Головна
ГоловнаЕкономікаРегіональна економіка → 
« Попередня Наступна »
Мишуров С.С., щукові В.Н.. Основи регіоналістики., 2003 - перейти до змісту підручника

3.2. Еколого-економічний (природно-ресурсний) потенціал території


Природне середовище у функціонуванні економіки відіграє роль первинного чинника, виступаючи як сфера життєдіяльності в цілому, першоджерело всіх ресурсів і як один з важливих факторів економічного зростання. В даний час роль природних факторів набуває особливого значення у зв'язку з гігантським ростом ресурсоспоживання і виснаженням природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища. Споживання паливно-сировинних ресурсів у світі за останні 50 років зросла в 30 разів і подвоюється кожні 15 років. Бурхливий розвиток економіки сприяє все більш широкому освоєнню території Землі, деградації природного середовища. Так, щорічно знищується понад 20 тис. кв. км. площі лісів, з сільськогосподарського обороту вибуває по 7 млн. га земель. Загрозливі розміри придбали забруднення середовища, порушення екологічної рівноваги. Обсяг твердих відходів, породжуваний господарською діяльністю, становить нині до 100 млрд. т на рік і може зрости за 25 років в 4-5раз. Рідкі відходи (стічні води, нафта і т.п.) призводять до забруднення водойм, значного скорочення улову риби і морепродуктів, до отруєння питної води. Забруднення атмосфери викидами шкідливих речовин викликає парниковий ефект. Обсяг викидів вуглецю досягло 6 млрд. т або 22 млрд. т вуглекислого газу (на частку США припадає 25% викидів, країни-члени ЄС - 24%, СНД - 13%, Японію - 5%).
Наслідком забруднення навколишнього середовища господарської діяльності є зубожіння біологічного розмаїття Землі, її генофонду. За останні 200 років на Землі зникло близько 900 тис. видів рослин і тварин (нині їх налічується в 10-20 млн. видів, у тому числі на території колишнього СРСР 10-20%).
У зв'язку з цим виняткового значення набуває проблема ресурсозбереження, захисту навколишнього середовища, неистощительного природокористування-
тання, збереження і примноження природно-ресурсного потенціалу країни та окремих регіонів.
Еколого-економічний потенціал території включає в себе: екологічний потенціал; природно-географічні фактори; ресурсний потенціал. Під екологічним потенціалом розуміють здатність природних систем без шкоди для себе віддавати людині продукцію в рамках господарства даного історичного типу. В узагальненому вигляді еколого-економічний потенціал характеризує максимальну можливу (допустиму) антропогенне навантаження на територію, технічно доступні для використання ресурси і властивості екологічних систем. У більш вузькому сенсі екологічний потенціал відображає рівень освоєння території, ступінь забруднення, і її рекреаційні (відновлювальні) можливості.
Для характеристики екологічного потенціалу в статистиці використовується ряд показників, що відображають ступінь екологічного навантаження на навколишнє середовище:
Екологічна ємність території, тобто здатність природного середовища виконувати безвідмовно свої функції з певним ступенем ймовірності [15]. Даний показник відображає як здатність даної території для розвитку життєдіяльності людини, так і збереження функції відтворення ресурсів і необхідних умов існування.
Ступінь забруднення території, її рекреаційні можливості. У Росії близько 27% території вважається несприятливою в екологічному відношенні, але забруднення має осередкового характеру (частина Брянської області, Кемеровська область, деякі міста Уралу та ін.) Іванівська область по екологічному благополуччю займає 14-й ранг серед 89-ти регіонів.
Рівень викидів забруднюючих речовин у навколишнє середовище. В даний час пропонується встановити національні квоти викидів шкідливих відходів в атмосферу. Здійснюється програма переходу на екологічно щадну продукцію, зокрема, заміна хлорвмісних видів продукції з метою збереження озонового шару Землі.
Обсяг оборотної (використовуваної) води.
Обсяг токсичних відходів та рівень їх переробки тощо
За даними статистики використання свіжої води в Росії в 2001 р. склало 66756 млн. куб. м., найбільша витрата спостерігався в Москві і Московській області (4373 млн. куб. м.), а також у південних регіонах: у Краснодарському краї - 3483 млн. куб. м., Ставропольському краї - 3169, Дагестані - 3427, Ростовської області - 2772. В Іванівській області цей показник дорівнює 256 млн. куб. м.
На виробничі потреби в 2001 р. використано 65% свіжої води, на господарські потреби 20%, на зрошення 15%. Обсяг оборотної води досягає 76% від загального обсягу використовуваної води на виробничі потреби. Найбільша кількість оборотної та послідовно використовуваної води спостерігається у Тюменській області - 8164 млн. куб. м., Челябінської області - 7459, також у Москві - 6268. В Іванівській області використано 177 млн. куб. м. оборотної води (69,1%).
Викиди шкідливих речовин в атмосферу склали в цілому по Росії 19,1 млн. т. Найбільший обсяг викидів характерний для Красноярського краю - 2589 тис.т, Свердловської області - 2381 тис. т, Тюменської області - 83,01. В Іванівській області цей показник невисокий - 36 тис. т.
Важливе економічне значення мають природно-географічні фактори: розмір території, її ландшафт, географічне розташування, клімат і ін Росія володіє найбільшою територією (17 млн. кв. км., що становить 1/7 частина суші). Але її географічне положення менш сприятливо - Росія займає північну частину євразійського «неудобья», 60% її території знаходиться в зоні вічної мерзлоти. Кліматичні умови для сільськогосподарського виробництва, як вважають деякі фахівці, гірше, ніж в США в 2,5 рази. Велика частина території знаходиться в зоні ризикованого землеробства. Тривалий зимовий період вимагає великих енерговитрат. Це дає підстави деяким авторам висунути так звану природно-детерміністську концепцію запізнювання
соціально - економічного розвитку Росії, що нібито, величезна частка валового внутрішнього продукту вигорала в багатті морозних зим, в той час як інші райони залишалися в запустінні [4]. Однак кошти, витрачені зокрема на освоєння багатств Сибіру, ??вже окупилися сторицею.
Проміжне розвиток Росії між Європою тихоокеанським регіоном, наявність морських «воріт» на Схід і на Захід збільшує потен-соціал інтеграційних зв'язків. Зростають обсяги перевезення вантажів. Ландшафт території, краса природного середовища, наявність лісів і водойм, багатої флори і фауни має важливе значення для розвитку туризму, в тому числі іноземного. Росія володіє величезним рекреаційним потенціалом - можливостями розвитку лікувально-оздоровчої, спортивно туристкою сфери. Курортами унікального значення в Росії є: Кавказькі мінеральні води, Чорноморські узбережжя Кавказу - Сочі (Мацея-ста), єдиний субтропічний район Росії, Анапа, Геленджик. Широко відомі такі курорти, як Стара Русса (Новгородська область), Біло-куріха (Алтайський край), Аланія та ін Туризм вельми розвинений в Центральному регіоні (Москва, «Золоте кільце»), в Санкт-Петербурзі, в Сибіру і на Далекому Сході.
Особливо важлива роль належить ресурсному потенціалу, тобто масштаби, складу і якості корисних копалин та інших мінеральних ресурсів. Величина природних ресурсів характеризується їх балансовими запасами, тобто розвіданими і досить вивченими родовищами корисних копалин. Часто використовується поняття «промислові запаси», тобто ресурси освоєних родовищ.
Ресурсний потенціал країни, регіонів грає дуже важливу роль для їхньої економіки. Наявність багатих і різноманітних родовищ корисних копалин та інших видів ресурсів є матеріальною основою розвитку видобувних і переробних галузей промисловості. Сировина виступає вихідною матеріальною основою виробництва, воно становить 60 -
70% вартості кінцевої продукції, до 70% продукції важкої промисловості, 17-20% предметів споживання і будівництва.
Росія має найбільшими і різноманітними запасами ряду корисних копалин, прісної води, гідроресурсів, лісів і чорноземів. Вартість розвіданих запасів, за оцінками фахівців, становить 28,5 трильйонів доларів, що в 6,5 рази більше, ніж у США або КНР і в 2,5 рази більше, ніж їх доводиться на одного жителя Землі. Потенційні запаси оцінюються в 140 - 190 трильйонів доларів. Величезний в Росії потенціал сільськогосподарських і міських територій - близько 22 трлн. доларів.
Земельна площа Росії в 2001 р. склала 1709,8 млн. га, у тому числі сільгоспугіддя - 221,1 млн. га., Лісові землі - 871,5 млн. га (51%) . На нашій території розташовується 64,5% апатитів, розвіданих у світі, 37% олова, 35,4% газу, 32% заліза, 31% нікелю, 26% алмазів, 21% кобальту, 16% цинку, 12,9% нафти, 12% вугілля (з них 49% кам'яний). У структурі мінерально-сировинних ресурсів особливо висока частка паливно-енергетичних ресурсів - 71%, у тому числі природного газу - 35%, вугілля - 23%, нафти - 13%. Частка нерудної сировини - 15%, чорних і кольорових металів - 13%.
Однак мінеральні ресурси розподілені дуже нерівномірно по території країни: 80% природних ресурсів зосереджено в Сибіру і на
Розподіл запасів нафти і газу по регіонах країни,%
Таблиця 3.1 Регіони: Нафта Газ Конденсат Західно - Сибірський 45,3 27,1 35,3 Східно - Сибірський 16,6 18,3 19,1 Волго - Уральський 7,9 4,5 12,6 Далекосхідний 4,5 6,2 4,2 Північно - Кавказький 3,9 0,8 0,8 Північний (Європейський) 0,9 0,6 0,4 шельфових зона 20,9 42,5 27,6 у тому числі: Баренцове моря 5,0 16,0 4,6 Карського моря 5,5 21,1 15,0 Охотського моря 2,9 3,2 1,5 шельфі (див. табл.3.1).
Серед регіонів Росії найбільш багатими ресурсно-сировинним потенціалом є: Кемеровська область - 8,68% загальноросійських запасів, Красноярський край - 8,16%, Саха (Якутія) - 7,76%, Пермська - 4,62%, Тюменська - 4,54%, Свердловська - 4,28%.
Росія є єдиною країною світу, забезпеченої всіма видами корисних копалин та інших природних ресурсів. На її території зосереджено одна чверть всіх природних ресурсів світу.
Розвідані запаси основних видів запасів природних ресурсів світу на душу населення в 2002 р. представлені в табл. 3.2
Таблиця 3.2 Країни і континен-ти Нафта і конденсат, т Природ-ний
газ,
тис. м3 Вугілля, т Же-лезная руда, т Сель-госп. угіддя, га Прісна вода,
тис. м3 Ліс, га Росія 141,58 3220 1364,5 388,7 1,54 30,3 6,11 Європа 4,06 1,8 86, 4 52,0 0,29 4,9 0,23 Азія 27,09 17,0 131,3 8,5 0,13 3,7 0,10 Африка 13,17 11,9 167,3 28,3 0, 22 4,8 0,55 Північна Америка 34,16 28,0 1724,8 94,2 0,65 14,6 1,31 Південна і Централь-ная Америка 26,8 13,0 49,6 42,0 1, 18 40,7 2,98 Австралія та Океанія 19,0 20,9 393,3 624,7 2,26 30,83 2,23 Світ в цілому 26,1 23,5 244,6 36,1 0,24 7 , 42 0,96 У розрахунку на душу населення Росія займає перше місце в світі за запасами нафти, природного газу і лісовим ресурсам, друге - за запасами залізної руди, вугілля, прісної води і сільгосп. угіддям. Забезпеченість запасами дорівнює: нафти - 58,6 років, газу - 798, вугілля - 728, залізної руди - 674,2 року, ліси (без обліку приросту) - 45,8 року. Коефіцієнт фактичного освоєння загального ресурсного потенціалу в Росії становить, як вважають деякі автори [22], близько 18%, в той час, як у США - 76%, у країнах ЄС - 78%, в Японії - 88%.
Рівень освоєння запасів природних ресурсів у Росії показаний в табл. 3.3.
Таблиця 3.3 Показники Нафта При-Вугілля, Же-Сель-Прі-Ліс, Запас і кон-род-млн. т лезная госп. род-млн. дереві-ден-ний руда, уго-ная га синьї, сат, газ, млн. т дья, вода,
3
км млрд. млн. т млрд.
3
м млн. м3 га Балансові 20390 463680 196488 55973 221,0 4362 869,61 81,9 запаси Рівень їх 348 581 270 83 111 2252 475,5 1,8 освоєння на рік Забезпечено 58,6 798728674, 4 --- 45,8 ність запасу-ми, років Рівень ос-2,4 5,5 1,9 0,58 0,76 15,6 3,3 12,5
м3 Військовий запасів тис. га на рік у розрахунку 3
м на душу насе-лення, т Річна частка 1,7 0,13 0,14 0,15 --- 2,2 освоєння,% Росія і зараз видобуває 33% світового обсягу газу, 22% нафти, 40% деревини, 25% ювелірних алмазів, 20% кольорових металів. Вартість щодня видобуваються мінерально-сировинних ресурсів становить близько 100 млрд. доларів, 80% з яких припадає на паливні ресурси.
Дефіцитними видами мінеральної сировини в Росії є: марганець, хром, уран, титан, цирконій, високоякісні боксити, що обу-словлено відсутністю в Росії великих родовищ.
Ресурсний потенціал Івановської області - незначний. Серед товарних видів ресурсів слід відзначити лише запаси деревини: - 73 млн. куб. м., що становить лише - 0,16% загальноросійських запасів (при 0,84% населення). Вартість лісових запасів становить - 177 млн. р..; Інших корисних копалин-4693 млн. р..; Підземних вод - 145 млн. р..; З поверхневих джерел 26 млн. р.. Вартість земельних ресурсів, що беруть участь у виробництві, оцінюється в 52,1 млрд. р..
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 3.2. Еколого-економічний (природно-ресурсний) потенціал території "
  1. 3.1. Зміст і структура економічного потенціалу
      еколого-географічному сенсі (планета Земля дійсно обмежена, її ресурсів за рівнем їх споживання розвиненими країнами, як підраховано західними фахівцями, вистачить лише на 1,5 млрд. чоловік). Розуміння обмеженості ресурсів як їх виробничої дефіцитності принципово невірно, бо в збалансованій економіці дефіцит - економічний нонсенс. Більше того, реальний хід розвитку
  2.  ГЛОСАРІЙ
      економічні) новації за допомогою анкети. Анкетування працівників - письмовий заочний опитування працівників з метою вивчення їх думки і оцінок тих чи інших сторін дійсності, мотивів їхньої поведінки. Анкетування працівників застосовується при вивченні: причин і мотивів плинності; ступеня задоволеності працею; рівня домагань працівника; ефективності організації праці; ставлення до праці;
  3.  2.1. Регіональне господарство. Особливості регіонального економічного механізму.
      економічних умовах формується і нова господарська система - регіональна економіка. Це обумовлено переходом від адміністративно розподільчої системи до ринкових відносин, децентралізацією управління, демократизацією суспільного життя в цілому. Регіон у широкому розумінні розглядається як всеосяжна система в розрізі "природа - населення", тобто як єдина територіально-
  4.  Інвестиційний потенціал.
      економічного розвитку. Для інвестиційного процесу останнім за період 1992-2002 р. характерно різке зниження його активності. В останні роки в умовах високої інфляції втратили своє значення як джерело інвестування амортизаційні відрахування. Їх частка у фінансуванні капітальних вкладень впала з 50% до 7%. Різко скоротилися бюджетні джерела фінансування інвестиційної
  5.  4.1. Основи регіональної політики
      економічного розвитку регіону. Регіональна стратегія не може не враховувати нових тенденцій соціально-економічних перетворень, загальних принципів реформування економіки Росії. Прийнятий Урядом РФ середньостроковий план соціально-економічного розвитку до 2005 року проголошує як пріоритету модернізацію економіки, яка, однак, розуміється як продовження курсу на її
  6.  1.Економіка і соціальна структура
      економічними укладами - Росія, Японія, Австрія, Балканські держави; - ешелон держав Азії, Африки, частково Латинської Америки, що опинилися до початку XX століття на положенні колоній і напівколоній великих держав. Для країн другого ешелону, в тому числі і Росії, характерний особливий тип капіталізму, становлення якого характеризується набагато пізнім початком (XVIII - середина XIX ст.) Слабо
  7.  59. Інвестиційна діяльність у спеціальних (вільних) економічних зонах та на територіях пріоритетного розвитку
      економічних зон "від 13.10.92 р. (далі - Закон), спеціальна (вільна) економічна зона являє собою частину території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові,
  8.  § 3. Підстави виникнення і припинення права власності
      економічний тягар, з яким саме не в змозі впоратися. На ділі усуспільнити виробництво так і не вдалося, як і не вдалося створити такий організації праці, яка будувалася б на свідомій дисципліні всіх трудящих. В даний час підхід до можливих випадків примусового вилучення майна фізичних та юридичних осіб у власність держави зазнав в нашій країні корінні
  9.  Глава восьма. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
      економічних формаціях та їх неминучою послідовній зміні. А як же могло бути інакше, якщо в передмові до 33-му тому 5-го видання праці Леніна про його роботи з теорії держави, зокрема про «Державі і революції», Інститут марксизму-ленінізму при ЦК КПРС стверджував: «Ленінський працю, в якому вперше найбільш повно і систематизовано викладено марксистське вчення про державу,
  10.  § 2. Розвиток науки і культури в другій половині ХХ в.
      економічних процесів у світі, особливо в індустріальних державах. Наука стала пріоритетним напрямком у державній політиці. Вона збагатилася новими кадрами і галузями знань, зробила багато відкриттів, які змінили вигляд всієї людської цивілізації. У ній - близько 15 тис. дисциплін. Людина поставила собі на службу ядерну енергетику, комп'ютери, лазери, ро-бототехніку,