = (1,1 +3,0 +2,0 +3,0 +0,72 +2,0) / 6 = 1,97
Тести для самоконтролю до розділу 12.3 1. Яка речовина належить до першого класу забруднення? А) оксид вуглецю; Б) хлор; В) оксид сірки; Г) ртуть. 2. Який екологічний нормативний показник використовується для оцінки забруднення атмосфери автомобілем? А) ПДР; Б) ПДВ; В) ПДС; Г) ГДК. 3. Який екологічний нормативний показник використовується для оцінки скидання промисловим підприємством забруднюючих речовин у водойму? А) ПДР; Б) ПДВ; В) ПДС; Г) ГДК.
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 12.3. Класифікація забруднюючих речовин та екологічні нормативи " |
||
|