| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
? 5. Непрямий вплив держави на діяльність корпорацій |
||
|
Окрім засобів прямого контролю у держави є чимало таких, які дозволяють йому чинити на підприємницьку діяльність непрямий вплив. У їх числі передусім слід назвати податки. Податкова система, тобто сукупність податків, що стягуються ис- полнительной владою, виконує три функції: сприяє виконан- нению державою політичних функцій, є інструментом перерозподілу національного доходу, дозволяє побічно регу- лировать економіку. Прямі податки вилучаються з доходів або з майна і бувають реальними, наприклад, податок поземельний, або особистими, наприклад, прибутковий податок. Непрямі податки стосуються певних операцій і включаються ються в ціну товару, наприклад, акцизи, мита та ін Потужним засобом проведення податкової політики є встановлення податкових пільг. З їх допомогою держава визначає пріоритети в соціально-економічному раз- вітіі країни або будує регіональну політику. Поряд з цим воно може використовувати для досягнення певних громад- них цілей податкові кредити, відстрочення сплати податків, повне звільнення від них та ін Так, звільнені від оподаткування прибутку, що направляються на: розвиток виробництва і соціальне будівництво; погашення кредитів, отриманих для вирішення інвес- тіціонних програм; фінансування капітального будівництва. Звільняється від оподаткування прибуток банків, надавши- ших довгострокові інвестиційні кредити. Підприємства малого бізнесу мають пільги з податку на прибуток: у перші два роки роботи вони повністю звільнені від його сплати, а третій і четвертий рік виплачують відповідно 25% і 50% від основної ставки (див. Закон Російської Федерації від 27 грудня 1991 "Про податок на прибуток підприємств і організацій "(* 1)). Одним словом, податкова політика - вельми дієвий засіб впливу на бізнес. Держава може регулювати бізнес і через впливав- ня на динаміку цін і доходів. Так, наприклад, обмеження грошових коштів в обороті може привести до зниження цін. Іноді ж кредитно-фіскальні заходи (** 1) Див: Відомості З'їзду народних депутатів РФ і Верховної Со- вета РФ. 1992. № II. Ст. 525; № 34. Ст. 1976; 1993. № 4. Ст. 118. !! 146 призводять до обмеження попиту. У їх числі можна назвати підви- ня податків, обмеження державних закупівель, інвестицій та ін Вельми важливо регулювання зайнято- сти та професійної підго- товки працівників. Тут держава може використовувати економічні важелі, наприклад, стягувати з підприємця плату за кожного звільненого працівника, що став на облік на біржі праці, або, навпаки, виплачувати йому винагороду за прийом на роботу безробітних. Держава може встановити мережу освітніх установ, що готують фахівців потрібних про- професій. Наприклад, на сьогоднішній день відчувається брак юрис- тов, що обслуговують підприємства різних галузей народного господарства. Держкомітет з вищої освіти пішов навіть на те, щоб готувати "юристів-галузевиків" у відповідних техні- чеських вузах. Хоча правильність цього рішення далеко не очевидна, все ж слід зазначити, що реакція держави вже послідувала. Держава може впливати на бізнес і шляхом стимулювання конкурентоспроможності підприємств. Тут слід вказати на комплекс заходів уряду, спрямованих на розвиток однієї або декількох галузей. Це може здійснюватися через знову-таки податки, льго- ти й урядові закупівлі, замовлення. Впливати на бізнес можли- а й шляхом підтримки венчурних (ризикованих) фірм. Західні країни не соромляться використовувати і протекціоністські заходи по відношенню до своїх фірмам і здійснювати захист їх від іноземних- ного капіталу. Розвиток бізнесу істотно гальмується через відсутність розгалуженої інфраструктури. І держава, бажаючи стимулювати приплив капіталу в ту чи іншу місцевість, частина країни, може постаратися усунути це препятст-. Віє, розвиваючи енергетику, транспорт, зв'язок, інформаційне забез- чення в потрібній частині країни. Як відомо, іноземний капітал не йде інтенсивно в нашу країну тому, що будівництво про- виробничих об'єктів західні бізнесмени змушені починати з будівництва доріг, облаштування місцевості, налагодження зв'язку, джерел енергії і т.д. У результаті витрати повільно окупаються. В якості одного із способів непрямого впливу держави на бізнес можна вказати на державне програмування економіки. Програмування - не родич тим планам, за якими ми жили всі попередні роки. План повинен бути не догмою, а керівництвом до дії. Планування вже використовується в багатьох країнах з !! 147 ринковою економікою, але там воно не тяжіє над виробниками і тим більше не є підставою для застосування санкцій до кого- небудь. Слід зазначити, що в більшості країн плани не виконують- няются, проте всі згодні з тим, що без планів було б гірше, оскільки вони орієнтують бізнес і стимулюють перелив капіталу в потрібну галузь. Існує й інший метод державного регулювання: метод прогнозування та забез- чення бізнесу інформацією. У нас поки на державному рівні цей метод майже не використовується. В Японії ж, наприклад, управління економічного планування щорічно публікує економічні прогнози. Урядові прогнози - не більше ніж довідковий матеріал. Іноді японське уряд знайомить з наявною у нього інформацією целенап- равленіях. Наприклад, воно приходить до висновку, що хімічні перед- ємства надмірно захоплюються капіталовкладеннями для розширення виробництва етилену і це може привести до підриву цін. З відповідного відомства куратори дзвонять на відповідні підприємства і люб'язно просять "познайомитися" з інформацією по капіталовкладенням підприємств в етіленопроізводящее виробництв- во, даючи зрозуміти, що хоче уряд. Підприємства деколи прислухаються, але в період гарної кон'юнктури, що б не намагалося говорити уряд, підприємство схильне нарощувати виробництво обладнання. Перелік способів державного регулювання корпора- тивной діяльності цим не вичерпується. Комбінація прямих і непрямих засобів контролю за бізнесом напевно дозволить упо- рядочіть підприємницьку діяльність, змусить служити її на благо суспільству і одночасно створить клімат, вигідний бізнесу, тобто забезпечить економічне зростання, зниження інфляції, процентних ставок і т.п. !! 147 ? 6. Контроль за адміністративними органами Процес розширення адміністративної діяльності характерний для всіх розвинених країн. В руках у чиновників скупчилася величезна адміністративна влада. Навіть на частку дрібних службовців і до- лжностних осіб, які перебувають на нижніх щаблях ієрархічних (** 1) Японія: як держава командує економікою / / Аргументи і фак - ти. 1993. № 18. С. 4. !! 148 адміністративних сходів, іноді припадають досить значні повноваження. Для людини, яка клопочеться про відкриття малого підприємства або будівництва заводу, влада навіть дрібного чинів- ника здається безмежною і майже безконтрольною. Адже вільне розсуд, яким користується кожен чиновник досить ши- роко, і дозволяє йому найчастіше вирішити справу так, як йому вигідно. Ось чому діяльність виконавчої влади повинна бути кон- троліруема. Адміністративні установи підпорядковані як внутрішньому, так і зовнішньому контролю. Внутрішній контроль - частина структури державного ор- гана і практично виражається в тому, що вищі посадові особи стежать за нижчими. Інспектори і ревізори вищестоящої організації перевіряють роботу однойменних нижчестоящих. Практи- куються також звітність, вибіркова перевірка, доповіді, внутріш- ня ревізії, які в певній мірі здатні запобігти корупцію і погану роботу. Однак більший ефект все ж дає зовнішній контроль. На- чинается він з законодавчого акта, упорядочивающего діяч- ність того чи іншого органу виконавчої влади, в якому вказуються його завдання, компетенція, обмеження, підпорядкованість органу. Існує і спеціальний орган, що здійснює контроль за усіма виконавчими органами - Контрольне управління при Президентові Росії. Прийняти рішення про перевірку воно може як при наявності повідомлень, що свідчать про зловживання, непо- рядку в діяльності того чи іншого органу, так і за власним розсуд. Створення Контрольного управління мало на меті надати контролерам або інспекторам більшу незалежність і вивести їх із системи перевіряються виконавчих органів. Ця форма контролю частково схожа з інститутом "омбудсмена", сущес- твующего в багатьох країнах. Сама назва інституту, а можливо, і сама ідея такого контролю прийшли зі Скандинавії. Омбудсмена мен - це чиновник, незалежний і (як звичайно всі сподіваються) неупереджений; він вислуховує скарги на посадових осіб та намагається в них розібратися. Оскільки у своїй діяльності він не переслідує особистих цілей, його рекомендації передбачаються справед- лівимі і неупередженими. Однією з форм зовнішнього контролю за виконавчими органа- ми влади є прокурорський нагляд. У Законі про Прокуратуру РФ їй прямо наказується вести так званий загальний нагляд, тобто Нагляд за виконанням законів з боку державних орга- ! 1149 нов, організацій і громадян. Не завжди доводиться бачити ефекти- тивную діяльність прокуратури, але, тим не менш, при налагодженій і сумлінній роботі прокуратури як органу контролю за ис- виконавчими установами можна отримати позитивні ре- результати. Найбільш відома форма зовнішнього контролю за адміністра- тивними установами - судовий нагляд. Якщо раніше приватна особа або підприємство, фірма, компанія, не задоволені рі- ням-якого державного органу або посадової особи, повинні були спробувати досягти задовольняє їх вирішення за допомогою відповідної процедури або скарги всередині систе- ми, куди входить дана установа, то зараз можна відразу попи- таться зробити це через суд. Однак практика показує, що суди не часто піддають сумніву рішення відомств і в сумнівних або спірних випадках все ж схильні відмовити в задоволенні скарги на незаконну дію органу або посадової особи. Суди поки не перестали, мабуть, вважати себе служницями влади, а не органами правосуддя. !! 149 ? 7. Законодавчі засоби обмеження корпоративної діяльності Діяльність корпорацій заснована на відомій мірі свобо- ди у вирішенні тих чи інших питань, що мають правове значення. І ця свобода за певних умов може бути перетворена в "сверхсвободу", тобто свободу чинити свавілля і вирішувати питання, які законодавець віддав їм на розсуд, в протиріччя з загальним змістом і призначенням права в суспільстві. Щоб цього не відбулося, законодавець встановлює межі корпоративного регулювання. Межі корпоративного регулювання - це встановлені законом рамки, в яких корпораціям надається можли- ність діяти самостійно. Слід зауважити, що межі корпоративного розсуду, зафіксовані в законі, повинні бути об'єктивними, тобто самостійність корпорацій повинна допускатися в тій мірі, в якій це потрібно самій регульованою суспільною системою. Надати великі межі корпоратив- ного регулювання - це означає децентралізувати громадську систему настільки, що виникне небезпека її дезорганізації; су- зить рамки самостійності корпорацій - свідомо і неоправ- данно проігнорувати можливості регульованою громадської системи. !! 150 Для встановлення меж корпоративної діяльності ис- користується безліч засобів і способів. До них відносяться сліду- ющіе. 1. Політичні норми. В основному вони містяться у Кон- статиці, але можуть закріплюватися в преамбулах інших нормативних актів. Однак саме конституційні норми відрізняються особливою політико-юридичною значимістю і мають політичну направ-i ленность. глашается, що людина, її права і свободи є найвищою цінністю. Звідси випливає, що, бажаючи отримати максимальну прибуток від своєї діяльності, органи управління корпорації повинні при цьому дуже дбайливо ставитися до людського ресур- су і не встановлювати корпоративних норм, применшують права і свободи людини. , 2. Програмні положення. Вони не є тільки принад- лежность конституційного права, а притаманні й іншим галузям, містяться і в інших, крім Конституції РФ, нормативних актах. Їх присутність необхідна для того, щоб у процесі правового регулювання окреслити для суб'єктів права перспективу соціального розвитку. У преамбулі багатьох указів Президента ука- зиваєтся, що російське суспільство рухається шляхом ринкової економіки і тому в процесі корпоративної діяльності слід орієнтуватися на потреби людей, а не чекати допомоги від держави. 3. Цільові установки. Вони концентрують істотні моменти розвитку суспільства, держави, визначають стратегію в розвитку правового регулювання та окреслюють межі діяч- ності корпорацій. Якщо метою суспільного розвитку є підвищення добробуту народу, то посилення мілітаризації еко- номики, перемикання діяльності більшої частини корпорацій в цьому напрямку навряд чи цьому сприятиме. 4. Завдання суспільства, держави, того чи іншого нормативного акта на відміну від цілей визначають тактику в правовому регулиро- вання, як би деталізують правові приписи, що містять мети, наближають їх до реального життя. та встановлюють більш чіткий орієнтир для корпоративних суб'єктів. У ст. 1 КЗпП РФ, присвяченій завданням цього нормативного акта, в якості однієї з них вказується на підвищення матеріального і культурного рівня життя трудящих. Отже, питання про виплату дивідендів учасникам акціонерного товариства повинен бути пов'язаний з питанням про тому, гідну заробітну плату отримують наймані працівники АТ. !! 151 5. Правові принципи визначають вимоги, звернені до суб'єктів корпоративної діяльності і виражені в узагальнено- ної формі. У загальнодержавних нормах вони закріплюються тільки з ідеологічних, виховним міркувань, а й для керівництва як нормотворчої діяльністю корпорацій (див.? 6 гл. VII), так і правозастосовчої їх діяльністю. Далеко не всі принципи права знаходять закріплення в законо- видавництві. Зміст багатьох з них можна визначити шляхом аналізу сукупності норм однієї або декількох галузей. Розглянемо приклад порушення одного з принципів, усунутий- ного рішенням арбітражного суду. Постачальник допустив прострочення в постачанні продукції через відсутність сировини. Арбітражний суд відмовив покупцеві у стягненні, неустойки з продавця, оскільки було встановлено, що покупець мав таку сировину у вигляді відходів власного виробництва, але відмовився передати його постачальнику, посилаючись на те, що він не зобов'язаний був цього робити. Арбітражний суд зробив наступний висновок: покупець порушив принцип співро- ничества. 6. Встановлення меж здійснення прав. У різних . галузях права ці межі різні. Так, у цивільному праві такими виступають намір завдати шкоди іншій особі, зло- вживання правом в інших формах, а також обмеження конку- ренции і зловживання домінуючим положенням на ринку (Ст. 10 ГК РФ). Межею корпоративних можливостей у трудовому праві, зокрема, встановлення пільг для працівників, є наявність власних коштів, а також умова про неприпустимість погіршувати правове становище працівника. 7. Встановлення способів захисту і самозахисту прав корпорацій. Так, вимога постачальника про списання без згоди грошових коштів з рахунку недисциплінованого покупця ви- ходить за межі наданої законом свободи у виборі форм розрахунків між організаціями. 8. Фіксування часових меж існування або осу- ществления прав і обов'язків корпорацій. Строки позовної давності, пред'явлення претензій, оскарження, опротестування та ін - ось далеко не повний перелік часових меж, встановлюваних зако- нодательством для обмеження корпоративної діяльності. 9. Встановлення стандартів. У принципі це досить ефективний засіб обмеження діяльності корпорацій. Але треба при цьому враховувати негативні наслідки зайвого увле- чення стандартами, яке спостерігалося в недавньому минулому. !! 152 Спочатку система стандартизації замислювалася в повному відповідності зі здоровим глуздом. Стандартизації підлягали толь- ко ключові позиції: габаритні, посадочні, стикувальні розмі- ри і вхідні параметри виробів. Але з часом у виробництві застандартізірованним виявилося все. Стандарт перетворився на такий ж "закон", як і план. Стандарт позбавив споживача можливості визначати властивості потрібної йому продукції. Але якість повинна управлятися і оцінюватися через еконо- мические важелі: ціна і собівартість, попит і споживчі властивості товару, послуги, збут і насиченість їм ринку. Потреби- тель в цих умовах може проявити свою волю, узгодити її з волею виробника і тим самим отримати більший ефект від взаємовідносин з ним. На завершення розгляду питання про межах корпоративної діяльності розглянемо дві максими з вчення Канта. Перший принцип Канта виходить з автономії, якою повинен володіти кожен: "Дай собі закон!" Мова йде про те, що кожен громадянин, організація може поставити собі правило. Але поруч Кант ставить другий максиму: "Роби так, щоб максима твоєї поведінки під повсякчас могла б бути і нормою загального законодавства! " Ця максима висловлює думку про те, що не може бути нігіліс- тичної й аморальної незалежності від суспільства. Всяка свобода відносна і в тому числі свобода в здійсненні корпоративної діяльності. !! 153
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "? 5. Непрямий вплив держави на діяльність корпорацій" |
||
|
||