Політична система в теорії держави і права визначається по-різному. Різні
позиції з цього питання можна звести до двох: широкого і вузького розуміння
цього суспільного явища. Вузьке розуміння політичної системи зводиться до
сукупності державних організацій, громадських об'єднань і трудових
колективів, що здійснюють функції з реалізації політичної влади. Політична
система в широкому розумінні - це найбільша сукупність матеріальних і
нематеріальних компонентів, зв'язаних політичними відношеннями під час
здійснення політичної влади. Роль держави в організації суспільства і
здійсненні політичної влади зумовлена тим, що вона є центром, ядром
політичної системи. Тому тільки держава: володіє суверенною владою, що є
верховною, самостійною, повною, єдиною і неподільною в межах її території,
а також незалежною і рівноправною у зовнішніх відносинах; виступає
офіційним представником усього чи більшої частини населення країни;
уособлює суверенітет народу і нації, а також здатна реалізувати права
народу на самовизначення; має спеціальний апарат управління і примусу, з
допомогою якого здатна забезпечити реалізацію своїх функцій, охорону прав
людини і громадянина, задовольнити загальносоціальні й загальнолюдські
потреби; з метою реалізації управління суспільством видає
загальнообов'язкові для всіх правила поведінки у вигляді юридичних норм, а
також індивідуально-правові приписи, необхідні для регулювання прав та
обов'язків конкретних осіб стосовно конкретних життєвих ситуацій. Отже,
політика держави охоплює всі сфери життєдіяльності суспільства. В її основі
лежать потреби народу, нації, соціальних верств і груп, особи й держави,
інших соціальних суб'єктів.
|
- III. ОРГАНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ
держави, функціонування її управлінського апарату здійснюються через державну службу, яка є особливим інститутом сучасної держави. Державна служба - це спеціально організована професійна діяльність громадян з реалізації конституційних цілей і функцій держави. Система державної служби складається з інсти-туційних (правових, організаційних) і процесуальних структур, а також державних службовців -
- Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
державі. Однак вирішення цього дійсно історичного завдання є досить складною справою. Адже існуючий стан українського адміністративного законодавства характеризується, умовно кажучи, "залишковими" явищами колишньої тоталітарно-бюрократичної держави, в якій інтереси публічної влади домінували над інтересами людини. Зважаючи на це, з метою послідовного подолання цих досить глибоко укорінених
- 17. Норми міжнародного права та їх класифікація.
державне право, складається з юридичних норм. Під нормою міжнародного права розуміється правило поводження, що признається державами й іншими суб'єктами міжнародного права в якості юридично обов'язкового. Тому що міжнародне право розвилося зі звичаю, що й у даний час не втратив свого значення, норми міжнародного права поділяються на дві групи: норми звичаєвого права і норми, що виникли в
- § 5. Теорія держави і права в системі суспільних наук
держави і права, маючи свій предмет, функції і метод, посідає специфічне місце в системі суспільних (неюридичних) наук. 16 Розглянемо її співвідношення з філософією, економічною теорією, соціологією, політологією, соціальною психологією. Філософія і теорія держави і права. Філософія - це наука про загальні закони розвитку природи, суспільства, мислення. Філософія виробляє узагальнену систему
- § 1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави
державі, тобто там, де є реальні можливості і спроможність впливати на поведінку людей за допомогою яких-небудь засобів. Динаміка розвитку будь-якої організованої спільності людей є боротьбою між владою і хаосом. У найширшому значенні влада - завжди вольові відносини: індивіда до самого себе (влада над собою), між індивідами, групами, класами в суспільстві, між громадянином і державою, між
- § 4. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації
держави - політико-юридична властивість державної влади, яка означає її верховенство і повноту всередині країни, незалежність і рівноправність ззовні. Відрізняють дві сторони державного суверенітету: внутрішню: виражає верховенство і повноту державної влади відносно до усіх інших організацій у політичній системі суспільства, її монопольне право на законодавство, управління і юрисдикцію усередині
- § 2. Політична система суспільства І держава
державні громадські об'єднання, як партії, професійні спілки, жіночі організації, громадські рухи (наприклад, Народний рух в Україні), інститути громадської думки та ін. Елементи політичної системи суспільства: - суб'єкти політики - держава, політичні партії, політичні рухи, громадські об'єднання та ін.; - політичні норми і принципи; - політичні відносини; - політична ідеологія, свідомість,
- § 5. Відносна самостійність держави
держави, громадських об'єднань і держави, комерційних корпорацій і держави, слід зважувати на те, що держава має відносну самостійність. Відомо, що «абсолютної самостійності» ні в природі, ні в суспільстві бути не може, оскільки існує загальний взаємозв'язок 72 процесів і явищ. Не може бути й «абсолютної залежності». Коли ми говоримо про державу як про «слугу суспільства», це не означає, що ми
- § 4. Система обов'язків людини і громадянина
державно доцільної поведінки особи, об'єктивно обумовлена потребами існування та розвитку інших осіб, соціальних груп, націй, людства. Можна сказати, що юридичний обов'язок - це перепона на шляху сваволі, хаосу, всього того, що заважає нормальному розвитку суспільства. Обов'язок - парна категорія з правом, тому що обов'язок служить засобом забезпечення прав. Права людини і громадянина, якими б
- § 8. Принципи права
держав, поважання державного суверенітету, невтручання у внутрішні справи держави та ін. - у міжнародному публічному праві). - Міжгалузеві - своєрідна система координат, у рамках якої розвиваються кілька відповідних галузей права, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цих галузей. Властиві кільком спорідненим галузям права (наприклад, принципи гласності та змагальності сторін
|