загрузка...

трусы для полных
« Попередня Наступна »

1.Сущность і уроки НЕПу



Б зв'язку з радикальною реформою економіки значно підвищився інтерес до досвіду та ідеям нової економічної політики. НЕП - це цілісний нерозривний комплекс заходів економічного, політичного, соціального, ідеологічного, психологічного характеру.
До кінця 1920 року В. Н. Ленін остаточно зрозумів, що вирішити лобовою атакою долю капіталізму не вдалося. З'ясувалося й інше: спроба здійснення соціалістичного ідеалу за Марксом - націоналізація всієї економіки, банків, злам старого державного апарату і т.д. - Не привела до підйому економіки, розвитку самоврядних почав, засвоєнню соціалістичної ідеології не тільки селянами, але навіть робітниками. Введена система робітничого контролю себе не виправдала. Але найбільшим мінусом стало різке падіння продуктивності праці в промисловості: до початку НЕПу країна давала всього 2% довоєнного (1913 р.) виробництва чавуну, 3% - цукру, 5-6% бавовняних тканин. Спроба введення «комунізму зверху» призвела до розриву зв'язків між містом і селом, розпорошення робітничого класу, збройного опору селянства. «Життя показала нашу помилку», - зазначив В.І. Ленін. «Червоногвардійська атака на капітал» не виправдала себе на практиці. Розроблена В. І. Леніним і прийнята в 1921 р. X з'їздом РКП (б) нова економічна політика з'явилася рішучим поворотом по відношенню до селянства. Саме в цей період формується ленінська концепція будівництва соціалізму, нове розуміння економічних
основ соціалізму і форм функціонування економіки. Тут треба відзначити насамперед відмова від розуміння соціалізму як безроздільного панування державної власності, визнання необхідності різноманіття форм суспільної власності, які найкращим чином дозволять подолати відчуження людини від засобів виробництва. Мабуть, саме в цьому сенсі слід розуміти тезу «Соціалізм - це лад цивілізованих кооператорів».
В результаті допущення капіталістичних підприємств і приватної торгівлі товариство отримало і непмана - нову фігуру в соціальній структурі країни. Його поява помітно вплинуло на розстановку соціально-класових сил. Природно, що такий крутий поворот у політиці був хворобливо сприйнятий М. І. Бухаріним, Е.А.Преображенскім, Ю.Ларіним та ін Багато сподвижники Леніна згодом повірили, що, ліквідуючи НЕП, Сталін повертає їх до К.Маркса, і це стало однією з причин їх трагедії, трагедії всієї країни.
У період НЕПу крім комплексу заходів з підйому сільського господарства були висунуті нові і воістину грандіозні завдання, реалізація яких була безпосередньо пов'язана з вирішенням завдань відновного періоду. На початку 1920-х рр.. вперше у світовій практиці були розроблені і застосовані при підготовці плану ГОЕЛРО методи планування господарського розвитку. Цей план, який Ленін називав другою програмою партії, став яскравою сторінкою світової економічної думки і практики. Це був не тільки грандіозний план електрифікації, але проект гармонійного з'єднання землеробства, промисловості, енергетики та транспорту; по суті справи це комплексна програма розміщення і розвитку продуктивних сил країни. Перехід від політики «воєнного комунізму» до НЕПу зажадав нових підходів до організації всього суспільного життя, до взаємин партії і мас, до участі трудящих в управлінні. Саме в цьому зв'язку в партії розгорнулася дискусія про профспілки, що відбила всю гаму політичних настроїв у суспільстві. НЕП призвів до створення в 1920-х рр.. нового господарського механізму управління народ-
вим господарством, головними елементами якого стали ринок і госпрозрахунок. До нового справи були залучені кваліфіковані сили. У результаті відновлення капіталізму і товарно-грошових відносин запрацював ринок. З метою оздоровлення ринку було проведено ряд заходів щодо упорядкування фінансової системи держави, насамперед створенню стійкої валюти. Особливе значення в цьому зіграла проведена в 1924 р. грошова реформа, яка забезпечила конвертованість рубля.
Результати НЕПу виявилися досить скоро. У 1922-1927 рр.. щорічні темпи зростання промисловості в середньому становили 30-40%, сільськогосподарського виробництва - 12%. У результаті за 5-6 років були досягнуті довоєнні обсяги виробництва в цих галузях, а також рівень продуктивності праці і реальних доходів населення. У 1925/26 р. було заготовлено понад 89 млн. ц хліба, покінчено з голодом. Швидко відновлювався транспорт, налагоджувалася його робота. Величезна мережа бірж, ярмарків, різних торгових підприємств встановлювала міцний зв'язок державної промисловості з ринком, селянським господарством.
НЕП показав свої потенційні можливості, але коли на перший план висунулися складні завдання індустріалізації, керівні органи почали допускати серйозні прорахунки в економічній політиці, не звертаючи уваги на застереження провідних фахівців. З середини 1926 по відношенню до сільськогосподарської та приватної торгівлі стала проводитися така політика, яка стримувала можливості їх розвитку. Почалося різке перерозподіл бюджетних коштів на користь промисловості. Загострилася проблема «ножиць цін» - промислові товари, які купувала село, коштували дорого, а заготівельні ціни на сільськогосподарську продукцію були низькі. Заможні селяни були обкладені високим податком, їм перестали продавати трактори, позбавляли виборчих прав. Значно скоротився відпустку товарів в приватну торгівлю, її кредитування. Все це поєднувалося з посиленням адміністративного регулювання, що ігнорує вимоги ринку. »В результаті з середини 1927 на стику промислово-
сти і сільського господарства стали виникати затори, загострився дефіцит і промислових, і продовольчих товарів. Для виходу із ситуації було два шляхи: або внести корективи в проведений курс, або різко змінити його. Більшість керівництва країни на чолі зі Сталіним обрало другий шлях. Його опоненти в Політбюро - Бухарін, Риков, Томський - не змогли відстояти свою позицію. Головна причина їхньої поразки полягала в тому, що до кінця 1920-х рр.. вже склався такий внутрішній партійний режим, який виключав можливість демократичного обговорення різних точок зору.
НЕП був згорнутий не лише бажанням Сталіна та його оточення. Він встиг пронизати далеко не всі економічні відносини країни, покінчив далеко не з усіма установами та традиціями епохи «воєнного комунізму». У країні існували потужні адміністративні та соціальні сили, які були взагалі не зацікавлені в збереженні і розвитку НЕПу. НЕП вимагав компетентного використання господарських важелів, а в управлінському апараті домінували кадри, звиклі діяти адміністративним способом, наказним порядком. З Непом в промисловість прийшов госпрозрахунок, але він поєднувався в неї з сильними адміністративними підпорами: держава обмежувало дію ринкових відносин між важкою і легкою промисловістю, не була розроблена система внутрішньозаводського госпрозрахунку - його заміняла традиційна система норм, тарифів, розцінок, що зв'язувала заробіток робітника не з кінцевим результатом праці, а з розпорядженнями адміністрації. У збереженні НЕПу не були зацікавлені і ті 30-50% селян (напівпролетарські, пролетарські, люмпенським елементи села), які були звільнені від сплати податку і безпосередньо від держави отримували різного роду пільги і гарантії. І на початку, і в кінці 1920-х рр.. в селі дуже сильними залишалися військово-комуністичні настрої. Хоча перехід до продподатку оживив оборот, але залишилися обмеження зростанню частнохозяйственного накопичення. Селянське господарство, що перевищує середній рівень, незалежно від того, яким шляхом воно виростало, нерідко зачислялось в куркульське з усіма витікаючими звідси наслідками. Со-
зберігався також адміністративно-командний стиль управління. Сільради і волвиконкомів своє основне завдання бачили в зборі сільськогосподарського податку та виконанні різних розпоряджень вищих органів. Що ж стосується допомоги селянам у підйомі господарства, організації господарського і культурного будівництва на селі, то ці завдання їх хвилювали набагато менше. У той же час місцеві органи влади прагнули контролювати всю сільську життя. Пожвавити після війни громада все більше «зажималась» офіційною владою. Командний стиль характеризував і діяльність сільських партосередків. Збереження адміністративного втручання в діяльність кооперації було однією з головних причин недовіри до неї селян. Саме на ці настрої низового партійного і радянського ланки спирався Сталін. Таким чином, в надрах НЕПу з його демократичним потенціалом, орієнтацією на особистий інтерес і т.п. зріло одночасно його заперечення.
Різка зміна політичного курсу, вчинена в 192829 рр.., Викликала докори в тому, що НЕП згортається. У відповідь на це Сталін, прагнучи приховати відхід від ленінського курсу, розгорнув концепцію про два етапи НЕПу: НЕП не кінчається, а вступає в другий етап, пов'язаний з розгорнутим будівництвом соціалізму. В історичній літературі до останніх років панувало сталінське положення, що НЕП як політика перехідного періоду від капіталізму до соціалізму завершився перемогою соціалізму в 1936-37 рр..
Найбільш значні роботи про НЕП стали з'являтися після Великої Вітчизняної війни. Але питання про перехід до НЕПу в історіографії другої половини 40-х - початку 50-х рр.. розглядався традиційно, в руслі установок «Короткого курсу історії ВКП (б)»: писалося про неминучий відмову від політики «воєнного комунізму», досить складна ситуація 1921 значно спрощувалася. Перелом у підходах до НЕПу стався в середині 50-х рр.., Коли вийшла монографія Е.Б. Генкиной про перехід до НЕПу (1954 р.) і колективну працю «СРСР в період відновлення народного господарства» (1955). В них вперше була зроблена спроба комплексного дослідження всього
етапу 1921-1925 рр.., Однак новий період у вивченні НЕПу почався вже в 60-х рр.. Велику роль тут зіграли дискусії в журналах «Питання історії» (1964-1967) та «Питання історії КПРС» (19661968), в яких взяли участь Ю.А. Поляков, Е.Б. Генкина, І.Я. Трифонов, І.Б. Берхін та ін У ході дискусій була підкреслена спадкоємність економічної політики весни 1918 р. і весни 1921 р., зроблена спроба критичного аналізу загальноприйнятої періодизації НЕПу. Так, під час дискусії в журналі «Питання історії КПРС» Ю.А. Мошков вперше виступив з постановкою питання про згортання НЕПу в кінці 20-х рр.. Але в умовах цієї дивної «дискусії», коли замість дійсно вільного обміну думками висновки істориків підганялися під установки, закріплені в партійних документах, друкувалися тільки «правильні» виступу. Стаття Ю.А. Мошкова світла не побачила, про неї лише критично згадали в редакційній статті за підсумками дискусії. Значення дискусій полягала насамперед у тому, що вони сприяли широкому монографічному вивченню НЕПу.
У наступні 20 років з'явилося безліч статей і книг, серед яких виділялися роботи Ю.А. Полякова «Перехід до НЕПу і радянське селянство», І.Я. Трифонова про класову боротьбу в період НЕПу, М.І. Бахтіна про союз робітничого класу з селянством, Е.Б. Генкиной про державну діяльність В.І. Леніна в 19211923 рр.., І.Б. Берхіна про економічну політику держави. Інтенсивно стала розроблятися історія регіонів країни в період НЕПу. У результаті в науковий обіг були введені нові документи, зросла фактична обгрунтованість досліджень, але в теоретичній розробці проблем НЕПу історична наука вперед майже не просунулася. Наприкінці ж 60-х-першій половині 80-х рр.. вивчення історії НЕПу стало фактично згортатися, проблеми його стали підмінятися тематикою відновлення народного господарства після війни, або розробкою окремих питань періоду НЕПу: Ю.А. Поляков - голод 1921 р., В.П. Дмитренко - торгова політика держави в 1921-1924 рр.., І.Я. Трифонов - ліквідація експлуататорських класів.
Знову в центрі уваги дослідників НЕП виявився в середині 80-х рр.., Коли з'явилися роботи про можливості НЕПу, його кри-
зісах і перспективи (В.П . Данилов, В.П. Дмитренко, BC Лельчук, Ю.А. Поляков та ін) Історики відзначили, що навіть в умовах НЕПу політичні інтереси тяжіла над економічною доцільністю, що було характерною рисою більшовизму. Досить чітко це проглядається при аналізі «антоновшіни», яку сучасні автори пропонують розглядати як селянське повстання, форму народного опору військово-комуністичної диктатури, пошук селянської альтернативи «диктатуру пролетаріату» в момент її кризи. У зв'язку з цим у літературі відкрито були поставлені питання про альтернативні шляхи радянського суспільства, про сутність влади, пануючої в країні. Відбувся остаточний відмова від трактування НЕПу як політики, що тривала до середини 30-х рр.. У 1987 р. виступом в журналі «Комуніст» М.П. Кім запропонував нову датування НЕПу - 1921-1927 рр.., Кінцеву грань якої ряд істориків продовжили до 1929 р. Сьогодні з усією очевидно - стю безперечно те, що ленінська трактування нової економічної політики була відкинута вже до кінця 20-х рр.., Після 1928 -29 рр.. відбувалося лише «доламування» залишків НЕПу. З введенням у грудні 1933 р. обов'язкових, що мали силу і характер податку поставок кіл - хозной продукції державі, трудодня в колгоспах, натуральної оплати за роботу МТС, в економічних відносинах між містом і селом не можна знайти будь-яких залишкових елементів НЕПу. Нова економічна політика була замінена командно-адміністративної, надцентралізованою системою управління.
 Досвід НЕПу показав, що в умовах планової економіки ринковий механізм може успішно діяти, але тільки тоді, коли центральні відомства приймають компетентні рішення з урахуванням законів товарного виробництва та інтересів різних соціальних верств населення. Іншим необхідною умовою є демократичний характер самого процесу, вибору серед цих альтернатив найкращого варіанту. У сучасних умовах мова, зрозуміло, не йде про відновлення НЕПу. У країні інша історична обстановка, інші історичні умови, інші завдання. Але в сьогоднішньому наступі на бюрократизм, диктат, адміністративне свавілля в економіці, соціальній і духовній сферах ідеї НЕПу можуть зіграти корисну роль.

 Джерела та література
 Горінов М.М., Цакунов С.В. Ленінська концепція НЕПу: становлення
 і розвиток / / Питання історії. - 1990. - № 4. Голанд Ю. Як згорнули НЕП / / Прапор. - 1988. - № 10. Данилов В.П., Дмитренко В.П., Лел'чук BC НЕП і його доля / / Історики сперечаються. Тринадцять бесід. - М., 1988. Дмитренко В.П. «Військовий комунізм», НЕП ... / / Історія СРСР.
 - 1990. - № 3. НЕП: погляд з боку. - М., 1991.
 НЕП: придбання і втрати. СБ статей / Під. ред. В.П. Дмитренко. - М., 1994.
 НЕП: суть, досвід, уроки / / Урок дає історія. - М., 1989. Неретіка Л.А. НЕП: ідеї, практика, уроки / / Історія СРСР. - 1992. - № 1. «Круглий стіл»: Радянський Союз у 20-ті роки / / Питання історії. - 1988. - № 9.
загрузка...
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "1.Сущность і уроки НЕПу"
  1.  8. Рекомендували ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ "Адміністративне право України"
      Спеціальна література: 1. Альохін А.П., Козлов Ю.М., Кармолицкий А.А. Адміністратив ве право РФ. Підручник. - М., 1998. 2. Атаманчук Г.В. Теорія державного управління. Курс лек цій. - М., 1997. 3. Авер'янов Б.В. Функції та організаційна структура органу державного управління. - К, 1984. 4. Авер'янов В.Б. Апарат державного управління: содер жание діяльності та організаційні
  2.  3. Принципи виконавчої влади
      сутність управлінської діяль-ності. 1. Принцип народовладдя - народ здійснює свою владу непо-безпосередніх і через органи державної влади, однієї з гілок ко-торою є виконавча влада. 2. Принцип верховенства закону, ст. 15 ч. 2 Конституції РФ. 3. Принцип поділу і взаємодії влади. 4. Принцип розмежування повноважень федеральних і регіональних-них органів. 5.
  3.  Види і стадії адміністративного права
      1. Поняття і система стадій і етапів провадження по справах про ад-міністратівного правопорушення. 2. Адміністративне розслідування. 3. Розгляд справ про адміністративні правопорушення. 4. Перегляд постанов. 1. Стадія провадження у справах про адміністративні правопорушення - це відносно самостійна частина виробництва, кото-раю поряд із загальними завданнями провадження має
  4.  54. Історія створення міжнародніх організацій
      уроки з помилок Лігі Націй и на Цій Основі создать нову міжнародну політічну організацію для ПІДТРИМКИ міцного міжнародного миру й безпеки. 24 жовтня 1945 р. булу Створена Організація Об'єднаних Націй - ніні сама авторитетна й вплівова міжнародна організація, что поєднує 185 держав-членів (на 1 січня 1998 р.). Паралельно з ООН булу Створена група міжурядовіх організацій, пов'язаних з ООН
  5.  1.Поіск в галузі методології
      сутність і основні функції культури: Навчальний посібник. - Л., 1989. Тоинби А.Д. Розуміння історії. - М., 1991. Шапіро А.Л. Історіографія з найдавніших часів по XVIII століття. -
  6.  2. «Так чи знаєте Ви, що таке Росія?»
      Проблема держави, форми політичної влади, характер взаємини його з суспільством в цілому та окремими його складовими сьогодні знову в центрі наукових суперечок. Стосовно до Стародавньої Русі це проблема походження держави та її назви, а також статусу російських князів. У сучасній вітчизняній історіографії звернуто увагу на принципову відмінність і незалежність питань
  7.  4.Питання вивчення народних рухів
      сутності селянських воєн, їх роль, місце і історичні наслідки. П.Г. Ринд-зюнскій вважає, що масові селянські виступи тієї пори не могли вийти за внутріформаціонние межі. У зв'язку з цим важливим є питання про їх вплив на еволюцію феодальних відносин, політику держави. Протидіючи крепостничеству, селянські війни в той же час були тісно переплетені з усіма
  8.  5. Вічний інтерес, вічні суперечки Іван Грозний і Петро Великий
      сутності царського самодержавства як диктатури кріпосників ». Таким чином Дубровський заперечував проти тези про те, що Іван IV діяв в «загальнонаціональних інтересах, інтересах всієї країни». Остання заява Дубровського викликало дискусію. Багато істориків справедливо зауважували, що до всякої проблеми треба підходити конкретно-історично і що на певному етапі розвитку суспільства
  9.  Петро Великий
      сутність »петровських реформ. Опонентом Покровського в 1920-і роки виступив Н.А. Рожков. На його думку, реформи Петра I були продиктовані насамперед інтересами дворян, хоча і потреби буржуазії в якійсь мірі враховувалися. Погляд на правління Петра I, як на «диктатуру дворянства», був домінуючим у радянській історіографії з середини 1930 - х до середини 1960-х років. Такої точки зору
  10.  8. Російський консерватизм другої половини X IX в.
      сутності ведуться широкі дискусії, під ним розуміють спосіб мислення, стиль поведінки, його трактують як соціально-політичний та ідеологічний процес. Громадську думку у Росії другої половини XIX століття дуже складно виразно класифікувати. Найчастіше погляди і теорії того чи іншого філософа, публіциста були полі-фонічни і багатоаспектний, тому і сьогодні дослідники не прийшли до єдиної
загрузка...
загрузка...
енциклопедія  бабка  баранина  биточки  по-угорськи