Головна |
« Попередня | Наступна » | |
? 1. Корпоративний звичай |
||
Форми (джерела) права - це те, з чого можна почерпнути знання про корпоративних правових нормах. Можна виділити сліду- ющіе основні види форм корпоративного права: 1) корпоративні звичаї, 2) корпоративні ділові звичаї, 3) корпоративні прецеденти і 4) корпоративні нормативні акти. Корпоративний звичай - це звичай, застосування якого забезпечується вірами впливу з боку корпорації (заходами заохочення або санкціями). Його слід відрізняти від звичаю, перед- ставлять собою моральну норму, звичаї, наприклад, що стосується нашої дійсності, звичай продавців, тривалий час відпрацьовано- бота на державних підприємствах торгівлі, дивитися на покупця, як на потенційного супротивника (зміна організа- ційно-правової форми такого підприємства, припустимо , перетворення його в командитне товариство або в товариство з обмеженою відповідальністю в цьому плані мало що дало). Прикладом корпо- ративного звичаю може служити звичай при перезміні діждати- ся свого змінника протягом 15 хв і потім у разі його неявки ставити до відома адміністрацію. Залишення місця роботи після закінчення зміни при відсутності змінника може бути рас- ценено як правопорушення. Під звичаєм розуміється правило, що склалося На основі постійного й однакового повторення будь-яких факти- чеських відносин. Це, мабуть, самий древній джерело права не тільки в історії людства, а й в історії виробничої та, зокрема, корпоративної діяльності людей. Досі він має значне поширення в діяльності невеликих кор- пораціі (товариств і товариств з обмеженою відповідальністю), в великих об'єднаннях сфера його застосування не тільки вже, але і стосується менш значних питань. Для звичаїв як джерел корпоративного права характерні такі риси: звичай пов'язаний з тривалим і одноманітним соблюде- ням відомих правил, що фактично переростає у звичку; !! 100 звичаєм властива масовість виконання. Його вимоги людина поширює не тільки на інших, а й на себе; звичаї відрізняються розумністю, т. поведінки, найбільш оптимально відповідає реальній обста- новке; звичай майже ніколи не суперечить добрим звичаям (нормам моралі) і державному порядку (нормам права). Як джерело корпоративного права звичай має чимало достоїнств. До них відносяться: 1) звичай виникає не "зверху", а "знизу", тому його зміст корениться у виробничих умовах. Він повніше ніж інші джерела корпоративного права, висловлює волі колективу; 2) звичай висловлює небудь закономірності, особливості колективу, і тому він більш об'єктивний, ніж корпоративний акт або прецедент, встановлення яких не обходиться без привнесення суб'єктивних моментів. Так, наприклад, залучення товариством на роботу в якості найманих працівників двох родичів звичайні- але не практикується, оскільки тут виникає небезпека втрати майна товариства за змовою цих двох осіб. Підозра це засноване на існуючій психологічної закономірності, касаю- щейся відношення до чужої власності; 3) звичай має усну форму і , як всяка усне мовлення, відміну від письмової виражається простою мовою і характеризу- ється за своєю будовою несложностью і доступністю; 4) звичай відрізняється добровільністю виконання, оскільки він заснований на звичці, тобто як би на автоматичних діях Крім того, добровільність забезпечується значною мірою масовістю виконання, що не залишає людині місця для його критичного переосмислення; 5) звичай сприяє накопиченню і передачі цінних кру- Піц колективного досвіду, попереджає розтрату видобутої многи- ми роками колективної мудрості. Справді, хіба поганий звичай, коли керівник підприємства вітає членів колективу з днем народження або коли в колективі відзначаються найбільш значи- тільні свята, події. Саме цей звичай активно викорис- зуется в японському менеджменті і не дарма: він сприяє згуртуванню колективу, а колектив, де немає чвар і сварок, де кожен готовий допомогти іншому краще впоратися з будь-якої виробничої заду- чий. На жаль, звичай як джерело корпоративного права не позбавлений недоліків. Відзначимо найбільш значні: !! 101 1) відсталість, притаманна звичаєм через повільне його розвитку, відносна нерухомість, пов'язана з тим, що він "зберігається" у свідомості людей, яке здатне змінюватися дуже плавно. Су- ществует на цей рахунок цікава загальна закономірність: чим менше рівень розвитку суспільства, тим більш терпимо негативне значення ня відсталості звичаю. З розвитком суспільства прискорюється хід громад- твенной життя, і звичаї в силу цього стають все менш і менш придатними. Наприклад, звичай чиношанування. Хто має абсолют- ве значення в армії, він в господарському житті в багатьох випадках малопридатний не тільки тому, що працівники найчастіше самі яв- ляють учасниками господарського товариства або товариства, але й тому, що виробничі завдання дедалі більше ускладнюються, і їх найчастіше вдається вирішувати колективними, причому квалифициро- ванними зусиллями, а не за допомогою вольового, беззаперечного наказу вищого начальника; 2) звичай найчастіше є знаряддям підтримки старих соціально-побутових явищ і може виходити з позиції неравен- ства; 3) звичай не відрізняється визначеністю, його зміст багато в чому залежить від особистих поглядів суб'єктів, його притримую- щихся. Справді, скільки чекати змінника? П'ять, десять, п'ят- надцять хвилин, а може бути, година? 4) звичай важко розпізнати, оскільки він передається з вуст в уста і не має письмового закріплення. Отже, коли ми ведемо мову про звичай як джерелі корпо- ративного права, то, з одного боку, цим самим ми вказуємо на матеріал, з якого черпаємо знання про корпоративних нормах, а з іншого - маємо на увазі наявність повноважень органів управління корпорації відреагувати на поведінку суб'єкта відповідним чином: заохотити в разі виконання звичаю або покарати при недотриманні його. !! 101
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна "? 1. Корпоративний звичай" |
||
|