Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Вексельное право / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоГосподарське право України → 
« Попередня Наступна »
Невідомий. Господарське право України. 2006, 2006 - перейти до змісту підручника

§ 5. Державний контроль та нагляд за господарською діяльністю


Відповідно до Конституції, яка закріплює права і свободи громадян України, в тому числі право на підприємницьку (господарську) діяльність, законодавство надає право суб'єктам господарювання без обмежень здійснювати господарську діяльність, обумовлюючи необхідність їх реєстрації в державних органах як таких суб'єктів.
За Конституцією людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Цим приписам мають відповідати заходи держави щодо контролю і нагляду за діяльністю суб'єктів господарювання, насамперед за якістю і безпечністю продукції та послуг. Законодавством України ще на початку самостійного її існування передбачено право споживачів на гарантію, що придбана ними продукція вироблена з додержанням санітарно-гігієнічних, в тому числі радіологічних, протиепідемічних норм і правил, та інших встановлених вимог, що виключають небезпеку для життя і здоров'я або заподіяння шкоди їх майну.
Продавець (виконавець) продукції зобов'язаний передати її споживачу (покупцю, замовнику) в такому стані, який відповідає за якістю вимогам стандартів, іншої нормативно-технічної документації. Продукція, в державних стандартах на яку є вимоги щодо забезпечення безпеки життя і здоров'я людей, їх майна, а також охорони навколишнього середовища, підлягає обов'язковій сертифікації на відповідність зазначеним вимогам (закон від 12 травня 1991 року "Про захист прав споживачів").
Як уже зазначалося, діяльність по контролю за додержанням суб'єктами господарювання стандартів, норм і правил при виробництві та випуску продукції (виконанні робіт, наданні послуг) з метою забезпечення інтересів суспільства і споживачів в її належній якості, безпечної для життя, здоров'я й майна людей та навколишнього середовища здійснюють спеціально уповноважені на це органи державної виконавчої влади.
У сфері виробництва і праці державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про працю здійснює Державний комітет з нагляду за охороною праці; за економічною безпекою - Державний комітет з ядерної та радіаційної безпеки; за пожежною - органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ; за санітарно-гігієнічною - органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я.
Контроль у сфері збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин - за станом і достовірністю бухгалтерського обліку (процесу виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємств зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень) та бухгалтерської звітності (звітності, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітній період), відповідно до закону від 16 липня 1999 року "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , здійснюється відповідними органами (Міністерством фінансів, Національним банком, Державним казначейством, іншими органами виконавчої влади) в межах їх повноважень, передбачених законами.
У сфері фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання провідна роль належить Національному банку. Відповідно до Закону від 20 травня 1999 року "Про Національний банк України" основною його функцією є забезпечення стабільності грошової одиниці України. До інших функцій Національного банку належать: визначення і проведення грошово-кредитної політики; здійснення емісії національної валюти та організація її обігу; визначення системи, порядку і форм платежів. Він встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших організацій - юридичних осіб і фізичних осіб в економічному обігу України, координує організацію розрахунків, відповідно до законодавства про зовнішньоекономічну діяльність та систему валютного регулювання і валютного контролю, здійснює банківський нагляд.
Додержання вимог податкової дисципліни контролюють органи державної податкової служби. Вони мають право здійснювати на підприємствах, в організаціях та в інших суб'єктів господарювання перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, показників електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем та інших документів незалежно від способу подання інформації (включаючи комп'ютерний), пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів (Закон від 5 лютого 1998 року "Про внесення змін до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" .
Державна політика ціноутворення є складовою частиною загальної економічної і соціальної політики і спрямована на забезпечення рівних економічних умов для розвитку всіх форм власності, економічної і соціальної самостійності підприємств, організацій і адміністративно-територіальних регіонів країни: збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг; протидії монопольним тенденціям виготовлювачів продукції, виконавців робіт і послуг; розширення застосування вільних цін; орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового.
Контроль за цінами здійснюється при встановлені і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. У сфері дії вільних цін контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог антимонопольного законодавства.
Додержання державної дисципліни цін контролюється органами, на які ці функції покладаються Урядом. Вони здійснюють контроль у взаємодії з профспілками споживачів та іншими громадськими організаціями (Закон від 3 грудня 1990 року "Про ціни і ціноутворення").
Додержання антимонопольно-конкурентного законодавства контролюється Антимонопольним комітетом України - центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції в господарській діяльності. Цей орган здійснює державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, сприяє розвитку добросовісної конкуренції. Завдання і функції цього органу виконавчої влади передбачені Законом від 26 листопада 1993 року "Про Антимонопольний комітет України" .
У господарській діяльності важлива роль належить земельним відносинам, належному використанню земель і їх охороні, охороні вод і лісів, їх відтворенню. Охорона земель, вод і лісів - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на їх раціональне використання, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду. Контроль за використанням та охороною земель передбачений Земельним кодексом від 25 жовтня 2001 року . Він полягає в забезпеченні додержання органами влади, місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями і громадянами Земельного законодавства.
Державний контроль здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, за додержанням вимог законодавства про охорону земель - спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів, а самоврядний і громадський контроль - відповідно сільськими, селищними, міськими, районними, обласними радами та громадськими інспекторами, які призначаються органами місцевого самоврядування.
Державний контроль у сфері зовнішньоекономічної діяльності, зокрема за експортом та імпортом товарів або транзитом будь-яких товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди здоров'ю або становити загрозу життю населення та тваринного світу, або призвести до шкоди навколишньому середовищу, покладений на Державну службу експортного контролю та інші державні органи. Він проводиться відповідно до Закону від 16 жовтня 1991 року "Про зовнішньоекономічну діяльність" .
Здійснюючи інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання, органи державної влади і посадові особи зобов'язані додержуватися Конституції України, Господарського кодексу України, інших законів, проводити їх неупереджено, об'єктивно і оперативно, не порушуючи прав і інтересів підприємств, організацій і громадян, охоронюваних законодавством. Це передбачено, зокрема, Законом від 26 січня 1993 року "Про державну контрольну службу в Україні" .
Право громадян, організацій - юридичних осіб і державних органів на інформацію закріплене Законом від 2 жовтня 1992 року "Про інформацію" . Цей закон передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Таке право мають і суб'єкти господарювання щодо результатів інспектування і планових та позапланових перевірок їх діяльності, здійснюваних державною податковою службою, державною контрольно-ревізійною службою, митними та іншими органами.
Основними завданнями Державної та відомчої контрольно-ревізійної служб є здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю, цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів, збереженням державного майна, економним використанням матеріальних і фінансових ресурсів, правильністю ведення бухгалтерського обліку в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів . На відомчу службу покладається завдання виявлення та усунення фактів порушення фінансової дисципліни, нанесення збитків, безгосподарності й марнотратства, перекручення звітності на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних
органів виконавчої влади . Державний і відомчий контроль здійснюється у формі ревізій і перевірок.
Ревізія - це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.
Перевірка - це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ і організацій або їх підрозділів. Наслідки перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.
Державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів України і підпорядковується йому. Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі підпорядковуються Головному контрольно-ревізійному управлінню України. До складу обласних контрольно-ревізійних управлінь входять контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) в районах, містах і районах у містах.
Щодо відомчої контрольно-ревізійної служби, то вона здійснюється контрольно-ревізійними підрозділами, які створюються відповідно до вищезгаданої постанови Кабінету Міністрів як самостійні структурні підрозділи в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади і становлять єдину контрольно-ревізійну службу відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади.
Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, відповідним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право ревізувати і перевіряти в міністерствах, державних комітетах та інших організаціях державної виконавчої влади, державних фондах, на підприємствах, в установах і організаціях грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошторисні й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо).
Аналогічні права відносно підприємств, установ і організацій мають і ревізори відомчого контролю. Положення про відомчий контроль у системі міністерств надає їм право перевіряти на підприємствах, в установах і організаціях плани, кошториси, грошові, бухгалтерські та інші документи, наявність грошей і цінностей, а в разі підробок та інших зловживань вилучати необхідні документи на термін до закінчення ревізії або перевірки, залишати у справі акт вилучення та копії або реєстри вилучених документів.
Неправомірні дії та рішення контролюючих органів можуть бути оскаржені в установленому порядку.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§ 5. Державний контроль та нагляд за господарською діяльністю"
  1. Тема 15. Режим законності і дисципліни у державному управлінні
    Поняття режиму законності і дисципліни у державному управлінні. к ''_'. Способи забезпечення законності і дисципліни у державному управлінні. іі Поняття контролю та його види. Прокурорський нагляд за законністю діяльності органів виконавчої влади. Звернення громадян, судове оскарження незаконних рішень, дій органів .-> . державної влади та їх посадових осіб як спосіб забезпечення законності
  2. 8. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ"
    Спеціальна література: 1. Алехин А.П., Козлов Ю.Н., Кармолицкий А.А. Административ ное право РФ. Учебник. - М., 1998. 2. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лек ций. - М.,1997. 3. Аверьянов Б.В. Функции и организационная структура органа государственного управления. - К, 1984. 4. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содер жание деятельности и организационные
  3. Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
    Глава 6. Забезпечення прав і свобод громадян у сфері виконавчої влади - стратегічна - орієнтація розвитку і реформування ад- г міністративного законодавства Той факт, що виконавча влада, у порівнянні із законодавчою та судовою владами, найбільш наближена до забезпечення потреб людини і є тією владою, з якою особа має ті або інші контакти практично повсякденно, вимагає суттєвого
  4. 2.Основні напрями та форми участі держави у сфері господарювання.
    Відповідно до ст. 19 ГК держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах: збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин - за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності; фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин - за додержанням суб'єктами
  5. 3.4. Ліквідація банкрута
    У разі неефективності санації (фінансове оздоровлення боржника не відбулося) господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. За ліквідаційної процедури здійснюється реалізація майна боржника з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Реалізація майна боржника відбувається на конкурсних засадах і під контролем комітету
  6. § 1. Поняття та елементи контролю
    Державний контроль - це одна з форм впливу держави в особі її органів а також органів місцевого самоврядування на економіку. Згідно зі ст. 19 ГК держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання в таких сферах: збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин - за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та
  7. Контроль власника
    можна поділити: на галузевий (його іноді називають внутрішньосистемний) - це контроль міністерств, державних комітетів, концернів - і внутрішньогосподарський (здійснюваний власниками підприємств, бухгалтерською і фінансово-економічною службою підприємств). Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх
  8. Словник-довідник
    Адміністративно-господарські санкції - заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Адміністративно-господарський штраф - грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету в разі порушення ним установлених правил здійснення господарської діяльності. Акціонерне
  9. 4. Форми участі органів державної влади і місцевого самоврядування у сфері господарювання.
    Держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання. Вони розробляють і здійснюють економічну стратегію і тактику у сфері господарювання, яка спрямовується на створення економічних, організаційних та правових умов, за яких суб'єкти господарювання враховують у своїй діяльності показники прогнозних і програмних документів економічного і соціального
  10. Ліцензування, патентування та квотування у господарській діяльності.
    До основних засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання, перелічених Господарським кодексом (ст. 12), належать також ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та її квотування; сертифікація та стандартизація; застосування нормативів та лімітів, регулювання цін та тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг, надання дотацій,
© 2014-2020  ibib.ltd.ua