|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
§ 4. Система криміналістики
|
Система - це сукупність якісно визначених елементів, між якими існує закономірний зв'язок чи взаємозв'язок. Системність - це об'єктивна властивість притаманна кожному об'єкту матеріального світу, явищу, події. Стосовно цього, наука як галузь знань є сукупністю окремих порцій (частин) знань, що перебувають у певній послідовності щодо їхньої значущості, взаємозв'язку та відношення. Криміналістика не виняток. Виникнувши у надрах кримінального процесу як сукупність прикладних прийомів та засобів, що застосовуються для фіксації доказового матеріалу, вона не складала самостійної галузі знань і, природно, не могла бути наукою. Ось чому спочатку такі окремі частини знання, що стосуються, головним чином техніки фотографічної фіксації доказів, використовувалися насамперед органами дізнання - поліцією, тому і дістали назву "поліцейська техніка", "кримінальна техніка".
Протягом свого розвитку криміналістичні знання нагромаджувалися, їхня роль у розслідуванні злочинів підвищувалася, "зачатковий" період криміналістики скінчався. Накопичений практичний досвід використання технічних засобів і прийомів, їх застосування при розслідуванні злочинів Г. Гросс узагальнив, зібрав у єдину сукупність, виклав їх у певній послідовності й назвав системою криміналістики. Саме в цьому полягає його заслуга у створенні криміналістики.
Система криміналістики - це складові її частини або розділи, розташовані в певній послідовності, яким притаманна наявність внутрішніх і зовнішніх взаємних зв'язків. Частини та розділи, які були самостійними структурними одиницями, одночасно співвідносяться за змістом, певними взаємозв'язками або закономірностями, які характеризують індивідуальне ціле.
Спочатку криміналістику не розбивали на частини - це була "поліцейська техніка". З часом були виділені та узагальнені прийоми проведення слідчих дій. Так з'явився другий розділ - тактика. В кінці 20-х і на початку 30-х р. ХХ ст., криміналістика збагатилася третьою частиною - методикою розслідування окремих видів злочинів, або інакше особливою частиною. Таким чином, система криміналістики, що склалася, вміщувала три розділи: криміналістичну техніку, слідчу тактику і методику розслідування, зокрема, техніка і тактика складали загальну частину, а методика - особливу. Така система існувала значний відрізок часу. У 50-ті р. у ній з'явилось "Введення", в якому почали розглядати предмет і завдання, історію, розвиток і сучасний стан криміналістики. Згодом у "Введення" були внесені методи криміналістики, вчення про версії, проблеми взаємодії з органами дізнання і громадськістю. У такий спосіб сформувалася четверта частина системи криміналістики - методологія криміналістики.
Сучасна система науки криміналістики об'єднує чотири розділи: 1) методологію криміналістики; 2) криміналістичну техніку; 3) слідчу тактику; 4) методику розслідування окремих видів злочинів.
Разом із розвитком науки вдосконалюється і її система. У наш час існує два підходи конструювання структури системи науки криміналістики: традиційний - історико-описовий, коли при викладенні будь-якої частини предмета, матеріал подається в історичній послідовності його виникнення; та інформаційно-діяльнісний, при якому події та факти розглядаються з позицій механізму їх виникнення, відображення в матеріальному середовищі і механізму виникнення джерел інформації.
У відповідності до сучасного розвитку криміналістики та інформаційно-діяльнісного підходу систему науки криміналістики можна уявити у вигляді шести блоків (розділів, частин):
1. Методологічні основи криміналістики.
2. Механізм учинення злочину та виникнення криміналістичної інформації.
3. Джерела криміналістичної інформації.
4. Засоби та методи збирання і подання криміналістичної інформації при розслідуванні злочинів.
5. Криміналістична тактика.
6. Криміналістична методика розслідування окремих видів злочинів.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна "§ 4. Система криміналістики" |
- Система криміналістики
системі чотири розділи: 1. Загальна теорія криміналістики - це її методологічна основа, яка являє собою систему принципів, концепцій, категорій, понять, методів, що відображають предмет криміналістики як ціле. Основні елементи: а) вступ до загальної теорії криміналістики; б) окремі криміналістичні теорії; в) вчення про методи криміналістики; г) вчення про мову криміналістики; ґ) криміналістична
- § 1. Сутність методики розслідування злочинів
системі науки називається методикою розслідування окремих видів злочинів. Бажаючи надати системі науки єдності, деякі автори пропонували називати цей розділ криміналістичною методикою, аналогічно криміналістичній техніці та криміналістичній тактиці. Методика розслідування злочинів може розглядатися у двох аспектах. По-перше, це сам процес розслідування злочинів як специфічна діяльність
- Глава І. Предмет, задачі і система криміналістики
система
- §1. Історичний аспект формування поняття предмета науки криміналістики
систему спеціальних знань згадав Г. Гросс у своїй фундаментальній роботі "Керівництво для судових слідчих як система криміналістики" (1892 р.). Це перша робота, в якій були систематизовані накопичені тактичні і методологічні знання про розкриття злочинів, зібрані технічні засоби, які використовувались для цього. Г. Гросс назвав сукупність таких знань системою, а галузь знання, що їх вивчає, -
- Закон прискорення темпів розвитку криміналістичної науки в умовах науково-технічного прогресу
системою криміналістики. Фактично, це була сукупність знань, а не наука, оскільки предмет її був визначений розпливчасто, засоби пізнання примітивні, а методологічних основ взагалі не було. Під дією науково-технічного прогресу, прискореного темпу його розвитку криміналістика перетворилася у самостійну юридичну науку, що має свій конкретний предмет і методологію. Швидко розвиваються її теоретичні
- § 2. Класифікація слідів у криміналістиці (історичний аспект)
системою криміналістики. Однак зібрану інформацію не можна назвати класифікацією, це навіть не система, а скоріше сукупність блоків знань про сліди людини, засоби учинення злочину і способи, які чекають на свою класифікацію. У ранніх працях вітчизняних криміналістів були запропоновані різні класифікації матеріальних слідів, які зводилися до їхнього перерахування у розділі криміналістичної
- ВСТУП
системи знань. Сьогодні криміналістичні знання є могутньою зброєю в руках професіоналів - оперативно-розшукових працівників, слідчих, прокурорів, суддів. Пропонований підручник є оригінальною працею, яка характеризується певною новизною викладання проблемних питань, базується на останніх дослідженнях криміналістичної науки. За своєю структурою підручник складається з чотирьох розділів
- § 1. Предмет, система і завдання криміналістики
криміналістика на основі своїх наукових досліджень та розробок пропонує оперативно-розшуковим працівникам, слідчим, експертам, суддям науково обґрунтовані та перевірені практикою засоби, прийоми та методи розкриття злочинів, розслідування та судового розгляду кримінальних справ. Криміналістика привертає до себе увагу насамперед тим, що вона допомагає встановити істину, проникнути у невідоме,
- § 2. Природа криміналістики
системи пануючих ідей). За своєю природою криміналістика - це юридична наука. Такий погляд сформувався в 1952-1955 рр. і згодом став панівним у правовій науці. Зміст цієї концепції та її обґрунтування полягають у таких тезах: 1) криміналістика - правова наука, оскільки її предмет і об'єкти пізнання належать до сфери правових явищ; 2) криміналістика - правова наука, тому що її службова функція
- § 3. Зв'язок криміналістики із суміжними галузями знань
системі наукових знань, зв'язків з іншими галузями, відмінностей її від них і, насамперед, суміжних дисциплін. Якість і результативність дослідження даної проблеми багато в чому залежать від з'ясування сутності й особливостей об'єктів, досліджуваних криміналістикою. Кожна наука має свої безпосередні об'єкти вивчення. Для криміналістики і всієї групи кримінально-правових наук таким загальним
|