Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКриміналістика → 
« Попередня Наступна »
Біленчук П.Д., Дубовий О.П., Тимошенко П.Ю., Салтевський М.В.. Криміналістика.:Підручник. Київ: Національна академія внутрішніх справ України,1997. - 232 с., 1997 - перейти до змісту підручника

§1. Історичний аспект формування поняття предмета науки криміналістики


Формування предмета науки криміналістики має певний історичний аспект, суть якого до цього часу становить дискусійну проблему. Предмет будь-якої науки розвивається: вдосконалюються його зміст і методи у відповідності до загального накопичення наукових знань та соціальних умов розвитку суспільства. Розвиток процесуальної думки наприкінці ХІХ ст. та пекучі потреби практики створили умови до відгалуження від фундаментальних правових галузей знань багатьох спеціальних, які мали спочатку прикладний характер. Це були судова медицина, криміналістика, судова психологія та інші.
Уперше про криміналістику як систему спеціальних знань згадав Г. Гросс у своїй фундаментальній роботі "Керівництво для судових слідчих як система криміналістики" (1892 р.). Це перша робота, в якій були систематизовані накопичені тактичні і методологічні знання про розкриття злочинів, зібрані технічні засоби, які використовувались для цього. Г. Гросс назвав сукупність таких знань системою, а галузь знання, що їх вивчає, - криміналістикою. Предмет криміналістики він визначив так: "Криміналістика по своїй суті починається там .., "де встановлюють" .., яким саме способом учинюються злочини? Як досліджувати ці способи і розкривати їх, які були мотиви що спричинили до злочину, яка була мета - про все це нам не говорить ні карне право, ні процес. Все це складає предмет криміналістики".
Наступні визначення предмета криміналістики є вдосконаленням основних положень, які були зазначені у Г. Гросса. Так, С. Н. Трегубов писав, що предметом криміналістики є "використання методів природничих наук і технічних знань при розкритті злочинів і встановленні особистості злочинця". Увага до технічного аспекту використання засобів і методів природничих наук викликало появу однобокого визначення предмета криміналістики. Автор першого в Росії підручника з криміналістики І. М. Якімов вважав, що криміналістика "має своїм предметом вивчення найбільш доцільних способів та прийомів використання природничих, медичних і технічних наук при розслідуванні злочинів і вивченні фізичної та моральної особистості злочинця". Тут технічний аспект предмета криміналістики очевидний, хоча і додається новий напрям - дослідження особистості злочинця.
Криміналістика, так само, як й інші науки, для пізнання свого предмета повинна мати свої методи, котрі мають входити у структуру предмета.
Вперше про це заявив Б. М. Шавер, який ввідзначив самостійність науки криміналістики в її "прийомах і методах виявлення та дослідження доказів, які використовуються з метою розкриття злочинів, виявлення і впізнання злочинця". Незважаючи на це, деякі вчені, наприклад С. М. Строгович, вважали криміналістику лише технікою, а тактику і методику розслідування злочинів предметом кримінального процесу, а не криміналістики. Ці погляди С. М. Строговича не поділяли багато криміналістів. Відомий професор С. М. Потапов писав, що "Криміналістика є системою наукових, технічних і тактичних методів розкриття злочинів, системою, яка разом з тим включає методику розслідування окремих видів злочинів, так звану часткову методику".
С. М. Потапов пропонував вважати криміналістику "наукою про судові докази - наукою доказового права". Кінець дискусії про правовий статус криміналістики поклав С. П. Мітрічев у 1955 р., коли обгрунтував, що криміналістика - це юридична наука, і вона не вивчає будь-якої правової сторони злочину. Разом з тим вона сприяє розкриттю та розслідуванню злочинів, розробляє засоби і методи збирання і дослідження доказів, і, таким чином, є галуззю юридичних наук. Тому предмет криміналістики С. П. Митрічев визначив так: "Криміналістика як юридична спеціальна дисципліна, є наукою про технічні засоби, тактичні прийоми і методи, які використовуються для виконання передбачених кримінально-процесуальним законом дій судових і слідчих органів по виявленню і збиранню, фіксації та дослідженню доказів з метою розслідування злочинів". Таке розуміння предмета криміналістики поділяється до нашого часу багатьма науковими школами та окремими вченими, до числа яких належать І. Ф. Крилов, І. Ф. Пантелєєв, М. А. Селіванов та інші.
О. М. Васільєв більш лаконічно визначає її предмет - "Криміналістика,- пише він,- є наукою про технічні засоби і тактичні прийоми та методи, що використовуються для виконання передбачених кримінально-процесуальним законом дій по виявленню, збиранню, фіксації та дослідженню доказів з метою розкриття і попередження злочинів."
Нове визначення предмета криміналістики запропонував Р. С. Бєлкін у 1967 р. В цей час була поширена думка, що не методи, прийоми і засоби роботи з доказами є предметом криміналістики, а закони виникнення, виявлення, дослідження, оцінювання і використання доказів та основаних на пізнанні цих законів засобах і методах судового дослідження і попередження злочинів." Відтоді на сторінках преси і в монографічних дослідженнях неодноразово спалахували дискусії, в яких автори робили спробу знайти нове або вдосконалити запропоноване розуміння предмета криміналістики, але всі вони не досягли бажаних результатів. Потім Р. С. Бєлкін вдосконалив своє визначення предмета і довів, що поряд із законами, елементом предмета криміналістики є механізм учинення злочину, що і додалося до наступного визначення криміналістики.
В. Я. Колдін в останньому підручнику зробив спробу дати синтезоване визначення предмета криміналістики, куди ввійшли концепції А. Н. Васильєва, Р.С.Бєлкіна, Б.М.Шавера та І. Н. Якімова, а також інформаційний підхід у доказуванні, і запропонував таке визначення: "Криміналістика - це наука, котра досліджує закономірності злочинної поведінки, механізм її відтворення в джерелах інформації, особливості діяльності при розкритті, розслідуванні і попередженні злочинів та розробляє на цій основі засоби і методи вказаної діяльності з метою забезпечення належного використання процесуально-матеріальних правових норм".
По суті визначення правильне, але громіздке, що є наслідком спроби автора зосередити в одному понятті всі елементи, з яких складається предмет науки криміналістики.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§1. Історичний аспект формування поняття предмета науки криміналістики"
  1. § 2. Криміналістика України в ХІХ - поч. ХХ століття
    аспектам криміналістики. Серед них - двотомна праця А. А. Квачевського "Про кримінальне переслідування, дізнання ? попереднє дослідження злочинів Судовими Статутами 1864 р." (Спб. 1866-1869), в якій автор велику увагу приділив розгляду криміналістичних засобів розкриття злочинів, підкреслюючи, що їх якість "повинна бути такою, щоб ними не порушувався закон". В 1868 р. побачила світ книга І. М.
  2. 91. Міжнародне право в період збройних конфліктів - галузь міжнародного права
    Історичне значення Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року полягає в тому, що вони містять у собі численні положення загального характеру, що відбивають найважливіші тенденції розвитку права збройних конфліктів у контексті реалізації положень власне міжнародного гуманітарного права. Без їхнього розуміння неможливо розібратися в сутності підходу світового співтовариства до правового
  3. § 1. Поняття слідів злочину, їхні властивості і криміналістичне значення при розслідуванні злочинів
    аспектах. Сліди в широкому розумінні - це всякі зміни в матеріальному середовищі, пов'язані з учиненим злочином, і є його наслідком. Вони виникають в результаті взаємодії суб'єктів злочину з об'єктами матеріального середовища і найчастіше сконцентровані на місці учинення злочину. Оскільки у взаємодію можуть вступати об'єкти біологічного походження - люди, тварини, мікроорганізми і фізичні тіла
  4. 2. Загальні вимоги до обліку операцій в іноземній валюті
    аспекти переоцінка рахунків в іноземній валюті. Переоцінка рахунків в іноземній валюті дев'ятого класу "Позабалансові рахунки" у зв'язку зі зміною курсів валют банк здійснює відповідно до вимог облікової політики. У фінансовій звітності немонетарні статті, зарахування яких до балансу пов'язане з операціями в іноземній валюті, відображаються в гривнях за валютним курсом на дату здійснення
  5. 1. Поняття і система екологічного права
    формування відповідної екологічної політики, реалізація якої неможлива без дієвого механізму її правового забезпечення. Так виникає і розвивається екологічне право, покликане визначати і забезпечувати функції, форми та зміст діяльності держави в галузі природокористування, охорони природи та екологічної безпеки. Екологічне право є відносно молодою, але швидко прогресуючою галуззю правничої
  6. Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
    аспектів взаємовідносин особи з органами виконавчої влади. Слід визначити, що вирішення цього завдання ще не займає визначального місця у системі правового регулювання управлінських відносин. Саме виправленню такого становища має сприяти запровадження в законодавстві (викладеного вище у главі 1) нового погляду на суспільне призначення адміністративного права в демократичній, правовій
  7. 35. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів
    аспекти. У внутрішньодержавному аспекті ратифікація являє собою регульований національним правом процес завердження міжнародних договорів вищими органами держави (див. статтю 9 Конституції України). Під ратифікацією в міжнародному аспекті розуміється акт вищих органів держави, що виражає остаточне схвалення договору і згоду на його обов'язковість. Саме в такому плані ратифікація визначається
  8. § 1. Предмет, система і завдання криміналістики
    Історично криміналістика постала з надр кримінально-процесуальної науки й тому тісно пов'язана з теорією доказів. Цим визначається її призначення, коло закономірностей, що входять до її предмета. Предмет криміналістики є багатогранним і складним. У юридичній літературі мають місце різні визначення предмета криміналістики: як науки про розслідування злочинів, або науки про розкриття злочинів, або
  9. § 4. Місце криміналістики у системі правових наук
    Історично криміналістика зародилась у надрах кримінального процесу. Кримінально-процесуальна наука для криміналістики є материнською наукою. Процесуальні приписи і криміналістичні рекомендації взаємозумовлені. Прийоми і методи криміналістики повинні ґрунтуватись на загальних положеннях кримінального процесу і особливо теорії судових доказів (про сутність доказів, предмет і межі доказування,
  10. § 2. Поняття сліду в трасології. Механізм слідоутворення
    Історично використання слідів з метою розкриття злочинів відомо з давніх часів (особливо це стосується держав Стародавнього Сходу: Індії, Китаю, Камбоджі, Японії). У сучасній криміналістиці поняття сліду розглядається за кількома аспектами. У широкому розумінні слід - це результат будь-якої матеріальної зміни первинної обстановки внаслідок учинення злочину: матеріально-фіксовані зміни одного