Головна |
« Попередня | Наступна » | |
2.4.1. Загальні установки з оплати забруднення навколишнього середовища викидами, скидами, твердими відходами |
||
З метою переходу до економічних методів управління природоохоронною діяльністю постановою Ради Міністрів РФ від 9 січня 1991 року № 10 були затверджені тимчасові нормативи плати за викиди (скиди, розмі-щення відходів) забруднюючих речовин у природне середовище та порядок застосування нормативів плати на території Росії. У 1993 році були затверджені Міністерством охорони навколишнього середовища та природних ресурсів Російської Федерації «Інструктивно-методичні вказівки щодо справляння плати за забруднення навколишнього природного середовища». Радам Міністрів республік, що входять до складу Російської Федерації, адміністрації країв, областей ставиться в обов'язок із залученням місцевих природоохоронних органів провести цю постанову в життя, у практику роботи, тобто встановити порядок застосування часових нормативів всіма підприємствами, незалежно від їх відомчого підпорядкування, і в разі необхідності відкоригувати розміри платежів за забруднення природного середовища у бік зменшення з урахуванням екологічної ситуації в регіоні, а також встановити порядок освоєння коштів на виконання природоохоронних заходів та зарахування їх у рахунок платежів. Плата стягується за нормативами з акціонерних товариств, підприємств, установ, організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, видів і форм власності, а також з інших природокористувачів, розташованих на території РФ. Плата з природокористувачів справляється за: - викид в атмосферу забруднюючих речовин від стаціонарних джерел; - викид в атмосферу забруднюючих речовин від пересувних джерел; - скидання у водні об'єкти або на рельєф місцевості забруднюючих речовин, у тому числі за скидання через системи комунальної каналізації (місцеві підприємства водопровідно-каналізаційного господарства звільняються від плати за скидання через їх стоки забруднювачів промислового походження); - розміщення відходів; Плата за забруднення природи являє собою компенсацію за економічний збиток від забруднення навколишнього середовища і відбувається за рахунок прибутку (доходу), що залишається в розпорядженні даного підприємства засобів. Якщо у підприємства немає прибутку (доходу), або воно збиткове, то плата за забруднення природного середовища здійснюється за рахунок усіх наявних у розпорядженні даного підприємства засобів. Плата природокористувачів за допустимі забруднення природного середовища визначається за формулою n = D5iPimi, (2.18) де i - вид забруднюючої речовини ; 5, - коефіцієнт екологічної ситуації та екологічної значимості регіонів і басейнів річок (дод. P - норматив плати, руб / т., по,-тому забруднювачі (дод. 3); mi-фактична маса викиду (скидання, розміщення твердих відходів) забруднюючих речовин за розрахунковий період. Плата природокористувачів за перевищення допустимих забруднень природного середовища визначається аналогічно, тобто як добуток відповідних нормативних значень плати за величину перевищення фактичної маси над допустимої з урахуванням коефіцієнта екологічної ситуації та екологічної значимості. У разі забруднення природного середовища без оформленого в установленому порядку дозволу на викид (скидання, розміщення відходів) вся маса забруднюючих речовин розглядається як сверхдопустімая і плата визначається як за перевищення допустимих забруднень. Плата природокористувачів за викиди в атмосферу забруднюючих речовин від пересувних джерел визначається залежно від используе-мого палива, з урахуванням коефіцієнта екологічної ситуації та екологічної значимості. У період проведення природоохоронних заходів, узгоджених з місцевими контролюючими органами, плата природокористувачів за перевищення допустимих забруднень природного середовища визначається цими органами за нормативом плати за гранично допустимі викиди (скиди, розміщення відходів) забруднюючих речовин. Плата за забруднення природного середовища перераховується пріродопользовате-лем в установу банків на рахунок фондів охорони природи і використовується на проведення природоохоронних заходів. Перерахування плати відбувається щокварталу в терміни, що встановлюються місцевими природоохоронними органами з урахуванням очікуваної або фактичної маси викидів (скидів, розміщення відходів) забруднюючих речовин. За порушення термінів плати стягуються пеня за кожний прострочений день; при ухиленні від сплати сума плати та пені стягуються в примусовому порядку через арбітраж або суд. Якщо природопользователь відводить виробничі стоки в комунальну каналізацію, то плата за викид надходить на рахунок підприємств відпр-водно-каналізаційного господарства та спрямовується на вдосконалення техніки і технології міських систем водовідведення. Внесення плати за викиди (скиди, розміщення відходів) забруднюючих речовин не звільняє природокористувачів від виконання планів заходів з охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів та дотримання природоохоронного законодавства. У разі аварійних викидів (скидів, розміщення відходів) забруднюючих речовин в атмосферу, водні об'єкти та на рельєф місцевості з вини при-родопользователей, розміщення промислових та побутових відходів на невідведених для цієї мети території встановлюється десятикратний тариф до нормативів плати за допустимі викиди (скиди, розміщення відходів) забруднюючих речовин. Норматив плати дорівнює питомій економічному збитку, що заподіюється одиницею маси забруднюючої речовини довкіллю, і виражається в грошовій формі. Так, норматив плати за викиди в атмосферу забруднюючих речовин дорівнює: PA = уA - AA [руб / т], (2.19) де Y - величина питомої економічного збитку від вступників в атмосферу річних викидів; АА - показник відносної небезпеки i-того виду забруднюючої речовини в атмосфері, ум . т / т, що дорівнює: A 1 Г 1 [усл.т / т], (2.20) Ai TTTTjy I усл.т / т ГДК I, СС. Де ГДК. СС. є ГДК середньодобова; якщо відсутні дані про ГДК (,, СС. то використовується ГДК мр (ГДК максимальна разова). Для речовин, що не мають значень ГДК, показник відносної небезпеки АА встановлюється 5х104 ум. т / т. Норматив плати за викиди у водойми забруднюючих речовин встановлюється рівним: pB = YB + AB [руб / т ], (2.21) де YB - величина питомої економічного збитку від річних викидів, що у водойми; AB ї SI , - показник відносної небезпеки z-того виду забруднюючої речовини, ум. т / т, що дорівнює: AB = 1 [усл.т / т], (2.22) 'ГДК, РХ 17 J де ГДК I PX є ГДК для води рибогосподарського призначення. При відсутності ГДК, PX використовується ГДК, хп - (ГДК води господарсько-питного призначення), ГДК, кб - (ГДК води комунально-побутового призначення). Для речовин, у яких відсутній ГДК, AB встановлюється 5х104 ум. т / т. Норматив плати за розміщення твердих відходів визначається залежно від виду відходів: - для відходів, що є вторинними матеріальними ресурсами (ВМР), величина плати визначається згідно прейскуранту оптових цін на ВМР; - для відходів, які не є ВМР: P0 = / - АТ [руб. / т], (2.23) де у ° - величина питомої економічного збитку за розміщення твердих відходів на території; j0 Ai - показник відносної небезпеки i-того виду твердого відходу, ум. т / т, що дорівнює: Ai0 = - ~ К [Услт / т] (2.24) гп грунту
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна "2.4.1. Загальні установки з оплати забруднення навколишнього середовища викидами, скидами, твердими відходами" |
||
|