Головна
ГоловнаІсторіяІсторія Росії (підручники) → 
« Попередня Наступна »
Д.І. Олейников. Історія Росії з 1801 по 1917 рік. Курс лекцій: посібник для вузів / Д. І. Олейников. - М.: Дрофа. - 414 с., 2005 - перейти до змісту підручника

Криза поглиблюється

За ліквідацію кризи військового постачання 1915 була заплачена надто висока ціна, що стало ясно вже до середині наступного, 1916 р. Постійна робота у форсованому режимі, робота на знос, була вкрай важкою навіть для брали участь у війні західноєвропейських країн, чия економіка, особливо промисловість і транспорт, перевершувала россий-ську. «Одужує» після революційної кризи 1905-1907 рр.. Росії зміцніти до кінця не вдалося - довелося знову неймовірно на-прягаю сили у Першій світовій війні. У результаті через два роки військових дій соціальні та економічні проблеми сплелися у складний вузол.

Війна насамперед пожирала людські ресурси. Якось восени 1916 Микола II викликав з ладу одного з полків всіх солдатів, служив-ших з початку війни. Вийшло по 2-3, рідко по 5 чоловік на роту, а з неко-торих рот не вийшов ніхто. До того часу піхотні полки російської армії поміняли вже свій шостий состав370. На кінець 1916 р. в російську армію був призваний 15-й мільйон чоловік - шинелі надягло вже 10% всього насе-лення країни. Це був той критичний межа, після якої виявлялася неможливою нормальна робота транспорту, підприємств, проведення сільськогосподарських робіт, а значить, забезпечення країни продовольством-ем і промисловими товарами.

У роки світової війни в Росії були хороші врожаї - і, хоча соби-рать їх стало скрутно, скорочення хлібного експорту дозволило підтримувати продовольчий баланс. Більш того, інфляція підняла ціни на хліб, і селяни стали притримувати зерно як єдину «тверду валюту». Сучасники відзначали, що в 1915-1916 рр.. благосос-тояние села помітно покращився: виручені за продовольство гроші були пущені на покупку землі, на придбання «міських» товарів - не тільки одягу, але і предметів розкоші: грамофонів, «Какава» і «що-Колат».

Куди більш критичним виявилося положення міст, що залежали від системи постачання, в кінцевому рахунку - від якості роботи транспорту. Транспорт же виявився найбільш уразливим ланкою всієї економічної систе-ми Росії. Залізниці витримали спочатку страшну навантаження при-ренной, заради допомоги союзникам, мобілізації, потім перенапруження овва-

387

куаціі і перекидання військ періоду «великого відступу» 1915 г . Втрата порівняно густою залізничної мережі західних прикордонних райо-нів обернулася і серйозною втратою рухомого складу - паровозів і ва-гонів.

В результаті до зими 1916/17 р. простору Росії зіграли з нею злий жарт: у Сибіру на станціях лежали гори морожених м'ясних туш, на півдні накопичилися надлишки зерна, а в Центральних промислових районах не вистачало м'яса і за хлібом шикувалися черги. Те ж саме відбувалося з паливом: перевезення вугілля з Донбасу в центр виявилися утруднені, до продовольчої кризи додався паливний. «Росія випробовувала муки не зважаючи виснаження її ресурсів, а через нездатність повністю використову-їх», - зазначав історик М. Т. Флоринський.

Виниклий в 1916 р. криза постачання вдарив тепер не стільки по фронту, скільки по жителям країни. Дефіцит товарів і цін восени 1916 викликав таке невдоволення в містах, що поліцейські донесення порівнюють Чи ситуацію в країні з 1905 р. У Петрограді в жовтні страйкувало 250 тис. робітників - вони були незадоволені тим, що ціни ростуть в три рази швидше зарплати , що доводиться стояти в чергах за хлібом, що гасло: «Все для фронту!» - змушує працювати з усе зростаючою напругою. Вже не германці, не війна вважалися причиною всіх лих - все відкрито оголошували уряд продажним, а імператрицю і фактично нею на-значень прем'єр-міністра Штюрмера - німецькими шпигунами, ратую-ські за якнайшвидший мир з німцями.

У країні «відбувався остаточний надлом духу» 371. Налагодити роботу державного механізму повинна б-ла виконавча влада, але вона в цьому механізмі виявилася самим сла-бим ланкою: саме в 1916 р. міністерська чехарда привела до влади самих нездатних міністрів.

Політична криза, почавшись в 1915 р., не затих, він тільки посилював-ся. Микола, як Верховний головнокомандувач, зобов'язаний підлягає на-ходиться в Ставці в Могильові, із задоволенням брав допомогу дружини в справі управління країною. «Так, дійсно, - писав імператор Олек-сандр Федорівні, - тобі треба бути моїми очима і вухами там, в столи-це, поки мені доводиться сидіти тут. На твоїй обов'язки лежить підтри-проживати згоду і єднання міністрів - цим ти принесеш величезну користь мені і нашій країні! .. Я такий щасливий, що ти, нарешті, знайшла собі відповідне справа! Тепер я, звичайно, буду спокійний і не буду мучитися, принаймні, про внутрішні справи »372. Олександра Федорівна порівнювала себе з великої німкенею - Катериною II, але не помічала різниці не тільки відносно до чоловіка-імператору, але й в умінні управляти. Управляти ж дружина Миколи II, не розбирається ні в політиці, ні в економіці, катував-лась виходячи з власних переживань і відчуттів, з урахуванням мисти-чеських видінь Друга-Распутіна. «Тепер ... я повинна передати тобі по-

388

доручень від нашого Друга, викликане Його нічним баченням,-писала імператриця

Миколі, - Він Просить тебе наказати почати Наступ біля Риги, каже, що це необхідно ... він говорить, що саме теперьето найважливіше і настійно просить тебе, щоб ти наказав нашим наступати ». В іншому листі цареві пропонувалося веліти міністру внутрішніх справ Протопопову «слухатися порад нашого Друга». За наполяганням Распутіна імператриця вмовила Миколи зупинити наступлю-ня Південно-Західного фронту, незважаючи на опір Брусілова373.Стараніямі цариці в 1916 р. склад Кабінету міністрів був майже повністю укомплектований людьми, чия особиста відданість престолу була чи не єдиним позитивним якістю. Ця чехарда стосувалася не тільки міністрів, за рік було змінено більшість губернаторів. Та-кая дезорганізація керівництва викликала загальне роздратування, перехо-дившейся на царицю і Распутіна, а слідом і на Миколая.

«У тилу йде повний розвал, влада гниє на корені. Адже як не хоро-шо тепер на фронті, але гниючий тил загрожує ще раз, як було рік тому, затягнути і Ваш доблесну фронт, і Вашу талановиту стратегію, та й усю країну, в той невилазной болото, з якого ми колись викараб-калісь зі смертельною небезпекою. Адже не можна ж очікувати справних пу-тей повідомлення в завідування р. Трепова, - хорошої роботи нашої про-мисловості на піклуванні кн. Шаховського, - процвітання нашої сіль-ського господарства і правильної постановки продовольчої справи в руках гр, Бобринського. А якщо Ви подумаєте, що вся влада очолюється р. Штюрмер, у якого (і в армії, і в народі) міцна репутація якщо не готового зрадника, то готового зрадити, що в руках цієї людини ... вся наша майбутність, то Ви зрозумієте, Михайло Васильович, яка смертельна тривога за долю нашої Батьківщини охопила і суспільну думку, і народ-ні настрою ... Наші способи боротьби обоюдогострі і, при підвищеному настрої народних мас, особливо робітників мас, можуть послужити першою іскрою пожежі, розміри якого ніхто не може ні передбачити, ні лока-формалізувати »

389

Більшість істориків, від ліберальних до монархічних, доходять висновку, що Росія могла б уникнути революції в тому випадку, якби «непопулярна, але досвідчена в справах бюрократія, зі своїм адміністративним і поліцейським апаратом, стала б співпрацювати з популярною, але не досвідченої в справах ліберальної і ліберально-консервативної інтелігенцією »374, якби божевільний Маклаковскій шофер погодився якщо не поступитися кермо, то хоча б слухатися обізнаних пасажирів.

Замість цього восени 1916 посипалися іскри пожежі, якого так побоювався Гучков.

Першої іскрою стало відкрите публічне викриття влади в мові П. Н. Мілюкова на засіданні Державної думи 1 листопада 1916 Мова ця стала бестселером і поширювалася в мільйонах передрукований-них на машинках примірників. Загальний тон промови дивним чином збігався з тим, що говорила і думала про владу вся країна. Мілюков прямо звинуватив царицю в шпигунстві, а кожен обвинувальний пункт своїй промові незмінно закінчував риторичним питанням: «Що це - дурість чи зрада?» Що ні вибрати - результат плачевний. У той час більшість схилялася до відповіді «зрада», хоча ближче до істини був один з обвинувачених-мих, військовий міністр Шуваєв (чесний інтендант, зовсім непридатний-ний на своєму високому посту). Він ображено говорив: «Я може і дурень, але не зрадник». Мілюков довго готував свій «обвинувальний акт», їздив за матеріалами за кордон, але пізніші дослідження показали, що в изло-дені їм факти багато помилок. Інша справа, що мова Мілюкова точно передала настрій і емоції цілої країни. Її стали вважати якщо не початком революції, то, принаймні, «штурмовим сигналом».

Настав час відкритого викриття влади. Заговорили про створення єдиного громадського фронту на манер 1905 Консервативний Дер-жавного рада більшістю голосів засудив «безвідповідальні сили», які стоять за урядом і зажадав створення уряду, наділений-ного довірою країни. Того ж вимагали Рада об'єднаного дворянства і З'їзд голів земських управ і міських голів. Великий князь Ні-колай Михайлович благав царя усунути імператрицю від державних справ і урочисто оголосити про створення «відповідального міністерства». Великий князь Микола Миколайович умовляв царя дозволити Думі на-значать міністрів ... З іншого боку, на Миколая насідала імператриця, вона вимагала відправити Львова, Мілюкова, Гучкова та інших «Змінимо-ков» до Сибіру, ??«розчавити їх усіх під собою». Вона мріяла: «Як би я ж-лала влити свою волю в твої жили!» І наказувала: «Будь Петром Вели-ким, Іваном Грозним, імператором Павлом [остання рекомендація звучить двозначно. -Д. О.], зламай їх всіх! »Пригнічений, безраз-приватне стан імператора вражало оточуючих. У ті кризові дні в

390

щоденнику царя з'явилася рідкісна запис на політичну тему: «Голова ус-тала від усіх цих розмов» 375.

Ще однією іскрою стало послідувало в ніч з 16 на 17 грудня убий-ство Распутіна - головного зловісного символу «темних сил». Вбивство со-вершили НЕ революціонери, а праві: одружений на царській племінниці аристократ Фелікс Юсупов, одночасно і князь, і граф; двоюрідний брат царя великий князь Дмитро Павлович і знаменитий думський правий В. Пуришкевич. Їх метою було врятувати авторитет монарха і монархії. За Пуришкевич, Распутін був «лютий ворог царя і Росії, хто заважає нам воювати, хто нам садить Штюрмер і всяких німців в правителі, хто ца-ріцу в руки забрав і через неї розправляється з Росією».

У 1924 р. у Ризі вийшли в світ спогади особистого секретаря Рас-путина А. Симановича, який стверджував, що незадовго до вбивства Григорій Юхимович продиктував листа царю, в якому передбачив своє вбивство, а також те , що після нього ніхто з царської родини не про-живе довше двох років, що «брати повстануть проти братів і будуть уби-вать один одного, і протягом 25 років не буде в країні дворянства». Правда, листи цього, так само як і будь-яких документальних підтверджень

його існування, ніхто не бачив.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Криза поглиблюється "
  1. Глобальна криза надійності екологічних систем
    криза Сучасний глобальний екологічна криза забруднення (редуцентов) і браку мінеральних ресурсів Другий антропогенний екологічна криза (продуцентів) Криза примітивного землеробства Перший антропогенний екологічна криза (консументів, перепромисла) Криза збідніння ресурсів промислу і збирання Доантропогенний екологічна криза аридизации 3 млн років тому
  2. Загальна криза капіталізму
    криза світової системи капіталізму, що охоплює економіку і політику капіталістичних країн, пов'язаний з вичерпанням можливостей еволюційного розвитку капіталізму. Розширення масштабів товарного виробництва, монополізація капіталу, отримання понад-прибутків за рахунок експлуатації природних і людських ресурсів слаборозвинених країн породило серію криз глобального масштабу, основними з яких
  3. § 2. Криза радянської моделі соціалізму в країнах Центральної та Південно-Східної Європи
    кризі, яка найбільш виразно проявився в Польщі і
  4. В. Системна криза кінця ХХ століття: вплив на периферію
    кризи і, більш конкретно, його результатами на латиноамериканської напівпериферія. Визнаю, що саме навколо даної теми переплетення процесів системної кризи і глобалізації є найбільш тісним, а поділ їх занадто часто виглядає
  5.  Теорія перша.
      кризою, а кожна криза може бути подолана тільки через зміну форм управління й організаційної структури компанії.
  6.  А. Характеристика категорії
      криза світової капіталістичної системи. З трійки рисаків (або "коней апокаліпсису" - за смаком), що забирають людство в нове тисячоліття (два інших - глобалізація і цивілізаційний криза), це - єдиний, з яким воно давно знайоме: уже четвертий (або п'ятий) раз за два століття " довгі хвилі "капіталістичного розвитку відтворюють і зовнішні контури системної кризи, і його внутрішній
  7.  6. Загальна криза капіталізму
      криза
  8.  Б. Системна криза кінця ХХ століття
      криза кінця ХХ
  9.  Частина друга. Криза нашої мови.
      Частина друга. Криза нашого
  10.  Глава 8. Політична криза і падіння самодержавства
      криза і падіння
  11.  Фашизм
      кризи капіталізму, що виражає інтереси найбільш реакційних і агресивних сил імперіалістичної буржуазії. Ідеологія фашизму - вождизм, антидемократизм, антикомунізм, крайній націоналізм, виправдання геноциду, всевладдя державної машини, криклива демагогія для затушовування забезпечення привілеїв еліти. При своєму становленні фашизм спирається на ідеологію дрібної буржуазії. Методи
  12.  Глава 5. КРИЗА ПРОМИСЛОВО-табірної системи Дальбуду
      Глава 5. КРИЗА ПРОМИСЛОВО-табірної системи
  13.  6.7. Людська спільнота на рубежі тисячоліть. Криза технократичної цивілізації
      6.7. Людська спільнота на рубежі тисячоліть. Криза технократичної
  14.  ТЕМА 17 Криза феодальної системи Початок становленіянаціональних держав
      ТЕМА 17 Криза феодальної системи Початок становленіянаціональних
  15.  РЕСУРСНИЙ КРИЗА
      кризі, а в подальшому до екологічної катастрофи.
  16.  Вплив природи на людину
      криза та екологічна катастрофа Незбалансовані взаємовідносини суспільства і природи, тобто нераціональне природокористування часто призводять до екологічної кризи і навіть екологічної катастрофи. Екологічна криза (надзвичайна екологічна ситуація) - екологічне неблагополуччя, що характеризується стійкими негативними змінами навколишнього середовища і що представляє загрозу для