ГоловнаЕкономікаЕкономіка природокористування → 
« Попередня Наступна »
Шимова О.С.. Основи екології та економіка природокористування: УцЩ. / О.С. Шимова, Н.К. Соколовський. 2-е вид., Перераб. і доп. - Мн.: БГЕУ. - 367 с., 2002 - перейти до змісту підручника

14.4. Основи екологічного нормування

Одним з найбільш ефективних засобів раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища є екологічне нормування. З його допомогою регулюється допустиме навантаження на екологічні системи і встановлюються межі впливу господарської діяльності на середовище проживання.

Екологічне нормування являє собою процес встановлення показників гранично допустимого впливу людини на навколишнє природне середовище. Головна мета екологічного нормування - забезпечення взаємоприйнятного поєднання економічних і екологічних інтересів. Гранично допустимі нормативи являють собою компроміс між екологією і економікою, що дозволяє розвивати господарство і зберігати навколишнє середовище.

Систему екологічного нормування поділяють на три складові частини:

- технологічну;

- науково-технічну;

- медичну.

В основі технологічних показників нормування лежить здатність економіки забезпечувати виконання встановлених меж впливу на людину і навколишнє природне середовище.

До науково-технічному показнику можна віднести здатність технічних засобів контролювати дотримання меж впливу за всіма напрямками.

Медичні (санітарно-гігієнічні) нормативи якості навколишнього середовища визначають пороговий рівень загрози здоров'ю населення та компонентам біосфери. До них відносяться ГДК шкідливих речовин, допустимі рівні радіаційного впливу, розміри санітарно-захисних зон. Крім того встановлюються нормативні вимоги до джерела шкідливого впливу, обмежуючи його діяльність, а також технологічні, будівельні та містобудівні правила, що містять екологічні вимоги. У Білорусі використовуються екологічні стандарти колишнього СРСР. Закон "Про охорону навколишнього середовища" покладає відповідальність за розробку та затвердження нормативів якості навколишнього середовища на органи державного управління з природних ресурсів і охорони навколишнього середовища, а також систему охорони здоров'я.

Нагадаємо, що гранично допустима концентрація забруднюючих речовин (ГДК) - це максимально допустима маса шкідливої ??речовини в одиниці об'єму повітря (в міліграмах на метр кубічний), води (на 1 л) або грунту, грунтів, інших порід (на 1 кг речовини). ГДК встановлюється на такому рівні, при якому шкідливі речовини навіть при щоденному впливі протягом тривалого часу не викликають патологічних змін в організмі або захворювання людини, тварин і рослин. Щоб встановити ГДК атмосферних забруднень, проводять токсикологічний експеримент на тварин (білих щурах, морських свинках та ін) в лабораторних умовах. У спеціальних камерах тварини зазнають цілодобовим ингаляционному впливу хімічної речовини протягом 3-4 місяців. Потім аналізуються зміни в їх організмі. Аналогічно визначаються нормативи шкідливих речовин для води.

До теперішнього часу створені стандарти якості повітряного середовища по 1080 забруднювачів, питної води - по 1373 сполукам, води для ведення рибного господарства - по 972 з'єднанням і рекреаційних водних джерел - по 14 сполукам. Кількість же одночасно присутніх речовин та їх поєднань тільки в атмосфері досягає величини 1 - 10м, що реально не може бути охоплено традиційною системою контролю. Крім того, розробка екологічних стандартів являє собою тривалий і дорогий процес. Представляється можливим і ефективним використання в Білорусі не тільки нормативів, прийнятих в СНД, а й у Європейському співтоваристві.

Якщо те чи інше шкідлива речовина Сх на даній території представлено в єдиному вигляді і не перевищує значення ГДК,, це свідчить про чистоту природного середовища:

С,

ГДК,

<1. (14.1)

Проте в повітряному басейні або у водному середовищі знаходиться не одне, а кілька шкідливих речовин, причому багато з них

203

202

здатні утворювати нові сполуки. Сума концентрації речовин в такому разі не повинна перевищувати одиницю і розраховується за формулою

Ст Зі с

- + - + ... + "? <1, (14.2)

ГДК, ПДК2 ПДКп 1 '

де С1 (С2, - .., Сп - фактичні концентрації забруднюючих речовин в атмосферному повітрі або воді; ПДЕ ^ ПДК2, ГДК "- відповідні величини ГДК цих речовин.

До введення нормативів ГДК для деяких забруднюючих речовин визначаються орієнтовно безпечні рівні впливу (взуття), або тимчасові орієнтовно безпечні концентрації речовин в атмосферному повітрі, отримані розрахунковим шляхом на основі відомих їх токсікометріческіх параметрів і фізико-хімічних властивостей.

Для кожної забруднюючої речовини встановлені клас небезпеки, максимальна разова і середньодобова ГДК. Максимальна разова ГДК встановлюється для попередження рефлекторних реакцій у людини (відчуття запаху, зміни активності головного мозку, світлової чутливості очей тощо) при короткочасному впливі атмосферних забруднень (до 20 хв), ^ середньодобова ПД К - з метою попередження їх загальнотоксичної, канцерогенної, мутагенної та іншої дії. Дані по деяким найбільш поширеним забруднювачів представлені в табл. 14.1.

Таблиця 14.1

Гранично допустимі концентрації (ГДК) окремих забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених місць * Речовини Клас небезпеки ГДК, мг/м3 максимальна разова середньодобова Двоокис азо ! а (NOj) 2 0,085 0,04 Чадний газ (СО) 4 5,0 3,0 Пил неорганічна 3 0,15-0,5 0,05 - 0,15 Двоокис сірки (SOJ 3 0,5 0,05 Сірководень (H.

S) 2 0,008 _ Бензин 4 5,0 1,5 Бензопірен 1 _. 0,1 мкг/100 м3 Азотна кислота (HNO,) 2 0,4 0,15 Свинець (Р') 1 - 0,0003 * Джерело. Охорона навколишнього середовища: Підручник / За ред. СВ. Бєлова, М., 1991. С. 58.

204

Розроблено і впроваджено значення ГДК шкідливих речовин в повітрі житлової та робочої зон. Робочою зоною вважається простір висотою до двох метрів, де знаходиться місце постійного перебування працюючих. Критерії встановлення ГДК в повітрі робочої зони відрізняються від критеріїв обгрунтування нормативів забруднювачів житлової зони. В житловій зоні атмосферні забруднювачі діють цілодобово на всі групи населення, включаючи дітей і пенсіонерів, і тому вони більш жорсткі. У робочій зоні шкідливі хімічні речовини діють протягом 6-8 годин на осіб працездатного віку, які проходять регулярні медичні огляди, і тому тут допускаються більш високі концентрації.

На основі ГДК, як уже говорилося в § 13.2, визначаються стандарти впливу на навколишнє середовище. Вони встановлюють гранично допустимий викид (ПДВ) і гранично допустимий скид (ГДС) конкретних шкідливих речовин з конкретного точкового джерела, виходячи з умови неперевищення ГДК цих речовин на даній території при підсумовуванні викидів (скидів) всіх джерел.

Гранично допустимий викид (ПДВ) забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється на рівні, при якому викиди забруднюючих речовин від даного конкретного і всіх інших джерел у даному районі з урахуванням перспектив його розвитку не приведуть до перевищення нормативів ГДК забруднюючих речовин в атмосферному повітрі.

При визначенні ПДВ забруднюючих речовин від розрахункового джерела необхідно враховувати їх концентрацію в атмосфері, обумовлену викидами від інших джерел, дотримуючись для приземного шару така умова:

С + Сф <ГДК, (14.3)

де С - концентрація речовини в приземному шарі, створювана розрахунковим джерелом викиду; Сф - фонова концентрація речовини.

Розрахунок ПДВ як кількості забруднюючих речовин, який не дозволяється перевищувати за рік при викиді в атмосферу, виробляється в тоннах. Встановлюються також контрольні значення ПДВ в грамах за секунду, які не повинні перевищуватися в будь двадцятихвилинний інтервал часу. Крім того, контроль ПДВ ведеться в середньому за добу, місяць, рік.

ПДВ встановлюють для кожного джерела забруднення атмосфери з урахуванням особливостей природного середовища , обсягу і структури викидів. Для неорганізованих викидів і сукупності дрібних одиночних джерел визначають сумарний ПДВ.

Якщо на даному підприємстві або групі підприємств, розташованих в одному районі, значення ПДВ або ПДС по об'єктах

205

тивним причин не можуть бути досягнуті в даний час, за погодженням з органами державного управління з природних ресурсів і охорони навколишнього середовища допускається планувати поетапне, з вказівкою тривалості кожного етапу, зниження викидів до величин, що забезпечують дотримання ГДК. Як уже говорилося в § 13.2, для цього вводиться норматив тимчасово узгоджених викидів (скидів) (ВСВ, ВСР). Вони повинні встановлюватися з урахуванням передового екологічного досвіду в технології даного виробництва. Однак якщо ПДВ і ПДС безпосередньо регламентують інтенсивність і якість технологічних процесів, що є джерелами забрудненнями (тобто мають властивість екологічного нормативу), то ВСВ і ВСС фактично є відступом від нормування.

Радіоактивне забруднення території Білорусі внаслідок аварії на ЧАЕС висунуло проблему розробки стандартів радіоактивності . У відносно короткий термін були встановлені гранично допустимі рівні радіоактивного забруднення.

Крім вищеназваних нормативів, існують гранично допустимі норми навантаження на навколишнє середовище (ПДН). Цей норматив особливо важливий при формуванні територіально-виробничих комплексів, для розвитку промисловості, сільського господарства, у будівництві та реконструкції міст. Він вводиться для забезпечення найбільш сприятливих умов життя населення, недопущення руйнування природних екологічних систем. ПДН - це допустима ступінь впливу на навколишнє природне середовище в конкретному регіоні. З цією метою для кожної екосистеми мають бути виявлені свої критерії якості природного середовища, які залежать від екологічного резерву цієї екосистеми і екологічних можливостей регіону.

14.5. Екологічний аудит

Інтереси захисту навколишнього середовища та забезпечення екологічної безпеки людини вимагають розробки та впровадження системи екологічного аудиту. Міжнародна Торгова палата визначила екологічний аудит як "інструмент управління, що представляє собою систематизовану, періодичну, підкріплену документами об'єктивну оцінку екологічності виробництва та обладнання".

Екологічний аудит виник у США в середині 70-х років у зв'язку з високими показниками екологічних аварій і катастроф, а також значним збільшенням екологічних витрат на підприємствах хімічної промисловості. У 80-ті роки екоаудит увійшов в практику індустріальних країн Європи, що зумовило прийняття Європейським союзом спеціального "Постанови про Екоаудит" (1993).

Цей документ має силу закону для виробничих підприємств, розташованих на території держав Європейського союзу.

В даний час великі компанії і банки при здійсненні масштабних і довгострокових інвестицій, надання кредиту та подібних ризикових операціях, пов'язаних з пас-розширенням, модернізацією, приватизацією та іншої реорганізацією підприємств, проводять самі або вимагають від партнерів по бізнесу проведення екологічного аудиту. Найважливішою складовою екоаудита є оцінка потенційних ризиків, пов'язаних з охороною навколишнього середовища. На рис. 14.2 відображена взаємозв'язок між екологічними проблемами, з якими можуть зіткнутися компанії, і які виникають внаслідок цього потенційним ризиком для банків. Необхідно враховувати, що екологічний аудит і наступні інвестиції дозволяють компаніям підвищити конкурентоспроможність завдяки поліпшенню результативності та ефективності виробничої діяльності, а також у разі розробки нових видів продукції та послуг.

Об'єктами екологічного аудиту є:

? майно (земельні ділянки, природні об'єкти, будівлі і споруди, машини і обладнання та ін);

? поточні операції підприємства (виробничі, комерційні і пр.);

? система управління підприємством в надзвичайних ситуаціях;

? програма охорони навколишнього середовища та забезпечення безпеки трудового колективу і т.д.

Як правило, процедура екоаудита є добровільною, однак у випадку, коли діяльність підприємств явно загрожує навколишньому середовищу та населенню, за рішенням виконавчої влади може бути проведена примусово.

Екологічний аудит в Білорусі, Росії та інших країнах СНД поки не отримав широкого розповсюдження. Контроль за викидами на підприємствах обмежується перевіркою в основному тих технологічних процесів, які вважаються найбільшими забруднювачами. Деякі види забруднюючих речовин, що викидаються численними дрібними джерелами, взагалі не піддаються контролю, але можуть чинити істотний вплив на загальну якість навколишнього середовища. Проведення повної екологічної перевірки промислових підприємств дозволяє виявити основні забруднюючі речовини та джерела їх викиду. Причому такі перевірки мають проводитися щорічно, оскільки виробничі сис-

 206 

 207 

 Приклади екологічних проблем, пов'язаних з діяльністю компаній? забруднення у зв'язку з здійснюваної діяльністю; забруднення внаслідок минулої діяльності; несподівана велика аварія екологічного характеру; обробка, транспортування та захоронення небезпечних матеріалів; надмірне використання природних ресурсів; використання або торгівля небезпечною з екологічної точки зору продукцією 

 Подібні екологічні проблеми створюють наступні ризики для компаній: фінансовий: 

 ? зростання капітальних або поточних витрат, пов'язаних з необхідністю дотримання екологічних стандартів; 

 ? витрати на ліквідацію наслідків забруднення, фінансові санкції або компенсаційні виплати; 

 ? зростання витрат, пов'язаних з обробкою, транспортуванням і захороненням відходів; 

 ? зниження вартості активів, таких, як земля або акції; правовий: 

 ? труднощі / затримки з плануванням і отриманням екологічних дозволів у зв'язку із законодавчими вимогами і протидією з боку громадськості; 

 Ф примусове закриття або обмеження діяльності; 

 ? вимоги про відшкодування збитків третіх сторін; репутації: 

 ? скорочення обсягу продажів, якщо продукція вважається шкідливою з екологічної точки зору; 

 ? протидія розширенню виробництва з боку громадськості і регулюючих органів 

 Банки можуть піддатися цим ризиків в результаті: 

 ? невиконання зобов'язань за позикою через зрослі поточних або капітальних витрат; 

 ? знецінення активів або інвестицій в компанію через що виросли поточних або капітальних витрат; 

 ? зобов'язань щодо усунення наслідків забруднення або збитків у зв'язку з халатністю; 

 »Шкоди для репутації через асоціації з компанією, що стала предметом екологічного засудження; 

 ? знецінення забезпечення / застави в результаті забруднення або застарілої технології 

 Рис. 14 лютого. Потенційні ризики, пов'язані з охороною навколишнього середовища, найбільш типові для компаній і банків 

 208 

 теми дуже динамічні. Екологічний аудит покликані здійснювати самі промислові підприємства із залученням фахівців з місцевих екологічної інспекції та громадських екологічних організацій. Крім того, проведення екологічного аудіювання підприємств є обов'язковою умовою надання позик і кредитів міжнародних фінансових інститутів (МБРР, ЄБРР та ін.) 

 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "14.4. Основи екологічного нормування"
  1.  А.А.Горелов. СОЦІАЛЬНА ЕКОЛОГІЯ - М. - 275 с., 1998

  2.  ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ підготовки
      основи і методи дослідження. 6. Діалектика взаємовідносин людини і природи в процесі розвитку продуктивних сил. 7. Природні умови і ресурси як фактор економічного розвитку. 8. Класифікація природних ресурсів (природна, господарська, екологічна, ринкова). 9. Природно-ресурсний потенціал, його вплив на ефективність
  3.  1.1 Цілі викладання дисципліни.
      основними законами взаємодії людини і навколишнього середовища. В основу дисципліни ставиться поняття дуалістичності людини - її біологічного і соціального начала. У процесі вивчення дисципліни коротко повторюються основні терміни дисципліни "Загальна екологія". Студент знайомиться з основними етапами антропогенезу, екологічними особливостями представників загону приматів. Представляються
  4.  Контрольні питання
      основні методи правового регулювання, що застосовуються галуззю екологічного права Росії? 3. Які основні джерела екологічного права Російської Федерації? 4. Які розрізняють підгалузі екологічного права Російської Федерації? 5. У чому полягає поняття та зміст екологічного правовідносини? У чому основні особливості об'єктів екологічних правовідносин у
  5.  ПИТАННЯ З ЕКОЛОГІЇ
      основні компоненти. Біогеоценоз. Біоценоз. Біотоп. Властивості екологічних систем та принципи їх функціонування. 3. Біота, біома, биохор. Вертикальна і горизонтальна структура екосистем. 4. Природні і антропогенні екосистеми. 5. Трофічні ланцюги. Продуценти, автотрофний тип харчування. Гетеротрофи, гетеротрофний тип харчування. 6. Екологічні піраміди. Правило 10%. Правило 1%. 7.
  6.  15.2. Екологічна освіта
      основи математики, фізики, хімії, біології чи історії. У РФ і РБ прийняті відповідні закони про політику в області екологічної освіти. У 2002 р. прийнята «Концепція розвитку екологічної освіти в РБ». У цьому документі система екологічної освіти визнана завданням державного значення, що вимагає негайного рішення. Ефективна система екологічного
  7.  § 94.ЕКОЛОГІЧЕСКОЕ ПРАВО
      основі розвитку екологічного права в Росії лежить закон "Про охорону навколишнього природного середовища" (1992 р.). Екологи-юристи захищають природу від споживацького ставлення до неї окремих особистостей (фізичних осіб) і підприємств (юридичних осіб). Всі екологічні правопорушення, при яких наноситься збиток природі, поділяються на екологічні проступки і злочини.
  8.  § 101. «Концепція переходу України до сталого розвитку»
      екологічного комфорту для життя нинішнього і майбутніх поколінь і підкреслює важливість екологічного нормування антропогенних навантажень для підтримки нормального функціонування природних екосистем. Складнощі переходу РФ до сталого розвитку полягають в несприятливої ??економічної ситуації, яка поставила країну на грань екологічної кризи. Однак реалізацію
  9.  ВИСНОВОК
      основі економічних важелів раціонального природокористування лежать платність природокористування та екологічно орієнтовані інвестиції держави в промисловість і сільське господарство. При платному природокористуванні зменшення споживання ресурсів (води, пального, руди тощо) і викидів в навколишнє середовище (її очисна здатність теж є товаром) буде вигідним для виробника.
  10.  Екологія людини
      основними екологічними дисципліни - "Загальна екологія", "Вчення про атмосферу", "Вчення про гідросферу", "Екологічний моніторинг". Основна мета курсу-познайомити учня з основними законами взаємодії людини і навколишнього середовища. В основу дисципліни ставиться поняття дуалістичності людини - її біологічного і соціального начала. У процесі вивчення дисципліни коротко повторюються
  11.  ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО
      основі наступних принципів: - дотримання права людини на сприятливе навколишнє середовище; - збереження біорізноманіття; - пріоритет збереження природних екологічних систем, природних ландшафтів і природних комплексів; - охорона, відтворення та раціональне використання природних ресурсів; - науково обгрунтоване поєднання екологічних, економічних і соціальних інтересів
  12.  Глава IX Основи екологічного права Російської Федерації
      екологічного права Російської
енциклопедія  бабка  баранина  биточки  по-угорськи