Головна |
« Попередня | Наступна » | |
15.1. Сутність спрощеного виробництва |
||
Спрощений порядок розгляду спорів є новим різновидом арбітражного судопроізодства.258 Ряд справ не вимагає особливої попередньої підготовки в силу їх безспірності або невеликої ціни позову. Тим самим вони не представляють складності для їх юридичної кваліфікації, тому законодавець і передбачив досить прості процедурні правила для їх вирішення. Правову основу спрощеного порядку розгляду спорів становить гл. 29 (ст. 226-229) АПК РФ. Згідно ч.1 ст. 226 АПК РФ альтернативними передумовами спрощеного виробництва є:
? безспірність вимог позивача, ? вимоги визнаються відповідачем; ? позов заявлений на незначну суму.
На практиці часті випадки, коли сторони бажають лише отримати судову кваліфікацію їхні проблеми. Сторони вже знають з достовірністю, яке рішення прийме суд. Судове рішення необхідно їм при цьому лише для документарного завершення їх правовідносини. Суперечка на незначну суму, як правило, своїм предметом має принципове рішення спору, коли достатнім є лише чітка юридична кваліфікація. Зміст окремих передумов визначається суддею при прийомі позовної заяви (ст. 127 АПК РФ) і при підготовці справи до судового розгляду (ст. 133 АПК РФ). У порядку спрощеного виробництва можуть бути розглянуті справи (ст. 227 АПК РФ):
1) про майнові вимоги, заснованих на документах, що підтверджують заборгованість з оплати за спожиті електричну енергію, газ, воду, за опалення, послуги зв'язку, по орендній платі та інших витрат, пов'язаних з експлуатацією приміщень, що використовуються з метою здійснення підприємницької та іншої економічної діяльності (наприклад, енергопостачальна організація ставить вимогу до суду про стягнення з орендаря вартості поставленої енергії на основі квитанцій про спожитої енергії і її вартості за кожну одиницю); 2) за позовами, заснованим на представлених позивачем документах, що встановлюють майнові зобов'язання відповідача, які відповідачем визнаються, але не виконуються (наприклад розписка про борг); 3) за позовами юридичних осіб на суму до 200 встановлених федеральним законом мінімальних розмірів оплати праці (МРОТ), за позовами індивідуальних підприємців на суму до 20 встановлених федеральним законом мінімальних розмірів оплати праці (мінімальний розмір оплати праці, необхідний для обчислення суми (ціни) позову, визначається відповідно до Федерального закону від 19 червня 2000 4) за іншими вимогами при наявності вищезгаданих умов безспірності, визнання вимог відповідачем, меншовартості.
Таким чином, для кваліфікації суми вимоги позивача як незначною можна також використовувати ту шкалу, яку запропонував сам законодавець (200 МРОТ, коли позивачем виступає юридична особа, і 20 МРОТ, коли позивач - індивідуальний підприємець). Разом з тим, судом можуть бути визначені й інші випадки «незначності».
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 15.1. Сутність спрощеного виробництва " |
||
|