Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Вексельне право / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоЦивільне право Росії → 
« Попередня
Е. А. Суханов. Цивільне право: У 2 т. Том II. Напівтім 1: Підручник / Відп. ред. проф. Е. А. Суханов. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Видавництво БЕК, 2000. -704с., 2000 - перейти до змісту підручника

2. Зміна та припинення договору комерційної концесії



Концесійний договір може бути змінений сторонами протягом терміну його дії за загальними правилами про зміну цивільно-правових договорів. Однак будь-які зміни цього договору підлягають обов'язковій державній реєстрації в тому ж порядку, що і його висновок. Лише з моменту такої реєстрації відповідні зміни набувають чинності для третіх осіб, у тому числі для споживачів (контрагентів) користувача (якщо, звичайно, зазначені особи раніше не знали і не повинні були знати про такі зміни).
При зміні або заміні правовласником свого фірмового найменування або комерційного позначення, що використовуються користувачем по концесійного договору (наприклад, у випадках перетворення, зміни основного профілю діяльності і т. д.), договір зберігає силу щодо нового найменування (позначення), але лише за умови згоди на це користувача (який відповідно до ст. 1039 ЦК має право в цьому випадку вимагати розірвання договору та відшкодування завданих йому збитків). При цьому договір повинен бути відповідним чином змінений і перереєстрований (як і право користування новим фірмовим найменуванням чи позначенням) за рахунок правовласника. Користувач, крім того, має право вимагати відповідного зменшення винагороди, що належить правовласнику, оскільки нове найменування останнього зазвичай не користується такою ж комерційної репутацією, як і колишнє.
Концесійний договір, укладений без зазначення строку його дії, припиняється за заявою однієї із сторін за умови повідомлення про це контрагента не менше ніж за шість місяців (договором може передбачатися і триваліший строк). Концесійний договір, укладений на строк, припиняється з загальних підставах припинення договірних зобов'язань. При цьому дострокове припинення такого договору, як і розірвання договору, укладеного без зазначення строку, підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Крім того, договір комерційної концесії припиняється:
1. при припиненні належать правовласнику прав на фірмове найменування або комерційне позначення без заміни їх новими аналогічними правами (в тому числі у випадках ліквідації чи реорганізації юридичної особи або невикористання комерційного позначення протягом тривалого терміну) (п. 3 ст. 1037 ЦК);
2. при зміні правовласником свого фірмового найменування або комерційного позначення та відсутності згоди користувача на продовження дії договору в зміненому вигляді (ст. 1039 ЦК);
3. при оголошенні одного з учасників договору банкрутом (оскільки при цьому такий учасник позбавляється статусу підприємця) (п. 4 ст. 1037 ЦК);
4. у разі смерті правовласника - фізичної особи при відмові його спадкоємців від спадщини або неотриманні ними реєстрації як підприємця протягом строку для прийняття спадщини (абз. 1 п. 2 ст. 1038 ЦК). Добросовісний користувач має право домагатися укладення
договору франчайзингу на новий строк на тих же умовах (п. 1
ст. 1035 ЦК). Це правило захищає інтереси користувача як більш слабкої сторони договору, що опинилася після його розірвання у вельми невигідному становищі: йому необхідно продовжувати підприємницьку діяльність, не маючи більш можливості користуватися фірмою і комерційним досвідом право-власника. Тим часом місце користувача в комерційній системі правовласника зможе зайняти новий підприємець, який отримає необгрунтовані вигоди від створеного колишнім користувачем положення, не кажучи вже про те, що, по суті, за рахунок останнього і сам правовласник розширив сферу свій діяльності. Крім того, поновлення договору франчайзингу може служити інтересам споживачів на усталеному ринку товарів або послуг.
З іншого боку, таке право користувача не може бути безумовним, бо це шкодило б законним інтересам правовласника, який, наприклад, може втратити інтерес до ринку, де працював користувач. Тому можливість спонукання право-володаря до відновлення договірних відносин з користувачем обмежується законом. Зрозуміло, правовласник може відмовити у поновленні договору користувачу, неналежним чином виконував свої обов'язки за раніше діяв договором (п. 1 ст. 1035 ЦК). Сумлінному користувачеві правовласник може відмовити в укладенні договору і без пояснення причин, якщо протягом трьох років він не буде укладати аналогічні договори з іншими користувачами (або погоджуватися на укладення аналогічних договорів субконцесії) на території, де діяв колишній договір (п. 2 ст. 1035 ЦК).
В іншому випадку правовласник зобов'язаний або укласти такий договір з колишнім користувачем (причому на не менш сприятливих для користувача умовах, ніж містив припинити Договір), або відшкодувати йому всі збитки, включаючи упущену вигоду.
Додаткова література
Авілов Г.Є. Комерційна концесія (гл. 54) / / Цивільний кодекс Російської Федерації. Частина друга. Текст, коментарі, алфавіт-но-предметний покажчик / За ред. О.М. Козир, А.Л. Маковського, С.А. Хохлова. М., 1996. С. 550-560;
Авілов Г.Є. Комерційна концесія / / Цивільне право. Частина 2. Зобов'язальне право / Под ред. В.В. Залеського. М., 1998. С. 567-586; Коментар до Цивільного кодексу Російської Федерації, частини другий (постатейний). Вид. 3-е/Под ред. О.Н. Садикова. М., 1998. С. 616-629; Шмиттгофф Експорт: право і практика міжнародної торгівлі М., 1993. С. 139-143.
КІНЕЦЬ
« Попередня
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна" 2 . Зміна та припинення договору комерційної концесії "
  1. 1. КОМПЕТЕНЦІЯ арбітражних судів В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ У СПРАВАХ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМНИХ ОСІБ. Виключна компетенція. УГОДА ПРО ВИЗНАЧЕННЯ КОМПЕТЕНЦІЇ арбітражних судів РФ. СУДОВИЙ ІМУНІТЕТ
    Арбітражні суди в Російській Федерації розглядають також справи з економічним суперечкам і інші справи, пов'язані із здійсненням підприємницької та іншої еко-номічного діяльності, сучастіем іноземних органі-зацій, міжнародних організацій, іноземних громадян, осіб без громадянства, які здійснюють підприємницьку-кую та іншу економічну діяльність (далі - іноземних-ві особи), в
  2. Зміст
    Передмова Розділ 1. ПІДПРИЄМНИЦЬКЕ ПРАВО 1. Поняття і види підприємницької діяльності 2. Ознаки підприємництва 3. Поняття підприємницького права 4. Поняття і система законодавства про підприємництво 5. Види норм підприємницького права 6. Державне регулювання підприємництва 7. Регулювання перевірок діяльності підприємців 8. Захист прав
  3. § 2. Форми участі держави у цивільному обороті
    Опосередкована участь держави у цивільному обороті. Держава може брати участь у цивільному обороті як безпосередньо, так і через спеціально створені ним для цих цілей державні юридичні особи в організаційно-правових формах, передбачених чинним цивільним законодавством. Зупинимося спочатку на останній формі участі держави у цивільному обороті.
  4. 2. Основні розділи курсу цивільного права
    Сказане раніше дозволяє представити систему курсу цивільного права в наступному вигляді: Розділ I. Введення в цивільне право, де висвітлюються поняття і системи приватного і цивільного права, даються основні відомості про ціві-листической науці, джерелах цивільного права, зміст і системі курсу його вивчення. Розділ II. Цивільне правовідношення - включає виклад вчення про поняття,
  5. 2. Система зобов'язального права
    Як сукупність цивільно-правових норм, що регулюють майновий оборот, зобов'язальне право становить певну систему цивільно-правових інститутів, яка відображатиме як загальні категорії, службовці цивільно-правовому оформленню всякого товарообміну, так і його різні , конкретні цивільно-правові форми. Відповідно цьому воно підрозділяється на Загальну і Особливу частини Загальна частина
  6. 2. Комерційна субконцесія
    За концесійного договору можливе встановлення обов'язки користувача з надання обумовленим числа інших підприємців дозволу на використання на певних умовах отриманого від правовласника комплексу прав або його певної частини (субконцесія). За умовами конкретного договору надання субконцесії може бути як обов'язком користувача, так і його правом
  7. 3. Судопроізводственних ПРИНЦИПИ АРБІТРАЖНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА
    Принцип диспозитивності. Основним рушійним початком арбітражного судочинства служить ініціатива що у справі осіб. Відповідно З принципом диспозитивності цивільні справи, за загальним правилом, виникають, розвиваються, змінюються, переходять з однієї стадії процесу в іншу і припиняються під впливом, головним чином, що у справі осіб. Принцип диспозитивності арбітражного
  8. 3. Судочинного принципи арбітражного процесуального права
    Принцип диспозитивності виводиться зі змісту цілого ряду норм арбітражного процесуального права і являє собою таке правило, згідно з яким зацікавлені в результаті справи особи мають право самостійно розпоряджатися належними їм суб'єктивними матеріальними правами і процесуальними засобами їх захисту. Принцип диспозитивності є, за образним висловом М.А. Гурвича,
  9. 16. Структура правовідносин.
    Структура правовідносини включає такі елементи, як суб'єкти, об'єкти, зміст, юридичні факти. Суб'єкти та об'єкти правовідносин: Суб'єкт (учасник) правовідносин - правосуб'єктність особа, у якої в рамках правовідносини виникають суб'єктивні юридичні права (обов'язки). Суб'єктами правовідносин можуть бути особи, наділені правосуб'єктністю - невід'ємним від особи
  10. 50. Товарообмінні (бартерні) зовнішньоекономічні операції
    Специфіка правового регулювання бартерних операцій знайшла своє вираження у Законі України "Про врегулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" від 23.12.98 р. (далі - Закон) . Він виданий з метою державного регулювання бартеру, протидії бартеризації економіки, що викликає скорочення валютних надходжень в Україну. Відповідно до ст. 1