це розділ криміналістики, що являє собою сукупність вчень про злочин як про діяльний, так і про інформаційний процес, його структуру, взаємозв'язок і відношення між його елементами, як, наприклад, "злочинець - предмет замаху", "злочинець - потерпілий", "злочинець - спосіб дії" тощо.
Вчення - теорія механізму злочину вміщує пізнання форм руху матерії, що лежать в основі утворення слідів та виникнення криміналістичної інформації.
Вчення про механізм злочину - відносно новий розділ науки криміналістики і знаходиться на стадії формування. Злочин як динамічна система виникає та перебігає у матеріальному середовищі. Пізнання елементів цієї структури розкриває одну із сторін механізму злочину - виникнення криміналістичної інформації.
Методологічну основу злочину складають матеріалістична діалектика, закони та категорії логіки, апарат теорії інформатики. Загальна властивість матерії - відображення, притаманні всім об'єктам матеріального світу живої та неживої природи. Перебуваючи на орбіті події злочину, вони стають джерелами інформації.
Поняття "відображення" пов'язують із взаємодією як елементом механізму, внаслідок якого виникають відображення - сліди злочину. Тому вчення про механізм взаємодії та форми матерії є основою криміналістичного вчення про утворення слідів.
Головним елементом механізму злочину є суб'єкт. Пізнання прийомів поведінки суб'єктів у процесі учинення злочину і механізму відображення цієї діяльності в матеріальному середовищі є елементом теорії механізму злочину.
|
- § 4. Система криміналістики
механізму їх виникнення, відображення в матеріальному середовищі і механізму виникнення джерел інформації. У відповідності до сучасного розвитку криміналістики та інформаційно-діяльнісного підходу систему науки криміналістики можна уявити у вигляді шести блоків (розділів, частин): 1. Методологічні основи криміналістики. 2. Механізм учинення злочину та виникнення криміналістичної інформації. 3.
- § 1. Криміналістична характеристика крадіжок
механізму замка концентрованою сумішшю азотної і соляної кислоти (так званої «царської горілки»), висвердлювання пружинного механізму врізного циліндричного замка, зруйнування короба навісного замка, виривання, перепилювання або перекушування його дужки, зруйнування конструктивних елементів будівель (у тому числі стелі, стіни, підлоги), виставлення, вирізання або видавлювання віконних стекол,
- § 2. Предмет науки криміналістики
механізмом злочину. Останній є однією із сторін злочину, яку вивчає криміналістика. Механізм учинення злочину, з одного боку, можна подати як низку певних дій, які відбуваються у часі, прийомів, процедур суб'єктів злочину в матеріальному середовищі, а з іншого - як обов'язкову появу незалежно від наслідків злочинної діяльності, тобто відображення механізму злочину у вигляді системи матеріальних
- 1. Методологічні основи криміналістики
механізму учинення злочину; б) закономірності виникнення інформації та її джерел про злочин та його учасників; в) закономірності збирання та використання криміналістичної інформації у процесі доказування. Часткова криміналістична теорія - це сукупність теоретичних положень, які розкривають суть, предмет та методи дослідження окремої галузі (розділу) криміналістики, наприклад, дактилоскопії,
- § 1. Злочин як різновидність соціальної діяльності
механізму учинення злочину та інших часткових учень. Методологія криміналістики є відбитком сучасного стану і досягнень суспільних і природних наук, що веде до появи в її структурі нових методів і засобів пізнання, нових підходів як в криміналістиці, так і в юридичних науках в цілому. Так виникли системний, системно-структурний, інформаційний, ситуаційний, алгоритмічний та інші підходи в методиці
- § 4. Місце криміналістики у системі правових наук
учиненню злочинів, при розробці криміналістичних характеристик і методичних рекомендацій окремих видів злочинів. На криміналістику здійснює вплив юридична (судова) психологія. Цей вплив особливо чітко виявляється в криміналістичній тактиці. Розробка і застосування тактичних прийомів і комбінацій неможлива без урахування психічних процесів, властивостей і станів особи. Дані психології сприяють
- § 1. Криміналістична профілактика злочинів
учинення конкретного злочину посадових осіб підприємств, організацій із метою з'ясування чинників, які сприяли злочинній поведінці винного, а також вживання заходів щодо їх усунення; б) узагальнення відповідей на подання слідчого відповідних органів, організацій, посадових осіб у зв'язку з недостатнім прийняттям ними заходів щодо виявлених нестач для належного реагування (процесуального,
- § 2. Криміналістичне прогнозування
механізмів слідоутворення, навичок злочинної діяльності при збереженні стабільності детермінуючих чинників); б) результати наукометричних досліджень у криміналістиці (наприклад, висновки щодо напрямів, інтенсивності та змісту дисертаційних досліджень з певних проблем криміналістики); в) відомості, що характеризують сучасний рівень розвитку природничих та технічних наук, дані яких
- § 2. Окремі методики розслідування різних видів злочинів
механізм виникнення доказової інформації. Перелічені варіанти рішення цієї проблеми відображають широкий спектр думок, аналіз яких дає змогу йти до певного рішення. В основу криміналістичної класифікації злочинів мають бути покладені два взаємопов'язані критерії: 1) кримінально-правовий, що визначає нормативну суть класифікації, передбаченої законом, та 2) криміналістичний, що враховує чинники,
- § 1. Криміналістична характеристика вбивств
механізм його вчинення. Дослiдження таких слідів і речових доказів може вказати на особу злочинця, особу потерпілого та обставини події, виявити негативні обставини, сліди приховання злочину. Особа злочинця. Соціальний і психологічний портрет вбивці має різноманітні риси залежно від того, чи є злочин умисним або вчинений з необережності. Злочинець, який вчинив убивство навмисно, характеризується
|