Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКорпоративне право → 
« Попередня Наступна »
Т. В. Кашаніна. Господарські товариства і суспільства: правове регулювання внутрішньофірмової діяльності. - М.: Изд. гр. ІНФРА'М-КОДЕКС. -554 С., 1995 - перейти до змісту підручника

? 4. Прямий державний контроль за корпоративної діяльністю

Згідно із законодавством Російської Федерації держава

саме може мати у власності підприємства, які називаються

унітарними, і займатися підприємницькою діяльністю. Уп-

равление цими підприємствами покладається на виконавчі орга-

ни Російської Федерації або на виконавчі органи її

суб'єктів. Частка державної власності поки ще дуже

велика, і її зниження є на сучасному етапі первоочеред-

ної завданням. Володіючи підприємствами, держава сама ж і контро-

лирует їх діяльність. Однак не можна бути суддею у своїй справі.

Саме це призводить до неефективності державної форми

власності. І, тим не менш, доводиться констатувати, що

контроль за бізнесом у вигляді

володіння підприємствами і орга-

низация їх діяльності є поки

основним. Унітарні підприємства домінують на транспорті, в

енергетиці, у добувній промисловості, у сфері інформатики,

зв'язку, космосу, оборони тощо

Інший вид прямого контролю держави за бізнесом -

контроль за розміщенням та

будівництвом підприємств. Відмінною

рисою виробничого будівництва є те, що його про-

дукция (будівлі, споруди) нерухома і використовується в основ-

ном там, де і проводиться. У сфері бізнесу діє механізм

саморегулювання, і тоді, коли допущена помилка в розміщенні

бізнесменом свого виробництва, вона буде в кінцевому рахунку ис-

спрямована: продукція підприємства не знайде попиту і воно обанкро-

тится. Але жертв як з боку підприємців, так і з боку

людей, що втягуються ними у виробництво, можна уникнути, якщо

державні органи, що розташовують більшою, ніж бізнесмен,

інформацією, будуть контролювати розміщення підприємств, що

дозволить державі одночасно здійснювати структурну по-

!! 141

літіке, регулювати територіальні пропорції, піклуватися про

розвитку інфраструктури, про соціальну політику і т.д. Інша

справа, як, якими методами здійснювати цей контроль: жорсткими

(видача ліцензій, дозволів на будівництво, укладання кон-

трактів з будівельними фірмами і т.п.) або м'якими (дача

рекомендацій на розміщення виробництв та ін.)

Держава може контролювати бізнес і шляхом фі-

нансового участі, а також фінан-

совою допомоги. Це можуть бути власні капітало-

вкладення, що направляються, як показує практика, головним чином

на розвиток інфраструктур. Це можуть бути дотації, інвестиції,

видаються як приватному сектору, так і державним підпри-

ятіям. Але дотаційна, інвестиційна політика повинна ретельно

продумуватися і не тільки відповідальними за це органами, а й

науковими колективами, з повторною перевіркою їх рекомендацій незави

сімимі експертами.

Прямий обов'язок держави-осуществле-

ня екологічного контролю за корпоративної

діяльністю. Він може полягати в наступному: безпосередній-

ве здійснення державою заходів природоохоронного характеру,

економічне стимулювання та підтримка природоохоронної діяль-

ності підприємств приватного сектора (видача субсидій, зай-

мов, кредитів за зниженими відсотками на ці цілі, предоставле-

ня податкових пільг і т.д.), нормативне регулювання природо-

охоронної діяльності (встановлення екологічних нормативів,

обмежень, платежів за забруднення навколишнього середовища, штрафів

за порушення природоохоронного законодавства та ін), практичної-

кая реалізація цих норм (інспектування підприємств, накладення

штрафних санкцій).

Санітарний контроль - контроль за

виробничою безпекою праці - один з видів прямого

контролю держави за сферою підприємництва. Особливу ува-

мание тут має бути приділена вирішенню питання про суб'єктів

контролю. З одного боку, їх повинно бути багато, принаймні

не один орган повинен монополізувати ту чи іншу ділянку

контролю, як це має місце з санітарним наглядом, поліостью

знаходяться в руках санітарно-епідеміологічних органів.

Моно-

польное рішення не завжди на користь справі. З іншого боку, і

відомча роз'єднаність у контролі може стати гальмом. Так,

наприклад, виробничий травматизм - предмет одночасного

ведення міністерства економіки, якщо підприємство входить в його

підпорядкованість, міністерства праці, прокурорського нагляду, а також

нагляду з боку профспілкових органів. Спостерігають інстанцій -

багато, а стан справ у цій галузі критичний,

!! 142

В одному ряду з екологічним, санітарним контролем варто

пожежний нагляд, що здійснюється спеціальним органом,

включаються в систему МВС. Його роль не повинна недооцінюватися

в нашій країні, оскільки основну масу виробничих фон-

дов складають державні підприємства, і збитки, виникають-

щие від пожеж, применшують цінності, що належать всьому суспільству.

У країнах з ринковою економікою насамперед власники перед-

ємств піклуються про збереження свого майна.

Держава контролює якість

продукції, особливо харчової та '

медикаментів. Якість продукції та послуг підвищує

життєвий рівень населення, сприяє оновленню продукції

і вдосконаленню виробництва, зростання його ефективності. Буває

і так, що корпорація випускає неякісну продукцію. При

існуючому зараз товарному голоді корпорація, що заплатила

штраф, має можливість реалізувати свою неякісну про-

продукцію по інших каналах і з лишком перекрити розмір штрафних

санкцій. Тому контроль за якістю продукції краще осущес-

твлять шляхом видачі підтверджують стандарт свідоцтв, лицен-

зій на виконання того чи іншого виду діяльності.

Ліцензії використовуються і в зовнішній торгівлі. Це

одержувані від державних органів спеціальні дозволи на

ввезення, вивезення, транзит певної кількості товарів, вільне

переміщення яких не допускається.

При здійсненні контролю за якістю продукції, а також

екологічного, санітарного, пожежного контролю є небезпека

блокування науково-технічного розвитку. Прямі заборони, уста-

новление ускладненою процедури випробування новинок ведуть до

збільшення вартості і невигідність їх впровадження. Зазначені

види нагляду виступають гальмом і тоді, коли в регулюючих

їх нормативних актах містяться суперечності, неясності, зайво

жорсткі стандарти і т.п.

Одним з видів прямого контролю держави за корпоратив-

ної діяльністю є встановлення трудового і соціального

законодавства. Успіх підприємництва багато в чому залежить від

людського ресурсу - творчого його потенціалу, здатності до

винахідництва, гнучкості управління ним, правового становища і

соціального забезпечення працівників. Але він належить усьому

суспільству і тому до нього необхідно ставитися дбайливо. Ось

чому в нормах права встановлюються межі у використанні

!! 143

робочої сили: мінімальні заробітна плата і відпустки, максималь-

ний робочий день, обмеження на право звільнення працівників,

обов'язок виплати грошових компенсацій, допомог з нагоди

непрацездатності і т.п .

Антимонопольний контроль - важливий

аспект прямого державного регулювання. Але складність у

його здійсненні полягає в тому, що сама держава є-

ється у нас головним монополістом, має у власності гігантські

підприємства, деколи в однині забезпечують потреби-

телей тієї чи іншої продукцією. Основна маса державних

підприємств також може бути названа монополістами, оскільки

частка їхньої продукції або послуг на ринку нерідко перевищує 35%

( див. ст. 4 Закону Російської Федерації від 22 березня 1991

"Про конкуренцію і обмеження монополістичної діяльності на

товарних ринках"). Хіба не є монополістом телевізійна

майстерня або фабрика хімчистки, в однині або з

допомогою мережі своїх філій виконує відповідні ус-

луги для жителів усього міста, хіба два чи три хлібозаводи,

існуючі в місті, не можуть домовитися про ціну відпускається

хліба? І так майже у всіх сферах життєдіяльності.

В умовах найжорстокішого товарного голоду, поганого транспор-

тного обслуговування, ненадійності регулювання торгівлі навіть

самий малий виробник, а то й просто спекулянт може стати

монополістом на місцевому ринку. Покупці беруть все, що їм

пропонують, по будь-якій ціні і будь-якої якості, тим більше, що рубль

все більше знецінюється. Тому поки державна влас-

ність не поступиться місце приватної власності, всі розмови про

антимонопольному контролі для нас будуть мати теоретичне зна-

чення. Не випадково і закон, про який йде мова, має багато в чому

декларативний характер і на практиці застосовується рідко: государ-

ству немає сенсу штрафувати самого себе.

У країнах же з розвинутою ринковою економікою за порушення

антимонопольного законодавства суди застосовують суворі санк-

ції: накладають величезні штрафи, виносять рішення про ліквідацію

(розпуск) фірм, наказують продаж складових частин корпо-

рацій, забороняють злиття підприємств і т.д., суворо карається і

здійснення антиконкурентних форм боротьби. Так, недобросо-

відомим поведінкою конкурентів згідно закону ФРН 1957

"Про заборону обмежень конкуренції" зізнається:

вплив на клієнта шляхом обману і введення в оману

недостовірною інформацією;

підробка чужих товарних знаків;

!! 144

доставка незамовленого товарів, що ставить одержувача в непри-

ятное і скрутне становище;

порівняльна реклама з елементами критики на адресу конкурен-

та, коли, під виглядом об'єктивності інформації рекламує ^

привласнює собі право бути своїм власним суддею;

твердження, поширення сумнівних відомостей про конку-

оенте;

бойкот, тобто що відбувається з ініціативи третіх осіб изолиро-

вання господарського суб'єкта від звичних ділових відносин;

збивання цін при дозволених законом єдиних картельних

цепах , наприклад, на книги і журнали.

Західні країни настільки досягли успіху в боротьбі з мопоподіз-

мом, що там лунають голоси про те, щоб зменшити запал у цій

сфері. Причина полягає в тому, що підвищення якості товарів все

більше пов'язано з впровадженням складних наукових ідей, що вимагають

великого виробництва. Заборони ж призводять до того, що виробниц-

ства або переміщуються в інші країни, або новинки не впроваджувалися-

ються взагалі. Однак знання дуже мобільні і легко перетинають

 кордону, та й взагалі можуть бути відтворені у будь-якій країні

 Ця обставина нам слід мати на увазі на майбутнє, займаючись

 вдосконаленням антимонопольного контролю в Росії.

 Контроль над цінами держава також

 може взяти на себе, але практика регулювання цін йде у

 минуле. Стало ясно, що такий контроль просто відсуває підви-

 шення цін на більш пізній період і породжує відкриті та

 приховані форми інфляції. Тут краще використовувати політику

 доходів, можливо встановлювати максимальні межі зростання цін

 і заробітної плати. Висловлюються пропозиції і про заморожування

 нии цін і заробітної плати. Все це у владі держави, але

 економісти повинні прорахувати, чи буде відчутний ефект від

 подібних заходів.

 Однак є галузі діяльності, де держава зобов'язана не

 просто контролювати, а й регулювати ціни - транспортні

 тарифи, тарифи на зв'язок, комунальні послуги, продукція палив-

 но-енергетичного комплексу та багато іншого. 06 це говорить

 досвід усіх країн з ринковою економікою.

 Як бачимо, прямий контроль. Держави над корпоративної

 діяльністю досить великий і виправданий, оскільки сфери, на

 які він поширюється, зачіпають життєво важливі громад-

 ничих інтереси. І саме ті країни, де державний патер-

 налізм був вище, здійснили перехід до ринкової економіки

 набагато легше, оскільки використовували більш потужні інструменти.

 ! 1145

 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "? 4. Прямий державний контроль за корпоративної діяльністю"
  1.  Т. В. Кашаніна. Господарські товариства і суспільства: правове регулювання внутрішньофірмової діяльності. - М.: Изд. гр. ІНФРА'М-КОДЕКС. -554 С., 1995

  2.  § 3. Правовий режим корпоративних прав держави
      контролю держави за Прийняття РІШЕНЬ Щодо ДІЯЛЬНОСТІ господарських товариств Корпоративні права держави поділяються відповідно до їх ОБСЯГИ на Такі, что Забезпечують контроль держави над Прийняття РІШЕНЬ Щодо дальності господарських товариств (більше чем 50 відсотків акцій), и Такі, что Неповне мірою Забезпечують Здійснення зазначеного контролю. Із Загальної кількості
  3.  Глава 9. Державно-правове регулювання корпоративної діяльності
      корпоративної
  4.  Реєстр корпоративних прав держави.
      корпоративних прав держави Фонд державного майна за участю других органів віконавчої власти формує та веде Реєстр корпоративних прав держави (п. 11 Порядку управління акціямі (частко), Які перебувають у державній власності, господарських товариств, створеня за участю Фонду державного майна). Реєстр корпоративних прав держави є автоматизоване інформаційно-довідковою системою
  5.  § 2. Виникнення та Припинення корпоративних прав
      корпоративних прав); 2) набуття особою Вже існуючіх корпоративних прав на підставі Вчинення правочинів, спадкування (Правонаступництво), решение суду ТОЩО (похідній способ набуття корпоративних прав). Право власності на Акції вінікає в акціонера з моменту зарахування акцій на его Особова рахунок реєстратором (при документарній ФОРМІ випуску акцій) або на рахунок у ЦІННИХ Папер зберігачем
  6.  5. Корпоративні правовідносини
      корпоративні права. Підстави виникнення корпоративних правовідносин різні - участь в установчому договорі, вступ до кооперативу, набуття права власності на акції і т п. Завдяки корпоративним правам учасники корпорації (господарського товариства, суспільства, кооперативу і т. д.) можуть брати участь у різних формах в управлінні корпорацією і її майном. Реалізуючи свої
  7.  Управление корпоративними правами держави.
      корпоративних прав держава потребує создания спеціальної системи управління ними. Відповідно до ст. 172 ГК України, отношения, пов'язані з управлінням корпоративними правами держави, регулюються Цім кодексом, іншімі законами та нормативно-правовими актами, прийнятя відповідно до Господарський кодекс України. Система управління державности корпоративними правами перебуває в Україні все ще на
  8.  § 4. Корпоративні права
      контроль за ефектівністю роботи господарської організації у частіні реалізації належноє державі корпоратив них прав. Управление корпоративними правами територіальних громад здійснюється відповідно до положень ст. 168 ГК, ЯКЩО Інше не встановлено законом. Уповноваженому особою з управління корпоративними правами держави может буті громадянин або юридична особа, что Визначи за результатами
  9.  Глава 11. Корпоративне регулювання фінансової діяльності
      діяльності
  10.  ? 4. Співвідношення корпоративних норм із нормами централізованими і договірними
      державним нормам На питання, чи вправі підприємства видавати свої норми не на основі загальних норм, а керуючись тільки принципами права? - Автор відповідає негативно, вважаючи при цьому, що "юридичний вакуум повинен бути заповнений в цьому випадку яких-небудь проміжним нормативним актом (типовими положеннями, правилами, інструкціями-ями, рекомендаціями), норми якого були б мейее
  11.  Обмеження Щодо володіння корпоративними правами.
      корпоративними правами та / або їх Здійснення. На сьогоднішній день єдине обмеження володіння корпоративними правами встановлюється Декретом Кабінету Міністрів України "Про впорядкування ДІЯЛЬНОСТІ суб'єктів підпріємніцької ДІЯЛЬНОСТІ, створеня за участю державних підприємств" від 31 грудня 1992 року № 24-92, згідно Зі ст. 1 Якого Державні підприємства (за вінятком будівельних організацій,
  12.  Етап 5. Автоматизація.
      корпоративному університету.) Починаючи з певного рівня в компанії виникає необхідність автоматизувати роботу з управління персоналом, у тому числі і за його навчання. Існують спеціальні програмні рішення, які за певними критеріями виявляють потребу в навчанні, допомагають планувати навчальні групи, розсилають запрошення учасникам, фіксують результати, а також
  13.  2. Участь публічно-правових утворень в корпоративних відносинах
      державні або муніципальні органи не вправі ні самі, ні від імені публічно-правових утворень виступати в ролі засновників або учасників господарських товариств або в якості вкладників у товариствах на вірі (п. 4 ст. 66 ЦК). Адже за своїм цивільно-правовим статусом всі вони не є комерційними організаціями, а установи-ми-невласника зі спеціальною правоздатністю.
  14.  Глава 5. Корпоративні норми
      Глава 5. Корпоративні
  15.  Глава 7. Корпоративне нормотворчість
      Глава 7. Корпоративне
  16.  Програмні тези
      контроль, монополія на всі види збройної боротьби й організованого насильства, монополія на ЗМІ, контроль над економічною сферою, прагнення до територіальної експансії. Концепції тоталітаризму X. Арендт і К. Поппера. - Авторитарні режими і основні елементи їх конструкцій. Різновиди авторитаризму: військово-бюрократичний, корпоративний, дототалітарний, постколоніаль-ний,