| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
? 1. Відповідальність державних органів за порушення корпоративних норм |
||
|
До 1988 р. питання про відповідальність державних органів перед підприємствами здавався блюзнірським і законодавство відповідно його не регулювалися. Зараз же суперечки між перед- ємствами та органами управління, хоча явище і не масове, але аж ніяк не рідкісне. Суперечка в сфері управління - це конфлікт між дер- вим органом, що має владні повноваження в певній сфері управління, з одного боку, і корпорацією, яка вважає, що обов'яз- зательние для неї припис цього органу або незаконно, або порушує її право на самостійне волевиявлення у врегулюванні того чи іншого питання, а тому не підлягає виконанню, - з іншого. Але оскільки корпорація має справу саме з владним органом, його вказівки є обов'язковими. Невиконання таких перед- писань, актів, де виражено ту чи іншу вимогу держав- ного органу, тягне для адресата (корпорації) несприятливі наслідки. Обов'язкові приписи адміністративних органів можуть стосуватися різних сторін діяльності корпорацій, в тому числі і таких, які регулюються нею самостійно за допомогою корпо- ратівних норм. Це можуть бути питання, пов'язані з вилученням земельної ділянки або відмовою в його наданні, а також питання з приводу відмови або ухилення від реєстрації корпора- ції, суперечки за умовами держконтрактів, ціноутворення, застосований- ня того чи іншого технологічного методу, який, на думку держоргану, порушує екологічні правила випуску товарів, що не відповідають вимогам з точки зору їх якості, і т.п. Як корпорації захистити себе від обов'язкових розпоряджень, виносяться адміністративними органами на її адресу? Оспорювання цих актів у порядку підлеглості неоперативно і малоефективно. Тут, по-перше, зачіпаються інтереси свої, галузеві, управлінські, і тому вищестоящий орган не скло- !! 154 ієн ними нехтувати заради чиїхось інтересів, нехай і праведних. По-друге, вищестоящий по ієрархії орган змушений для розбив- рательства конфлікту відправляти справу вниз, як правило, того ж органу, який і приймав початкове рішення, що породило конфлікт. Ось чому в даному випадку спір повинен бути вирішений незалежним органом, що спеціалізуються на вирішенні подібних конфліктів. Таким органом є арбітражний суд. Однак адміністративний порядок розгляду спорів в принципі не від- Вергал. І якщо ображена сторона вважає можливим його ис- пользовать, це її право існує і ним можна скористатися. У Законі "06 арбітражному суді" і в Арбітражному процессу- альном кодексі передбачено розгляд спорів у сфері управ- лення. розпорядження, або порушує охоронювані законом права корпо- рацій і, зокрема , право на власну іормотворчество, то арбітражний суд повинен винести рішення про визнання його недей ствительность. Однак у багатьох випадках акти, визнані недей- ствительность, породжують для корпорації, на адресу якої цей акт винесено, збитки, і тоді у корпорації з'являється право вимагати їх відшкодування з боку адміністративного органу. Це требова- ня може бути пов'язане з першим, а може бути пред'явлено і окремо. Рішення суду про визнання акта у сфері управління недійсними- тельним підлягає негайному виконанню (п. 3 ст. 135 АПК). Однак це не перешкоджає їх оскарженню в касаційному порядку. Найчастіше зустрічаються спори з податковими органами. В більшості випадків порушення в цій області здійснюються самими корпораціями, що може виражатися в приховуванні, несплаті, недо- платі податків і т.п. Однак і податкові органи часто бувають неправі, і у корпорацій є засоби захисту від порушень з боку податкових органів. Якщо діями податкових органів підприємствам був причи- нен збиток, він має бути відшкодована повністю, включаючи упущений- ную вигоду (ч. 2 ст. 16 Закону "06 основи податкової системи в Російської Федерації"). І якщо раніше для вирішення спорів з податковими органами підприємствам потрібно було спочатку вико- вать адміністративний порядок оскарження, а лише тільки потім звертатися до арбітражного суду, то зараз їм ніщо не перешкоджає, якщо вони вважатимуть необхідним, звернутися до арбітражного суду непос- редственно. До справ, підвідомчим арбітражному суду у сфері управ- лення згідно ст. 22 Арбітражного процесуального кодексу РФ, !! 155 відносяться і суперечки про повернення з бюджету грошових коштів, спи- санних в вигляді економічних (фінансових) санкцій, а також по інших підстав державними податковими інспекціями і іншими контролюючими органами у безспірному порядку з порушення- ням правових вимог, в тому числі і встановлених корпора- тивними нормами. В числі державних органів, які порушують положення корпоративних норм, найчастіше виявляються органи правоохрани- тільні. Становлення ринкових відносин у всіх країнах, а не тільки в Росії, супроводжується зростанням правопорушень, особливо у сфері економіки. Типовими стали такі види економічних порушень, як шахрайство, обман, вимагання, рекет, незаконні опе- рації з валютними цінностями, цінними паперами, порушення правил конкуренції, роздрібної торгівлі тощо бачать панацею від усіх бід в розширенні повноважень правоохрани- тільних органів, аж до втручання в роботу підприємства. Так, згідно з п. 25 ст. II Закону РРФСР "Про міліцію" при наявності даних про манливому кримінальну або адміністративну відповідальність ність порушенні законодавства, що регулює фінансову, господарську та іншу діяльність підприємств, органи міліції вправі здійснювати наступні дії: безперешкодно входити в приміщення, займані підпри- ятиями , незалежно від підпорядкованості та форм власності; виробляти за участю власника майна або його пред- ставителей огляд виробничих і службових приміщень, тран- спортних засобів, інших місць зберігання та використання майна; вилучати документи на матеріальні цінності, грошові середовищ- ства, кредитні та фінансові операції, а також зразки сировини і продукції; опечатувати каси та приміщення; робити контрольні закупки; вимагати обов'язкового проведення перевірок, інвентаризацій і ревізій; отримувати від посадових і матеріально відповідальних осіб відомості та пояснення за фактами порушення законодавства. (* 1) Більше того, при проведенні оперативно-розшукових мероприя- тий органи вправі здійснювати контроль поштових відправлень, прослуховування телефонних та інших переговорів, зняття інформації (** 1) Див: Відомості З'їзду народних депутатів РФ і Верховної Ради РФ. 1991. № 16. Ст. 503. !! 156 в технічних каналах зв'язку (ст. 6 Закону "06 оперативно-розис- кной діяльності в Російській Федерації "). (* 1) Не завжди діяльність правоохоронних органів буває справедливою. Але навіть у тих випадках, коли для втручання цих органів і є підстави, може виникнути загроза розкриття комерційної таємниці. Що є комерційна таємниця і які зведенні відносяться до конфіденційної інформації, регулюється відпо- ствующими корпоративними актами. Тому своїми діями органи міліції можуть завдати підприємству збитки. При порушенні прав підприємств відповідно до названим законам органи міліції несуть перед ними відповідальність. Вони зобов'язані- відновити ущемлені права і повністю відшкодувати збитки. Оскільки у вищевказаних законах не передбачений порядок оскарження підприємствами дій органів міліції, слід вважати, що вони мають право оскаржувати дії правоохоронних органів в порядку, встановленому Арбітражним процесуальним кодексом для вирішення спорів у сфері управління. !! 156
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "? 1. Відповідальність державних органів за порушення корпоративних норм" |
||
|
||